UA / RU
Підтримати ZN.ua

Велика коаліція для великих завдань

Головним підводним каменем "великої коаліції" стала позиція одного з партнерів. Керівництво СДПН іще до виборів обіцяло своїм членам, що в разі створення коаліції врахує думку кожного. І хоча більшість рядових соціал-демократів кажуть коаліції попереднє "так", ніхто насправді не знає, як проголосують 475 тис. членів партії.

Автор: Юлія Загоруйко

У Німеччині минулого тижня, 27 листопада, було представлено коаліційний договір трьох партій: з одного боку - блоку консерваторів у складі Християнсько-демократичного союзу Ангели Меркель і баварського Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС), з іншого - Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН).

У договорі, що має назву "Працювати на майбутнє Німеччини", викладено політичну програму на наступні чотири роки, і на її підставі буде сформовано новий уряд країни. Правда, угода набере чинності, якщо її підтримають рядові члени СДПН на внутрішньопартійному референдумі. "Ми - велика коаліція, яка вирішуватиме великі завдання для Німеччини", - так представила коаліційний документ канцлер Ангела Меркель і визначила головні завдання майбутнього уряду - забезпечення солідної фінансової бази, збереження добробуту й гарантована соціальна захищеність.

Коаліція

Якщо "велика правляча коаліція" у складі блоку ХДС/ХСС і СДПН відбудеться, то в історії Німеччини вона буде третьою за ліком. Коли в 1966-му вперше виникла ідея "чорно-червоної" (непримиренної) коаліції, мало хто в неї вірив. Проте в результаті складних компромісів таку коаліцію було створено. Правда, для майбутньої репутації соціал-демократів такий досвід нічого доброго не приніс. Оскільки першу "велику коаліцію" очолила людина зі специфічним "шлейфом" - Курт Георг Кізінгер, який замолоду служив у відомстві пропаганди Геббельса (власне, і канцлером його поставили через його політичну слабкість і невибагливість).

Тому друга "велика коаліція" (2005–2009 рр.) навіть напередодні створення була досить малоймовірною. Сам Герхард Шредер, бувши тоді канцлером від соціал-демократів, які програли, запитував: "Невже хтось справді вірить, що керівники СДПН погодяться працювати в кабінеті Ангели Меркель?". Попри ідеологічні розбіжності непримиренні в минулому противники пропрацювали разом чотири роки. А в часи фінансової кризи 2008 р. "чорно-червоний" кабінет Меркель називали навіть урядом національної єдності, оскільки міністри змогли згуртуватися й ухвалити без зволікань потрібний пакет заходів для пожвавлення економіки. Але правда й те, що в результаті на наступних виборах СДПН втратила третину свого електорату й у 2009-му перейшла в опозицію.

Підсумки парламентських виборів вересня 2013-го, на яких жодна з партій не набрала переконливої більшості, не викликали сумнівів у створенні коаліції. Хоча блок ХДС/ХСС здобув перемогу, однак результат у 41,5% не дає можливості самостійно формувати уряд. А колишній партнер консерваторів по коаліції - Вільна демократична партія (ВДП) не дотягла до п'тивідсоткового бар'єра і взагалі не потрапила в бундестаг. Християнські демократи почали придивлятися до колег - кого саме вибрати в молодші партнери по коаліції: СДПН - із 25,7% чи Зелених - із 8,4%? Про Лівих, четверту партію, що пройшла в парламент із 8,6%, мови взагалі не було, бо наступницю партії Хонеккера не хотіли бачити в партнерах навіть соціал-демократи. Що стосується партії Зелених, то їхні постмодерністські виступи й екологічні домагання добряче "напружують" консерваторів. Коаліція з СДПН видавалася для блоку християнських партій пріоритетною не тільки тому, що програмні розбіжності не були принципово непереборні (нині більшість провідних партій у європейських країнах подібні за метою й завданнями побудови національних економік). А й тому, що канцлер Меркель отримує переважну більшість не тільки в бундестазі, а й у бундесраті - верхній палаті парламенту, яка складається з представників 16 федеральних земель і в якій домінують соціал-демократи.

Умови

За "велику коаліцію" у жовтні висловилися 66% німців, оскільки вважають, що Німеччині, та й усій Європі, потрібен дієздатний уряд. Те, що канцлер Ангела Меркель спроможна впоратися із "чорно-червоним" урядом, вона вже довела в перший свій термін. Тим більше що в разі формування "великої коаліції" правлячі партії матимуть 503 голоси. Критики ж стверджують, що створення такої переважної коаліції несе загрозу демократичним принципам побудови держави, оскільки опозиція тоді вийде зовсім "карликовою" - Зеленим і партії Лівих належатиме всього 127 голосів (20%). Але щоб виконувати контролюючі функції в парламенті - наприклад, створювати слідчі комісії або скликати позапланові засідання бундестагу, опозиції, відповідно до Конституції, слід мати 25% голосів. Тому в період переговорів між ХДС/ХСС і СДПН лідер Лівих Грегор Гізі звернувся до президента бундестагу з вимогою забезпечити дотримання прав нечисленної опозиції.

Головним підводним каменем "великої коаліції" стала позиція одного з партнерів. Керівництво СДПН іще до виборів обіцяло своїм членам, що в разі створення коаліції врахує думку кожного. І хоча більшість рядових соціал-демократів кажуть коаліції попереднє "так", ніхто насправді не знає, як проголосують 475 тис. членів партії. Особливо з огляду на пам'ять про коаліцію 2005 р., що обрушила рейтинг партії. Як пишуть німецькі ЗМІ, доля 80-мільйонної країни - в руках менш ніж півмільйона партійців. Традиційно в партії соціал-демократів скептично ставляться до власного керівництва. Виняток становить хіба що легендарний Віллі Брандт. Нинішній голова СДПН Зігмар Габріель вважається першим за багато років політиком, якого багатотисячна партія готова визнати своїм лідером. Тому з його боку було тактично правильно заручатися підтримкою всієї партії, щоб надалі мати важелі додаткового тиску на партнерів по коаліції.

Проте рішення про внутрішньопартійний референдум несе загрозу не тільки для самої партії соціал-демократів, керівництво якої в разі непідписання має піти у відставку. Але й для країни це означатиме створення міноритарного уряду. Ось чому не названо імен можливих кандидатів на міністерські портфелі. Відомо тільки, що СДПН отримає шість місць, ХДС - п'ять і ХСС - три.

Голосування в СДПН відбуватиметься шляхом письмового опитування з 6 по 12 грудня. Результат має бути готовий до 14 грудня. На 17 грудня заплановано офіційне обрання Ангели Меркель канцлером Німеччини. Втретє поспіль. І того ж дня новий уряд Німеччини приведуть до присяги. Адже Меркель обіцяла співвітчизникам новий уряд до Різдва.

Угода

Протягом семи тижнів 12 робочих груп із 75 політиків за десять раундів переговорів виробили єдину програму, за якою житиме Німеччина найближчі чотири роки. Цінність договору в тому, що, попри багато компромісів, у ньому записано й багато вимог партій. Таким чином, кожна з учасниць коаліції може виставляти перед своїми виборцями свої досягнення.

Головним і, здавалося, непереборним пунктом було запровадження в країні гарантованої мінімальної оплати праці. Одна з ключових умов СДПН, на яку довго не погоджувалася Меркель. Ще й тому, що в період обговорення великого договору п'ять авторитетних економістів країни, об'єднаних у Раду старійшин, не рекомендували канцлерові законодавчо запроваджувати фіксовану мінімальну оплату праці, оскільки такий крок, за словами економістів, може намітити хибні шляхи подальшого розвитку. Однак ХДС змушена була погодитися із запровадженням з 1 січня 2015 р. мінімальної оплати праці - 8,5 євро за годину, бо соціал-демократи категорично відмовилися переглядати свою головну передвиборну обіцянку. Але дворічний перехідний період, до 2017 р., дозволить роботодавцям укладати договори й за нижчими тарифними ставками.

Крім того, соціал-демократи домоглися включення в договір іще кількох своїх передвиборних пунктів, зокрема щодо пенсійного питання. Нині пенсійний вік у Німеччині - 67 років. Але громадяни, чий виробничий стаж становить 45 років, тепер можуть виходити на повну пенсію вже в 63 роки. Для працівників некваліфікованої праці, які найбільше потерпають від бідності в старості, встановлено мінімальну пенсію у 850 євро на місяць за умови, що вони не менше ніж 30 років робили внески в систему державного пенсійного страхування. У свою чергу блок консерваторів вніс до соціального розділу програми пункт про справедливість поколінь, коли в загальний виробничий стаж заноситься декретна відпустка не тільки матерям, що народили після 1992 р., а й тим, чиї діти народилися до 1992-го. Крім того, для дітей мігрантів, які народилися в Німеччині, передбачено збереження подвійного громадянства.

Партія Меркель виконала також свою передвиборну обіцянку й домоглася від партнерів по коаліції відмови від підвищення податків. Зате з 2014 р. у Німеччині буде запроваджено дорожнє мито для іноземних легкових автомобілів за користування німецькими автобанами. Це була принципова вимога лідера баварського Християнсько-соціального союзу Хорста Зеєхофера, який пригрозив, у разі відмови від цього пункту, виходом з коаліції. Між партіями досягнуто також компромісу щодо "енергетичного повороту", що означає інтенсивний розвиток альтернативної енергетики.

Та найважливіше загальне рішення партій - утриматися від збільшення державного боргу Німеччини, що можливо, якщо не виникне турбулентності на фінансових ринках і збережуться податкові надходження в скарбницю. А до 2015 р. "чорно-червоні" мають намір звести повністю збалансований бюджет. У коаліційній програмі також передбачено капіталовкладення в освіту, будівництво й дороги. Усього підвищення державних витрат на наступні чотири роки становитиме 23 млрд євро. Німеччина, виходячи з нинішніх прогнозів на майбутнє, може собі це дозволити: зростання німецької економіки в 2014 р. становитиме 1,6%, що на 0,4% вище, ніж у 2013 р.