Отже, кандидатом від республіканців став Мітт Ромні. Його головний конкурент Рік Санторум зійшов з дистанції. Двоє інших конкурентів - Рон Пол і Нют Гінгріч - залишаються в перегонах лише через старечу впертість. Обама вже стоїть напоготові - ослаблений, але все ще сильний. Розпочався час політичних прогнозів, ставок, парі. Насправді знати достеменно не можна. Однак слід подивитися, хто ж виходить на ринг і за якими правилами проходитиме двобій.
«Мій президент»
Років десять тому в Америці провели опитування на тему «Представникам яких професій ви довіряєте найменше?». На першому місці виявилися продавці старих автомобілів. На другому - політики. Нічого дивного. Недовіра до політиків, переконаність, що «всі вони однакові», - явище універсальне.
Цікаво інше: якщо того ж таки американця запитати, чи довіряє він політикові, за якого проголосував особисто, то картина часто дуже відрізняється. Багато хто щиро скаже, що все-таки довіряє.
Американець проводить межу між політиком як абстрактним поняттям і конкретною людиною, за яку проголосував. Поняття «мій президент» для нього майже так само особисте, як «моя країна», «моя церква».
Якщо абстрагуватися від 40-50%, які в Америці не голосують із принципу, і зосередитися на політично активному електораті, то мусимо визнати: він обирає не просто президента, а «мого президента». Тобто людину, яка щовечора приходитиме до нього, виборця, в помешкання як телевізійна картинка й частина американської реальності. Йому важливо, щоб це був, як зазвичай кажуть в американському суспільстві, «один з нас», тобто людина зрозуміла й котра як мінімум не викликає бажання запустити в екран черевиком. А як максимум - дає відповіді на болючі питання розвитку нації.
16.400.000.000.000,00 причин для тривоги
Болючих питань в Америці накопичилося чимало, причому таких, які стосуються самих основ американського буття. Від січня стелю національного боргу США встановлено на рівні 16,4 трильйона доларів. За прогнозами, у грудні її знову доведеться підвищувати.
Країна живе не за статками. Іноді ситуація нагадує відомий анекдот про кота, який заліз у холодильник, і за ним захлопнулися двері. До кота поступово доходить увесь жах його становища, але зупинитися він не може - і їсть, їсть, їсть. Хоч би хто виграв ці президентські перегони, перед ним стоятимуть два завдання: вирватися з «холодильника» і посадити Америку на дієту.
Від кислих перспектив смокче під ложечкою не тільки в експертів. Дедалі більше виборців усвідомлюють, що звична реальність може закінчитися в будь-який момент. І хоча більшість американців, у цілковитій відповідності біблійним канонам, «їсть, п’є й одружується» ніби нічого не сталося, тло цього бенкету, коли як слід придивитися, похмуре.
Обама. Час пити «Херші»
Чотири роки тому очікувалося, що вихід з «холодильника» підкаже Обама. І не тільки підкаже, а й надихне націю змінити стиль життя. Ні в першому, ні в другому він, на жаль, поки що успіхів не досяг. Це з одного боку. А з іншого, не мають рації ті, хто уявляє Обаму «американським Ющенком». Не треба бути таким жорстоким та однозначним. Він усе ще популярний серед широких верств. Значна частина населення досі пов’язує саме з ним свої надії.
Обама залишається харизматичним політиком. Однак романтичний ореол випарувався. Перший строк його президентства пішов на те, щоб закидати спалахнулу кризу мішками зі свіжонадрукованими доларами. А також на спірні й знову ж таки дуже витратні реформи. Найспірніша виявилася й найвитратнішою (а в результаті й найнепопулярнішою) - реформа системи охорони здоров’я. Ідея зробити американську медицину гуманнішою та доступнішою правильна, але таймінг підвів.
Розрахунок був на те, що накачування грошової маси, нові реформаторські проекти на державному рівні запустять мотор економіки й приведуть до масового створення нових робочих місць. Виправдався він лише частково. Так, безробіття впало нижче дев’яти відсотків - магічної цифри, яку багато хто сприймає як якусь риску між кризою та початком оздоровлення. Так, вдалося врятувати американську автомобільну індустрію. Корпорація General Motors, яка ще недавно балансувала на межі банкрутства, повернула собі й платоспроможність, і становище світового виробника номер один. Усе це багато чого варте й, цілком можливо, стане ключем до другого строку Обами.
Питання лише в ціні. А подальше роздування державних витрат на тлі незбагненної цифри 16.400.000.000.000,00 здається багатьом ціною непід’ємною. Відповідно, кейнсіанська стратегія відродження економіки скидається на політику відтягування неминучого дня розплати. Обама пригасив кризу, але не вразив як економічний «дієтолог».
У суспільстві з’явилася гостра потреба в новому Рейгані - консервативному, харизматичному політикові, здатному на непопулярні заходи для оздоровлення економіки. І тут за законами жанру з’являється антиобама - Мітт Ромні. На жаль, не такий уже й консервативний - і не зовсім харизматичний. Мільйонер і син мільйонера. Колишній губернатор і син колишнього губернатора. Міцний господарник. Сухий, жорсткий, схожий на Гордона Гекко - героя Майкла Дугласа з фільму «Волл-стрит».
Хто, якщо не Мітт?
Республіканські перегони розвивалися за сценарієм «Хто, якщо не Мітт?». Запитання було аж ніяк не риторичним. «Та хто завгодно, тільки не Мітт!» - щоразу лунала відповідь. Бо, хоч би якою антипатією пломенів консервативний електорат на адресу Обами, його ставлення до Ромні далеке від захопленого. Воно швидше нагадує класичний сюжет про безприданницю, яку намагаються видати за багатого, але старого генерала.
Республіканці відчайдушно шукали альтернативу. Звідси їхні постійні хитання то на користь конгресвумен Бокманн, то губернатора Перрі, то колишнього спікера Гінгріча, то мільйонера Кейна, то колишнього сенатора Санторума.
Однак, хоч би хто виходив у перші ряди, на них чекала однакова доля. Спочатку помилки на дебатах. Потім якісь «скелети у шафі» (особливо в цьому плані вирізнилися велелюбні Кейн і Гінгріч). Потім суперника добивала машина негативних політичних реклам Ромні, фінансування якої було безперебійним, як Ніагара.
У результаті наш герой вийшов у фінал, однак багато хто незлюбив його саме на етапі відбору. За статистикою, починаючи з 70-х, жоден кандидат не кидав виклику чинному президентові, маючи такий низький особистий рейтинг популярності (43%). Водночас особистий рейтинг популярності Обами (не плутати з політичним!) становить 56% - стіль ки ж, скільки й у Клінтона та Буша на аналогічних етапах їхніх успішних кампаній з переобрання. І хоча з фактичним завершенням сезону праймериз особистий рейтинг Ромні починає теж зростати, йому ще потрібно потрудитися, щоб стати приємнішим для американського ока.
Як президент Обама має певний заділ. Навіть найболючіший для нього показник (рейтинг схвалення діяльності як глави держави) в нього зараз 48%. В останні десятиліття жоден президент не програвав кампанії, маючи 50 і більше відсотків. Іншими словами, Обамі залишилося підтягтися лише на два відсотки, щоб його нинішня досить ефемерна фора переросла в більш-менш тверду впевненість у перемозі. Але, немов новобранець на турніку, він може й не дотягнути.
Великий кандидат у морі дрібних проблем
Проблеми Ромні - саме в тому глибоко особистому ставленні американського виборця до своїх президентів, про яке було сказано на початку. Навіть ті, хто з готовністю розцінює Ромні як потенційного лідера, не завжди сприймають його як людину.
Перед ним постало багато проблем - скепсис консервативного електорату, недостатньо сильні позиції серед жінок, сумніви серед «латинос» тощо.
Що ж до його особистого образу, то тут - «проблема МММ»: мормон, мільйонер, мажор.
Хоч би наскільки просунулися мормони в сучасній політичній Америці - якщо йдеться про президентського кандидата, мормонізм усе одно викликає настороженість. Релігія, віра в Бога - це традиційно місток, який допомагає кандидату знаходити підхід навіть до тих груп електорату, котрі за поглядами йому протистоять.
Релігійна належність Ромні, навпаки, відіграє роль не стільки містка, скільки певної перешкоди між ним і масою консервативного електорату. Перешкода, яка навряд чи буде ключовою, але може цілком нашаруватися на інші проблеми в діалозі кандидата з його виборцями.
Наприклад, викликає питання життєвий шлях Ромні-мільйонера. Не те щоб бути мільйонером в Америці було соромно. Аж ніяк. Просто на різних етапах його кампанії виникало відчуття, що він не з тих людей, котрі розуміють потреби пересічного американця.
Треба думати, багато успіхів Ромні так чи інакше пов’язані зі статусом його покійного батька. Мажорів в Америці люблять менше, ніж людей, котрі, як Обама, пройшли шлях «від самісіньких низів». Ромні цим похвалитися не може. Звичайно, не міг цим свого часу похвалитися й Буш-молодший. Однак останній був усе-таки ближчий до середнього американця - якщо не своїми чеснотами, то недоліками.
У Ромні недоліків, схоже, немає. У його шафах немає скелетів. Його життєвий шлях здається стерильним, як хірургічний стіл, якщо не зважати на значну кількість маленьких дивних епізодів, які, знову ж таки, доповнюють образ істоти з іншої реальності.
Наприклад, в одній з розмов він жартома розповів, як, подорожуючи на дачу в Канаду (12 годин дороги), прикріпив клітку із собакою на дах свого комфортабельного фургона. День був вітряний, машина йшла швидко, але він зупинився тільки тоді, коли з клітки на заднє скло машини потекло щось неприємне. Протести з боку захисників тварин не забарилися, але ще швидше зреагували критики його виборчої програми.
Противники Ромні стверджують, що, мовляв, те саме він має намір зробити з американською державною машиною. Прибічники мстиво заперечують: непогано б.
Лейтмотив(и) виборів
Отже, головне запитання: які теми будуть у центрі кампанії. Очевидно, що соціально-економічні. На першому місці - стан економіки (створення робочих місць). На другому - система охорони здоров’я (тобто бути чи не бути обамівській реформі). На третьому - зовнішня політика (Афганістан та Іран). На четвертому - імміграція. На п’ятому і шостому - вже традиційно - одностатеві шлюби та право жінки на аборт.
Не так широко, як зазвичай, обговорюються проблеми соціального страхування (попри резонансний характер питання державного боргу), права на носіння зброї (це може, однак, змінитися у світлі недавнього вбивства юного Мартіна Трейвора у Флориді), реформи освіти та тероризму.
І оскільки економічні питання болючі, а світові ринки волатильні, то, відповідно, перебіг кампанії може змінитися в будь-який момент. Новий обвал ринків, стрибок цін на бензин, погіршення ситуації на ринку праці - все це цілком реальні сценарії, кожен з яких може якщо й не пустити кампанію Обами під укіс, то істотно її ускладнити.
У цьому, до речі, одна з причин, чому Обама настільки обережний у питаннях, пов’язаних з можливим ударом по ядерних об’єктах Ірану. Надто ймовірним є дестабілізуючий ефект для світової економіки. Характерно, до речі, що Ромні та інші республіканці (крім ексцентричного конгресмена Пола) стоять у цьому питанні на яструбиних позиціях. Чого б це?
Цікаві спроби обох кандидатів не просто реагувати на порядок денний кампанії, а й формувати її у вигідному для них ключі. Обама намагається зробити темою виборів соціальну справедливість. Республіканці - скорочення податків і бюрократії (судячи з усього, Ромні збирається урізати вдвічі або й узагалі скасувати як мінімум два міністерства - освіти та будівництва).
Чия візьме - покаже час. Ні один, ні інший кандидат не продемонстрував поки що переконливого сценарію скорочення держборгу. Підхід Ромні (різке скорочення держвитрат) видається логічнішим, однак і він з огляду на американські реалії викликає сумніви. На локальному рівні, у штаті Вісконсін, цей підхід, схоже, вже був випробуваний і провалився. На минулих виборах там переміг консервативний, радикальний, принциповий губернатор Скотт Вокер, котрий пообіцяв скоротити витрати й таки скоротив їх. Народ буквально завив. Як наслідок - у червні пройде референдум під гаслом «У відставку принципового!». Його результат буде, до речі, важливий для кампанії. Як і червневий вердикт Верховного суду щодо конституційності деяких положень обамівської реформи охорони здоров’я.
Що вирішить результат виборів
Нинішня кампанія дуже нагадує кампанію з переобрання Дж.Буша в 2004 році. Та ж таки поляризація навколо чинного президента. Відсутність монолітності серед опозиції (хоча особистий рейтинг тодішнього кандидата Джона Керрі був на цьому етапі вищий, ніж у Ромні). Ті ж таки очікування змін серед певних верств електорату. І та ж таки перемога чинного президента в результаті? Не факт. Але якщо кампанія до вересня розвиватиметься за нинішньою траєкторією, то Обама напевне матиме більше приводів для оптимізму.
Як відомо, у Сполучених Штатах - незвична система голосування. Можна набрати більшість голосів, але не отримати заповітних 270 голосів уповноважених виборців. Доля виборів вирішується в так званих swing states - тобто в штатах, де виборці голосують то за синіх (демократів), то за червоних (республіканців).
За різними оцінками, до цієї категорії належать дванадцять чи одинадцять штатів. У тому числі й три найбільш ласі шматки - Пенсільванія, Огайо та Флорида. За традицією, хто виграє в двох із цих трьох штатів зі значною кількістю «виборців», той виграє й вибори. Поки що Обама випереджає Ромні в усіх трьох. Але навіть якщо програє в них, але виграє в інших swing states, які взяв у 2008 році, все одно перемога буде його. Дуже вже потужно він «засвітився» чотири роки тому. Дуже вже багато хто бачить його не як абстрактного політика, а саме як «мого президента», котрому можна дати й другий шанс.
Для заспокоєння Ромні: Обама йде попереду, якщо опитування проводиться серед усіх виборців. Але як тільки вибірку звузити до політично активного електорату й відкинути ті відсотки виборців, котрі напевне й на цих виборах не прийдуть голосувати (як це, наприклад, відбувається в рамках опитувань Gallup Tracking і Rasmussen Tracking), - його перевага тане на очах.
Однак, щоб почуватися впевнено, Ромні повинен зробити потужний ривок на обамівську електоральну територію. Або ж має статися провал Обами. Мітт мусить надихнути, «електризувати» американських консерваторів. Самого лише їхнього несприйняття чинного президента - замало. Потрібно змусити консерваторів устати з дивана, прийти на вибори й, попри лібералізм, сухість, мормонізм, особисту дивакуватість республіканського кандидата, побачити в ньому «одного з нас».
Поки що це йому не вдається. Нещодавно я зателефонував одному своєму другові, який традиційно голосує за республіканців. Він подумав і сказав, що буде «проти всіх». Хоча в бюлетені такої опції немає.