«На кордоні утворилася десятикілометрова черга з вантажівок, які стоять уже по п’ять-шість діб. Водії в ній увесь цей час майже не сплять, бо постійно треба підганяти машину на кілька метрів, а ще — бояться її залишати, щоб нічого не вкрали. Вони страждають від нестачі води і продуктів, не можуть помитися, на кілометри навколо — жодного туалету. Атмосфера дуже нервова, сталася масова бійка».
Це типова картина черги на українському кордоні будь-якого року і в будь-якому регіоні, де є кордон, а особливо — кордон із країнами ЄС.
Звідки беруться черги
Основних причин появи гіпертрофованих черг дві. Перша — недостатня пропускна спроможність європейського кордону України. Кожен пункт пропуску має свій закладений проєктом максимум автівок, які можуть проїхати через нього за добу. Наприклад, пункти пропуску на кордоні з Польщею мають сумарну пропускну здатність 1650 вантажних авто на добу, тоді як 2019 року в середньому за добу на них перетинали кордон понад 2000 вантажівок.
Тим часом експорт з України до ЄС невпинно зростає, як і рух вантажних авто через кордон. У пандемічному 2020 році, коли кордони кілька місяців були майже закриті, а загальна кількість перетинань упала на наземному кордоні вдвічі-втричі, рух вантажівок продовжував наростати. За даними польських прикордонників, 2020 року україно-польський кордон перетнули 812 тисяч вантажівок — на 8% більше, ніж 2019-го. У першому півріччі 2021 року зростання взагалі становило 23% до аналогічного періоду 2020-го.
Друга причина — нерегулярний характер руху. Аномальні черги можуть формуватися через сезонні фактори (у певні дні тижня, місяця або пору року) чи через зміну умов проїзду.
Наприклад, країни-сусіди України квотують видачу безкоштовних дозволів на перевезення через їхню територію. Коли вичерпується квота таких дозволів в Угорщині, всі, хто мав прямувати, наприклад, в Австрію, їдуть туди через Словаччину, і на ПП «Ужгород» виникає черга. Аналогічно, коли закінчуються польські дозволи, перевізники масово перенаправляють свої вантажівки на Закарпаття.
Нові пункти пропуску — часткове рішення
Пропускну спроможність кордону можна підвищити шляхом розбудови — реконструюючи наявні пункти пропуску і будуючи нові. Безперечно, так робити варто, але є двійко «але». По-перше, це довго, дорого і складно. З 2010 року на кордоні України з трьома державами Шенгенської зони було збудовано й запущено в роботу лише два пункти пропуску з 26, визначених владою різних рівнів як пріоритетні, і то — їх збудовано на польській території коштом Польщі та ЄС.
Поява в березні 2021 року урядового Плану заходів з облаштування пріоритетних пунктів пропуску на 2021–2023 роки навіює оптимізм, адже вперше за тривалий час ця тема набула вигляду впорядкованої політики. Однак є й сумніви, чи спроможеться українська держава виділити на це та успішно використати за неповних три роки визначену Планом амбітну суму — майже 10 млрд грн.
Друге «але» полягає в тому, що розбудова не вирішує повністю проблему коливань і піків трафіку, адже регулярно трапляються ситуації, коли на ПП одночасно приїжджає багато автомобілів; вони, до прикладу, вже почали оформляти свій вантаж для перетину саме на цьому ПП і не можуть просто взяти й змінити пункт пропуску на менш завантажений, як це роблять мандрівники на легкових авто.
Електронна черга і сервісна зона
Проте є альтернативне рішення, яке дозволить упоратися з чергами швидше і з урахуванням фактора можливих піків руху: це проєкт електронної черги. На відміну від побудови нових ПП, він не потребує масштабного залучення країни-сусіда, тому його можна втілити швидше. До того ж електронна черга є засадничо двокомпонентним рішенням, що складається з двох невід’ємних елементів — системи організації черги (власне електронна черга) і сервісної зони. Електронна черга без сервісної зони не має сенсу.
І якщо е-черга покликана дати можливість запланувати час перетину кордону і фактично усунути очікування як явище, то наявність сервісної зони прибере більшість негативних факторів традиційної «черги на кордоні», навіть коли з якихось причин мандрівникам доведеться довго чекати. Автомобілі стоятимуть не вздовж дороги, а на пристосованій, освітленій і охоронюваній стоянці, де водії матимуть змогу залишати свої машини й отримають доступ до всіх необхідних послуг — від їжі і води до душу, туалету та комфортного відпочинку.
Електронні черги нині діють на багатьох кордонах Європи — в Естонії, Литві, Фінляндії, навіть у Росії та Білорусі. Скрізь вони зарекомендували себе як ефективний спосіб організації перетину кордону, що розвантажив прикордонні дороги, усунув багатогодинні очікування та дозволив перевізникам і мандрівникам планувати свої подорожі.
Так, Всесвітня митна організація наводить приклад естонсько-російського кордону, де е-черга скоротила час очікування на кордоні із 60 до 2–3 годин.
Українські проєкти
Активне обговорення та планування впровадження електронної черги в Україні триває щонайменше з 2018 року. Створення електронної черги включено в державну політику, зокрема Стратегію та План заходів з інтегрованого управління кордонами, програму діяльності Кабміну. Є також відповідні доручення президента і прем’єр-міністра.
Незвичним для України явищем став високий рівень залучення регіональних органів влади до розвитку планів е-черги, адже вона є елементом управління кордоном — традиційно сферою діяльності органів та служб національного рівня. Подейкують, що Закарпатська ОДА, один з основних рушіїв цього питання, навіть зазнала критики від членів уряду за надмірну, на їхню думку, ініціативність.
Так чи інакше, сьогодні в Україні напрацьовано три пропозиції-проєкти електронної черги, і два з них ініційовані й розроблені обласними адміністраціями — Закарпатською та Львівською. Найретельніше розроблений серед них поки що Закарпатський, тож він має і найвищі шанси на втілення.
Закарпатці та естонці
Закарпатський проєкт орієнтований на вантажні автомобілі на пунктах пропуску «Чоп» (Тиса) та «Ужгород», на кордоні з Угорщиною і Словаччиною. Сервісну зону планується створити на базі відповідної інфраструктури ДП «Укрінтеравтосервіс», а для розробки самого механізму бронювання — використати програмне забезпечення естонської компанії GoSwift, яка оперує електронними чергами в Естонії, Литві, Росії та Фінляндії.
Проєкт передбачає оплату перевізником послуги бронювання місця в черзі та користування сервісною зоною. Орієнтовна вартість становитиме до 15 євро (зараз за в’їзд і перебування на території стоянки «Укрінтеравтосервісу» перевізники платять від 300 грн на добу (близько 10 євро).
Через участь естонської компанії до підтримки проєкту активно долучилася естонська держава на рівні уряду та дипломатів. Посол Естонії ще 2020 року опублікував на цю тему статтю, а естонські органи влади взяли участь у кількох онлайн і офлайн зустрічах та місіях у Закарпатській області.
Завдяки комунікації навколо е-черги у 2020 році було підписано Угоду між Кабміном України та естонським урядом про технічне і фінансове співробітництво, а місяць тому Закарпатська ОДА, «Укрінтеравтосервіс», посольство Естонії та GoSwift підписали Меморандум про співробітництво. Фактично, це означає, що Естонія готова надати технічну допомогу для розбудови пілотного проєкту електронної черги.
Львівський і Волинський проєкти
Проєкт електронної черги на ПП «Краківець» у Львівській області розроблений Львівською ОДА спільно з українською ІТ-компанією SoftServe у 2019 році. Цей проєкт має кілька особливостей: він орієнтований на легкові автомобілі й передбачає альтернативу, а саме безкоштовну реєстрацію в електронній черзі на місці, а платну — тільки коли водій реєструється заздалегідь, наприклад бажаючи запланувати час перетину на кілька днів наперед.
Сьогодні цей проєкт стоїть «на паузі», однак його можуть узяти в роботу, щойно буде унормовано правові аспекти і знайдеться фінансування. За розрахунками 2019 року, розбудова сервісної зони та запуск системи е-черги мали обійтися у 37 млн грн.
Третій проєкт — на ПП «Ягодин» у Волинській області — відстоюють Міністерство інфраструктури та Волинська ОДА. На користь вибору цього ПП працюють кілька факторів: високий обсяг трафіку, наявність терміналу, що може слугувати сервісною зоною, вимоги польської сторони, яка пов’язує впорядкування руху через ПП «Ягодин» з видачею польською владою дозволів на перевезення українським перевізникам.
Розробки на цьому напрямі ще дуже загальні, конкретного плану, як у перших двох випадках, поки що немає.
Ключовий крок — правове врегулювання
Оскільки електронної черги як явища раніше в Україні не існувало, її запуск потребує змін до законодавства. Тому Закарпатська ОДА спільно з Міністерством інфраструктури подали на розгляд Кабінету міністрів України проєкт постанови під довгою назвою «Питання реалізації пілотного проєкту управління чергами перед міжнародними пунктами пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Електронна черга перетину кордону». Без ухвалення цього документа далі рухатися не можна.
У разі запуску проєкту процедура перетину кордону, згідно з Постановою, матиме такий вигляд: водій могтиме забронювати чергу на конкретний час заздалегідь і приїхати під той час до ПП — або ж приїхати без бронювання і зареєструватися в «живій черзі». Проте в кожному разі йому доведеться проїхати через сервісну зону, вона ж «зона очікування», і заплатити певну суму коштів (оплата дає право на перебування й користування послугами зони впродовж 24 годин). Якщо час очікування в ній становитиме менше 30 хвилин, заплачені кошти буде повернуто.
Постанова пройшла оцінку профільних міністерств і отримала схвальні висновки з окремими зауваженнями. Якщо її ухвалять до листопада, перший проєкт електронної черги в Україні цілком може запрацювати вже в лютому 2022 року!
Проблемні питання
Проте це оптимістичний сценарій, який передбачає швидке погодження всіма учасниками процесу всіх неоднозначних положень, щодо яких немає консенсусу у працівників пунктів пропуску та їх користувачів.
Перше питання — вартість послуг і їх де-факто обов’язковість. Це турбує автомобільних перевізників, адже саме водії вантажних транспортних засобів стануть першими, хто апробує заплановані новації. Проєкт Постанови передбачає верхню межу вартості послуг бронювання та сервісної зони — 15 євро. Крім того, фактично, сплата цієї суми стає обов’язковою для всіх, хто хоче перетнути кордон, із трохи непевною перспективою повернення коштів, якщо черги на ПП зовсім не буде.
З одного боку, перевізники й експортери начебто втрачають набагато більше через багатоденні простої на кордоні. А з іншого — перевізники, зокрема представники Асоціації міжнародних автоперевізників України, вимагають докладного обговорення формування тарифів із їхньою участю. Також важливим для них є забезпечення права на альтернативу — тобто щоб була можливість перетнути кордон без сплати коштів.
Друге питанням — обробка і зберігання даних. Оператор сервісу електронної черги акумулюватиме багато чутливої інформації про перетин кордону вантажами і громадянами України, які їх перевозять. Хоча проєкт Постанови містить розроблену політику обробки та зберігання даних, погоджену з українським законодавством, і фізично сервери розміщуватимуться в Україні, цей аспект потребує особливої ретельності, оскільки використовуватиметься програмне забезпечення іноземної компанії.
***
Однак навіть ті, хто ставить під питання окремі норми проєкту електронної черги на кордоні, погоджуються, що ця сфера критично потребує реформування і критично необхідно «робити хоч щось» уже зараз. Практично, всі гравці на цьому полі підтримують якнайшвидше ухвалення Постанови про електронну чергу з тим, щоб відкоригувати проблемні питання згодом. Зрештою, очікується, власне, пілотний проект, — його функція й полягає в тому, щоб бути запущеним і показати, як та що працюватиме (чи не працюватиме) на практиці.