Вражаюча ефективність деяких країн регіону Південно-Східної Азії в боротьбі з коронавірусом заслуговує особливої уваги.
У ніч Хелловіну виповнилося рівно десять місяців відтоді, як Китай офіційно інформував ВООЗ про явлення вірусу SARS-CоV-2 світові. Симптоми хвороби, названої пізніше COVID-19, реєструвалися й до цієї дати, однак формальним «днем народження» напасті, з якою тепер живе весь світ, можна сміливо вважати саме останній день 2019 року. Відтоді вчені всієї планети намагаються розгадати загадку нового коронавірусу. Далекого березня, коли офіційно оголосили про пандемію, здавалося, що він як прийшов, так і піде з настанням літа. Не пішов, і питання тільки множаться. Чому серед країн, які постраждали найбільше, опинилися не тільки дуже густонаселені, а й найбільш розвинені? Чому наслідки хвороби такі непередбачувані і в багатьох випадках такі руйнівні? Чи можливо розробити вакцину, яка дасть стійкий імунітет? І, нарешті, ключове питання, відповіді на яке шукають усі: як стримати поширення вірусу, не зупиняючи економіку та соціальний розвиток? Ми чудово інформовані про те, що відбувається у Європі та США, однак вірус прийшов із Південно-Східної Азії, і, можливо, досвід країн регіону може стати в пригоді тим, хто приймає рішення за дев'ять тисяч кілометрів на захід від Токіо.
Лишивши осторонь Китай, який, цілком очевидно, заслуговує окремої розмови, зосередимо увагу на сусідах Піднебесної. Найбільш загальна статистика про кількість інфікованих і жертв вірусу свідчить, що до першої двадцятки за кількістю хворих із 15 країн регіону входять лише Індія (друга після США) та — в самому кінці списку — Бангладеш, Індонезія і Філіппіни. Третя економіка світу й вельми густонаселена Японія — в кінці третьої десятки. І це при тому що китайці були й залишаються досить представлені в Японії — і як туристи, і як бізнесмени, їхні зв'язки не перериваються досі. У другому кварталі 2020 року падіння ВВП через COVID-19 в Індії становило 25,2%, в Японії — 7,9, у Республіці Корея — 3,2%. Китай «підріс» на 11,5%.
Формальні дані, які регулярно публікуються у японських ЗМІ з офіційних джерел, позитивно вражають. За весь час із моменту виявлення в середині січня першого в Японії випадку COVID-19 у країні зареєстровано трохи більше 100 тисяч випадків інфікування, причому понад 90 тисяч хворих вилікувалися. Госпіталізовано було всього близько шести тисяч людей, померло близько двох тисяч. І це в країні з найстарішим населенням у світі (очікується, що на 2050 рік кількість жителів Японії у віці 65+ перевалить за 35%). Японія не закривалася на тотальний карантин і не зупиняла економіку. Дуже чітко налагоджена система контролю людей, що прибувають у країну через аеропорти, дозволила виявити за весь цей час трохи більше 1100 випадків, а щодня у Великому Токіо (з населенням близько 38 мільйонів людей) реєструється в середньому 140‒200 випадків на день (загальна кількість заражених у столиці перевищила 30 тисяч, за день проводиться від тисячі до 2,5 тисячі тестів). Складних випадків у столиці на початок листопада — 33. Щоденний приріст у національному масштабі — близько 700 на день. Це дуже низькі показники, порівняно з будь-якою іншою державою «сімки». При цьому графічне відображення статистики свідчить про вочевидь другу хвилю зараження, котра , як і передбачали багато фахівців, виявилася сильнішою за першу. Але якщо в інших розвинених країнах друга хвиля все не йде на спад, то в Японії тенденції менш катастрофічні.
Одна з причин того, що Японія тримає ситуацію під контролем, — кластерний метод локалізації випадків інфікування, який дозволяє найефективніше проводити тестування і формулювати рекомендації з профілактики нових заражень. На кінець жовтня у країні виявили 1761 локацію, де відбувалися масові зараження. Під час першої хвилі найчастіше такі випадки реєструвалися в ресторанах та клубах із живою музикою — 441. Після 25 травня, яке тут вважається початком другої хвилі, лідерами кластерного списку стали караоке-бари та нічні клуби у великих містах. Далі йдуть офіси урядових закладів і компаній (у Японії офіси облаштовані так, що між співробітниками немає навіть перегородок) — 379 локацій, соціальні установи — 319, медичні установи — 307. І, що вкрай цікаво, відсоток смертності під час першої хвилі становив 5,2%, а під час другої — 1,1%. Ба більше, загальна кількість складних випадків під час другої хвилі набагато менша, ніж під час першої, і пояснення цього факту досить просте: під час другої хвилі вік інфікованих різко знизився, тепер це люди у віці від 20 до 40 років.
Зважаючи на традиції японської культури, ніхто не став закривати ні бари, ні ресторани. Однак при цьому весь персонал дуже ретельно дотримується норм часів пандемії — і офіціанти, і кухарі в масках та щитках на обличчях, столи розставлені з урахуванням вимог соціальної дистанції, їх дезінфікують після кожного відвідувача, приміщення провітрюють. Така ж ситуація в транспорті й магазинах. Практично, 90% японців носять маски, не знімаючи навіть коли немає загрози безпосереднього контакту. Всупереч усталеним уявленням, постійне носіння масок японцям не подобається, але рівень довіри до уряду та рекомендацій фахівців (які тут розвішані всюди й транслюються по радіо в транспорті та системах внутрішнього зв'язку в установах) дуже високий.
У зв'язку з наближенням сезону грипу та в очікуванні зростання простудних захворювань мерія Токіо, де міститься основний регіональний кластер інфікування, оголосила про плани різко збільшити кількість тестувань — до 65 тисяч на день, починаючи з грудня. Така цифра базується на даних попередніх років, коли реєструвалося до 52 тисяч підозр на грип у день. Очікується також до 13 тисяч випадків із підозрою на коронавірус. Спочатку всім інфікованим робитимуть простий тест на грип, і якщо він виявиться негативним, тоді — ПЦР-тест або, у відповідних випадках, тест на антитіла. Чи треба казати, що на це виділено кошти, ретельно готують персонал і лікарні. Планується залучення додаткових співробітників, які досліджуватимуть кластери заражень. Гаряча лінія COVID-19 переводиться на цілодобовий режим (нині тільки вночі). 31 жовтня у Токіо виявили перші чотири випадки грипу.
У рамках програми підтримки населення під час пандемії уряд уже виплатив кожному громадянинові країни по тисячі доларів. Також вжив заходів із підтримки малого й середнього бізнесу. Приміром, однією з найбільш постраждалих сфер економіки став туризм. З урахуванням цього чинника для стимулювання туризму внутрішнього було розроблено програму Go to Travel. Програма передбачає субсидовані урядом знижки до 50% на подорожі японців країною. Знижки покривають транспорт, готелі, ресторани, покупки й відвідування парків розваг. Із 22 липня по 31 вересня знижки становили 35%, а з 1 жовтня — 50%. Зрозуміло, є обмеження (наприклад, якщо поїздка з ночівлею, то вартість не має перевищувати 200 доларів на день), але загалом програма помітно пожвавила внутрішній туризм. У місцевій пресі також наголошується, що інші держави регіону, які не змогли запропонувати ні іноземним гостям, ні власним громадянам ефективних заходів із підтримки галузі, зазнали величезних економічних збитків. З останніх новин — уряд розглядає питання про виділення другого траншу бюджетних коштів на пряму фінансову підтримку населення; прийнято рішення про деяке спрощення умов прильоту в країну з метою бізнесу з країн регіону, де ситуація під контролем (Австралії, Китаю, Брунею, Нової Зеландії, Кореї, Сінгапуру, Таїланду); знімається умова самоізоляції для гостей країни, якщо ПЛР-тест після прильоту негативний, і (що особливо цікаво) у токійському аеропорту Наріта відкрито пункт тестування для тих, хто вилітає з Японії, якщо їм потрібен доказ, що вони не заразні. Правда, коштує тест 444 долари.
У Республіці Корея ситуація дуже схожа з Японією. Загальна кількість захворілих наближається до 27 тисяч (на 77 мільйонів жителів), на день реєструють близько 700 нових випадків зараження. Уряд використовує кластерний підхід для контролю над ситуацією, а також оголосив про програму безплатної вакцинації проти грипу для громадян старше 62 років, щоб пом'якшити наслідки можливого змішання двох епідемій. Економіка країни зазнає серйозних втрат від скорочення як внутрішнього споживання, так і зовнішньої торгівлі. Однак, як зазначають місцеві ЗМІ, у третьому кварталі ситуація починає поліпшуватися через відновлення економіки Китаю. Слід зауважити, що чинник зростання економіки КНР і в умовах пандемії суттєво впливає на політичний клімат у регіоні. Китай стає своєрідним центром тяжіння навіть для країн, які раніше орієнтувалися на інших регіональних лідерів, зокрема для Лаосу й Камбоджі.
Із погляду боротьби з коронавірусом, заслуговує на увагу досвід В'єтнаму, про який повідомляють японські ЗМІ. На 96 мільйонів жителів тут лише 1100 випадків і 35 смертей, період без нових випадків інфікування триває вже 46 днів. Жодних особливих секретів у В'єтнамі не винайшли — країна живе фактично в умовах воєнного стану, найжорстокішого контролю над кожним можливим випадком зараження і беззастережного застосування заходів ізоляції у разі виявлення інфекції.
Однак не йдеться про реальні репресивні дії, просто всю державну пропаганду, гасла й формат діалогу між урядом і народом переведено на мову «боротьби з підступним ворогом». Пісні, телепрограми й радіопередачі формулюються в термінах необхідності об'єднати націю перед обличчям зовнішньої загрози. Громадян закликають «перемогти вірус, як ми раніше перемагали всіх наших ворогів», і згадують товариша Хо Ші Міна. Таку пропагандистську кампанію підтримало населення, яке охоче включилося в боротьбу. Результати викликають повагу не тільки в сусідів В'єтнаму, а й на розвиненому Заході, де такі заходи, скоріш за все, спричинили б протести.
За результатами незалежних досліджень, у В'єтнамі у зв'язку з діями проти вірусу уряду довіряють близько 94% населення, тоді як у США — лише 40%. У публікаціях ЗМІ про досвід інших країн підкреслюється, що успіх у боротьбі з пандемією залежить не тільки й не стільки від заходів уряду, скільки від культурних традицій, почуття єдності нації, взаєморозуміння і витримки. Особливо це стосується острівних держав на кшталт Тайваню та Нової Зеландії, які традиційно більш уразливі до епідемій, ніж материкові побратими.
Украй важливим залишається чинник налагодження конструктивного діалогу між владою і народом, а також між політичними силами й соціальними групами. Ніхто нікого не може ощасливити насильно, але кожен може зробити особистий внесок у власний порятунок, стабільність своєї сім'ї, кола друзів і знайомих, в остаточному результаті — всього суспільства. У цьому гідний наслідування секрет і В'єтнаму, і Японії, настільки різних у всьому іншому.
Усі статті Сергія Корсунського читайте тут.