Минулої п'ятниці Дональд Трамп приніс присягу і став 45-м президентом Сполучених Штатів.
Команда Д.Трампа всіляко підігрівала інтерес до інавгураційної промови нового глави Білого дому, наголошуючи, що в ній президент відповість на низку запитань, які хвилюють суспільство. Радник Трампа Ентоні Скарамуччі заявив, що "це буде історична промова", а помічниця президента Келлін Конвей заявила, що звернення до націй буде "елегантним, гарним, потужним і коротким".
DT.UA звернулося до відомих експертів у сфері міжнародних відносин і безпеки з проханням прокоментувати перший виступ Дональда Трампа як президента Сполучених Штатів.
Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики "Стратегія XXI"
Після інавгураційної промови Дональда Трампа на сайті Білого дому з'явилися програмні тези нової адміністрації, що повніше розкривають суть "трамполітики", яку можна було б назвати "до американської гегемонії через антиглобалізм". America first означає, що решта з могутніх світу цього можуть бути на будь-якій позиції, але на першій будуть лише США. Суть "трамполітики" - зміцнення збройних сил і промисловості.
Щодо першого, то традиційні пріоритети - ВМС та ВПС - для США як морської потуги (Sea Power) залишаються на чільному місці. Слід пригадати листопадову записку Трампа про необхідність збільшити флот до 355 бойових кораблів з нинішніх 274. Це має вивести ВМС на рівень часів президентства Рональда Рейгана. Зрозуміло, що авіаносці, підводні човни, оснащені ракетно-ядерними системами, надводні кораблі-невидимки із системами ПРО, стратегічні літаки потрібні не для захисту американської території від мігрантів з-за Ріо-Гранде та боротьби з ісламськими екстремістами. Вони потрібні для стримування такої потуги, як КНР, і глобальних бандитів на кшталт РФ. По суті, військовий компонент програми Трампа за своїм духом може стати запобіжником для китайського глобалізму та російського інтервенціонізму.
Судити можна не тільки по тому, що прозвучало у промові Трампа та міститься у тезах програми Білого дому, а й по тому, про що промовчали. Трамп не бачить Європи, у нього відсутній трансатлантичний вимір. Але навряд чи це привід для радощів у Москві та Пекіні, бо Трамп мислить категорією America first. Не можна бути першим, коли ти - один. Першим ти є тоді, коли є інші, й ти їх ведеш. Тому з часом Трамп перегляне такий підхід, однак це не означає, що в його альянсі будуть усі ті, хто сьогодні перебуває в НАТО. Швидше, коло альянтів обмежиться традиційним англосаксонським форматом (Канада, Велика Британія, Австралія), окремо Ізраїль, а також азійський формат - Японія, Південна Корея і Тайвань. Якщо США часів Трампа вирішать, що настав час провчити Іран, Північну Корею, РФ чи КНР, буде обрано або створено той чи інший формат.
Трамп позначив зовнішньополітичний пріоритет - боротьба з ісламським тероризмом. У програмних тезах не обійдено увагою розвідувальне співтовариство, без якого успішно боротися з тероризмом неможливо, а збройні сили будуть безпорадними. У програмних тезах достатньо чітко зазначено, що США розвиватимуть як оборонні, так і наступальні кіберможливості. Нічого про ядерне роззброєння, що цілком логічно вписується в концепцію America first. Але й жодного слова про НАТО, трансатлантичну солідарність, Хельсінкський заключний акт НБСЄ, під яким стоїть підпис США і на якому тримався мир у Європі. Останнє може означати, що принципи більше не діють, діють інтереси та сила.
Промова Трампа, якщо абстрагуватися від особистості оратора та популістських форм, спрямована на активацію внутрішньої енергії американського суспільства. Як у широкому розумінні потенціалу нації, так і в прикладному значенні реіндустріалізації США, на що у промові та програмних тезах зроблено особливий наголос.
І це може вийти у Трампа. І не з огляду на його якусь геніальність, а в силу того, що передумови для цього вже створено американською революцією сланцевого газу. У США найнижчі ціни на енергію порівняно з Європою та Азією.
Якщо до революції сланцевого газу додається ще й революція сланцевої нафти (а вона вже триває), то США стануть повністю енергонезалежними. Посилення потужності США базується на енергетичному базисі. Недарма на першому місці програми America first стоїть "Енергетичний план". Але американська петрократія Трампа означатиме кінець російської петрократії Путіна.
Тенденції, яким можна очікувати в результаті такої політики Трампа:
1. Посилення економічної та воєнної могутності США завдяки власній дешевій енергії в разі успішної реалізації програми.
2. Ослаблення американського впливу в Європі з подальшою фрагментацією ЄС, зумовленою деструктивними діями РФ.
3. Стимулювання оформлення небезпечного для Європи російсько-німецького-французького альянсу.
4. Розбігання близькосхідних і латиноамериканських режимів у пошуках патронату в Пекіні і Москві.
5. Прискорена розробка пороговими країнами ракетно-ядерної зброї, оскільки сподіватися на чиїсь "гарантії безпеки" тепер марно (доведено прикладом України).
Навряд чи санкції проти РФ буде скасовано, бо тоді це означатиме, що America здатна "прогинатися" і зовсім не first.
Що це може означати для нас? Тільки одне - "Україна понад усе!". Рано чи пізно "трамполітика" США прийде до усвідомлення хибності нехтування НАТО, стратегічним партнерством із рядом країн, а також тим, що справжньою загрозою світовому порядку є Росія з її глобальним месіанством і гібридними війнами. Надзавдання для нас - не тільки вижити всупереч усьому, а й розвинутись і посилитись. У світі, де хаосу стає більше, а міжнародне право здано на брухт, нам знадобиться сила. Її джерело - всередині нас.
Олексій ЇЖАК, заступник директора Регіональної філії НІСД у м. Дніпро
Президент Дональд Трамп виголосив свою інавгураційну промову, а на сайті Білого дому з'явився список пріоритетів нової адміністрації. Звичайної зміни тону при входженні у владу цього разу не відбулося. Можна бути впевненими: екстравагантні ідеї на кшталт зближення з Росією ціною визнання анексії Криму залишилися курйозом передвиборних перегонів. Але у своїх базових підходах Дональд Трамп послідовний. Можна вважати, що це головна несподіванка його інавгураційної промови.
У внутрішній політиці домінуватиме економіка. Купувати американське та наймати американців - головні рецепти Трампа для повернення США до процвітання. Внутрішніх бюрократичних регуляцій поменшає, зовнішнього протекціонізму - стане більше. Енергетику буде звільнено від багатьох екологічних обмежень. Можна очікувати збільшення робочих місць і здешевлення енергетичних ресурсів на внутрішньому американському ринку. Та є й зворотний бік. США надто глибоко вбудовані в глобальну економіку, долар є головною світовою валютою. Навряд чи можливо зводити торговельні бар'єри та повертати виробництво в Америку, не підриваючи основ економічної політики, яку вибудовували десятиліття. Протекціонізм може обернутися зростанням споживчих цін, що випереджатиме підвищення доходів, довіра до долара і американських фінансових ринків може похитнутися.
Білий дім підтвердив, що США вийдуть із Тихоокеанського торговельного партнерства, переглянуть договір про північноамериканську зону вільної торгівлі, жорстко стежитимуть за балансом зовнішньоторговельних інтересів. Президент Трамп пообіцяв покласти край ситуації, коли інші країни процвітають за рахунок американських економічних інтересів. Передусім це зачепить інтереси Китаю, Японії, Південної Кореї та Мексики, можливо, Німеччини, змусивши їх будувати нові зовнішньоекономічні альянси. Китаю, ймовірно, доведеться переглядати плани Шовкового шляху, Японії - зі слабших позицій розв'язувати проблеми своїх північних територій у відносинах з Росією, Німеччині - шукати нові форми функціонування ЄС.
У зовнішній політиці початкові кроки, оголошені Білим домом, - знищення "Ісламської держави" та інших радикальних ісламських груп, за необхідності в союзі з іншими державами, активне будівництво військово-морського флоту та перехід до дипломатії, яка акцентує американські інтереси. У військовій сфері планується "припинення секвестру" військового бюджету, досягнення "найвищої" боєздатності американських військ, створення ефективної протиракетної оборони. Слід зауважити, що перше проведене через Сенат призначення вже в день інавгурації - саме міністра оборони.
Помітним є протиріччя проголошених пріоритетів економічної, зовнішньої та військової політики США. Американська військова міць потребує глобальної присутності. Боротьба з "Ісламською державою" передбачає проекцію сили. Дональд Трамп пообіцяв, що США не будуть розвивати чужі збройні сили та захищати чужі кордони на шкоду будівництву власної військової машини. Але на іноземні військові бази витрачається лише порядку 10 млрд дол., на військову допомогу - ще близько 18 млрд на рік із 500 млрд дол. військового бюджету. А от війна в Іраку справді була дуже витратною. Настільки ж витратною може стати війна з "Ісламською державою". США буде дуже важко будувати флот, розвивати ПРО та викорінювати радикальний іслам, ведучи торговельні війни з Японією, Німеччиною та іншими своїми ключовими військовими союзниками. Найшвидше, поступово зіграє малопомітна поки що обіцянка в інавгураційній промові - оживити старі та створити нові союзи. Імовірно, для цього США доведеться йти на економічні компроміси.
Для України перші наслідки нової "американської реальності", як їх озвучено в перший день нової адміністрації, можуть бути пов'язані з такими аспектами. Боротьба США з радикальним ісламом цілком може зруйнувати російсько-турецько-іранський і російсько-ізраїльський альянси в сирійському врегулюванні. Росія намагатиметься домовитися із США, але їй доведеться це робити на умовах Трампа, а не Путіна. У російській політиці виникне турбулентність, і вона підсилюватиметься з розвитком американської протиракетної оборони. Не виключено, що ця турбулентність виллється в спробу Росії домогтися нових перемог на українському фронті.
Потрібно буде докласти зусиль, щоб переконати нову адміністрацію: режим санкцій проти Росії ніяк не є для США захистом чужих кордонів на шкоду власним, а виконання Будапештського меморандуму цілком відповідає новим американським дипломатичним пріоритетам без шкоди для військової міці США.
Уваги потребуватиме діалог відносно американських інвестицій в Україні та співробітництва в енергетиці й високотехнологічних сферах. Дональд Трамп пообіцяв у своїй інавгураційній промові, що Космос відкриє свої секрети. Зовсім не обов'язково, що США повинні рухатися в цьому напрямі наодинці та відмовлятися від послуг України у виробництві космічних ракет "Антарес".
Богдан ЯРЕМЕНКО, голова Фонду "Майдан закордонних справ"
1. Є щось меншовартісне в ентузіазмі деяких представників українського політикуму, які на весь світ роздзвонили про намір бути присутніми на інавгурації Дональда Трампа. Цікаво, чи витратять вони колись стільки ж часу, енергії та грошей для участі в якихось подібних урочистостях в Україні?
Скільки місяців нардепу потрібно заощаджувати зі своєї підвищеної заробітної плати, щоб оплатити участь в інавгурації чужого президента? І все заради чого? Заради можливості злитися з натовпом щасливих власників запрошень у "срібний" або "червоний" сектори на церемонії приведення Дональда Трампа до присяги і з відстані 200–300 м уловлювати кожен відблиск білявої чуприни винуватця торжества? Чи заради трьох секунд рукостискання та, якщо дуже пощастить, селфі з Дональдом Трампом на одному з трьох інавгураційних балів?
2. Настрої у Вашингтоні не такі вже й святкові. Один із репортажів американської телекомпанії CNN напередодні інавгурації називався "Трамп прилетів з Нью-Йорка у Вашингтон і пробуде там щонайменше чотири роки". Тих, хто з нетерпінням замальовуватиме кожну клітинку в календарі президентства Дональда Трампа, буде чимало. От один із характерних і дуже злих жартів на тему, породжений Всесвітньою мережею: "Майк Пенс - новий віце-президент, а за два місяці - 46-й президент США".
Президентську виборчу кампанію вже назвали такою, що найбільше в історії спричинилася до розколу американського суспільства.
Не менш нервовим і скандальним був так званий перехідний період (відтинок часу від оголошення результатів голосування до інавгурації). Дональд Трамп не шкодував зусиль, аби пересваритися з усіма.
Американське суспільство відповідало йому "взаємністю", і де могло та як могло заганяло президента-електа в коридори з червоних обмежуючих прапорців. І що не може не радувати нас, українців, найпомітніше це стосувалося теми відносин Трампа, чи то пак - США, з Росією. Але результат цього процесу ще досить неочевидний, і у нас немає причин святкувати той факт, що початок адміністрації Дональда Трампа буде політично слабким. Політично ослаблені у внутрішній боротьбі Сполучені Штати будуть однаково слабким другом і партнером для України та багатьох інших дружніх нам держав, які в той чи інший спосіб покладаються на американське лідерство.
Уже під час церемонії приведення Дональда Трампа до присяги Вашингтон задимів від розривів гранат із сльозогінним газом. Розпочалися сутички поліції з демонстрантами, що використали день інавгурації як привід для протестів проти чого завгодно, включно з самим Трампом. Далі буде?
3. Гасло "Україна понад усе", якого, не має сенсу це приховувати, побоюється і недолюблює ліберальна частина українського суспільства, виявляється, може стати центральним закликом інавгураційної промови президента США. Ну, звичайно ж, у формі "Америка понад усе!".
У всьому іншому інавгураційна промова Дональда Трампа нічим не здивувала. Зрештою, вона по суті нічим не відрізнялася від його ж промови на Республіканському національному конвенті, коли він отримав схвалення своєї партії балотуватися на посаду президента, та повторювала фразеологію передвиборної агітації. Америка поверне собі велич. Тільки собі. Іншим буде лише сіяючим прикладом.
А інколи це звучало так, ніби все, власне кажучи, вже і відбулося в момент вступу Дональда Трампа на посаду. За задумом та висловом оточення Трампа, ця промова була об'єднавчою. Яким чином одні й ті самі гасла, що зовсім недавно роз'єднували американців, несподівано стануть їх об'єднувати, ми дізнаємося незабаром.
4. Чи стосувалися України слова з інавгураційної промови про те, що США забагато платили за безпеку інших держав? Абсолютно точно, що ці слова викликають у сотню разів більше тривоги в Канади, Японії, Південної Кореї, Ізраїлю та кількох десятків інших держав, оборонна та військова допомога яким із боку США в сотні чи тисячі разів більша, ніж та, що отримує наша країна. Звичайно, впевненості, стабільності та безпеки в світі від цієї цілком і повністю спрямованої на внутрішнього споживача заяви Трампа у світі не побільшає.
Під час затвердження в Сенаті кандидати на посади очільників Пентагону, Держдепартаменту та представника США при ООН робили заяви, які не могли викликати в українців нічого, окрім задоволення (у частині ставлення до РФ, необхідності продовження санкцій проти цієї країни тощо). Та от біда, на пряме запитання, чи обговорював він із Дональдом Трампом позицію по Росії, кандидат на посаду головного американського дипломата Рекс Тіллерсон прямо заявив: "Ще ні".
Дональд Трамп, коментуючи запитання, чому його номінанти висловлюють позицію, яка прямо суперечить багатьом його висловам, не вагаючись заявив, що прагне, аби його майбутні міністри мали і висловлювали власну позицію.
Нам залишається лише очікувати і спостерігати, чи перетвориться ця команда зірок на зіркову команду.
5. "Політики процвітають, але робочі місця скорочуються, фабрики закриваються. Уряд захищає себе, а не громадян нашої країни. Їхні перемоги не перетворюються на ваші перемоги; їхні тріумфи не перетворюються на ваші тріумфи; і поки вони святкують у столиці нашої держави, по всій країні, сім'ї, що виживають, не мають що святкувати. Це все змінюється, починаючи звідси і негайно; тому що цей шанс - це ваш шанс, він належить вам", - так сказав у своїй інавгураційній промові Дональд Трамп. Ці слова повторить у своїй інавгураційній промові наступний президент України. І наступні президенти багатьох інших країн.