Навіть раніше, ніж будь-хто очікував: 24 листопада голови трьох німецьких політсил — Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), Союзу 90/«Зелених» та Вільної демократичної партії (ВДП) представили нову коаліційну угоду. 177-сторінковий документ під назвою «Зважитись на досягнення більшого прогресу — Альянс за свободу, справедливість та стабільність» ще має бути схвалений цими партіями впродовж наступних 10 днів. Але швидкість оприлюднення документа однозначно свідчить про чітке бажання сторін «узаконити» свої коаліційні відносини.
Подальший графік поки що вкладається у визначені рамки: вибори канцлера — протягом тижня після 6 грудня; та новий німецький уряд — у середині грудня. Єдине, що з «подарунком наостанок» для ще чинної канцлерки Ангели Меркель коаліціанти, схоже, все ж таки передумали. Якби процес формування нової коаліції затягнувся до 16 грудня, пані Меркель стала б не лише першою жінкою на цій посаді, а й канцлером із рекордним терміном перебування при владі. Поки що «канцлером-рекордсменом» залишається її колишній партійний колега Гельмут Коль. Хоча 16-річний термін правління для обох уже сам собою є рекордом.
А поки що потенційна коаліція на чолі з соціал-демократом Олафом Шольцем активно розбудовує плани реалізації поставлених цілей. І вони більш ніж дуже амбітні.
Під час перемовин чи не найбільше суперечок точилося навколо майбутніх заходів, спрямованих на захист клімату. Ця тема була особливо принципова для «Зелених». Отож зазначеному питанню в документі відведено ключову роль на 40 сторінках.
Зокрема, майбутній уряд погодив бажання раніше визначеного терміну, а саме до 2030 року, закрити вугільні електростанції (що попередньо планувалося зробити до 2038 року). Це рішення викликало різку критику багатьох опонентів, особливо з боку федеральних земель, залежних від видобутку вугілля.
У рамках реалізації заходів із захисту клімату та декарбонізації економіки, нова коаліція хоче також до 2030 року збільшити частку відновлюваних джерел енергії Німеччини до 80%, у виробництві водню — досягти потужності електролізу близько 10 ГВт, а кількість повністю електричних автомобілів має сягнути 15 мільйонів. Правда, нова угода не визначає конкретної дати зняття з виробництва автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння.
А ось стосовно викопного палива конкретики менше. Угода містить цікавий пасаж про відмову видачі дозволів на будь-які нові нафтові й газові свердловини в Північному та Балтійському морях, окрім уже наявних загальних дозволів на експлуатацію. Але документ не містить чітких термінів припинення користування цими видами палива. Лише констатацію, що «природний газ лишається незамінним для перехідного періоду».
Амбіції щодо пріоритетності питання захисту клімату сягнули навіть далі: нова коаліція планує створити Міністерство захисту клімату та економіки замість Міністерства економіки та енергетики. Очолити його має співголова «Зелених» Роберт Габек. Йому ж дістанеться й посада віцеканцлера.
Щодо інших ключових осіб — голів партій — сюрпризів не передбачається: посаду міністра закордонних справ, як і планувалося, отримає Анналена Бербок, а міністра фінансів — голова Вільної демократичної партії Крістіан Лінднер.
Тоді як дві інші партії одразу визначилися зі своїми кандидатами, в четвер серед «Зелених» виникла суперечка навколо кандидатури на посаду міністра аграрної політики. Однак уже ввечері остаточний урядовий склад із їхнього боку теж був оприлюднений.
Список майбутнього розподілу інших міністерських портфелів має такий вигляд: окрім, власне, посади канцлера, СДПН загалом отримує шість відомств — оборони, праці та соціальних справ, охорони здоров’я, будівництва та економічного розвитку, ну й посаду голови відомства канцлера. «Зелені» також отримають міністерство екології та сім’ї. Вільним демократам дістануться посади в галузі транспорту, досліджень та освіти.
Тим часом чи не найгострішим питанням на сьогодні все ж таки залишається боротьба з пандемією коронавірусу. Сподівання на скасування епідемічного стану загальнодержавного рівня вже наприкінці листопада обернулися потужною четвертою хвилею з небаченими досі в Німеччині, рекордними рівнями захворюваності. Потенційна коаліція щосили намагається уникнути нового локдауну. Ситуація тим часом катастрофічно погіршується, медична система перевантажена. Проте рівень смертності залишається в Німеччині досить помірним, порівняно з аналогічними цифрами в більшості країн-сусідів.
Утім, саме коронакриза «врятувала» майбутню коаліцію в питанні пошуку джерел фінансового забезпечення амбітних планів. Через черговий вибух пандемії механізм обмеження державної заборгованості на 2022 рік таки буде пом’якшений. Потенційний уряд обґрунтовує це необхідністю вжити нагальних заходів для прискорення відновлення економіки. Йдеться, зокрема, про інвестиції в захист клімату і діджиталізацію.
А ось більшість принципово важливих для України питань так і лишилися за дужками коаліційної угоди: це стосується і питання потенційної конкретної допомоги нашій країні у сфері оборони, і питання суперечливого проєкту «Північний потік-2». Ні перше, ні друге жодним словом у документі не згадане.
При цьому в коаліційній угоді три німецькі партії закріпили бажання підвищити контроль за експортом зброї на підставі національного закону. Досі були тільки політичні директиви щодо експорту озброєнь. Зокрема, вони загалом забороняють експорт зброї у кризові регіони.
Примітна в цьому контексті відсутність в коаліційній угоді згадки про збільшення оборонних витрат до 2%.
Водночас Україні потенційна німецька коаліція присвятила чимало уваги. І тут слід відзначити кілька позитивних моментів.
Насамперед очевидним досягненням української дипломатії стала фіксація в коаліційній угоді визнання нашого прагнення членства в ЄС. Хоча і трохи завуальована: Україну згадують у зв’язці з Молдовою та Грузією, які «повинні мати можливість наблизитися з допомогою послідовних реформ на основі верховенства права та ринкової економіки». Всі попередні німецькі уряди, на жаль, намагалися взагалі уникати будь-якого натяку навіть на дуже віддалену перспективу такої можливості.
Крім того, коаліціянти обіцяють нам допомогу у відновленні повної територіальної цілісності та суверенітету, поглиблення енергетичного партнерства з акцентом на сферах відновлюваної енергетики, виробництва зеленого водню, енергоефективності та скорочення вуглецевих викидів.
У контексті відносин із Росією, в коаліційній угоді містяться досить жорсткі, як для соціал-демократів, формулювання. Майбутня німецька влада вимагає від Москви «негайного припинення спроб дестабілізації України, насильства на Сході України та незаконної анексії Криму». Хоча наступне згадування про можливе зняття санкцій з РФ залежно від повного виконання мінських домовленостей виглядає як єдине рішення, коли говорити про протидію російській агресії.
Втім, не можна не помітити, що спільну риторику стосовно самої Росії було очевидно пом’якшено: РФ визнається важливим міжнародним гравцем, підкреслюються важливість міцних і стабільних відносин із нею та необхідність конструктивного діалогу. Водночас німецька сторона робить акцент на поважанні інтересів своїх європейських сусідів і декларує готовність брати до уваги різне сприйняття загроз для розбудови «спільної і послідовної політики ЄС щодо РФ».
«Ера Меркель» остаточно добігає кінця. З її закінченням кардинально змінюється й політичний ландшафт Німеччини. Перспективи реалізації амбітних планів потенційної «світлофорної» коаліції поки що не визначені і для самої Німеччини. Обсяг поставлених завдань вочевидь переважає можливості. Але, зважаючи на відведене Україні місце, ми маємо скористатися всіма наданими нам шансами. «Зелені» на ключових для україно-німецького співробітництва посадах є дуже позитивним сигналом. Але тут слід розуміти, що політика «нова коаліція нам допоможе» ніколи не працювала. Нам вказують напрями. А вже ми мусимо самі вирішити, чи будемо їх дотримуватись. «Зелене світло» дано.