Широкомасштабне російське вторгнення в Україну змінює політику безпеки в Північній Європі. Сьогодні Швеція та Фінляндія всерйоз замислюються про вступ до НАТО і, схоже, мають намір подати заявку разом, причому не чекаючи саміту Альянсу наприкінці червня. Однак донедавна Стокгольм виявляв нижчу активність стосовно членства країни в НАТО, ніж Гельсінкі, і тепер йому доведеться доганяти сусідню країну прискореними темпами.
У чому ж причина такого «відставання» Швеції? І, головне, як відреагує на чергове розширення НАТО Росія?
Основа основ
Швеція довгі роки дотримувалася принципів нейтралітету і неприєднання до військових блоків. Нинішня прем'єр-міністерка Магдалена Андерссон ще в березні заявляла, що нейтралітет — основа основ шведської політики безпеки, адже після короткої війни з Норвегією у XIX столітті Швеція більше не брала безпосередньої участі в жодному військовому конфлікті. «Безпосередньої» — ключове слово, оскільки шведи брали досить активну участь як у миротворчих місіях ООН (наприклад, у Конго), так і в операціях НАТО (зокрема в Афганістані).
Утім, і сама політика нейтралітету була досить умовною. Навіть під час холодної війни. Власне, шведи (як і фіни) відмовилися від нейтралітету в дев'яностих роках минулого століття, приєднавшись до НАТОвської програми «Партнерство заради миру» і вступивши в ЄС, що передбачало участь у загальній політиці безпеки та оборони.
Крім того, останні 30 років Стокгольм брав активну участь у побудові північноєвропейської архітектури безпеки: 2009 року скандинавські країни ствоили NORDEFCO (Північноєвропейське оборонне співробітництво), Швеція брала участь у спільних навчаннях як скандинавських країн, так і НАТО, підписала низку важливих договорів та меморандумів. Однак країна офіційно продовжувала позиціювати себе як нейтральна держава.
Ще місяць тому Андерссон скептично ставилася до ініціативи вступу Швеції в НАТО, стверджуючи, що такий крок тільки ще більше дестабілізує ситуацію в Європі. Слова прем'єрки — трансляція офіційної позиції очолюваної нею Соціал-демократичної партії, яка багато років послідовно не підтримувала інтеграції країни до Альянсу. Але за місяць риторика Андерссон змінилася: «Світ розділився на «до» та «після» 24 лютого… Архітектура безпеки кардинально змінилася». І ось уже уряд соціал-демократів готовий обговорювати можливе членство в НАТО.
На зміну позиції уряду вплинули три основних чинники. Перший — громадська думка. Як і фіни, шведи багато років виступали за нейтралітет. Однак у 2014-му, після анексії Криму та початку війни на сході України, у Швеції з’являлося дедалі більше прибічників вступу до НАТО. Так, за даними опитування інституту громадської думки Novus, за вступ Швеції до НАТО нині виступає 51% населення цієї скандинавської країни. Тижнем раніше показник становив 45%.
Другий чинник — «фінський»: Стокгольм традиційно намагається синхронізувати свою зовнішню і оборонну політику з Гельсінкі, а фіни тепер рішуче налаштовані на вступ до НАТО, оскільки почуваються більш уразливими перед гіпотетичним військовим зіткненням із Росією, адже сухопутний кордон РФ і Фінляндії — 1300 кілометрів.
Третій чинник — внутрішньополітична боротьба у Швеції. Восени в країні відбудуться парламентські вибори, а в правлячих соціал-демократів досить хисткі позиції. При цьому вся шведська опозиція — помірковані, демократи, ліберали, націоналісти — підтримує вступ до НАТО. Лідер опозиції Ульф Крістерссон і лідер другої найбільшої опозиційної партії «Шведські демократи» Їммі Окессон оголосили про готовність підтримати вступ Швеції до НАТО, якщо Фінляндія подасть заявку.
Опозиція наполягає на тому, що безпека Швеції залежить від сусідніх країн, і Швеція не повинна й не може ізолювати себе. Тепер 60% шведського парламенту підтримують вступ до Альянсу, і соціал-демократи — уряд меншості — не можуть не враховувати цього факту. Як і того, що існує ймовірність збройного конфлікту в регіоні.
Підбиваючи баланс
Обговорюючи перспективи вступу країни до Альянсу, у Стокгольмі враховують як плюси, так і мінуси такого рішення. Як член НАТО Швеція отримає, по-перше, доступ до спільного оборонного планування військово-політичної організації. По-друге — можливість тіснішої оборонної інтеграції зі скандинавськими країнами. Північноєвропейське оборонне партнерство в рамках Альянсу буде досить серйозним стримуючим фактором для Росії в регіоні Балтійського моря. Членство в Альянсі також зміцнить шведську боєздатність.
Однак якщо Швеція прийме рішення не вступати в НАТО, вона залишиться єдиною нейтральною країною серед країн Скандинавії та Балтії. Це зробить обороноздатність королівства більш уразливою, оскільки Стокгольм не зможе розраховувати на взаємні гарантії безпеки, а NORDEFCO таких не передбачає. Навіть «Національний меморандум», укладений 2014 року з Альянсом на саміті у Вельсі, пропонує на випадок кризи досить обмежену допомогу у вигляді сил реагування.
Своєю чергою, Брюссель зацікавлений у членстві Швеції в НАТО. Причин кілька. Перша: 99% берегової лінії Балтійського моря опиняться під контролем Альянсу, а це істотно підриває позиції Росії в регіоні. Друга: вступ Швеції до НАТО означатиме перехід під контроль військово-політичної організації території острова Готланд, звідки можна вести оборону більшої частини Балтійського моря, а також країн Балтії. Таким чином Альянс отримає додатковий актив на випадок можливого зіткнення з Росією.
Чи відкриє Росія «другий фронт»?
Москва традиційно різко критикує можливе розширення НАТО. «Росія вживе необхідних заходів із забезпечення своєї безпеки та оборони у разі вступу Швеції та Фінляндії до НАТО», — заявив заступник міністра закордонних справ РФ Олександр Грушко.
Але як Москва поведеться не на словах, а на ділі? Військова інтервенція? Як і у випадку з Фінляндією, це вкрай сумнівно: крім «бряжчання зброєю» у прикордонному районі, на більше Росія зараз піти просто не в змозі, особливо на тлі активної фази російсько-української війни. Тому слід очікувати, що російські винищувачі, які й так регулярно порушують шведський повітряний простір, зачастять у небо Швеції. «Заходи у відповідь» із боку Москви також матимуть вигляд хакерських атак (наприклад, на сайти ключових міністерств королівства). І, звісно, не обійдеться без погроз.
14 квітня заступник голови Радбезу РФ Дмітрій Медведєв написав у Telegram, що у разі вступу Фінляндії та Швеції до НАТО «ні про який без'ядерний статус Балтики вже не йтиметься». Інакше кажучи, Кремль пригрозив посиленою мілітаризацією регіону та розміщенням у Калінінградській області ядерної зброї.
Та чи можуть такі погрози зупинити Стокгольм? Швидше, вони тільки сильніше підштовхують Швецію до вступу в НАТО. Адже якщо королівство збереже нейтралітет, навряд чи воно зможе розраховувати на велику поблажливість із боку Росії, що мислить концептами «холодної війни»: Стокгольм активно співпрацює з Альянсом, тому Москва розглядатиме Швецію як недружню країну і противника.
І хоча сьогодні ймовірність вторгнення Москви у Швецію видається дуже низькою, ніхто не може гарантувати, що цього не станеться років через 7–10. Адже Росія, яка порушує всі писані й неписані правила міжнародних відносин, — гравець непередбачуваний.
Більше статей Аліни Гриценко читайте за посиланням.