UA / RU
Підтримати ZN.ua

Шпигунство в стилі ретро

У найкращих традиціях шпигунських битв часів холодної війни ФСБ взялося за викриття підривної діяльності секретних агентів Її Величності Єлизавети II проти засад російської держави...

Автор: Володимир Кравченко

У найкращих традиціях шпигунських битв часів холодної війни ФСБ взялося за викриття підривної діяльності секретних агентів Її Величності Єлизавети II проти засад російської держави. Недільного вечора РТР показало сюжет, що базувався на оперативному відеозаписі російської контррозвідки. У ньому було продемонстровано кадри, на яких працівники британського посольства в Росії — офіційний представник англійської розвідки Пол Кронтон, другий секретар Марк Доу та секретарі-архівісти посольства Крістофер Пірс і Ендрю Флемінг, — а також якийсь російський громадянин проходили повз замаскований під камінь радіопередавач, що знаходився в одному зі скверів Москви. З подальших пояснень випливало, що на відеоплівці було зафіксовано момент передачі й отримання інформації, здійснюваного дистанційним чином, без прямого контакту.

Окрім іншого, у сюжеті проводився зв’язок між цими англійськими дипломатами та неурядовими організаціями (НУО), що працюють у Росії в сфері прав людини і розвитку в країні громадянського суспільства. Основний акцент було зроблено на тому, що Марк Доу, один із дипломатів, звинувачений росіянами в шпигунстві, підписував платіжні документи з надання чималих коштів НУО. «Ми впіймали їх за руку на агентурному зв’язку і на тому, що йде фінансування ряду неурядових організацій», — сказав начальник Центру громадських зв’язків ФСБ Сергій Ігнатченко. Ідеться про такі організації, як «Комітет проти катувань», «Центр розвитку демократії та захисту прав людини», фонд «Євразія», Московська Гельсінкська група і «Міжнародна кримінальна реформа».

Тим часом ні журналіст РТР, ні ФСБ так до ладу й не пояснювали, яким чином неурядові організації пов’язані з іноземною розвідкою. Більше того: на той час, коли матеріал готувався в номер, дипломати все ще виконували свої обов’язки в посольстві, а Росія так і не заявляла офіційного протесту. До речі, як і не пред’явила до відома громадськості й конкретніші факти, котрі доводять, що ці працівники Форін офіс займалися діяльністю, несумісною зі статусом дипломата. Сказане не виключає, що британці дійсно були шпигунами. Просто сама поява викривального сюжету створює враження, що для його ініціаторів головним було продемонструвати вітчизняним телеглядачам, що неурядові організації в Росії фінансуються Заходом.

З історії з «кам’яним шпигунством», що нагадує «викривальні» процеси 1930-х років, можна було посміятися. Якщо, звісно, не брати до уваги той факт, що ще на початку січня Держдума ухвалила закон, який вимагає перереєстрації всіх діючих у країні НУО. Закон також урізає можливі канали їхнього фінансування. До того ж тепер організаціям доведеться звітувати про кожен отриманий грошовий внесок. Примітно, що скандальний сюжет було показано за день до того, як Громадська палата мала розглядати питання про можливе внесення змін у закон із тим, щоб його ослабити. У контексті цього очевидно, що сюжет на РТР — це засіб не лише тиску на неурядові організації, а й на російське суспільство в цілому.

Зараз НУО, як і британський уряд, перебувають у ролі сторони, яка виправдовується. Голова Московської Гельсінкської групи Людмила Алексєєва, підтвердивши, що 2004 року її організація отримала грант від посольства Великобританії, цілком резонно зауважила, що не має значення, хто його підписував. Адже група співпрацювала з професорами з університету міста Ессекса, і «цей грант стосувався розробки методичного посібника з міжнародних документів у сфері прав людини». «Навіть якщо цей грант підписувала людина, котру звинувачують у шпигунській діяльності, який це має стосунок до Московської Гельсінкської групи?» — справедливо поцікавилася пані Алексєєва, нагадавши, що недавно проводилися планові перевірки, і ніяких порушень у діяльності її організації виявлено не було.

Натомість Форін офіс виступив зі спростуванням висунутих обвинувачень, відкинувши «будь-які твердження про якісь неналежні дії в справах із російськими НУО». За словами представника британського МЗС, Сполучене Королівство щороку витрачає близько 500 тис. фунтів стерлінгів на підтримку російських НУО, включаючи групи, що виступають за демократію, права людини й екологію. І Британія не робить секрету з такого роду діяльності. Однак малоймовірно, що ці аргументи матимуть якийсь ефект. Росія дедалі більше рухається шляхом «керованої демократії». А в країні, де реалізується ця політика, не місце непідконтрольним державі НУО, що створюють основу для громадянського суспільства: для путінської Росії вони — чужорідний елемент.

Судячи з усього, для згаданих у сюжеті неурядових організацій настануть важкі часи. Схоже, що багато з них згорнуть свою діяльність у Росії, поступившись місцем організаціям, які користуються прихильністю влади. Також очевидно, що на двосторонньому рівні Лондон і Москва постараються зам’яти скандальну історію з британськими секретними агентами. Хоча офіційна влада і Великобританії, і Росії дуже чутлива до теми розвідувальної діяльності на території одна одної, проте вони готові прикрити очі: шпигунські скандали рідко переростають у великі дипломатичні. Показовим є і коментар Володимира Путіна, котрий сказав, що ФСБ і МЗС повинні зробити спільну пропозицію щодо висилання викритих шпигунів. За його словами, «в останні десятиріччя склалася практика, коли розвідників, які працюють під дипломатичним прикриттям, висилають із країни». «Що стосується мене: ну, вишлемо ми цих розвідників, приїдуть інші, може, розумних надішлють, намучимося потім шукати їх. Ми подумаємо», — сказав російський президент, у минулому кадровий офіцер зовнішньої розвідки КДБ.

Однак також вірно й те, що скандал із «кам’яним шпигунством» негативно позначиться на репутації Володимира Путіна та Росії, яка цього року стала головувати у «великій вісімці».

Цей інцидент — ще один аргумент для тих, хто сумнівається, що Росія посідає місце у «великій вісімці» і вважає за необхідне по праву припинити її членство. Адже це організація не тільки індустріально розвинених держав — «G-8» також клуб, учасники якого повинні поділяти спільні демократичні цінності. Тож доречно було б згадати недавні слова держсекретаря Сполучених Штатів Кондолізи Райс про те, що «Росії дуже важливо зрозуміти, що головування в організації, яка складається виключно з промислово розвинених демократичних країн... передбачає виконання певних зобов’язань». Очевидно, розв’язавши «шпигунську» війну проти неурядових організацій, Москва ці зобов’язання порушує.