Цьогорічне святкування річниці Конституції Речі Посполитої 3 травня 1791 року відбулося з незвичним, особливо як на часи пандемії, розмахом.
Традиційні урочистості переросли в масштабний дипломатичний захід, участь у якому взяли президенти п'яти східноєвропейських країн — Естонії, Латвії, Литви, Польщі та України. У підсумку, вони підписали спільну декларацію, в якій, зокрема (і це особливо важливо для Києва), зазначили, що об'єднана Європа є відкритою для всіх країн і народів, які поділяють європейські цінності.
З часів приходу «Права і справедливості» до влади Польща позиціює себе як регіональний лідер, що впроваджує тренди в політичному житті Східної Європи. Польща спільно з Хорватією виступили за створення 2015 року Ініціативи трьох морів (або Тримор'я). Того ж року спільно з Румунією Польща започаткувала Бухарестську дев'ятку — об'єднання країн «східного флангу НАТО».
На жаль, тоді Україна не вписалася в цю хвилю і не була залучена до польських ініціатив. Що стосується Тримор'я, так сталося з вини української дипломатії, яка не відреагувала на запрошення на перший саміт Ініціативи в Дубровнику. Згодом, через історичні конфлікти, польсько-український політичний діалог взагалі на кілька років був, фактично, заморожений і відновився лише після зміни влади в Україні в 2019 році.
Тому, так чи інакше, запрошення Володимира Зеленського на дипломатичний захід регіонального масштабу — дуже добрий сигнал, який дозволяє говорити, що Варшава все ж таки розглядає Україну не як «пострадянський простір», а як частину східноєвропейського політичного регіону.
Після підписання спільної декларації відбулися дебати п'яти президентів, під час яких питання цінностей виявилося особливо актуальним саме в українському контексті. Зокрема, Володимир Зеленський у своєму вступному слові зазначив, що після років окупації різними імперіями довіра українців до права, в тому числі міжнародного, «достатньо скептична». Ця фраза змусила відреагувати президента Анджея Дуду, який підкреслив, що Європа має будуватися саме на силі права, а не на праві сили…
Взагалі, виступи Володимира Зеленського під час дискусії п'яти президентів справили неоднозначне враження. Тоді як президенти Польщі, Латвії, Литви та Естонії говорили про історичну роль Конституції 3 травня; загальноєвропейські проблеми, тенденції, виклики та про солідарність країн Східної Європи, — український президент розповідав про українські проблеми (а точніше, про проблеми влади), не дуже ангажуючись у дискусію на загальноєвропейському, глобальному рівні.
Наприклад, коли розмова зайшла про принцип рівності країн Європейського Союзу, Зеленський почав говорити про проблеми з постачанням вакцин від COVID-19 до України, що виглядало доволі дивно в цьому контексті, адже Україна не є членом ЄС. Тому склалося враження, що це була розмова на трохи різних рівнях, під час якої українському президентові важко було віднайти спільну тему для обговорення з чотирма президентами країн ЄС.
Двостороння зустріч Володимира Зеленського і Анджея Дуди присвячувалася передусім питанням безпеки, у світлі недавнього загострення ситуації в Донбасі та вздовж східного кордону України. Польський президент запевнив, що ситуація в Україні стане однією з головних тем саміту Бухарестської дев'ятки, який відбудеться за тиждень.
Дуда також пообіцяв, що цю ж тему буде порушено на саміті НАТО у Брюсселі в середині червня. Крім того, на цьому саміті, за словами Дуди, обговорять питання «дорожньої карти» для членства України в Північноатлантичному альянсі. Дуда назвав це фундаментальним питанням, і саме це запевнення можна назвати головним результатом візиту українського президента до Варшави. Зеленський називає отримання ПДЧ першочерговим завданням і останніми місяцями активно обговорює цю тему з міжнародними партнерами. Схоже, в особі польської влади Україна знайшла собі союзника в зазначеному питанні.
Володимир Зеленський, своєю чергою, запросив польського колегу до України в серпні нинішнього року, коли відбудеться не лише святкування 30 річниці Незалежності, а й інавгураційний саміт «Кримської платформи», учасницею якої буде й Польща. Зрештою, Зеленський і Дуда підписали спільну декларацію про підтримку Польщею євроінтеграційних прагнень України. Анджей Дуда став другим президентом країни ЄС (після очільника литовської держави Ґітанаса Науседи), який підписав таку декларацію.
Однак важко позбутися неприємного відчуття, що український президент трохи не вписувався в загальну атмосферу заходу. Безумовно, питання безпеки та постачання вакцин зараз найважливіші для України і про них треба говорити, в першу чергу на міжнародних зустрічах. І напевно своїх дипломатичних цілей у Варшаві Зеленський досягнув.
Проте жаль, що український президент не згадав, що один із творців Конституції 3 травня, Станіслав Малаховський, був тісно пов'язаний з історією Острога, не зазначив, що Конституція 3 травня мала величезний вплив на розвиток демократичної думки в нашому регіоні та всій Європі, не сказав, що зустріч президентів п'яти країн демонструє солідарність Східної Європи, зрештою, в присутності президентів чотирьох країн-членів Ініціативи трьох морів, не сказав про прагнення нашої країни приєднатися до цієї організації і, взагалі, не підкреслив важливості регіональної інтеграції.
Адже європейська інтеграція — це не лише процес долучення до європейських структур. Це також уміння говорити з кожною окремою європейською країною її ж культурною, історичною та символічною мовами. Особливо важливе це вміння в розмовах із нашими безпосередніми сусідами, з якими ми, апріорі, маємо перебувати у схожому культурному просторі.