UA / RU
Підтримати ZN.ua

Росія повертається обличчям до Азії

Там її очікує непростий вибір

Автор: Олексій Коваль

Саміт Азійсько-Тихоокеанського економічного співтовариства (АТЕС), що завершився у Владивостоці 9 вересня, запропонував кілька цікавих ідей розвитку співробітництва між країнами величезного простору, розташованого на берегах Тихого океану. Ця організація, створена лише в 1989 році для стимулювання взаємної торгівлі та інвестицій, стала сьогодні привабливим майданчиком для обміну думками щодо нагальних питань світового та регіонального розвитку. А в умовах сучасної глобальної кризи Азійсько-Тихоокеанський регіон (АТР) залишається одним з регіонів планети, що розвиваються найбільш динамічно. Його зростання перевищує середньосвітове і є відносно стабільним навіть попри зниження глобального споживання. За прогнозами МВФ, до 2013 року економіки країн - членів АТЕС зростатимуть темпами не менш як 4% на рік, а сумарно їхня частка у світовому ВВП уже досягає 53%. Із поглибленням кризи в Європі саме в АТР поступово зміщуються глобальні товарні потоки: уже зараз це 44% від глобальних обсягів, зростають і прямі інвестиції, що становлять за підсумками 2011 року 45% від загальносвітових.

От чому (але не тільки) до зустрічі у Владивостоці була прикута така увага. Росія головує в АТЕС у 2012 році під гаслом «Інтеграція - з метою розвитку, інновації - в інтересах процвітання». Зокрема, для російського президента Володимира Путіна форум, у якому брали участь два десятки світових лідерів, став найбільшою представницькою трибуною для проголошення його доктрини - побудови Євразійського економічного союзу. За його зізнанням, він матиме наднаціональні функції. Як свідчить В.Путін, він представляв на форумі вже не тільки себе, а й лідерів Білорусі і Казахстану, повністю солідарних з ним у цих підходах. За словами російського президента, деякі країни АТЕС проявили «прямий робочий інтерес» до інтеграційних напрацювань та ідей Кремля, і навіть мають намір сформувати особливі відносини в рамках зон вільної торгівлі з Митним союзом, Єдиним економічним простором, зоною вільної торгівлі СНД. Крім того, після вступу в СОТ Росія бачить себе мостом між Азією і Європою і готова, насамперед у транспортному сенсі, стати сполучною ланкою між ними. Президент РФ вважає за необхідне координувати інтеграційні зусилля як на євразійському, так і на азійсько-тихоокеанському просторах.

Нагадаємо, що АТЕС із 2006 року розробляє ідею про зону вільної торгівлі для всього Азійсько-Тихоокеанського регіону (FTAAP), яка народилася у зв’язку з тим, що переговори в рамках Світової організації торгівлі щодо подальшої лібералізації торгівлі між більш ніж півтори сотнями країн-членів зайшли у глухий кут. АТЕС поставила для себе тоді ще амбіційніше завдання - не тільки створити зону вільної торгівлі, а й розв’язати суперечності й нестиковки, які роками накопичувалися між країнами регіону в межах майже 200 двосторонніх умов про вільну торгівлю. На сьогодні очевидно, що АТЕС не стало інтегрованим співтовариством. На останньому саміті АТЕС про ідею FTAAP говорили мимохідь і переважно китайські представники, для яких цей задум, очевидно, актуальний. Втім, Китай проявляє набагато більший інтерес до співробітництва в рамках форумів з країнами Південно-Східної Азії, членами АСЕАН і ШОС. Тобто там, де його економічна потужність дає додаткові переваги.

Навіть під час переговорів у межах СОТ країни АТЕС виступають з різних позицій. Також не треба скидати з рахунків, що держави Європейського Союзу і багато інших впливових членів СОТ, зокрема Бразилія та Індія, вбачають у створенні такого регіонального об’єднання загрозу своїм економічним інтересам. Адже очевидно, що країни поза цим інтеграційним ядром наражатимуться на дискримінацію в торгівлі.

Також не виправдалися сподівання, що саме домовленості в рамках АТЕС дадуть змогу зняти деякі глобальні суперечності і знову запустити переговори в рамках СОТ. Мабуть, єдиним позитивним результатом у цьому плані стало те, що до зустрічі у Владивостоці країни домовилися про зниження мит на екологічну продукцію, до якої належить понад півсотні товарів. Цей крок пов’язаний із загальною стурбованістю найбільших країн об’єднання питанням продовольчої безпеки, дефіцитом якісних харчових продуктів, який зріс в останній рік у низці держав Азії, зокрема в Китаї.

Не виправдалися і сподівання США, що саме через форум АТЕС (а лідерів цього об’єднання запропонував збирати Білл Клінтон у 1993 році) американці зможуть посилити свої економічні позиції в Азії, отримати доступ на ринки країн, що розвиваються, і, насамперед, на китайський. У Владивостоці на саміті АТЕС Сполучені Штати представляла дружина колишнього американського президента держсекретар Гілларі Клінтон. Це, очевидно, її останній візит в Азію у цій ролі, оскільки після президентських виборів у США, незалежно від їхніх результатів, вона вирішила залишити свою посаду.

Однак у Росію Г.Клінтон приїхала для того, щоб запропонувати власну версію інтеграції - Транстихоокеанське партнерство (Trans-Pacific Partnership, TPP). Оскільки в цьому терміні дуже чітко проступає подібність до «трансатлантичного партнерства», спостерігачі відразу оцінили цей крок як спробу доповнити розширення дипломатичної та військової присутності США в Азії економічною складовою. Та й сама пані держсекретар свій виступ на форумі розпочала словами «Сполучені Штати - це тихоокеанська держава, що має не тільки дипломатичну та військову, а й економічну могутність». Цю могутність вона й намагалася продемонструвати. Ідея «економічного повернення» в Азію, за словами Г.Клінтон, полягає в тому, щоб створити «торговельний пакт», у якому домовленості кількох членів були б обов’язковими для всіх - це дало б змогу зламати протекціоністські бар’єри. На цей час до даного «пакту» Вашингтон зумів залучити вісім країн регіону - від Австралії і Чилі до В’єтнаму і Брунею. Однак Китай у такому підході вбачає лише зручний спосіб для фірм США розширити канали проникнення на китайський ринок і розцінив цю ідею як неприйнятну. Навіть давні партнери США - Канада (що обіцяла почати переговори цього року) і Нова Зеландія (що вже бере участь у пакті) - мають багато зауважень до американської ініціативи.

Лідери АТЕС постійно підкреслювали виключно економічний характер їхнього зібрання. Однак і тут не вдалося обійтися без політики. У Владивостоці основні політичні консультації були винесені в кулуари форуму і проходили за зачиненими дверима в рамках двосторонніх зустрічей.

Так, США не тільки намагалися пресингувати Китай щодо ситуації в Південно-Китайському морі, а й активно демонстрували прихильність до Росії. Гілларі Клінтон заявила, що вступ Росії в СОТ дасть змогу збільшити двосторонній товарообіг у два-три рази. Щоправда, для цього конгрес іще повинен скасувати дію поправки Джексона-Веніка щодо Росії. США і Росія домовилися дотримуватися режиму демілітаризації в Арктиці. Сполучені Штати готові визнати ключову роль Росії в Азії і всіляко заохочуватимуть її увагу до Далекосхідного регіону та розширення приватних інвестицій.

Саміт АТЕС для нормалізації відносин з Росією використала також Японія, яка домовилася про ймовірну закупівлю російського скрапленого газу і про можливість проведення нового раунду переговорів щодо проблеми спірних островів Курильської гряди.

Російські ЗМІ, однак, зазначають, що витрачені Росією сотні мільярдів рублів на підготовку до саміту - лише крапля в морі від того, що реально необхідно для відродження Далекосхідного регіону. З усіх великих регіональних держав Росія залишається найслабшою в АТР. І навіть Володимир Путін визнав, що економічно країна досі ще залишається зав’язаною на Європу, а «повернення в Азію» за прикладом США або, краще сказати, «розворот Росії до Азії обличчям», відбувається повільно. Загалом це може бути лише тимчасовим явищем. І в Москві, і у Владивостоці знайдеться чимало людей, які вважають, що невдовзі після саміту АТЕС Кремль повернеться до звичної практики неуваги до проблем Далекого Сходу.

Але навіть якщо цього не станеться, Росії в АТР буде запропоновано вибір (можливо, у Владивостоці це вже зробила Гілларі Клінтон): підтримати одну з двох найбільших держав сучасності - США або Китай.

Очевидно, китайці виклали свою позицію російському керівництву раніше за американців. Москву наприкінці серпня відвідав член держради КНР Дай Бінго для участі в сьомому раунді китайсько-російських консультацій з питань стратегічної безпеки. Китайський політик зазначив, що країнам необхідно «нарощувати взаємну політичну підтримку з таких ключових питань, як обстоювання суверенітету, безпеки й розвитку». Цей візит пройшов майже непоміченим, і, що дивно, навіть не повідомлялося про зустріч Дай Бінго з Путіним. Але в розпал цього візиту в китайських державних ЗМІ з’явилася редакційна стаття під характерним заголовком: «Теплі китайсько-радянські відносини одного разу були зіпсовані». В ній ішлося про події більш ніж півстолітньої давності. Але автор, ніби між іншим, зауважує, що Пекіну зрозумілі мотиви, з яких Володимир Путін будує відносини зі США і НАТО. Однак китайсько-російський альянс зразка початку 50-х був непорушним доти, доки ключові інтереси двох країн одночасно зазнавали загрози з боку третьої сили. Цей натяк досить прозоро дає зрозуміти Путіну, що «стратегічне партнерство» з Росією Китай не розвиватиме за просто так. Пекін статтею в «Женьмінь жибао» поки що лише застеріг Москву від помилок минулого й закликав демонструвати «політичну мудрість і прагматичний підхід» на тлі мінливої міжнародної обстановки.