Перед Нурсултаном Назарбаєвим стояло непросте завдання. З одного боку, щоб Казахстан у 2009 році головував в ОБСЄ, вибори до мажиліса — нижньої палати парламенту — потрібно було провести 19 вересня так, щоб вони максимально відповідали Копенгагенським критеріям Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Водночас президенту Казахстану вкрай потрібен «ручний» парламент. Адже через два роки — президентські вибори, і Назарбаєву не хотілося б, щоб опозиційний парламент перешкодив його амбіційним планам. Тим більше, що у країні наближається політична реформа, що передбачає збільшення повноважень мажиліса. Однак пробігти «поміж крапельками» — завдання нездійсненне…
Жодних несподіванок минулої неділі не сталося: на виборах прогнозовану перемогу здобула партія «Отан» («Вітчизна»), очолювана самим президентом Нурсултаном Назарбаєвим. За попередніми даними, з десяти партій та блоків, що брали участь у виборах, необхідний семивідсотковий бар’єр подолали партія «Асар» («Всім світом»), керована старшою донькою президента Дарігою, опозиційна «Ак жол» («Світлий шлях») і пропрезидентський блок АІСТ (Аграрно-індустріальний союз трудящих).
Як зазначали спостерігачі, порівняно з минулими виборами до мажиліса, ці були організовані набагато краще. Нинішнього року за участю експертів ОБСЄ було внесено зміни до закону про вибори. І сьогодні, за оцінками експертів, цей закон ліберальніший, ніж попередній. На нинішніх виборах уперше були зареєстровані всі десять партій та блоків, які виявили бажання взяти участь у «перегонах». Відмовили в реєстрації меншій кількості кандидатів, ніж минулого разу. Було організовано теледебати, що надали можливість учасникам виборів проінформувати громадськість про свої погляди та позиції. Жоден ЗМІ не було закрито під час передвиборної кампанії і жодного журналіста не було заарештовано.
Ось і спостерігачі, які представляли СНД і країни Центральної та Східної Азії — Індії, Таїланду та Туреччини, у своїх оцінках були дуже доброзичливими. «Процес виборів був добре організований, а процес підрахунку голосів відкритий та справедливий», — заявив індійський парламентарій Чандан Мітра. У свою чергу і голова виконкому СНД Володимир Рушайло, який очолював місію спостерігачів Співдружності, оцінив вибори як легітимні та вільні, а «окремі відхилення не вплинули негативним чином на процес голосування». До речі, досить дивно чути, як пан Рушайло «професійно» характеризує вибори як легітимні. Адже визначати, були вони такими чи ні — справа ЦВК і суду. Але ніяк не голови місії спостерігачів, до функцій якої входить моніторинг виборів.
Що ж до представників від країн й організацій євроатлантичної спільноти, то їх оцінки були набагато жорсткішими та менш приємними для казахстанської влади. Координатор місії ОБСЄ в Казахстані Ігор Осташ вважає: «Хоча країна мала всі шанси провести непогані парламентські вибори, вони не стали відкритішими внаслідок поліпшеного виборчого законодавства». «Багато в чому парламентські вибори в Казахстані не відповідають стандартам ОБСЄ та Ради Європи про проведення демократичних виборів», — підбив підсумки спостережень представників ОБСЄ пан Осташ на прес-конференції в Астані.
Цю оцінку цілком поділяють і Сполучені Штати. Цікаво, що одразу після виборів Вашингтон ніяк не міг визначитися з тим, як усе ж таки вони пройшли. Так, спочатку член американської делегації спостерігачів Даніель Вітт заявив, що «у процесі виборчої кампанії міжнародні спостерігачі змогли відчути атмосферу відвертості та прихильності Казахстану проголошеним демократичним принципам». Однак через добу уряд Сполучених Штатів висловив прямо протилежну думку — «виборчий процес не відповідав міжнародним стандартам, яких Казахстан зобов’язався дотримуватися». Очевидно, дані, отримані за цей проміжок часу, були настільки принциповими, що стали підставою для такої жорсткої оцінки…
Оцінка виборів з боку спостерігачів від Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ), Сполучених Штатів, парламентських асамблей ОБСЄ і Ради Європи, зумовлена передусім тим, що влада так і не забезпечила рівні умови для всіх учасників «перегонів». На екранах телевізорів практично неможливо було побачити рекламні ролики опозиції, в той час як рекламу пропрезидентських партій «Отан» і «Асар» показували постійно. (Нагадаємо, що два центральних телеканали належать Дарізі Назарбаєвій.) Лише інколи на двох телеканалах з’являлася реклама партії «Ак жол». Що ж до блоку «Опозиційний народний союз комуністів і Демократичного вибору Казахстану», то марно було шукати його відеокартинку в телеефірі. У програмах новин основну увагу приділяли партіям «Отан» й «Асар». Крім іншого, відбувався тиск на «31-й канал», який надавав альтернативну інформацію.
Були й інші серйозні порушення, аналіз яких викликає стійкий стан дежа-вю. Наприклад, двох провідних опозиційних лідерів не допустили до виборів, а десятьох кандидатів з опозиційних партій зняли в останній день, що не давало їм можливості опротестувати рішення ЦВК у суді. Проте один із кандидатів все ж таки встиг за день до виборів опротестувати своє зняття з реєстрації, але не зумів відновитися: у виборчих списках його ім’я блискавично викреслили… Весь Казахстан був укритий білбордами лише правлячої партії. Ще одне порушення пов’язане з формуванням виборчих комісій, де не було враховано баланс між політичними партіями — провладними й опозиційними: на багатьох дільницях у комісіях були винятково представники пропрезидентських партій…
У цій виборчій кампанії не гребували і «брудними» технологіями. Так, за кілька місяців до виборів стався розкол в опозиційній Комуністичній партії Казахстану: з її надр виокремилася Комуністична народна партія Казахстану. Як наслідок того, що потенційні виборці комуністів були змушені вибирати між двома партіями, ані КПК, ані КНПК не пройшли до парламенту.
Багато дорікань викликало і втручання місцевої влади як у перебіг виборчої кампанії, так і виборів. Це констатували і міжнародні спостерігачі, і місцеві. За словами директора проекту «Республіканська мережа незалежних спостерігачів» (РМНС) Світлани Ушакової, «у відповідь на зауваження спостерігачів РМНС про порушення, члени багатьох виборчих комісій відповідали, що вони дотримуються розпоряджень акиматів (місцева влада. — В.К.)». А як зазначають казахстанські журналісти, чиновники і на дільницях продовжували агітацію за «Отан» й «Асар».
Серед порушень, помічених у день виборів, — агітаційні матеріали на території виборчих дільниць, присутність на дільницях поліції, порушення таємниці голосування та відсутність… урн для голосування. Але це ще не все. Чималі проблеми виникли і зі списками виборців: існували великі відмінності між кількістю виборців у паперовому й електронному списках. Різниця між ними іноді сягала кількасот осіб. Багатьох виборців не внесли ані в той, ані в інший списки. Як наслідок, хоча це й не передбачено казахстанським законодавством, на виборчих дільницях формували додаткові списки. Крім того, як стверджує представник блоку Компартії та «Демвибору» Марина Сабітова, відзначено факти внесення до списків громадян, які померли чи емігрували.
Усе це створювало можливість виконавчій владі маніпулювати голосами виборців. Як і ноу-хау казахстанських виборів — розроблена білоруськими фахівцями електронна система голосування «Сайлау». Останню не тестували фахівці з міжнародних організацій, проте казахстанська влада вирішила впровадити її на нинішніх виборах до мажиліса. Володимир Рушайло оцінив нововведення як «цікаве». Казахстанські ж виборці поставилися до «Сайлау» насторожено. Передусім тому, що електронна система відкривала можливості для маніпуляцій (підрахунок голосів виборців фактично випадав з-під контролю) і не давала стовідсоткової гарантії збереження таємниці голосування.
Заради справедливості зауважимо, що неоднозначне ставлення до «Сайлау» було й у самої влади, яка встановила електронну систему тільки на кожній десятій дільниці та дозволила виборцям вибирати між папером і сканером. Обережність виявилася незайвою, оскільки система цілий день давала збій.
Безумовно, ці порушення не пройшли повз увагу спостерігачів із СНД і країн Азії. Проте вони вважають вибори в Казахстані і відкритими, і вільними. Цілком можливо, що свою роль у подібній оцінці відіграє різниця у критеріях. Але справедливим є й інше: країни СНД, зокрема, при проведенні власних виборів, самі вельми далекі від принципів, які сповідує ОБСЄ. І тут набуває сили простий принцип: я не помічаю твоїх недоліків, а ти — моїх. Однак такі підходи не сприяють реформуванню суспільства. Вони консервують його недоліки.