Пандемія коронавірусу вплинула на економіки всіх європейських країн. Після певних проблем на початку неочікуваного лиха Європейський Союз спромігся взяти ситуацію під контроль і вийти на шлях спільного планування та координації.
Лідери ЄС Франція і Німеччина запропонували план створення Фонду відновлення, обсягом 500 млрд євро, який передбачає допомогу країнам, що постраждали від пандемії, у вигляді грантів. Крім того обговорюється можливість надання ще 250 млрд у вигляді пільгових позик.
Згідно з цим планом, Іспанія та Італія є головними бенефіціарами: на два роки для країн передбачаються перекази на 140 та 173 млрд євро, відповідно. Крім того, допомогу отримають Греція, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія і Франція. Про держави «Східного партнерства» не згадується, тому в цих країнах побоюються, що фінансова допомога Європейського Союзу може скоротитись.
Європейський Союз розглядає кілька можливих шляхів залучення коштів, необхідних для створення Фонду відновлення. По-перше, це підвищення податків для корпорацій. По-друге, впровадження цифрового податку для американських цифрових гігантів. Рішення про остаточне запровадження такого оподаткування мають ухвалити окремо парламенти країн-членів.
По-третє, буде підвищено зелені тарифи на виробництво пластикових пакетів, викид карбону та на дозволи, які встановлюють можливий рівень забруднення довкілля. По-четверте, ЄС планує звернутися до світових фінансових інституцій для залучення кредитів. Маючи високий кредитний рейтинг Європейський Союз може розраховувати на позики на вигідних умовах.
По-п’яте, розглядається можливість збільшення внесків країн-членів до бюджету ЄС. (Наразі ставиться питання про прийняття бюджету ЄС у розмірі 1,1 трлн євро на наступні сім років.)
Рішення про створення фонду і ухвалення бюджету європейські країни можуть прийняти на саміті, який відбудеться 17–18 липня. Але в цій угоді є камені спотикання. Для прийняття бюджету потрібна згода всіх 27 країн — членів Європейського Союзу. Низка держав (зокрема Нідерланди, Австрія, Швеція та Данія) не готові прийняти попередні умови.
У цих чотирьох країнах фонд, який пропонується створити, розглядають як допомогу, що несправедливо надаватиметься за рахунок більш економічно розвинених європейських країн менш дисциплінованим і більш слабким державам, а також вимагають від своїх партнерів впровадження ефективних реформ в економіці. За величиною внесків до бюджету Євросоюзу країни «ощадливої четвірки» йдуть одразу після Німеччини, Франції та Італії. Незгодні з попередніми умовами держави пропонують надавати допомогу у вигляді позик, кредитів під низький або нульовий відсоток і не розподіляти борги окремих держав серед усіх членів ЄС.
Мадрид, Рим, Берлін та інші потенційні бенефіціари намагаються домовитися саме про допомогу у вигляді грантів, наголошуючи на взаємозалежності європейського ринку. Хоча ці країни об’єднує одна мета — отримати фінансову допомогу, деякі держави мають свої мотиви для створення Фонду відновлення.
Для Німеччини стабільність європейських економік — один із головних зовнішньополітичних пріоритетів задля збереження експорту товарів та послуг вітчизняних компаній. Про важливість підтримки і розвитку економічної діяльності всередині ЄС офіційно було сказано в заяві, присвяченій початку головування країни в Раді Європейського Союзу. З цієї причини Берлін виступає за якомога швидше створення Фонду відновлення. Своє головування у Раді ЄС Німеччина зможе використати для формування порядку денного і вже веде активну зовнішньополітичну діяльність у цьому напрямі.
Наприкінці червня відбулася зустріч міністрів закордонних справ Німеччини та Іспанії — Гайко Мааса й Аранчі Гонсалес. Ця подія відбулася паралельно з відкриттям Іспанією кордонів і ввімкнула «зелене світло» туристам із ФРН та інших країн Європейського Союзу. Зустріч двох міністрів стала важливим кроком до відновлення вільного пересування в межах Шенгенської зони та підтримкою країни, економіка якої залежить від туризму.
Іспанія належить до держав, чия економіка зазнала найбільших втрат від пандемії. Цьогорічне падіння на 10% сприймається як оптимістичний сценарій, а, за оцінкою казначейства, додатково необхідно залучити 297 млрд євро.
У Мадриді дуже сподіваються, що план допомоги приймуть. Справді, в Іспанії вже відбуваються важливі зміни. Другого липня прем’єр-міністр Педро Санчес заявив про необхідність реформування податкової системи. За його словами, податкове навантаження на великі компанії має збільшитися. Крім того, було анонсовано виділення 50 млрд євро на позики для малого бізнесу та самозайнятих працівників, запроваджено схему фінансової допомоги населенню. За підрахунками, схема фінансової допомоги коштуватиме бюджету три млрд євро на рік.
Без уряду більшості в країні не завжди приймаються необхідні рішення. Наприклад, торік парламент не забезпечив достатньою кількістю голосів план бюджету, запропонований урядом Санчеса. Тому залишається недовіра до готовності нинішнього уряду проводити структурні зміни, яких, на думку Єврокомісії, потребує держава для подальшого економічного розвитку.
Ще одна країна ЄС із тих, котрі найбільше постраждали, — Італія. Європейська комісія прогнозує падіння економіки Італії на 9,5% і зростання державного боргу на 160%. Прем’єр-міністр Італії Джузеппе Конте вже виступив із заявою, що країна має скористатися пандемією для просування реформ. Парламент готує «указ про спрощення», який полегшить процес залучення іноземних інвестицій.
Серед інших завдань, які поставив уряд Італії на тлі пандемії, — стимулювання інвестицій у цифрову галузь, інвестиції в зелену енергетику, поліпшення освіти, підтримка найбідніших прошарків населення та залучення більшої кількості жінок до праці. Таким чином, уряд Конте хоче переконати своїх європейських партнерів, що Італія використає отримані кошти не тільки для відновлення докоронавірусної ситуації, а й на підвищення ефективності економіки.
У пошуках додаткових коштів Рим звернувся до європейських партнерів із вимогою переглянути податкову політику ЄС. На думку керівництва Італії, через податкову політику таких країн як Ірландія, Люксембург та Нідерланди інші члени Європейського Союзу втрачають мільярди доларів щорічно. Було наголошено, що ці кошти могли б піти на зменшення зовнішнього боргу.
Такі заяви слід розглядати з урахуванням позицій держав у питанні створення Фонду відновлення. Так, Нідерланди й раніше зазнавали критики за низький рівень податків, у зв’язку з чим країну використовують для подальшого виведення коштів в офшори.
Наразі ж країни, що виступають за надання грантів, спробують посилити свої позиції на перемовинах. Наприклад, Педро Санчес нагадав, що, за попередніми умовами, частка внеску Іспанії у Фонд відновлення становитиме 9%, тоді як частка Нідерландів, країни з числа «ощадливої четвірки», має становити 6%.
Нідерланди своєю чергою наголошують, що план має відповідати інтересам усіх країн — членів Європейського Союзу. За словами міністра закордонних справ Нідерландів Штефана Блока, затверджений план повинен гарантувати посилення всіх держав, а це означає, що всі країни мусять вживати конкретних заходів у межах своєї національної сфери.
Схоже, Нідерланди готові йти на поступки, але хочуть бути впевненими, що гроші, отримані країнами, котрі постраждали, будуть використані ефективно. Міністр підкреслює, що остаточне рішення прийматиме парламент. Від цього рішення залежить майбутнє фонду. Великий вплив на позицію уряду має той факт, що в березні наступного року в країні відбудуться вибори. Тому обговорення плану всередині країни має й ідеологічний аспект і може набути маніпулятивного характеру.
Ще одна країна, що належить до «ощадливої четвірки», — Данія вже пом’якшила свою позицію. Країна готова узгодити бюджет ЄС і створити Фонд відновлення, за умови зменшення суми грантів. Відень офіційно підтримав цю позицію й закликав до зменшення суми — або компенсації найбільшим донорам.
Питання створення Фонду відновлення на тлі кризи, спричиненої пандемією COVID-19, украй важливе для всього Європейського Союзу. Реакція європейських країн і сама ідея створення фонду демонструє солідарність усередині ЄС, тож є висока ймовірність, що угоди буде досягнуто вже на найближчому саміті. Залишаються питання: на яких умовах надаватиметься допомога у разі створення фонду, і чи справді уряди країн-бенефіціарів готові до ефективних реформ усередині своїх держав.