За три тижні до саміту Україна-ЄС тема євроінтеграції раптом знову стала топовою (чи надовго?). З "ящика" знову полилися запевняння в незмінності курсу, прихильності до європейських цінностей та відданості реформам. Урядові мужі випромінюють упевненість, говорячи про підписання Угоди про асоціацію з ЄС цього року, рапортують про успіхи на шляху до безвізового режиму і свої просто нелюдські зусилля з поліпшення інвестиційного клімату України.
Аби переконатися в тому, що в нас усе знову не зовсім так, як має бути, достатньо поговорити з кимсь "з іншого боку Землі".
Для бесіди ми обрали Надзвичайного і Повноважного Посла Королівства Нідерланди в Україні Пітера Яна ВОЛТЕРСА, який невдовзі завершує свою місію. Його країна - один з найбільших скептиків у ЄС у питанні української євроінтеграції, але водночас - третій інвестор у нашу економіку.
- Пане посол, яке з ваших перших вражень про Україну було найяскравішим? Що вражає найбільше через чотири роки перебування на посаді посла в Києві?
- Коли чотири роки тому я приїхав в Україну, це не був мій перший візит у вашу країну. Наприкінці сімдесятих я працював у Москві в посольстві Королівства Нідерланди, і в мене тоді була можливість відвідати й Україну. 1979 року я провів тут певний час. Однозначно відтоді у вас багато що змінилося.
Коли розглядати лише останні чотири роки, я також бачу значні зміни. Але мене все ще вражають дві речі у вашій країні: перша - це наскільки вона велика, і друга - наскільки великий її потенціал. На цій посаді в мене була можливість багато подорожувати Україною, я проїхав всю країну - з Заходу на Схід і з Півночі на Південь. Вражає те, скільки в Україні ще не зроблено. Необхідні зміни, які так хотілося б бачити, все ще не відбуваються.
- Ви помітили, що в Україні все інакше, ніж видається на перший погляд: і демократія, і реформи, і влада, і опозиція, і суспільство. Вам вдалося зазирнути за "оздоблений фасад" і розгледіти, яка справжня Україна? Що змінилося за останні роки?
- Можу сказати одне: я не побачив істотної різниці між тим, що було чотири роки тому, і тим, що є тепер у підходах до вирішення наявних завдань. У мене склалося враження, що Україна дуже добре знає, що їй слід зробити, але воліє натомість робити щось інше.
- Ви знаєте, чому так відбувається?
- Одна з причин, на мою думку, полягає в тому, що деяких людей в Україні влаштовує, як нині розвивається країна і як робляться певні речі, і вони вважають, що можна продовжувати так жити. Навіщо щось змінювати у звичному й знайомому всім курсі, якщо нові завдання можуть приховувати в собі складні виклики, бути більш ризикованими?
Мені хотілося б бачити Україну проактивною, такою, що перебуває в пошуку рішень, здатних забезпечити країні якісний прорив уперед. Мені дуже шкода, що нині я цього не бачу.
Коли я приїхав чотири роки тому, президентом був В.Ющенко, прем'єр-міністром - Ю.Тимошенко, але я теж бачив постійну внутрішню боротьбу, на якій вони й були сконцентровані. Коли ж прийшов до влади президент Янукович, здавалося, що ситуація зміниться, і діло рушить уперед. Але невдовзі темп перетворень сповільнився, а влада вирішила зайнятися переслідуванням опозиції. Це були зовсім не ті кроки, яких очікував Євросоюз. І ми, на превеликий жаль, знову повернулися в положення низького старту.
Хочу підкреслити: неправильно вважати, що Євросоюз за визначенням підтримує пані Тимошенко, і що нам не подобається президент Янукович та уряд прем'єра Азарова. Ми на боці правосуддя. І нам не подобається те, що ми бачимо, - певні судові справи проти політичних діячів є політично мотивованими. Мені хотілося б, щоб Україна дивилася вперед, а не постійно озиралася, аби заплатити за всіма рахунками минулого. У вашої країни надзвичайно багато роботи, а часу обмаль.
Якщо президент Янукович хоче бути переобраним на другий строк 2015 року, він повинен продемонструвати, що для нього найважливіше - це інтереси народу, що саме їх він ставить в основу всієї своєї діяльності. Євросоюз, безумовно, готовий допомогти українцям досягти ліпшого життя в більш демократичному суспільстві. Але для цього нам необхідно отримати чіткий сигнал, що ваша країна налаштована на позитивні зміни, на справжні реформи й істинне просування вперед.
- Нещодавно Рада ЄС уже дала це зрозуміти у своїх висновках від 10 грудня, досить чітко описавши умови й критерії, виконання яких Україною необхідне для підписання Угоди про асоціацію. Ви не розглядаєте пред'явлення Ю.Тимошенко підозри в організації вбивства Є.Щербаня як промовисту відповідь української влади?
- Коли я казав, що мені хотілося б, щоб українська влада дивилася вперед, а не намагалася розплатитися за рахунками минулого, я мав на увазі саме нові обвинувачення Тимошенко, зокрема у причетності до вбивства Є.Щербаня 1996 року. Я був дуже здивований, коли ця справа спливла через 16 років. У мене запитання: чому тепер?
- Одна з кількох версій відповіді на ваше запитання: щоб, перевівши справу в суто кримінальну площину, нарешті, позбутися обвинувачень у політично мотивованому переслідуванні представників опозиції й у такий спосіб відкрити шлях до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Ви вважаєте цю версію правдоподібною? Чи можливо такий чином зняти бар'єри перед підписанням угоди?
- Є багато версій, чому знову спливла "справа Щербаня", нині дуже багато спекуляцій на цю тему. Мені не відома справжня причина, і мені не зрозумілі справжні мотиви реанімації цієї справи.
Та, повертаючись до Угоди про асоціацію, хочу підкреслити, що вона готова й очікує підписання. Можливо, її підпишуть у листопаді цього року. Але це зовсім не гарантовано. Оскільки є певні умови з боку ЄС, які повинна виконати українська сторона. Зокрема одна з них стосується припинення практики вибіркового правосуддя.
- З огляду на всі реалії нинішнього дня, який ваш прогноз: чи буде угоду підписано в листопаді?
- Сьогодні надзвичайно важко відповісти на це запитання. Я не знаю, чи буде підписано угоду. І Європейський Союз цього теж не знає. Бо тепер усе залежить від дій української сторони. Візити в Україну цього тижня єврокомісара Ш.Фюле, а також А.Квасневського і П.Кокса - це можливість для вашої країни показати, наскільки вона готова до підписання Угоди про асоціацію. Я дуже сподіваюся, що Україна скористається цим шансом. Як представник країни - однієї із засновниць ЄС, я дуже хотів би, щоб Україна приєдналася до Європейського співтовариства, оскільки впевнений: це саме той шлях, яким вона повинна рухатися.
Мені, безперечно, відомо, що Москва зі свого боку намагається переконати Київ приєднатися до Митного союзу. Однак для мене це непорівнянні речі, вони перебувають у зовсім різних площинах.
- Але нас останнім часом наполегливо переконують у тому, що в ЄС тепер усе дуже погано - криза поглиблюється, безробіття лютує, люди мало не голодують. Навіщо нам прагнути в такий депресивний Євросоюз, який узагалі може розвалитися? Інша річ, Митний союз - там обіцяють суцільне процвітання.
- Євросоюз базується на надзвичайно міцному фундаменті спільних для всіх його держав норм і цінностей. Це щось, що справді об'єднує всіх нас. Звичайно, іноді бувають і кризи. Але важливо зрозуміти, що й у цих ситуаціях Євросоюз має інструменти, які допомагають якщо не запобігати кризам, то як мінімум контролювати їх. І, виходячи з криз, ми стаємо сильнішими. Я вірю в інститут Європейського Союзу, бо він має силу й можливості не тільки забезпечити своє населення гідними економічними та соціальними стандартами, а й прищепити цінності демократії, толерантність, забезпечити рівні права.
Що до Митного союзу, то вже сама назва говорить про те, що це всього лише митний союз. Він охоплює питання економічного співробітництва, але жодним чином не пропонує концепції, як поліпшити життя людини. Можливо, у короткостроковій перспективі можна шукати позитив і там, але питання вибору для мене однозначне - це європейський напрямок.
Зверніть увагу хоча б на рекламу: у вас скрізь говорять і пишуть "європейський сервіс", "квартира з європейським ремонтом" тощо. Ви коли-небудь чули подібні висловлювання з прикметниками, утвореними від назв країн - учасниць Митного союзу?
- Цікаво, так ви, схоже, агітуєте нас за Європейський Союз? Ви - представник країни, яка в суспільній українській свідомості стоїть другою після Німеччини в списку найбільших у ЄС скептиків або навіть противників зближення України з Євросоюзом.
- Мені здається, це не дуже правильне сприйняття голландців як надзвичайно скептичної і не готової до співробітництва з Україною нації. Гадаю, пояснення криється в голландському менталітеті. Ми надзвичайно прямолінійні люди й чітко можемо сказати: це - чорне, а це - біле. У нас не буває "трохи чорне, а трохи біле". Тому ми люди зрозумілі, оскільки ми говоримо те, що думаємо. Ми не ходимо кружними шляхами. Так історично склалося: голландці - люди принципу. Якщо домовилися щось зробити певним чином, то слід дотриматися слова й зробити так, як пообіцяли. Ми люди суворі, але справедливі. І якщо поставлено завдання, і воно не виконане, то ви не отримаєте в нас хорошої оцінки, і ми вам про це обов'язково скажемо.
- Європейці говорять Україні так багато й так давно. А результат? Українська влада чинить тільки так, як вигідно їй, ігноруючи зауваження Заходу. Чи залишилися в Євросоюзу хоч якісь важелі впливу на Україну? Можливо, точкові санкції до конкретних персон? Я знаю, європейці дуже не люблять говорити про санкції. Але що ще у вас залишилося в арсеналі?
- Я вважаю, що важелі впливу в ЄС іще є. Назву два позитивні чинники. Перший: ваша влада каже, що шлях України - інтеграція в Європейський Союз. Другий чинник: населення України теж хоче бути в Європі. Тому сподіваюся, що український народ змусить владу виконувати свої обіцянки щодо євроінтеграції. Ще один дуже важливий компонент - Україна і ЄС перебувають у процесі діалогу. На 25 лютого, як ви знаєте, заплановано новий саміт Україна-ЄС, цього тижня в Україні перебувають Фюле, Квасневський і Кокс. В обох сторін нині є можливість передати свої меседжі й вислухати одне одного. Такий діалог, такі зустрічі і є перевіркою тих важелів, про які ви запитуєте, - є вони чи ще ні.
Що стосується санкцій, то, на мою думку, тепер непідходящий для них час. Це не те, що нині потрібно. А потрібне співробітництво між нашими сторонами для досягнення мети, що, як мінімум на словах, у нас збігається, - це європейська інтеграція України.
І ще один важливий момент. Коли ми говоримо "важелі впливу", то можна подумати, що це Євросоюз примушує Україну йти шляхом євроінтеграції. Але це зовсім не так. Ми лише намагаємося показати Україні переваги певного напрямку. Ми хочемо, щоб вона сама зробила вибір, сама ухвалила рішення щодо європейській інтеграції заради себе самої. Ми намагаємося відкрити очі українцям на те, що ми можемо їм запропонувати. Ну а коли карти вже розкрито, то вибір за українцями: подобається вам з нами - будь ласка, а ні - то й обійдеться.
- Так, безумовно, українці повинні самі зробити свій вибір. Але коли я запитую про важелі впливу ЄС, то припускаю, що Євросоюзу не байдуже, що відбувається на його кордонах і яким шляхом розвитку піде така велика країна, як Україна, із 46-мільйонним населенням - чи буде це стабільна ринкова демократія чи ж непередбачувана автократія (або навіть диктатура) зі злиденним населенням і правлячою верхівкою, яка жирує й загрожує Європі як мінімум потоками голодних мігрантів, а то й розколом країни з усіма відповідними наслідками? Звичайно, ми самі повинні зробити вибір. Але ж можемо й помилитися...
- Звісно, ви маєте рацію, і Євросоюзу не сподобається ідея появи недемократичної і нестабільної країни біля його кордонів. Але я сформулював би трохи інакше, у позитивному ключі. Причини, з яких ЄС настільки уважний до українських проблем, - це наше бажання бачити Україну демократичною процвітаючою стабільною толерантною країною. І ми готові передати вам свій досвід, поділитися якимись фінансовими ресурсами. Але ми повинні бачити і якісь відповідні сигнали з України, розуміти, що вона цінує те, що ми робимо. Та ми не примушуємо вас.
- Нідерланди - третій інвестор в економіку України. Що приваблює голландський бізнес у нашій країні? Представники яких галузей готові ризикувати і вкладати тут гроші?
- Я вважаю своє посольство в Україні економічно орієнтованим. Не випадково заступник посла у нас водночас є головою економічного відділу. У нас є також сільськогосподарський відділ і радник з питань сільського господарства. Уже це свідчить про те, що в моїй країні Україну розглядають як цікавого економічного партнера. І якщо подивитися на цифри, то побачимо підтвердження цього. На сьогодні обсяг наших інвестицій становить близько 5 млрд дол. Переважно вони вкладені в інфраструктуру, будівництво, банківські послуги. Нідерланди як експортер посідає серед країн ЄС восьму позицію, наш експорт в Україну - товари сільського господарства, машинобудування, хімічної промисловості, народного споживання - становив 600 млн дол. за перше півріччя 2012 року.
Нідерланди багато також і ввозять з України - це сталь, чавун, продукція сільського господарства і машинобудування. За перше півріччя 2012-го український експорт у Нідерланди становив 400 млн дол. Поза всяким сумнівом, для Нідерландів Україна входить у десятку найцікавіших економічних партнерів. Сектори, де ми бачимо найбільші можливості для співробітництва, - це однозначно енергетика та енергозбереження, послуги, транспорт і логістика. Не можна забувати і про банківський сектор: банк ING, що працює в Україні, відомий багатьом. Особлива увага - сільському господарству і харчовій промисловості. У Нідерландів у цих галузях є багато сучасних технологій, і ми могли б бути повноцінними партнерами з українцями, зважаючи на величезний потенціал України в розвитку цих секторів.
Подорожуючи вашою країною, я бачив дуже багато сільськогосподарських земель. На жаль, часто доводилося спостерігати якісь напівзруйновані структури ще радянських колгоспів і радгоспів. Бачачи це, розумієш, що потрібні інвестиції для виходу на вищий рівень виробництва, для того, аби вдихнути нове життя в залишки минулого. Саме в такий спосіб можна наблизити Україну до стандартів, які існують у Європейському Союзі, у Нідерландах зокрема.
Те саме можна сказати і про вашу промисловість. Наприклад, на Сході країни є чимало великих підприємств важкої промисловості, вони забруднюють довкілля і використовують надміру енергії. І тут багато чого можна було б зробити інакше - дбайливіше щодо навколишнього середовища, більш енергоефективно.
Виникає запитання: чому ж сюди дотепер не вкладаються інвестиції? Відповім: через наявний сьогодні в Україні бізнес-клімат. Мене дуже розчаровують ваші низькі показники в різних рейтингах, які оцінюють легкість ведення бізнесу в країні.
- Ви можете назвати кількість нідерландських компаній, які залишили нашу країну через несприятливий інвестклімат?
- У мене зараз немає такої статистики. Але мушу підкреслити, що голландцям близький дух пригод, це люди, які шукають нові, хай і непрості ринки, які люблять виклики і не бояться їх. На українському ринку працювати складно. І якщо ти зміг тут працювати, то найчастіше можеш розраховувати на дуже великі прибутки, на досить значну маржу. Проте, якщо Україна рухається до того, щоб стати звичайною європейською країною, то мені хотілося б бачити більше компаній, які приходять на цей ринок і працюють тут, нехай навіть і з меншою маржею. Це було б краще для України, ніж ситуація, коли невелика кількість людей заробляє тут величезні гроші.
Коли глянути на компанії, які працюють тут, то я б виділив такі великі, як ING, Shell. У них є можливості протистояти певним методам ведення бізнесу в Україні, таким, наприклад, як гроші в конвертах тощо. А середньому і малому бізнесу тут працюється значно важче, оскільки в них не завжди є такі можливості, і їхня маржа менша. Скажімо, їде вантажівка з товаром, а його зупиняють і кажуть: "А оці кілька коробок перевантажте он у той мінівен". У таких умовах ніякої маржі ця маленька компанія вже не матиме. Тому мені було б дуже приємно бачити, що в цю країну почали приходити не тільки гіганти, але й компанії середнього і малого бізнесу. Адже відомо, у будь-якій економіці саме вони є кістяком економіки. Буде дуже неправильно, якщо в Україні збережуться несприятливі умови для малого і середнього бізнесу.
- Ви згадали компанію Shell. Після урочистого підписання угоди про розподіл продукції між Україною і концерном Royal Dutch Shell президент Янукович, звертаючись до прем'єр-міністра Нідерландів пана Рютте, сказав таке: "Ми стали близькими людьми, майже родичами, тепер у нас є спільна відповідальність. Ми сьогодні народили нову справу". Чи відомо вашому посольству та уряду Нідерландів, з ким вони "поріднилися"? Зокрема, що вам відомо про компанії "СПК-Геосервіс", яка з української сторони отримуватиме 10% прибутку і яку ЗМІ пов'язують з президентською Сім'єю?
- Мені дуже приємно констатувати, що компанія Shell дістала змогу працювати в Україні з видобутку нетрадиційного газу. Ми завжди з радістю зустрічаємо новини, що стосуються перемог Shell на будь-яких ринках. Я став свідком буріння першої свердловини в Харківській області в середині минулого жовтня. Це було вражаюче.
Підписання угоди про розподіл продукції є надзвичайно важливою подією. Це одна з причин, чому прем'єр-міністр Нідерландів був присутній на ньому в Давосі. Якщо ж говорити про роль посольства в угоді про розподіл продукції, то вона дуже лімітована, оскільки документ стосується компанії Shell і їхнього українського партнера. Я не бачив цього документа, лише читав про нього в пресі. Не думаю, що це питання моєї компетенції - вивчати такі документи. Я чув, що компанія "СПК-Геосервіс" є співінвестором у цій угоді. Минулого тижня виконавчий директор компанії Shell в одному з інтерв'ю повідомив, що вони працюють з "Геосервісом" уже кілька років і задоволені цим співробітництвом. Можу лише сказати: якщо наша компанія задоволена, мене це теж не може не тішити.
- Тоді повернімося до кліматичних умов. Український уряд не втомлюється рапортувати про нові кроки у поліпшенні інвестклімату в країні. У нас прийняті нові Податковий і Митний кодекси, начебто вживаються якісь дерегуляційні заходи, а інвестори, як і раніше, скаржаться на несприятливі для них умови. Чому?
- Згодний, Митний і Податковий кодекси - це крок уперед. Але залишається ще дуже багато того, що необхідно зробити, на що звернути увагу. Наприклад, слід зменшити кількість бюрократичних перешкод для ведення бізнесу. Зокрема видавати дозволи можна було б швидше і зробити цей процес простішим. Деякі кроки в цьому напрямі, безперечно, робляться. Скажімо, запроваджування електронної звітності - це позитивне зрушення, крок у боротьбі з корупцією - одним з явищ, що найбільше лякає і заважає бізнесу у вашій країні.
Ще одне питання, яке хвилює західних інвесторів, - чи можуть вони бути впевнені в захищеності своїх інвестицій? Такої впевненості у них на сьогодні немає. І це стримує потік інвестицій в Україну. Ще один украй важливий момент, на який вашій країні необхідно звернути увагу, - це реформування судової системи. Незалежність судочинства надзвичайно важлива для бізнесу, інвестори мають бути твердо впевнені, що немає ніякої упередженості при винесенні вироків і ухваленні рішень, що всі перед законом рівні.
Крім того, в Україні не завжди зрозумілі правила гри. Зауважу, що в багатьох голландських компаніях, які працюють тут, трудиться чимало співробітників, завдання яких - стежити за вимогами податкової і митної адміністрацій, аби правильно їх розуміти і правильно діяти. Мені б дуже хотілося, щоб органи митної і податкової служб були для бізнесу швидше партнерами, ніж опонентами. Загальновідомо: ніхто не любить платити податки. Втім, наприклад, у Нідерландах податкова служба намагається працювати згідно з девізом: "Ми не можемо зробити процедуру сплати податків приємною. Але ми напевне можемо зробити її зручнішою".
В Україні дуже складні взаємини податкової і платника податків - його спочатку карають, а далі кажуть: "Прийдеш, поговоримо".
У Нідерландах ставлення діаметрально протилежне. Тому що для всіх, і насамперед для економіки загалом, буде ефективнішою система, у якій платник податків може спокійно прийти в податкову і попросити: "Допоможіть мені заплатити податки, але так, щоб вони були мінімальні". А податкові службовці підготовлені для такої допомоги. І знають, що коли вони скажуть платникові податків: "Плати якнайменше", той заплатить швидше й охочіше, ніж тоді, коли він боїться покарання. У результаті кількість сплачених податків буде значно більшою там, де з платником податків працюють як з партнером і допомагають йому знайти оптимальний варіант, а не там, де він - об'єкт для покарань. Мені здається, що в Україні бізнес-клімат можна поліпшити отакими не дуже великими змінами. Ви можете бачити на прикладі інших країн: там, де змінився підхід податкових і митних органів до бізнесу, обсяги торгівлі й інвестицій помітно зросли.
- Минулої весни DT.UA опитало півтора десятка європейських посольств. Ваші колеги називали ті самі проблеми, що й ви. Минуло близько року, але змін на краще майже немає. Чи бачите ви зацікавленість української влади в приході інвесторів? Чи може Україна прожити в нинішніх економічних умовах без іноземних інвестицій, без кредитів МВФ?
- Я впевнений, що Україні просто необхідні інвестиції. Що ж стосується кредитів МВФ, то вони надзвичайно важливі, і питання навіть не у величині суми, а в довірі, у самому факті виділення фондом коштів Україні. Оскільки наявність бажання співпрацювати означає, що фонд проаналізував ситуацію і згодний з бюджетною політикою уряду. Довіра МВФ - це "знак якості", який означає: фонд згодний з економічними кроками, реформами, що проводяться в країні.
Звичайно, можна вижити і без інвестицій. Але я впевнений, що українці хочуть мати вищий рівень і стандарти життя, а для цього необхідні інноваційні рішення, економічні реформи. Необхідні інвестиції. Та для їхнього приходу в Україну існують певні перешкоди. Це бюрократія, корупція, непередбачуваність ведення бізнесу, а для підприємців надзвичайно важливі планування, стабільність і щоб уряд чітко визначив шлях, яким країна рухатиметься далі.
Я дуже позитивно сприйняв заяву президента Януковича, що цей шлях - євроінтеграція. Але необхідно подивитися на конкретні кроки. І те, що я бачу, менш переконливо, ніж слова, сказані президентом.
Глибоко переконаний, що Угода про асоціацію, зона вільної торгівлі з ЄС - це саме ті кроки, які потрібно зробити Україні, щоб рухатися вперед. Це були б надзвичайно позитивні зрушення. ЄС нікому ще не робив таких щедрих пропозицій, як покладені сьогодні на стіл переговорів з Україною. Важливість цієї угоди в тому, що рівень виробництва у вашій країні підніметься до рівня Євросоюзу. Українські виробники зможуть експортувати свою продукцію в Європу. Їхня продукція стане привабливішою для інших країн, оскільки вони виявляться в конкурентному середовищі, де є інші виробники, які ставлять за мету поліпшення якості товарів.
Хотів би звернути вашу увагу на Польщу. Мені завжди здавалося, що Україна приділяє недостатньо уваги її прикладу. Це теж велика країна, у якої також великий агросектор і розвинена важка промисловість. І ця країна, як і Україна, пройшла багато щаблів у своєму розвитку - від комуністичного режиму до демократичної держави з ринковою економікою. Але ми бачимо сьогодні і відмінності між Польщею та Україною.
- Але у Польщі була європейська перспектива, а потім з'явилися і кошти зі структурних фондів ЄС.
- Я працював у Польщі саме в той період, коли перед нею постало питання, що робити далі, як рухатися до європейської перспективи. Цю перспективу і фінансову допомогу Польща отримала не за один день. Вона їх заробила. Для цього країна мала пройти дуже непростий шлях і довести свою готовність. І лише після того, як Євросоюз побачив конкретні дії, він простягнув Польщі руку підтримки. Коли ми бачимо, де сьогодні перебуває Польща, як швидко пройшов період економічного розвитку, хочеться вигукнути: "Україно, будь ласка, подивися на свою сусідку!".
Сьогодні у вашої країни є всі можливості, єдине, що необхідно, - це політична воля. І треба зробити нарешті так, щоб слова не розходилися з ділом.