Процес формування нової урядової коаліції в Німеччині кипить. Минулої середи 22 робочі групи від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), «Союзу 90/Зелених» та Вільної демократичної партії (ВДП) подали своєму керівництву спільно напрацьовані позиції з ключових напрямів. Нові коаліціянти поспішають: коаліційна угода має бути готова на кінець листопада, вибори канцлера — відбутися впродовж тижня після 6 грудня, а новий німецький уряд — створений ще до Різдва.
Та насправді все набагато складніше.
Результати парламентських виборів у Німеччині продемонстрували просто кардинальні зміни політичного ландшафту країни. Незаперечні фаворити німців упродовж майже півтора року — Християнсько-демократичний Союз/Християнсько-соціальний Союз (ХДС/ХСС) — хоч і прийшли до фінішу другими з 24,1%, але це стало їхнім найгіршим результатом за всю повоєнну історію. А ще чотири роки тому в такій самій ситуації опинилися нинішні фаворити — соціал-демократи.
На тлі стратегічного прорахунку християнських демократів із кандидатурою канцлера (вже експрем’єра землі Північний Рейн-Вестфалія Арміна Лашета) соціал-демократи зробили ставку на свого кандидата (поки що міністра фінансів та віцеканцлера уряду Меркель Олафа Шольца) і буквально за два місяці «підстрибнули» з 14–16 до 25,7%.
Однак і цього результату «народній партії» виявилося недосить, щоб створити традиційну двопартійну коаліцію з «Зеленими». Єдиним можливим двопартійним варіантом була б сьогодні «велика коаліція» (у складі СДПН та ХДС/ХСС). Але очевидно, що цей варіант залишається наостанок — якщо зазнають поразки інші комбінації. Обидві партії відверто «втомилися» одна від одної: розбіжності в їхніх політиках занадто радикальні, а тому процес погодження фактично кожного рішення ставав тяжким компромісом.
Тепер перед Шольцем і його партією стоїть потужний виклик: об’єднати в коаліцію три партії, які вже дуже давно (СДПН з ВДП або «Зеленими») чи й ніколи («Зелені» та ВДП) не перебували в єдиному урядовому складі на федеральному рівні. Учасники потенційної коаліції «Світлофор» мають занадто різнобарвну політичну палітру, інколи з протилежним відтінками, щоб легко подолати проблемні моменти, яких більш ніж достатньо. Вихідні умови для нового канцлера сьогодні теж далекі від ідеальних.
Але навіть тепер ще дуже важко судити, наскільки складною стане коаліціада. Пам’ятаючи негативний досвід спроби створення коаліції «Ямайка» (ХДС/ХСС, «Зелені» та ВДП) у 2017 році, сторони домовилися про сувору заборону на витікання інформації про перебіг переговорів. Жодних подробиць назовні. На думку майбутніх коаліціонерів, це єдиний спосіб уникнути тиску громадськості на переговори та, як наслідок, їх провалу.
Найбільш спірні питання все одно виходять назовні. До них належать насамперед питання подолання наслідків коронакризи, захисту клімату, фінансів, зовнішньої політики та оборони, а також біженців і надання притулку. Загальні заяви лідерів переговорів однозначно демонструють істотні розбіжності і вже свідчать про можливі затримки процесу.
Чотири роки тому потенційна коаліція стояла перед дилемою, як розподілити додатковий фінансовий люфт у 45 млрд євро. Нинішні реалії абсолютно інші. Майбутньому федеральному уряду доведеться латати багато бюджетних дір. І очевидно, що податкових надходжень на всі передвиборні обіцянки майбутньої трипартійної коаліції не вистачить.
Економіка Німеччини ослаблена внаслідок пандемії. Падіння ВВП у 2020 році становило 4,6%. Прогнози зростання на 2021 рік скориговані з 3,7 до 2,4%. Чергове різке погіршення ситуації навколо пандемії COVID-19 може внести подальші негативні корективи. Долання наслідків коронакризи спричинило зростання державного боргу до рекордного рівня — 2,25 млрд євро.
І тепер очевидно, що без підвищення державної заборгованості амбітних планів переговірників не реалізувати. Наразі лише «Зелені» просять додаткових 50 млрд євро на рік у вигляді інвестицій у захист клімату, інфраструктуру, освіту та діджиталізацію. Федеральна та земельні рахункові палати одразу застерегли: механізм обмеження державної заборгованості недоторканний. Це означає, що будь-які спроби коаліціантів підвищити межу наштовхнуться на жорсткий опір.
Тому СДПН та «Зелені» активно шукають законодавчі лазівки. І, судячи з усього, поки що успіхами на цьому шляху похвалитися не можуть. Вільні демократи, своєю чергою, з самого початку окреслили «червоні лінії», яких не перетнуть за жодних обставин. І підвищення податків — одна з ключових. Це в коаліційних перемовинах — табу. Навіть стосовно найбагатших.
Не меншою мірою наростає невдоволення поведінкою «старших» партнерів. Днями «Зелених» обурила демонстрація зверхності з боку соціал-демократів. Переговірник від СДПН і поки що міністр закордонних справ Гайко Маас у розмові обрубав пропозицію «Зелених» зневажливим помахом руки, ніби кажучи: можна забути. Жест не лишився непоміченим.
Наприкінці минулого тижня співголова «Зелених» Анналена Бербок заявила, що її партія не бачить прогресу на ключовим напрямах і не виключає пролонгації коаліційних перемовин. З погляду партії, незадовільні не тільки результати щодо фінансування необхідних майбутніх інвестицій. Досить розмитими, на її думку, лишаються формулювання досягнення поставлених цілей, особливо у сфері захисту клімату. Тому «Зелені» мають намір поставити крапку в перемовинах лише після того, як кожну ціль буде прописано до найдрібніших деталей. І виключають продовження політики уряду «великої коаліції». Тут усе має бути перебудоване кардинально.
Хмизу в багаття докидає й розподіл міністерських портфелів.
Хоча це питання традиційно залишається на кінець, коли всі переговірні позиції погоджено, лідери партій своїх преференцій не приховують. На сьогодні сторонам треба розподілити 14 міністерських посад: СДПН отримає сім, «Зелені» — чотири й ВДП — три. І Стосовно кандидатур робити прогнози поки що неможливо. Під сумнівом навіть пані Бербок як міністерка закордонних справ, хоча донедавна варіант із нею здавався майже вирішеним. На одну з ключових посад — міністра фінансів — претендують одразу і голова вільних демократів Лінднер, і другий співголова «Зелених» Габек. Конкуренція потужна. Комусь доведеться йти на поступки. Для Габека альтернативним варіантом залишається міністерство охорони довкілля, для Лінднера — міністерство економіки.
З іншими міністерствами варіантів не менше. Посада міністра оборони може дістатися як СДПН (нинішньому міністру закордонних справ Г.Маасу), так і ВДП (голові діючого осередку ВДП Дюссельдорфа М.-А.Штрак-Ціммерманну). Але будь-які неочікувані обставини впродовж наступних тижнів можуть внести істотні корективи в цей розподіл.
Поряд із проблемою захисту клімату, чи не найбільше суперечок викликають у коаліціантів сфери зовнішньої політики та оборони. Тут поле для бою неосяжне: це і питання відносин зі США, Китаєм та Росією, майбутнє НАТО, закордонні військові місії Бундесверу, роль Німеччини у світі тощо. І, звісно, питання майбутнього проєкту «Північний потік-2». Розходження з багатьох питань між трьома переговірними сторонами інколи просто кардинальні.
Подані керівництву 10 листопада позиції теж лишаються засекреченими. Відомо лише, що спірних питань багато, насамперед вони стосуються зазначених сфер. Деякі робочі групи доопрацьовуватимуть позиції. Але тепер основна робота лежить на керівництві партій.
Для нас ключовим питанням сьогодні є, чого ж чекати Україні від нового німецького уряду. Програми всіх партій потенційного уряду бодай одним реченням закріпили підтримку нашої держави. Проте ця підтримка містить важливу складову: продовження діалогу з Москвою. Тут можна впевнено прогнозувати, що соціал-демократи як ідеологи «Східної політики» (Ostpolitik), в центрі якої завжди стояли особливі відносини з Росією, й надалі триматимуть курс на тісне співробітництво з РФ, насамперед в економічній сфері.
Втім, СДПН не оминули у своїй програмі пасажу, що своїми діями «Росія регулярно порушує міжнародне право і тим самим загострює відносини зі своїми сусідами». У цьому контексті німецькі соціал-демократи закликають до нової європейської Східної політики з фокусом на спільній і послідовній політиці ЄС щодо Росії.
Вільні демократи більш помірковані прибічники співпраці з Росією. «Зелені» виступають найзатятішими критиками нинішньої російської влади. Обидві партії висловлюють значну стурбованість поточною політикою РФ і закликають до більш жорстких заходів із боку ЄС у разі подальших деструктивних дій Москви.
Зважаючи на таку поляризацію позицій, очевидно, що очікувати змін у політиці Німеччини щодо Росії не слід. Це означає також, що й можливість поступок або поступового зняття санкцій з Москви перебуватиме під жорстким контролем.
Найбільш контроверсійним питанням при цьому лишається питання проєкту «Північний потік-2». Цей проєкт — один із ключових каменів спотикання не лише німецької політики, а й загальноєвропейської. Нагадаємо, що саме соціал-демократи часів канцлерства Герхарда Шредера стали ініціаторами зазначеного проєкту. Розраховувати, що позиція партії з цього питання зміниться, не доводиться.
Однак цю позицію поділяють далеко не всі. «Зелені» від самого початку є безапеляційними противниками проєкту і прямо виступають за його зупинку. Вільні демократи стоять на позиції поміркованішій: на їхнє переконання, введення проєкту в експлуатацію можливе лише за спільної згоди ЄС і повного дотримання європейського законодавства.
Питання «Північного потоку-2» через його надзвичайну конфліктогенність від самого початку було винесене за дужки переговорів. Очевидно, що у сторін і на сьогодні немає загальної погодженої позиції з нього. Комусь доведеться йти на жорсткий компроміс. Єдине, що не викликає сумніву, — вільні демократи і «Зелені» в жодному разі не допустять поступок, які можуть порушити принципи європейського законодавства.
Нинішня політика Німеччина стоїть на порозі глобальних змін. Але ключовий принцип для неї лишається незмінним: сильніша Європа. І всі три партії це чудово розуміють. Україні, яка завжди прагнула стратегічного партнерства з Німеччиною, треба це також зрозуміти і влитися в процеси рівноправним гравцем.
Долучення українських державних компаній як незалежного оператора до процесу сертифікації АТ «Північний потік-2» (15 жовтня відповідну заявку до Федерального мережевого агентства Німеччини подала НАК «Нафтогаз України», 20 жовтня до неї приєднався Оператор ГТС України) — важливий крок на цьому шляху. Керівництво НАК «Нафтогаз України» пояснює, що така практика нормальна для Європи і німецький регулятор має право залучати європейські компанії, аби перевірити, чи справді сертифікація цього оператора сприятиме конкуренції на європейському ринку.
Коаліціада в Німеччині триватиме ще принаймні місяць. Однак кінцевих термінів передбачити не може ніхто. Та й терміни ці в законодавстві Німеччини не визначені. Створення останнього німецького уряду тривало понад п’ять місяців. Хоча, незважаючи на зростання невдоволення, всі учасники конструктивно налаштовані на успішне завершення перемовин. Тож очевидно, що вже до кінця року Німеччиною керуватиме «світлофорна» коаліція.
Більше статей Світлани Гуцал читайте за посиланням.