За 65-річну історію існування ООН неодноразово обвинувачували в бюрократизмі, низькій ефективності, недемократичності, роздутості штатів, недостатній увазі до проблем країн, що розвиваються. Ця критика часто буває справедливою. Але ООН — єдина у своєму роді міжнародна організація. І, попри свої недоліки, вона намагається виконувати покладену на неї гуманітарну місію — запобігати конфліктам, захищати права людини і гарантувати людям різних країн безпеку, процвітання і свободу. Про роботу Організації Об’єднаних Націй у нашій країні «Дзеркалу тижня» розповів координатор системи ООН в Україні Олів’є АДАМ.
— Україна, держава-засновниця ООН, активно бере участь у миротворчих і гуманітарних операціях під егідою цієї організації. Але для багатьох українців залишається загадкою: що Київ отримує від свого членства в ООН?
— ООН — це універсальний і єдиний на сьогодні механізм вирішення найгостріших проблем людства, з допомогою якого 192 країни, у тому числі й Україна, отримують можливість брати участь в ухваленні рішень і представляти свою позицію. Єдині інструменти ООН регулюють різноманітні сфери міжнародного співробітництва, наприклад торгівлі, охорони навколишнього середовища, захисту прав людини, інтелектуальних прав і багато інших. До утворення ООН ці питання вирішувалися менш ефективно, між двома чи кількома країнами.
З 1992 року в Україні на запрошення уряду вашої країни працює система ООН, представлена 13 агентствами. Серед них — і Бреттон-Вудські фінансові установи (МВФ, Світовий банк, Міжнародна фінансова корпорація). У 2010 році заплановано спрямувати на реалізацію різних проектів системи ООН в Україні близько 64 млн. дол., а Бреттон-Вудські установи — понад 7,5 млрд. дол. як кредити та інвестиції.
Сфера роботи спеціалізованих агентств визначається їхніми мандатами. Наприклад, управління верховного комісара ООН з прав біженців сприяє захисту прав біженців і їхній інтеграції в країні, щоб вони могли активніше здійснювати внесок в українське суспільство та економіку. ЮНІСЕФ співпрацює з урядом України і громадянським суспільством, щоб допомогти дітям та їхнім сім’ям подолати проблеми, які стоять перед ними, та реалізувати свої права. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) бере активну участь у боротьбі з найпоширенішими в Україні епідеміями — ВІЛ/СНІД і туберкульозом... Агентства працюють у різних сферах і мають власні стратегії, але їх об’єднує спільна мета: допомогти народу України побудувати краще майбутнє.
Організації системи ООН також активно працюють у приєднанні вашої країни до низки конвенцій, а також їх імплементації.
— Але що дає Україні приєднання до подібних конвенцій?
— Поліпшення демократичного процесу та підвищення якості життя. Підписання будь-якої міжнародної конвенції веде до того, що країна зобов’язана виконувати її положення. Пригадаймо процес приєднання до СОТ: яку роботу було проведено, щоб Україна стала її членом. Або, наприклад, ратифікація 2009 року конвенції прав інвалідів. В Україні 2,4 млн. людей з обмеженими фізичними можливостями. Вони можуть і хочуть працювати. Але при цьому вони не повною мірою користуються своїм правом, зазнаючи дискримінації. Конвенція захищає їхні права.
— Україна посідає перше місце в Європі за темпами поширення епідемії ВІЛ/СНІД. Яким чином ООН і український уряд співробітничають у вирішенні цієї проблеми?
— Система ООН і Україна у сфері боротьби з ВІЛ/СНІДом дуже серйозно співпрацюють з погляду оцінки реального стану справ. Адже все починалося з величезної кількості запитань: скільки людей потребують лікування, що є рушійними силами епідемії тощо. Те, що в Україні є проблема, — доведено цифрами. У 2010 році офіційно зареєстровано 360 тисяч осіб, які живуть з ВІЛ. За оцінками фахівців, 1,33% дорослого населення України є носіями вірусу! Але з кожних десяти осіб цієї оцінної цифри семеро навіть не знають про те, що вони є носіями. Проблема також у тому, що ми не знаємо, де ті люди, котрим потрібне лікування, і в тому, що немає коштів, які забезпечили б надання спеціального лікування всім, хто його потребує.
Ваш уряд чудово розуміє, що існує розрив у потребах і фінансуванні. Треба сказати, що і держбюджет України має тенденцію збільшувати обсяг коштів, які виділяються на боротьбу з епідемією ВІЛ/СНІДу. Але одночасно необхідно більше уваги приділяти профілактичним заходам. І тут важливо, щоб населення добровільно тестувалося на наявність ВІЛ. Виокремлю ще одну проблему: в Україні рушійною силою епідемії є вживання ін’єкційних наркотиків. Запобіганням поширенню ВІЛ серед цієї групи населення є замісна терапія.
Хотів би зазначити, що ваш уряд цілком усвідомлює, що без розширення масштабів діяльності і збільшення відповідних заходів Україна не зможе досягти Цілей розвитку тисячоліття зі зниження епідеміологічного рівня ВІЛ/СНІДу.
— В Україні багато громадян з підозрою ставляться до щеплень. Чи працюватиме система ООН з Україною і надалі в питанні імунізації та підвищення інформованості населення про переваги вакцинації?
— Для нас питання імунізації населення є ключовим. Природно, ми будемо підтримувати популяризацію імунізації як профілактики інфекційних захворювань. Відмова від вакцинації створює небезпеку для здоров’я кожної дитини і може поставити під загрозу здоров’я всіх дітей в Україні.
У рамках системи ООН Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) є головним агентством у сфері охорони здоров’я, а Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) опікується питаннями здоров’я і добробуту дітей. Разом із Міністерством охорони здоров’я України ООН займається відновленням довіри українців до вакцинації, а також надає батькам і лікарям достовірну інформацію, засновану на світовому досвіді та доказовій медицині.
— У Франції триває серія протестів, пов’язаних із підвищенням пенсійного віку. Ви вважаєте, що заходи, які рекомендує МВФ, економічно обгрунтовані для України?
— Як у випадку Франції, так і у випадку України важливо розуміти тенденцію до старіння людства. У вашій країні кількість пенсіонерів щороку зростає, а кількість людей, які працюють і здійснюють відрахування в Пенсійний фонд, зменшується. В Україні на кожні десять працюючих припадає чотири пенсіонери. За розрахунками фахівців, у 2050 році десять працюючих утримуватимуть вісьмох пенсіонерів. Тому ми не можемо казати, що підвищення пенсійного віку — це ідея МВФ. Це не рецепт МВФ, це практично єдине здорове рішення в нинішній ситуації для оздоровлення бюджету. Саме тому багато західних країн уже підвищили пенсійний вік. Хто каже, що це популярний захід? У будь-якій країні світу це викликає протести. Але за достатньої політичної волі це завжди робилося.
— Ви думаєте, в Україні є політична воля?
— Так, тому що вже було заявлено, що Україна йтиме шляхом поступового підвищення пенсійного віку.
— Досі механізм співробітництва між нашою країною та Організацією Об’єднаних Націй визначала Рамкова програма допомоги ООН для України на 2006—2010 роки. Ця угода стосується практично всіх аспектів розвитку країни, включаючи інституціональні реформи, боротьбу з бідністю, охорону здоров’я, розвиток і посилення ролі громадянського суспільства. Ви задоволені ефективністю співробітництва в межах Рамкової програми?
— Відверто кажучи, ні. По-перше, ми були надто амбіційні, коли формулювали свої цілі в цьому документі. Коли в 2004-му готувалася Рамкова програма на 2006—2010 роки, були очікування глибоких структурних реформ. Цілі, які були визначені в цьому документі, також базувалися на очікуванні значно вищого рівня прямих іноземних інвестицій. По-друге, реалізація програми допомоги передбачає партнерство, а не односторонні дії з боку системи ООН.
— Чи правильно я вас зрозумів, що з боку України не докладалося достатньо зусиль для виконання своїх зобов’язань?
— Я категорично проти узагальнених формулювань. На деяких напрямах було легко працювати, але були й такі, де неймовірно складно. Річ у тім, що для проведення будь-якого реформування недостатньо мати бачення реформ. Необхідні ще політична воля та відповідне законодавство. В Україні ж існують труднощі з реформуванням законодавства. Йдеться не тільки про складність процесу проходження будь-якого законопроекту через Верховну Раду. У минулому ці ситуації також були зумовлені специфікою відносин між президентом і прем’єр-міністром.
Незважаючи на це, зроблено багато. Було ухвалено закони, які є необхідними інструментами, що підтримують людський розвиток. Зокрема закони, які стосуються людей з обмеженими фізичними можливостями; законодавство, що підтримує створення національних парків та про охорону біосфери; національний план боротьби з ВІЛ/СНІД. Крім того, було ухвалено національний документ, який визначає напрями боротьби з бідністю. Я вказав тільки найважливіші документи. Але разом з тим, за підтримки експертів, здійснювалася робота з інших питань, наприклад стосовно сфери сільського господарства.
— З якими ж очікуванням готується нова Рамкова програма, розрахована на 2012—2016 роки?
— У цій роботі ми маємо цілковиту підтримку уряду. Процес створення документа — це дискусія між експертами системи ООН та представниками Української держави. Сподіваюся, що результатом обговорення стане план конкретної спільної діяльності, що цілком відповідатиме пріоритетам розвитку країни, які були визначені українським урядом, включаючи Програму економічних реформ.
— У 2000 році Україна взяла на себе зобов’язання досягти до 2015 року семи Цілей розвитку тисячоліття: скоротити масштаби бідності, забезпечити якісну освіту та гендерну рівність, зменшити дитячу смертність, поліпшити здоров’я матерів, обмежити поширення ВІЛ/СНІДу і туберкульозу, забезпечити розвиток навколишнього середовища. На 65-й Генеральній асамблеї ООН Віктор Янукович, представивши національну доповідь про досягнення Цілей розвитку тисячоліття, заявив, що «Україна досягла істотного прогресу». Ви із цим згодні? Як ви, координатор системи ООН в Україні, оцінюєте виконання нашою країною узятих на себе зобов’язань?
— У виступі президента Януковича було не тільки відзначено істотний прогрес, а й названо ті сфери, в яких для досягнення прогресу Україна повинна докласти додаткові зусилля. А це і боротьба з ВІЛ/СНІДом, гендерна рівність, охорона навколишнього середовища. Хотів би зауважити таке: Цілі розвитку тисячоліття ваша країна не просто прийняла, вона їх модифікувала відповідно до свого рівня розвитку. Тому Цілі розвитку тисячоліття України значно амбіційніші, ніж у багатьох інших країн.
Як на мене, попри те, що показник рівня відносної бідності залишається практично без змін — на рівні 27% населення України, серйозного прогресу було досягнуто на шляху зниження рівня абсолютної бідності...
— Упевнений, багато українців з вами не погодяться.
— Я б не покладався на приватну думку, тому що в Україні є хороша, якісна система національної статистики. Більше того, існує опитування домогосподарств, яке дає досить якісні дані.
Які характеристики бідності в Україні? Це стосується насамперед сільської місцевості, сімей з великою кількістю дітей, регіонів із високим рівнем безробіття. Йдеться про те, що необхідно знайти конкретних людей, які за конкретними параметрами потребують соціального захисту і підтримки, тобто зробити цю допомогу адресною. Дуже важливо розуміти: системі соціального захисту потрібне докорінне реформування, оскільки нинішня система є спадкоємицею попередньої. А в результаті люди отримують допомогу незалежно від того, потребують вони її чи ні.
— ООН проводить кампанію «Піднімися і дій проти бідності». У її рамках люди повинні просто встати і закликати свої уряди боротися з бідністю. Ви вважаєте це ефективним засобом, здатним змусити діяти уряди?
— Як система ООН ми взяли на себе зобов’язання порушувати глобальні питання і втягувати в їх вирішення кожну країну. Кампанія «Піднімися і дій проти бідності» — це не суто українське явище. Це світовий рух, причому на волонтерських засадах. Він наголошує на тому, що не всі люди мають рівний доступ до того, чого вони потребують. Ми вважаємо, що це дуже гарна кампанія, оскільки дає змогу привернути увагу до проблеми, спільної для всього світу. В Україні багато україноцентричного. Втім, як і скрізь, у всіх країнах. А ця кампанія дає можливість приєднатися до загального руху.