UA / RU
Підтримати ZN.ua

Ольга Стефанішина: «Нам треба вже зараз закладати фундамент для тієї країни, якою Україна буде завжди»

Про що будуть говорити на саміті Україна—ЄС та чи готова влада звітувати про виконання семи рекомендацій Єврокомісії

Автор: Тетяна Силіна

3 лютого, в п’ятницю, в Києві відбудеться саміт Україна—ЄС. Черговий, але водночас унікальний, бо вперше в історії Євросоюзу саміт пройде у столиці країни-кандидата, яка є жертвою найбільшої й найжорстокішої збройної агресії з часів Другої світової.

Проте, незважаючи на війну та прогнози близького нового масованого наступу ворога, українська сторона на саміті намагатиметься розширити вікно європейських можливостей для України і прискорити її просування до повноправного членства в ЄС. Та чи виконав Київ свій «кандидатський мінімум», аби претендувати на початок перемовин про вступ? Про це ми поговорили з віцепрем’єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольгою Стефанішиною.

Про очікування від саміту

Пані Ольго, президент Зеленський заявив, що очікує «дуже конкретних результатів і домовленостей» на саміті УкраїнаЄС. Яким питанням буде присвячено цей саміт? Яких його результатів ви очікуєте?

— Є кілька важливих політичних аспектів, пов’язаних із проведенням цього саміту. По-перше, якщо порівнювати з попередніми заходами такого рівня, то до саміту, що відбудеться 3 лютого, прикута безпрецедентна міжнародна увага. Майже всі лідери Європейського Союзу були долучені до підготовки саміту, визначення його конкретних результатів на найвищому рівні. Так само готуються до цього засідання медіа, аналітичні центри, бо сьогодні справді майбутнє ЄС асоціюється з історичними рішеннями, які ухвалюються щодо України. Я як людина що брала участь у великій кількості заходів такого рівня, підтверджую: увага дійсно безпрецедентна.

Другим важливим моментом є те, що на тлі зростаючих загроз із боку РФ лідери ЄС ухвалили рішення прибути фізично для участі в саміті саме в Київ. Нагадаю: за черговістю цей саміт мав би відбуватися в Брюсселі, але лідери усвідомлюють, що рівень загроз високий, що український верховний головнокомандувач не може цими днями залишити територію України. Тому, попри всі наявні безпекові ризики, ухвалено рішення прибути сюди фізично. Це дуже важливий політичний контекст у наших відносинах.

Читайте також: Напередодні саміту Україна-ЄС у Київ можуть приїхати близько 15 єврокомісарів

Під час саміту і зустрічей напередодні буде оголошено про наступні кроки України для підготовки до перемовин про вступ. Також Європейський Союз визначить зі свого боку наступні кроки, необхідні для того, аби почати підготовку України до членства в Європейському Союзі.

Звісно, будемо обговорювати політичні реформи. І говорити, що попри те, що повномасштабна війна триває вже майже рік, в умовах продовження військових дій нам потрібно зберігати той рівень економічної і фінансової підтримки, який передбачено на цей рік. Ідеться про програму макрофінансової допомоги. Також ми маємо зберегти всі економічні преференції, які ми отримали навесні минулого року.

Будемо говорити про те, що майбутня відбудова держави, після нашої перемоги у війні, має базуватися на розумінні того, що ми будуємо країну, яка буде членом ЄС. Тому важливо почати перемовини про вступ у 2023 році, важливо провести їх до закінчення війни, щоб розпочати відбудову країни вже з розумінням конкретної стратегії. Тому цей саміт важливий. Ми визначаємо нашу роботу на наступний рік.

Я не можу говорити зараз про конкретні результати саміту. Є очікування. Я їх означила. У нас уже такий формат відносини із ЄС, що це буде справжній діалог — перемовини, а не просто протокольні зустрічі. З моменту отримання кандидатства моя команда працювала на забезпечення належної координації євроінтеграції для того, щоби саме на саміті ми обговорили найважливіші політичні питання. Це — виконання Україною семи рекомендацій Європейської комісії (ЄК) та ключові рішення, які ми можемо ухвалити у 2023-му, розуміючи що наступний, 2024 рік — це рік виборів до європейських інституцій, що може звузити політичні можливості.

Читайте також: У п'ятницю в Києві відбудеться саміт Україна-ЄС: названі основні теми заходу

Про відбір суддів Конституційного суду

Цілі дуже амбітні. Але і ви, і прем’єр ще на початку осені казали, що ми виконаємо сім рекомендацій Єврокомісії ще до кінця року. Пан Шмигаль говорив навіть про початок переговорів про вступ. Але цього не сталося. Справді, було багато зроблено за цей невеличкий термін, проте «хвости» ще залишаються. Очевидно, що й до саміту «залік» з усіх семи «предметів» отримати не вдасться.

Ось, наприклад, днями спікер Стефанчук отримав лист від президентки Венеційської комісії Клер Базі-Малорі, в якому була сумна новина для Українивони не готові призначити міжнародних членів дорадчої групи експертів (ДГЕ), поки Україна не внесе зміни до закону про вдосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного суду. Чи готова Україна виконати ці вимоги? Адже не тільки Венеційка, а й Єврокомісія кілька разів підкреслювала, що вони очікують від України виконання цього пункту. Коли це може статися?

— Недавно я робила презентацію для членів уряду щодо підготовки до перемовин про вступ. Аби міністри усвідомлювали свою відповідальність і працювали над формуванням відповідної команди. Один із моїх ключових меседжів полягав у тому, що підвалини реформ, які ми закладаємо на нашому шляху до ЄС, — це не зміни, які можна буде переглянути через три-чотири роки, переглянути після виборів та зміни людей на посадах. Ідеться про те, якою буде наша країна завжди.

Коли ми говоримо про політичні реформи, передбачені сімома рекомендаціями Європейської комісії, то це, власне, про імідж держави, про сприйняття України. Будуть нас сприймати розвиненою демократією з верховенством права чи якось інакше? Усвідомлюємо відповідальність, як і те, що визнання політичних реформ не відбувається у форматі проставляння галочки під кожним пунктом. І я можу підтвердити важливу річ: на 31 грудня 2022 року ми зробили все, залежне від української сторони, з кожної рекомендації, зробили необхідні кроки — чи то ухвалення законодавства, чи здійснення певних призначень, чи оголошення конкурсів і завершення відборів. Наразі ми в процесі оцінки цих кроків. За її результатами будемо розуміти, що треба зробити, аби завершити виконання кожної рекомендації.

Одним із найважливіших аспектів справді було ухвалення закону про відбір суддів Конституційного суду. В нас пройшов дуже конструктивний діалог із Європейською комісією, цей законопроєкт одразу після першого читання був направлений на експертизу Венеційської комісії (ВК). Але сьогодні, на жаль, ми маємо ситуацію з опублікованою позицією ВК з вимогою додати сьомого експерта до складу дорадчої групи, яка відбиратиме суддів. Я не вбачаю в цій рекомендації ні високих стандартів верховенства права, ні якоїсь правової основи. Я вважаю, що це суто політична рекомендація. І, мабуть, негативний фльор, що виник на тлі розробки й ухвалення цього закону, був пов’язаний із тим, що діалог української влади з Венеційською комісією не був прозорим з боку саме Комісії. Були активні консультації, перемовини, ми надавали пояснення. Але коли ми просили про роз’яснення і додаткову аргументацію, ми щоразу отримували постфактум якісь рішення і висновки ВК, що не були проговорені з українською стороною.

Так само й на момент, коли президент уже підписав закон про відбір суддів КСУ на конкурсній основі, що набирав чинності наступного дня, був опублікований висновок Венеційської комісії з додатковими рекомендаціями.

Читайте також: Відбір суддів КСУ: Венеційська комісія рекомендує залучити суспільство до процедури

Однак Єврокомісія підтримала ці рекомендації ВК, і в січні її представники мінімум двічі підкреслювали, що Україна має внести поправки до цього закону згідно з рекомендаціями ВК.

— Буквально за два дні до того, як останній висновок ВК, про який ви кажете, був опублікований, минулого понеділка (23 січня. — Т.С.), ми провели консультації з президенткою Венеційської комісії, спікером ВРУ, головою профільного комітету. Ми наголосили, що готові внести правки до закону, і ми хочемо їх продискутувати, тому що процес попереднього діалогу був непрозорим і деякі речі, які ми в робочому порядку узгоджували, згодом не підтверджувалися Венеційською комісією.

Я підкреслюю: ми заявили про готовність оновлювати закон і вносити зміни. Ми хотіли додаткових консультацій, щоб розуміти, які це будуть зміни і в який спосіб. Тому що, маю нагадати, ми демократична країна і після спілкування з Венеційською комісією ми повертаємося в парламент. А в парламенті маємо сформувати більшість, яка підтримає ці зміни до законодавства.

Мені жаль, що, попри нашу відкритість, комунікація з ВК відбувається в такий спосіб. І я сподіваюся, що ми відверто проговоримо це питання на саміті. Звичайно, для нас є пріоритетом виконання цієї рекомендації. Однак головним пріоритетом є формування Конституційного суду України, до якого буде довіра. Ані в чинній редакції закону, ані в будь-яких змінах до нього не має бути жодних положень, які б ставили під сумнів можливість або бажання української сторони провести цей конкурс за високими стандартами.

Хочу наголосити: вперше в нашій історії передбачається конкурсний відбір суддів Конституційного суду. Я розумію, що мої певні висловлювання можуть здаватися емоційними, але, на жаль, я бачила багато хайпу на цих змінах, заяв на кшталт «от врешті-решт ми переламали владу, і «Венеційка» змушує вносити зміни до законодавства», але я не бачила, щоб усі ці люди, які виступають із критикою, допомагали нам спільно виконувати цю рекомендацію і просувати європейські прагнення. Це теж досвід для нас. Проте повторю: першочерговим для нас є виконання семи рекомендацій ЄК. Ми проговоримо політично, як це можна зробити, вже на саміті, і на весну (до проміжного висновку ЄК.Т.С.) цю рекомендацію буде виконано.

Читайте також: Євроінтеграція та судова реформа в Україні. Все зробили чи не зовсім?

Про антиолігархічну реформу

У нас ще одна з семи рекомендацій Єврокомісії зав’язана на співпрацю з Венеційською комісієющодо антиолігархічної реформи. Висновку ВК на підписаний закон немає. Це теж гальмує і виконання семи пунктів, і відповідно наше просування до переговорів про вступ. У чому проблема? Що можна зробити в цьому питанні? Деякі експерти вважають, що Венеційка зволікає, бо висновок буде негативний.

— Зважаючи на досвід роботи над законодавством про Конституційний суд і ті висновки, що, фактично, завжди були сюрпризом для України, попри наш постійний діалог із ВК , мені важко оцінювати, яким буде висновок до закону про олігархів.

Читайте також: Названо найвпливовіших олігархів та найбільш олігархізовані області України

А коли він буде?

— Ми ще влітку комунікували з Венеційською комісією, все проговорили. Ми досягли спільного розуміння з ВК, що оцінка охопить як закон, так і його імплементацію. Ми надали Комісії всю інформацію про законодавчі акти, які розробили — як ми бачимо впровадження закону. І я сподіваюся, що оцінка Комісії буде комплексною.

Очевидні також кілька речей. По-перше, певною мірою закон свою роль частково виконав. Деякі найбільш відомі особи вийшли з медійного бізнесу або публічно заявили, що вони не підтримують жодних політичних партій. По-друге, у нас в принципі вся підзаконна база готова для того, щоб імплементувати закон. Є кілька принципових позицій Венеційської комісії, що тягнуть за собою зміни до законодавства, ми також готові їх ухвалити. Тут немає жодних підводних каменів. По-третє, ситуація дуже змінилася з часу ухвалення закону, що, нагадаю, було до повномасштабного вторгнення Росії. У нас війна, і, очевидно, що питання створення реєстру олігархів не може бути пріоритетним. Ми боремося на полі бою, боремося також за те, аби утримати керованість держави — фінансову, економічну. І я бачу розуміння цього з боку Єврокомісії.

Читайте також: Перемога плюс деолігархізація всієї країни

Про оцінювання Єврокомісії

Проміжне оцінювання Єврокомісії буде навесні. У березні чи пізніше?

— Саме щодо цього ми й домовимося на саміті. Єврокомісія, очевидно, їде з очікуванням, що це оцінювання буде найпізніше навесні. І Європейська комісія, і Європейська рада точно знають, що вони, приїхавши до Києва, почують нашу позицію: ця оцінка має бути на початку весни. Десь посередині, думаю, ми зійдемося. Тобто цей часовий проміжок поки що не визначений, бо в нас різні очікування, але це буде точно навесні.

прес-служба віце-прем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України

А ви не побоюєтеся, що чогось не встигнете зробити? Чи ви хочете отримати цю оцінку найшвидше саме для того, аби побачити, що ще треба зробити, чого від нас очікують, щоби швидше почати переговори про вступ?

— Думаю, тут дві основні складові. Основна оцінка буде в жовтні 2023 року. І логіка весняної оцінки полягає в тому, щоб визначитися з переліком принципових кроків, які нам треба виконати до жовтня. Для того, аби отримати максимально амбітні рекомендації щодо початку перемовин, наступних кроків. Це дуже важливо з погляду політичної ясності. Базу для цього ми закладемо 3 лютого на рівні розмов і дискусій лідерів. Політичну роботу надалі буде забезпечувати урядова команда, яку я координую.

Це перше — підготуватися максимально амбітно до жовтня.

Друге. Ми розуміємо, що статус кандидата ми отримали трошки більш ніж пів року тому. Але ми маємо за плечима досвід майже восьми років виконання Угоди про асоціацію, досвід функціонування зони вільної торгівлі. А це дуже жорсткі умови, в яких наша країна має працювати на європейському ринку. І це не про політичні домовленості. Це про гроші, про бізнес, про економіку. Там жорсткі правила гри, дуже важко домовитися, там дуже висока конкуренція. Тому це вимагало від нас зміни законодавства й інституцій, створення нових органів, незалежних регуляторів, анбандлінгу. Результат — ми стали частиною енергетичного і цифрового ринку ЄС; увійшли в ТОП-20 імпортерів ЄС. Ми не повинні себе недооцінювати. Ми вже провели величезну роботу. У певному сенсі ми вже «інтеграційні тигри». Не бачу підстав для сумнівів щодо здатності України реалізувати необхідні політичні реформи у найкращий можливий спосіб, який буде прийнятний для всіх сторін. Ми поспішаємо, бо розуміємо, що нам треба готувати країну до перемоги. Нам треба вже зараз закладати фундамент для тієї країни, якою Україна буде завжди. Це абсолютно інший процес, ніж той, що стартував у 2014 році з підписанням Угоди про асоціацію. І, на нашу думку й на переконання особисто президента, це найкращий запобіжник від будь-якої зміни курсу держави, постійної економічної нестабільності — коли бізнес сьогодні живе в одних умовах, з одними реформаторами, а завтра приходять інші реформатори. Тобто ми закладаємо основу тієї країни, в якій будемо жити ми, наші діти й онуки. Це і є сталість, європейськість. Тому і відповідальність шалена. Тому ми поспішаємо, ми знаємо, що у нас за плечима вже значний досвід, маємо повну єдність парламенту, президента і судової гілки влади. Тому це політичне вікно можливостей є не тільки з боку ЄС, воно є зараз в Україні, ми не маємо права його не використати.

Читайте також: Ми рішуче налаштовані виконати свою частину роботи – Мішель про вступ України до ЄС

Про переговори про вступ до ЄС

Мені імпонує ваш драйв і впевненість у силах. Але оглядач Радіо Свобода Рікард Йозвяк, який ознайомився з драфтами висновків ЄК по Грузії, Молдові й Україні, пише, що, за п’ятибальною шкалою, Україна з 32 розділів (глав) лише з двох, зовнішньополітичних, отримала «четвірку» — «добрий рівень підготовки». З усіх інших глав оцінка друга з кінця — «певний рівень підготовки». Це дещо контрастує з вашим визначенням «інтеграційні тигри». Україна справді зробила багато, але чи достатньо цього для початку переговорів про вступ?

— Абсолютно недостатньо. Ми мали цілу дискусію на уряді з цього питання. Все, що ми робили, ми робили в рамках виконання наших зобов’язань стосовно Угоди про асоціацію. І це дуже багато. Але якщо ми говоримо про членство, то це лише 10–15% від усього, що нам потрібно буде зробити. Перемовини — це побудова структури європейської держави по кожному з 35 розділів майбутньої Угоди про членство.

Це соціальна політика, енергетична, транспортна, права людини — тобто всі сфери. Це означає, що ми беремо на себе зобов’язання щодо таких-то трансформацій і формуємо застереження щодо таких-то змін. Де нам треба зберегти наш ринок, наше лідерство, наприклад в аграрній сфері, тощо. Тобто це своєрідна книга української державності, того, якою наша країна буде. Для нас важливо, щоби на момент, коли ми зможемо повноцінно почати відновлення економіки і держави, ми були готові з цією візією по кожному розділу. Ми зараз пливемо, умовно кажучи, в Чорному морі і впадаємо у великий океан. А там більші хвилі, більші шторми, більший простір. Тому нам важливо увійти максимально сильними в цей процес. Він буде надзвичайно складним, надзвичайно об’ємним, це буде процес, із яким ані українська влада, ані Українська держава ще не стикалися. Але ми справді є «інтеграційними тиграми», ми знаємо, як плавати в цьому океані. І тому ми не хочемо збавляти темп.

Але чи варто давати суспільству меседжі, що ми зможемо завершити ці переговори за два роки? Адже були такі заяви. Ви самі кажете, що нам треба не тільки змінити своє законодавство і практики під європейські, а й зберегти свої галузі.

— Для нас політично важливим є рішення про початок перемовин. Його ухвалення можливе або цього року, або займе певний довший час. Але це рішення не має політизуватися з причин, про які я вже казала. Перемовини мають тривати до того моменту, доки ми не будемо впевнені, що відстояли все. І, оскільки ми говоримо про те, що будуємо країну такою, якою вона існуватиме надалі — в принципі, незалежно від результатів виборів або політичних процесів, — ми не маємо можливості дозволити собі політично завершувати перемовини просто тому, що так хочеться. Це надзвичайно відповідальний процес.

Але ми як «інтеграційні тигри» придумали, як усе це можна оперативно зробити. Відповідні рішення будуть оголошені на зустрічі Європейської комісії та уряду України. Президент братиме участь у цих заходах. Ми оголосимо, як ми бачимо цей процес. І не будемо прив’язуватися до дати початку перемовин. Тобто ми почнемо роботу вже.

Читайте також: Гроші в обмін на реформи: за яких умов Київ отримуватиме допомогу від ЄС

Про судову реформу і відбір до Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС)

Повернімося до семи рекомендацій. Ми зупинилися на другійпро ВРП та ВККС. Це теж частина судової реформи. Так, відбір проходить, ВРП вже навіть повноважна, але у громадськості є питання до деяких рішень Етичної ради. Наскільки наші партнери звертають увагу не лише на факт обрання тих чи інших персон, а й на якість процесу відбору?

— Публічний дискурс про сприйняття чи несприйняття певних рішень є насамперед ознакою демократичної держави. У нас завжди є дискусія. Понад 600 кандидатів подалося на відбір у Вищу раду правосуддя. Хтось із громадянського суспільства, хтось із адвокатської спільноти, хтось представляє Верховний суд чи суди першої інстанції. Тобто це люди з різних професійних і суспільних прошарків.

Етична рада, яка оцінює всіх кандидатів, складається з українських і міжнародних представників. Вона має повну свободу і незалежність у своїй діяльності. Її робота забезпечується окремим секретаріатом, який не належить до жодної владної структури. Засідання транслювалися, громадськість мала можливість надати свої пропозиції. З усього цього масиву кандидатів було рекомендовано лише 16. Могло би бути більше, але тільки 16 відповідали найвищим критеріям.

Тому на будь-яку критику ми сьогодні не зважаємо, бо розуміємо — Вища рада правосуддя вже правомочна. А це не лише виконання однієї з семи рекомендацій, це нарешті притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, розгляд скарг. Ви ж уявляєте, скільки в нас було окупованих територій; що, очевидно, бували випадки, коли відправлення правосуддя або не здійснювалось, або здійснювалося не в спосіб, який відповідає національним інтересам. Є багато різних випадків, і ВРП — це ключова інституція, яка мала запрацювати.

Тепер, коли Вища рада правосуддя спроможна, ми розпочинаємо формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка відбирає всіх суддів. Тут теж працює Етична рада, і я не бачу зараз якихось проблемних питань. Уже є досвід попередньої етичної ради, досвід попередніх відборів. .

Єдине — що ми закликаємо і цю Етичну раду, і комісію з відбору директора Національного антикорупційного бюро працювати оперативніше. Не в спосіб, який впливатиме на якість роботи цих органів, але організувати процеси оперативніше через взаємну комунікацію між різними гілками влади. Це можливо. Я розумію, що до складу цих органів входять міжнародні експерти. Це також впливає на часові рамки. Але є дві важливі речі: по-перше, ці експерти давали згоду на те, що на них буде покладено певні зобов’язання, по-друге, ці зобов’язання покладені на них законодавством, рішеннями уряду. Якщо необхідно фізично бути в Україні, то вони мають тут бути, щоб виконати свої функції. Інакше ці конкурси й відбір не відбуватимуться.

Але поки що ми не бачимо суперкритичних речей.

Про обрання директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) і боротьбу з корупцією

Але за два тижні, як закликав пан Шмигаль, очевидно ж, нереально обрати главу НАБУ. Бо треба ще і тести провести, і співбесіди.

— А я вважаю, що це було б абсолютно реально. Тому що до наступних етапів конкурсу на директора НАБУ допущено лише 22 особи. Це не сотні й не десятки людей. І роботу Комісії забезпечує секретаріат, який працював уже на інших конкурсах, зокрема відборі спеціалізованого антикорупційного прокурора. Тобто базові матеріали, документи, все, що необхідно для проведення конкурсів, уже підготовлене. Завершити в найближчі тижні всі останні етапи, пов’язані з визначенням трьох ключових претендентів, які будуть рекомендовані уряду для призначення, можливо. Проте якихось інструментів впливу на комісію, крім публічних закликів, як от зараз, ми не маємо.

Читайте також: Голова НАЗК натякнув послам G7 про можливий тиск під час ухвалення антикорупційної програми

Але в пункті про боротьбу з корупцією йдеться не лише про призначення керівників САП і НАБУ, там ширшепро боротьбу з корупцією. Чи буде, наприклад, поновлене декларування для посадовців?

— Такого зобов’язання немає в рамках політичних рекомендацій ЄК. Але Національна агенція запобігання корупції (НАЗК) і парламентарії, наскільки мені відомо, розуміють, що рано чи пізно це питання стане актуальним. І, очевидно, в комунікації з міжнародними партнерами воно буде підтримане. Я знаю, що такі рішення проробляються. НАЗК над ними працює. В парламенті профільний комітет теж формує візію. В певний час це декларування має бути відновлене.

Щодо антикорупційних показників, пов’язаних із рекомендаціями ЄК, то варто орієнтуватися на статистичні дані стосовно відкриття, розслідування і направлення до суду справ про злочини, пов’язані з корупційною тематикою. Ці показники, якщо брати кінець 2022-го — початок 2023 року, зросли істотно. Зокрема зросла кількість справ, які направляються до судів.

А вироків?

— Ми говоримо про рік, який ми прожили в умовах повномасштабної війни. Співробітники-детективи НАБУ, інших органів теж були на передовій, були задіяні всі можливі ресурси для захисту держави. Тому ми говоримо про показники на кінець року, які є непоганими, зокрема й стосовно вироків. Якби в нас були захмарні цифри, то, мабуть, це не було би приводом до особливих радощів. А наявні показники свідчать, що інституції функціонують, вони спроможні.

Читайте також: Конкурс з обрання директора НАБУ: комісія перейшла до перевірки доброчесності, але активісти кажуть про тиск

Про закони про медіа та нацменшини

Два останні пунктимедіа і нацменшини. Навіть значна частина незалежних експертів оцінює, що тут у нас справді прогрес. Проте до закону про медіа є зауваження від представників професії,цей закон посилює контроль влади над ЗМІ, а деякі журналістські організації навіть звернулися до президента із закликом внести зміни до нього.

До закону ж про нацменшини були публічні зауваження в Румунії, і ми за спиною бачимо ще Угорщину… То що робити з цим законом, коли ми залежимо від певних країн, зокрема від їхнього майбутнього голосування, коли в ЄС буде вирішуватися питання початку переговорів про вступ України?

— Щодо нацменшин. Ми виходили з того, що це законодавство врешті-решт має бути ухвалене. Цей закон максимально враховує результати консультацій і експертизу Ради Європи, консультації з нацменшинами. Він є загальним, рамковим. Усі індивідуальні очікування представників меншин, котрі виявляють активну позицію, буде враховано в державній програмі, яку зараз готує уряд; концепцію держпрограми вже виставлено на громадські обговорення. Програма передбачатиме фінансування на п’ятирічній основі на заходи з підтримки та розвитку національних меншин. Ми розуміємо важливість інклюзивного діалогу з представниками нацменшин.

Щодо закону про медіа можу сказати як людина, котра працювала над багатьма законодавчими ініціативами в різних сферах, що на етапі законотворчого процесу завжди вбачаються певні ризики — що закон буде спотворений, а імплементація неналежна, що інституції будуть корумповані, що буде маніпуляція повноваженнями. Це буває завжди, це певна природа законотворчого процесу. Але в нас тут є один запобіжник. Коли ми говоримо про виконання семи рекомендацій, ідеться не лише про ухвалення закону, а й про його імплементацію. Це означає, що позитивна оцінка можлива, лише якщо Нацрада діятиме в рамках принципів європейського регулювання, в дусі свободи розвитку медіаринку. Маю впевненість щодо цього закону, адже за його імплементацією стоїть дуже тривалий процес моніторингу й оцінки — щоби ми дійшли до тієї точки, коли Україна стане членом ЄС і нам сказали: у вас справді розвинений демократичний медіаринок.

Більше статей Тетяни Силіної читайте за посиланням.