Журнал Time визначився з переможцями в категорії «Людина року». Ними стали лідер президентських перегонів у США Джо Байден і його майбутній віце-президент Камала Гарріс.
Вибір Time відображає «людей, котрі найбільше вплинули на життя американців, добре це чи погано».
14 грудня 2020-го рішенням колегії вибірників Байден затверджений у статусі обраного президента США і вже 20 січня наступного року він складе присягу.
У чому значимість цієї події, і як вона може вплинути на життя не тільки американців, а й громадян усього світу? Розберемося в цьому матеріалі.
7 листопада новообраний президент США Джо Байден звернувся до нації з промовою. У мою пам'ять особливо вкарбувалися слова: «Наша нація сформована постійною битвою між найкращими янголами й найтемнішими поривами. І те, що говорить президент, у цій битві має значення. Настав час перемоги найкращих янголів. Нині весь світ спостерігає за Америкою, і я вірю в ліпше. Америка — маяк для всього світу. Ми вестимемо за собою не тільки прикладом своєї сили, а й силою нашого прикладу».
Величезна кількість людей у Сполучених Штатах і за їх межами, включно з відомими акторами, журналістами та письменниками, поділилася в соцмережах своїми враженнями від почутого.
Ювал Ной Харарі написав у Твіттері: «В історії контекст — це все. Якби я почув переможну промову Байдена чотири роки тому, я б розцінив її як досить банальну і сповнену кліше. Але після чотирьох тривожних років, які минули, мені на очі навернулися сльози».
Показово, та саме крізь призму контексту слова Байдена набувають особливого значення. Роки, що минули під егідою правління Трампа, безперечно, були багаті на перемоги на політичній арені і принесли чимало економічних досягнень. Однак ніхто не сперечатиметься, що каденція 45-го президента США пройшла доволі суперечливо.
За кількістю неоднозначних висловлювань, нетолерантних дій та шокуючих учинків президент Трамп, мабуть, випередив усіх світових лідерів сучасності.
За термін свого президентства Трамп зробив понад 20 тисяч брехливих або таких, що вводять в оману, заяв. Декотрі з них викликали сміх, декотрі — тривогу і стурбованість суспільства. ЗМІ втомилися писати про це, відомі коміки втомилися жартувати про це, але факт залишається фактом — Трамп став найбрехливішим президентом в історії США.
А чого варті його висловлювання на адресу жінок!
Запис із репліками Трампа, знайдений в архівах телешоу Access Hollywood (2005), був ну дуже промовистим. «Я ніколи не барюся. Якщо ти зірка, вони самі тобі все дозволять. Хапай їх за пи... Ти можеш робити з ними все що завгодно». Це лише малий фрагмент транскрипту, що дає вичерпне уявлення про гендерні установки Дональда Трампа. Згодом 45-й президент прокоментував, що жалкує з приводу сказаного, що ці слова не визначають того, ким він є, що він не мав рації й перепросив.
Важко сказати, які висновки зробив Трамп зі скандалу, що стався, однак у переході на особистості, нападках на зовнішність та нанесенні ударів нижче пояса різниці за статевою ознакою він не робить. Власниці видання Huffington post, яка не обдаровувала його увагою, Дональд Трамп написав: «Аріанна Хафф неприваблива як зовні, так і всередині. Я добре розумію її колишнього чоловіка, який пішов від неї до чоловіка, — він зробив хороший вибір».
І якщо комусь здається, що тягар президентської відповідальності згладив риторику пана Трампа, то просто прочитайте його твіт із приводу відставки його асистентки зі зв’язків із громадськістю Омароси Ньюман: «Коли ти даєш шанс безумній, плаксивій нікчемі, влаштовуючи на роботу в Білому домі, я думаю, це завідомо приречене на провал. Відмінна робота, генерале Келлі, дякую за швидке звільнення цієї собаки!»
Особливої пікантності зазначеній ситуації надає те, що Омароса Ньюман видала книжку про Дональда Трампа «Неврівноважений: Розповідь інсайдера про Білий дім Трампа», в якій містяться численні докори за його манери управління, зокрема пов'язані з расовим підтекстом. На підтвердження автор надала низку аудіозаписів, зроблених нею під час роботи в Білому домі.
Расова толерантність у 45-го президента, на думку журналістів, також кульгає.
Обговорюючи питання еміграції і обурюючись із приводу переселенців із Гаїті та країн Африки, Трамп вигукнув: «Навіщо ми приймаємо всіх цих людей із дірки в дупі?» А потім запропонував приймати більше людей із таких країн як Норвегія.
Минулого літа в серії твітів, адресованих темношкірим представницям Демократичної партії США, Трамп запропонував «спочатку повернутися на батьківщину предків і навести там лад», а потім уже критикувати Сполучені Штати. «Вирушайте лагодити повністю знищені й заражені злочинністю уряди країн, звідки ви прибули». Та обставина, що згадані конгресвумен «прибули» з Нью-Йорка, Детройта й Цинциннаті, залишилася поза межами уваги чинного американського президента.
Ну й, звісно ж, не можна пройти повз те, як Трамп підкидає дров у вогонь ксенофобських настроїв, називаючи коронавірус «китайським вірусом» і «кунг-флю» (flu з англ. — грип). На тлі цього цілком пояснима поведінка людей, які накидаються на азіатів із вигуками: «Забирайтеся звідси, брудні китайці!»
Показово, що стимулюючий вплив висловлювань політиків на вияви расової нетерпимості та пов'язане з ними насильство вчені назвали «ефектом Трампа». Дослідження довело пряму залежність між осудом расових забобонів і виявом дискримінації та насильства на відповідному ґрунті. Навіть відсутність осудження може призводити до спалахів агресії й нетолерантності. Що вже казати про пряме розпалювання ворожнечі.
За іронією долі, одним із найближчих прибічників Дональда Трампа є Рудольф Джуліані. Він відомий передусім як переможець розгулу злочинності у Нью-Йорку під час своєї каденції мера в 1994–2001 роках. Вважається, що своїми успіхами Джуліані зобов'язаний відданості теорії розбитих вікон та похідній від неї політиці «нульової толерантності». Згідно з цією теорією, потурання дрібним правопорушенням, таким як викидання сміття у невстановлених місцях, вандалізм, розбиті вікна будинків чи графіті на стінах, безпосередньо провокують людей на скоєння аналогічних або серйозніших правопорушень. І навпаки — нетерпимість навіть до дрібних порушень сприяє викорінюванню небажаної поведінки загалом.
Залишається тільки здогадуватися, чому для команди 45-го президента США неочевидні паралелі між розбитими вікнами та, скажімо, твітами з акаунта @realDonaldTrump. Хоча більше напрошується думка, що і сам президент, і його команда були б не проти розбити якнайбільше вікон. І вона — небезпідставна.
Президентську кампанію, що завершилася обранням Трампа, називають «світовою війною мемів», армію ж анонімних інтернет-користувачів, які атакували його опонента, — ветеранами цієї війни.
Навряд чи у використанні мемів можна було б побачити щось варте осуду, якби ядро інтернет-прибічників Трампа не становили представники ультраправої ідеології, прихильники радикальних конспірологів та організатори кампаній із кібербулінгу неугодних інтернет- і медіаресурсів.
Найпопулярнішим зображенням «війни мемів» стало невинне антропоморфне жабеня з характерними для Дональда Трампа зовнішнім виглядом та жестикуляцією. Це зображення постив і сам президент, і його численні прибічники.
Жабеня Пепе, яке так полюбилося послідовникам чинного американського президента, включене Антидефамаційною лігою в перелік символів хейту нарівні з нацистською свастикою, кровоточивим хрестом Ку-клукс-клану. Воно стало вінцем карикатурної ідеології мешканців темних куточків Інтернету, верховним божеством вигаданої країни Кекістан, інтернет-жителі якої борються проти «нормальних» і «ліберастів». Кібертролі з Кекістану бунтують проти толерантності й політкоректності. Вони переслідують ідеологічних противників в Інтернеті, легко переходячи межу між іронією та цькуванням.
Найбільше галасу зчинила публікація, зроблена старшим сином американського президента саме в розпал виборчої кампанії. На ній прибічники Трампа представлені як ескадрон «Нестримних» із відомого бойовика Сильвестра Сталлоне. Очолює групу сам Дональд Трамп, а за ним пліч-о-пліч зображені Жабеня Пепе, Руді Джуліані, Дональд Трамп-молодший, головний світовий конспіролог Алекс Джонс та ікона ультраправих радикалів Майло Янопулос. Це сусідство анітрохи не збентежило президентську команду, і публікація досі доступна в мережі Інстаграм.
Чи мем є всього лише мемом, а сусідство з конспірологом і праворадикалом — тільки прикрим збігом? Не думаю.
Риторика ворожнечі, дискримінації й нетолерантності проходить червоною ниткою в численних заявах 45-го президента. Саме вона породжує той «ефект Трампа», про який ішлося вище. Як і анонімні інтернет-спільноти, що мріють підняти прапор Кекістану, чинний лідер Америки багато зробив для поділу суспільства на своїх і чужих. І з останніми Трамп поводиться не набагато коректніше, ніж шанувальники жабеняти Пепе.
У згаданій вище промові Джо Байден каже: «Для того, щоб рухатися вперед, ми повинні перестати ставитися до опонентів як до ворогів. Ми не вороги. Ми — американці».
І, можливо, в цьому й полягає рецепт оздоровлення американського суспільства після чотирьох років досить умовної політкоректності та цькування як реакції на інакодумство.
Комусь може здатися, що заклик до єдності й терпимості — недозволена розкіш для суспільства, шматованого расовими суперечностями, гендерними розбіжностями та політичною боротьбою. Однак є приголомшливі приклади, які доводять протилежне.
Знайдіть кілька хвилин, щоб подивитися відеорепортаж зіткнення представників руху BLM та учасників ралі на підтримку Трампа. Представникові руху за права чорношкірого населення дали слово. Дозволили звернутися до своїх противників на їхній власній сцені.
І сталося диво. За дві хвилини промовцеві вдалося знайти слова, після яких невдоволення натовпу змінилося вигуками схвалення. «Ми всі — американці. Ми не хочемо жодних подачок, не хочемо нічого того, що належить вам. Ми об'єднані нашими правами на свободу, незалежність і даним Богом привілеєм прагнути до щастя». Ролик поширився по Інтернету, як пожежа. Ним поділилися сотні тисяч користувачів, його переглянули десятки мільйонів разів. Герой ролика у своєму інтерв’ю ВВС сказав: «Я так багато разів виголошував промови, сповнені гніву й люті. Але тільки коли я сказав щось про любов, це стало популярним».
Нікому не відомо, виголосив Джо Байден свою промову від душі чи, як властиво політикам, тонко відчуваючи настрої виборців. Але одно зрозуміло напевно. Яким би не був лідер нації, його слова і вчинки слугують прикладом для кожного громадянина.
Не важливо, чи братимуть повсюди приклад із президента. Неістотно, наскільки йому вдасться викоренити забобони й розвінчати помилки. Значення має лише планка нульової толерантності і об'єднавчий, а не ворожий настрій. Тільки від цього залежить результат бою «найкращих янголів» і «найтемніших поривів».