UA / RU
Підтримати ZN.ua

Норвезькі "вікінги" голосують за "залізну Ерну"

Чому під час останніх виборів норвежці відмовили у підтримці коаліції лівоцентристських партій на чолі зі Столтенбергом?

Автор: Олексій Коваль

Загальні парламентські вибори у Норвегії минулого понеділка були першими від часу теракту 2011 р., вчиненого Андерсом Берінгом Брейвіком. Тоді саме лівоцентристський уряд Єнса Столтенберга зміг після страшної трагедії підтримати дух нації, зберегти демократію й добродушність, таку властиву норвежцям. Проте сьогодні лівоцентристи програли. Хоча Робітнича партія Столтенберга і створить у Стортингу (парламенті) найбільшу фракцію - 55 мандатів, але з партнерами по коаліції - зеленими і соціалістами - має лише 72 місця зі 169.

Ось і в благополучній Норвегії до влади приходять правоцентристи, які боролися на виборах під гаслами зниження податків, скорочення кількості службовців держапарату, лібералізації економіки і прискорення приватизації держвласності. Консервативна партія на чолі з Ерною Сольберг набрала 26% голосів і отримає 48 місць у парламенті. Це дає консерваторам можливість висунути в прем'єри свого лідера. Молодшими партнерами по коаліції можуть стати християнські демократи та ліберали.

До нового уряду вперше можуть потрапити також "прогресисти", готові боротися політичними методами за зменшення кількості мігрантів і за те, аби Норвегія й надалі залишалася поза Євросоюзом: Партія прогресу посіла третє місце, одержавши 29 місць у парламенті. Отриманий результат, правда, на 12 депутатських мандатів гірший, ніж на виборах 2009 р.

Цей феноменальний для Норвегії розворот політичних настроїв у цілому, однак, вкладається в загальноєвропейську тенденцію "зсуву" праворуч. Та навіть зважаючи на це, дуже складно відповістити на запитання: чому під час останніх виборів норвежці відмовили у підтримці коаліції лівоцентристських партій на чолі зі Столтенбергом?

Здається, поразка Робітничої партії була давно запрограмована саме тим, що в країні все тривало тихо й стабільно. Після Брейвіка норвезьке суспільство швидко повернулося у звичну зону комфорту та спокою, які були особливо відчутні на тлі європейської кризи. Цікаво, що й теракт 2011 р. не став вододілом, котрий визначив би ставлення громадян до тієї або іншої політичної сили.

За 8 років свого правління прем'єр-міністр Єнс Столтенберг і його уряд зробили все для того, аби норвежці практично не відчули наслідків глобальної фінансової кризи, не стали заручниками економічного спаду в Єврозоні, що спричинив рекордне безробіття (у Норвегії воно становить лише 3%) та зниження рівня життя європейців.

За роки правління кабінету Столтенберга Норвегія стала однією з найбагатших країн планети. Інвестиційний фонд Норвегії з населенням 5 млн чол. сягнув 750 млрд дол., що становить 150% ВВП країни. Це гроші, виручені від експорту нафти, які уряд впродовж останнього десятиліття витрачав дуже обережно. За рахунок цього фонду не знижували темпів соціальні програми, забезпечувалося створення робочих місць, загалом підтримувалися зростання доходів, низька інфляція, стабільна крона. Згідно з останніми даними, за підсумками 2012 р. Норвегія посіла перше місце в індексі людського розвитку ООН.

Проблема, однак, полягала в тому, що уряд Столтенберга розпоряджався нагромадженим багатством таким чином, що лише менша його частина йшла на інвестиції в інфраструктурні проекти всередині країни - дороги, школи, лікарні. Левова частка - близько 70% - використовувалася для інвестування в закордонні активи з метою отримання додаткових прибутків для держави. Таким чином, благополучна норвезька економіка останніми роками зростала за рахунок споживання населення та нафтового сектора. Проте у секторі інвестицій і секторі експорту, не пов'язаного з вуглеводнями, спостерігався застій. Нинішнього року майже на половину зросла кількість банкрутств норвезьких компаній.

Сумарно це зіграло на користь правих. Зважаючи на все, "залізна Ерна" - так називають керівника норвезьких консерваторів Ерну Сольберг - спробує створити коаліцію на основі ідей стимулювання розвитку країни, насамперед шляхом зміни правил витрачання коштів із нафтового фонду. Крім того, новий уряд може продати частину держакцій гігантів норвезької економіки - компаній Statoil, Telenor і Yara. Це дасть новому кабінету кошти, необхідні на реалізацію передвиборних обіцянок - знизити податки і водночас різко збільшити вливання капіталів в економіку. За деякими прогнозами аналітиків, видатки бюджету наступного року зростуть на 2,5 млрд дол.

Однак коаліційні переговори обіцяють бути складними. Сольберг має не тільки домовитися про економічний порядок денний нового кабінету, а й знайти спосіб примусити лібералів і християнських демократів погодитися на введення в уряд членів від Партії прогресу. Ускладнюють ситуацію, щонайменше, два питання.

По-перше, зірвати переговори консерваторів про створення коаліції з Партією прогресу може "чинник Брейвіка", колишнього "прогресиста". По-друге, однією з вимог "прогресистів" є посилення імміграційних правил: сьогодні кількість мігрантів становить близько 13% населення країни. І ця цифра продовжує зростати в умовах нестачі робочих рук. Чи підуть консерватори назустріч цим вимогам Партії прогресу?

У кожному разі, найближчий місяць у політичному житті холодної Норвегії обіцяє бути найспекотнішим сезоном. Розв'язку очікують 14 жовтня під час голосування в парламенті бюджету країни на наступний рік. Тоді стане зрозуміло, чи склалася у Стортингу правоцентристська коаліція.