У Мінську з повним правом можуть святкувати зовнішньополітичну перемогу - нарешті прорвано міжнародну ізоляцію білоруського керівництва. І вперше за багато років президент Олександр Лукашенко відвідав Західну Європу.
Візит О.Лукашенка до Італії, де наприкінці травня він зустрівся з Папою Римським Франциском I та італійським президентом Серджіо Маттареллою, став першим з осені минулого року, коли Євросоюз призупинив багаторічні санкції проти 171 білоруса і трьох компаній. Це рішення в ЄС ухвалили після того, як Мінськ звільнив політичних в'язнів. Пом'якшили санкції і Сполучені Штати. "Білорусь входить зараз у новий період відносин із Заходом", - зазначають у Вашингтоні, де вже готові обговорити з Мінськом взаємне повернення послів і військових аташе.
У білоруській столиці встигло побувати безліч представників Європейського Союзу і Сполучених Штатів. Очевидно, що слідом за поїздкою О.Лукашенка до Італії не забаряться його візити й до інших країн Євросоюзу. З початку "відлиги" Мінськ і Брюссель розпочали переговори про лібералізацію візового режиму, повернулися до діалогу про права людини. Білорусь поновила участь у Східному партнерстві, а керівництво країни заговорило про вступ до СОТ.
Минулої осені білоруська опозиція негативно оцінила рішення Європейського Союзу про призупинення санкцій. Багато хто вважає, що Євросоюз у відносинах з Білоруссю вибрав прагматизм. Але, на думку білоруського політолога Романа Яковлевського, у політиці Заходу переважає цинізм. Важко не погодитися з цією оцінкою. Адже рішення розморозити відносини з авторитарною Білоруссю означає не просто успіх білоруської дипломатії, яка лавірує між Заходом і Росією, а посилення режиму О.Лукашенка і послаблення демократичної опозиції.
Західні експерти часто говорять, що незалежність Білорусі потрібно зміцнювати, бо інакше її поглине Росія. Насправді Захід не знає, що робити з авторитарною Білоруссю: Брюссель не має стратегії ні щодо режиму О.Лукашенка, ні щодо демократичної опозиції. На цьому тлі "політика багатовекторності" Мінська виглядає успішною. Але за лавіруваннями Мінська між РФ і ЄС, коли Лукашенко лякає Москву рухом на Захід, а з Брюсселем заграє лібералізацією свого режиму, криється важка економічна ситуація в Білорусі й чимдалі більший вплив Кремля на цю країну.
Білорусь економічно сильно прив'язана до Росії. І проблеми в економіці російській прямо впливають на білоруську. Як зазначає економіст Леонід Злотніков, в останні два роки знизилися енергетичні субсидії і російські кредити для Білорусі. Зараз у Білорусі відбувається економічний спад, знецінюється білоруський рубль, збільшується масова неплатоспроможність підприємств, наростає прострочена заборгованість, зменшуються доходи населення, зростає безробіття.
Міжнародні організації серйозно погіршили прогноз економічного спаду в Білорусі на найближчі роки. За оцінками експертів Євразійського банку розвитку (ЄАБР), цього року планується падіння ВВП країни на 0,5-1,5%. У свою чергу МВФ прогнозує скорочення ВВП на рівні 2,7%, а Світовий банк - 3%.
Погіршення економічної ситуації у Білорусі загрожує владі О.Лукашенка. Адже падіння рівня життя означає не тільки загрозу соціального вибуху, а й зниження лояльності силових структур, які є опорою режиму. Російська ж спецслужба має досить сильний вплив на білоруські КДБ і армію. І якщо в Білорусі в найближчому майбутньому й можливі зміни в керівництві республіки, то тільки з подачі Кремля й місцевих спецслужб. Цю загрозу, здається, у Мінську добре усвідомлюють.
Втім, в арсеналі росіян не лише батіг, а й пряник.
Оскільки білоруська економіка дотаційна, для стабілізації ситуації потрібні реформи й кредити. Можливо, що Захід у своєму прагненні зміцнити незалежність Білорусі й надасть їй необхідні кошти. Але на цю ситуацію змушений буде реагувати Кремль, намагаючись запропонувати своєму партнерові по Союзній державі кращі умови, ніж Захід. Саме цього й домагається Олександр Лукашенко, який традиційно паразитує на економічній і військово-політичній зацікавленості Москви в Мінську: для Кремля Білорусь - форпост Росії на її західних кордонах.
Та й білоруське керівництво розглядає Москву як військово-політичного союзника, і їхнє військове співробітництво тільки зміцнюється. Як зазначає колишній кандидат у президенти Білорусі Андрій Санніков, "безперестанку відбуваються навчання. У вересні будуть проведені спільні навчання десантних військ. Збройні сили двох країн перебувають між собою у постійному контакті. У Білорусі є військова інфраструктура, якою Росія може скористатися в будь-який момент".
Сьогодні в Москві надзвичайно зацікавлені у появі російської військово-повітряної бази в Бобруйську. Це питання порушувалося 16 травня під час візиту до Мінська Лаврова. До речі, як повідомляв RFI, крім цього питання на переговорах також обговорювалося й питання розміщення в країні оперативно-тактичного ракетного комплексу "Іскандер".
Перспектива появи російської авіабази в Бобруйську не може не тривожити Київ, оскільки Москва таким чином може створити постійну військову загрозу на північних кордонах України. І хоча О.Лукашенко не раз відкидав можливість нападу на Українську державу з території своєї країни, специфіка його режиму така, що білоруський президент не може гарантувати, що через українсько-білоруський кордон російські літаки не полетять бомбардувати українські міста й села. Якщо знадобиться, російське керівництво поставить маріонетковий Мінськ перед доконаним фактом.
У Європі також украй стурбовані перспективами появи російської авіабази в Білорусі. "Це не тільки підвищить рівень недовіри, а й збільшить загрозу випадкової війни. Розміщення російських військ нестиме загрозу безпеці в регіоні", - вважає співробітник німецького Фонду Конрада Аденауера Вольфганг Зендер.
У минулому О.Лукашенко не раз публічно виступав проти розташування російської авіабази на білоруській території. На його думку, розміщення в Білорусі бази принесе його країні більше мінусів, ніж плюсів.
Однією з причин негативного ставлення до російської ініціативи, за словами білоруських експертів, є не тільки відсутність у Мінська бажання втягуватися в протистояння Росії і Заходу, а й дедалі більше побоювання, що військові бази росіяни можуть використати як інструмент для втручання у внутрішньополітичні процеси і тиску на білоруське керівництво.
Однак імовірність того, що російські літаки в майбутньому базуватимуться в Бобруйську, все-таки висока. Експерти розглядають позицію О.Лукашенка як черговий торг між Білоруссю і Росією. Його предметом традиційно може стати виділення кредитів або інші преференції. Як зазначає колишній очільник білоруського парламенту Станіслав Шушкевич, "Росія прагне розмістити ці бази, вона хоче продемонструвати свій імперський характер. Лукашенко на це піде, йому нема куди подітися, інакше він тут не всидить. Без підтримки Росії він не всидить на своєму місці".
Втім, А.Санніков не виключає, що тема нової бази в Білорусі підкидається для того, щоб шантажувати Захід і вимагати кредитів. У свою чергу українські експерти не виключають, що розмови про базу в Бобруйську можуть бути одним з елементів тиску Москви на Україну та її міжнародних партнерів, щоб змусити їх піти на російські умови врегулювання "конфлікту в Донбасі". У будь-якому разі для Києва важливо розуміти, що Білорусь Олександра Лукашенка аж ніяк не нейтральна і дружня країна, а союзник агресора.