Опинитися між потужними геополітичними жорнами — Сполученими Штатами і Китаєм — апокаліптичний кошмар для будь-якої країни. Але Україна примудрилася відзначитися й тут. А все через одне підприємства, котре є ключовим в авіадвигунобудівній галузі України. Як ви вже здогадалися, йдеться про «Мотор Січ».
Круті віражі геополітики
Тиждень тому РНБО прийняла рішення повернути це стратегічне підприємство оборонної сфери у власність Української держави. Чому? Мотивів кілька.
Один зі співрозмовників ZN.UA, який пильно відстежує історію з китайськими інвесторами «Мотор Січ», вважає: у поверненні підприємства державі зацікавлені кілька осіб із України та США, які хочуть усунути В'ячеслава Богуслаєва й «сісти» на фінансові потоки. Можливо, частка істини в цьому твердженні є.
Дослідження персональної ролі Богуслаєва (за спиною якого багатьом бачаться «російські вуха») у перетворенні підприємства на «м'ячик» для політичного пінг-понгу між США і Китаєм, на наш погляд, уже давно слід було проводити крізь призму статті про держзраду, не випускаючи при цьому з поля зору питання фінансових та економічних збитків. І повернення в державну власність «Мотор Січ» — це спроба української влади вирішити створену Богуслаєвим проблему з китайськими інвесторами підприємства, які з 2015 року намагаються взяти його під контроль.
Нагадаємо, що до 2014 року Росія була основним покупцем авіадвигунів, вироблених «Мотор Січ». Певна річ, після початку російської агресії АТ втратило основний ринок збуту. Однак у кризовому стані підприємство опинилося задовго до того. Мабуть, топ-менеджмент «Мотор Січ» може читати лекції про те, як перетворити стратегічне підприємство на власну годівницю, не гребуючи операціями з купівлею «сміттєвих» цінних паперів, виведенням коштів в офшори, продажем державної інтелектуальної власності та технологій.
2017 року перший віцепрем'єр Степан Кубів натхненно вітав прихід на «Мотор Січ» китайських інвесторів. (До речі, ZN.UA вже тоді ставило питання про встановлення державного контролю над «Мотор Січ».) Мабуть, «аргументи» Богуслаєва для держчиновника були досить значні, як і спонсорська підтримка поїздки української делегації до Піднебесної.
І все-таки дивно: як у воєнний час можна потурати переходові під контроль іноземних інвесторів важливого для обороноздатності підприємства? Як дивно й інше: чому уряд Арсенія Яценюка підтримав у 2015 році тодішнього очільника Мінекономіки Айвараса Абромавичуса та його заступника Руслана Коржа і прийняв постанову, в якій «Мотор Січ» не було включено до переліку підприємств, котрі мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави?
Після нетривалої ейфорії плани приватних китайських інвесторів та групи компаній Skyrizon стали викликати тривогу в Києва, насамперед через позицію США, які бачать у КНР головну загрозу і стурбовані можливістю отримання Пекіном технологій створення турбореактивних двигунів для крилатих ракет.
І хоч американські компанії, які спеціалізуються на розробках та виробництві авіадвигунів, розширюють свою присутність на китайському ринку, проте Вашингтон вбачає загрозу безпеці США у встановленні китайцями контролю над «Мотор Січ»: хто знає, де після цього може опинитися український двигун для крилатих ракет. Українська ж влада не може ігнорувати позиції Білого дому в чутливому для американців питанні. Особливо тепер, коли офіс президента прагне встановити контакти з адміністрацією Джо Байдена.
Цілком очевидно, що низька кваліфікація урядових чиновників не дозволила їм навіть замислитися над тим, що Китай отримає критичні технології створення турбореактивних двигунів для літаків і крилатих ракет, які підпадають під режим нерозповсюдження ракетних технологій, учасником якого Україна є багато років. (Правда, ніхто не може гарантувати, що ці розробки вже не передано китайцям.)
Державних мужів не злякала навіть перспектива переміщення виробничих потужностей «Мотор Січ» за межі України, що, однозначно, призведе до знищення підприємства, яке дає роботу тисячам українців. Та й аналітиків спецслужб до останнього рішення РНБО не дуже бентежило, що китайські інвестори, можливо, грають на боці Росії.
І ось тепер українська влада зупинилася на варіанті переходу підприємства під контроль держави. Крок до цього Київ зробив півтора місяця тому, коли президент своїм указом увів рішення РНБО про санкції проти низки підприємств групи Skyrizon, а також кількох фізичних осіб — Ван Цзина, Ду Тао, Чен Хойшен. (Минулої п'ятниці Верховний суд відкрив справу за позовом китайських акціонерів «Мотор Січ», яким вони вимагають скасувати укази президента від 28 і 29 січня про введення проти них санкцій.)
А в суботу прес-служба СБУ повідомила, що Шевченківський районний суд Києва наклав арешт на цілісний майновий комплекс і 100% акцій АТ «Мотор Січ». Майно передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів (АРМА) з обов'язковим визначенням керуючої компанії, яка має державну форму власності.
Нагадаємо, що СБУ проводить досудові розслідування по «Мотор Січ» у двох напрямках. Перший — за ознаками злочинів, передбачених статтями 14, 15, 111 і 113 Кримінального кодексу України (щодо диверсійної і підривної діяльності на користь РФ). Другий — за ознаками злочинів, передбачених статтями 209, 212, 233 і 364 Кримінального кодексу України. У ньому досліджуються порушення законодавства при первинній приватизації і подальшій незаконній концентрації акцій.
Експропріація через націоналізацію
Як українська влада планує повернути у власність держави «Мотор Січ»? Секретар РНБО Олексій Данілов лише зазначив, що це буде зроблено «в законний конституційний спосіб найближчим часом». При цьому він акцентував, що слово «націоналізація» не використовувалося ні на самому засіданні, ні в рішенні, що приймалося, ні на брифінгу, на якому він виступав.
Однак, хоч би як Данілов прагнув уникнути слова «націоналізація», йдеться саме про це. Навіщо його соромитися? Чи він боїться налякати іноземних інвесторів? Але, як зазначає партнер юридичної фірми «Астерс» Маркіян Ключковський, рішення про повернення «Мотор Січ» у держвласність не є порушенням міжнародного права, за умови, що наша країна буде дотримуватися вимог, передбачених угодою про заохочення та взаємний захист інвестицій між Україною і Китаєм.
«Експропріація шляхом націоналізації буде правомірною, якщо, по-перше, її буде здійснено в суспільних (публічних) інтересах. По-друге, проведено відповідно до українського законодавства. По-третє, без дискримінації. І, по-четверте, буде виплачено належну компенсацію інвесторам», — підкреслює Маркіян Ключковський.
Прийнявши на засіданні РНБО політичне рішення про повернення «Мотор Січ» у держвласність, українська влада продовжує шукати варіантів його технічної реалізації та юридичного оформлення. А деякі її представники вже ставлять питання й про те, як держава управлятиме «Мотор Січ» після націоналізації, та намагаються спрогнозувати потенційні ризики.
За інформацією ZN.UA, розглядається кілька способів повернення підприємства під контроль держави. Наприклад, Київ може, ухваливши спеціальний закон, піти шляхом відчуження частини акцій «Мотор Січ» і наступної їх компенсації інвесторам за номінальною вартістю. (Цей закон про націоналізацію ще готують у Мін’юсті.) Або шляхом викупу акцій в інвесторів за ціною, визначеною під час переговорів. Можливі й інші варіанти.
Та головне: на Печерських пагорбах виходять із того, що в держави має перебувати контрольний пакет акцій, а інвесторам необхідно виплатити компенсацію.
Залежно від способу повернення «Мотор Січ» у власність держави і буде визначено подальший алгоритм дій української влади. Зокрема як юридично оформити рішення про перехід підприємства під контроль держави; хто буде уповноважений від України вести переговори з акціонерами; як виплатити компенсацію; де знайти гроші на виплату акціонерам тощо. На окремі з цих запитань має відповісти указ президента, яким буде введено в дію рішення РНБО. А ось указу якраз і немає.
Китайське попередження
Оскільки китайські інвестори володіють близько 75% акцій «Мотор Січ», одне з ключових питань — якою буде реакція офіційного Пекіна на повернення підприємства в держвласність України? Чи піде Піднебесна на якісь практичні кроки, прагнучи захистити інвестиції своїх громадян? Як може реагувати Китай, відчула на собі Австралія: торік Пекін, фактично, ввів заборону на ввезення багатьох сировинних продуктів із цієї країни (зокрема вугілля) після вимог Канберри провести розслідування причин пандемії COVID-19.
Оскільки КНР останніми роками є основним торговим партнером нашої країни, жорстка реакція Пекіна може мати досить болючі наслідки як для всієї української економіки, так і для окремих українських підприємств. За даними Держмитслужби України, 2019 року товарообіг між Україною та Китаєм становив 12,79 млрд дол., а 2020-го — 15,4 млрд. При цьому обсяги українського експорту в КНР, за підсумками 2020 року, сягнули 7,1 млрд, що вдвічі більше за показники позаминулого року.
За інформацією The Wall Street Journal, останнім часом Китай став не тільки великим покупцем української сільськогосподарської продукції: він також закупив в України двигуни для танків, генератори для есмінців, танкерів-заправників і десантних суден. А в січні «Мотор Січ» підписав контракт на суму 800 млн дол. з китайською Aviation Business Company of China на виготовлення двигунів для навчально-реактивного винищувача JL-10.
ZN.UA вже писало, що Пекін донедавна на офіційному рівні не ставив питання китайських інвестицій у «Мотор Січ», розглядаючи його як проблему приватних інвесторів. Лише після впровадження санкцій проти них Пекін уперше порушив питання на міжурядовому рівні, передавши Києву ноту, витриману в безпрецедентно жорсткому тоні. Один зі співрозмовників ZN.UA, який має бізнес-проєкти з китайцями, запевняв, що Китай прийняв рішення впровадити проти України болючі санкції у відповідь. Однак цю інформацію не підтвердили наші співрозмовники в МЗС і ОП.
Але відвідини на початку березня делегацією китайських бізнесменів Криму дали підстави окремим спостерігачам пов’язати зазначений візит із санкціями Києва проти китайських інвесторів «Мотор Січ». Синологи не виключають цього, однак звертають увагу на те, що китайці періодично їздять на окупований півострів і уряд Китаю їх не обмежує.
Публічна реакція Піднебесної на новину про рішення РНБО повернути «Мотор Січ» у держвласність була досить жорстка. «Ми вимагаємо, щоб Україна врахувала законні права китайських підприємств та інвесторів», — заявив спікер МЗС КНР Чжао Ліцзянь. За його словами, Пекін уважно стежить за ситуацією, що склалася з підприємством: «Китай наполягає на належному вирішенні цього питання». Але які меседжі передавав українським чиновникам посол КНР в Україні Фань Сяньжун?
За інформацією ZN.UA, на зустрічах із представниками української влади китайський дипломат озвучив такі тези: китайські інвестиції в «Мотор Січ» — це справа приватних інвесторів, але Пекін уважно стежить за розвитком ситуації й очікує, що Україна дотримуватиметься міжнародних зобов'язань. Якщо ж націоналізація відбудеться без успішного вирішення питання компенсації китайським інвесторам і їхні права буде порушено, то уряд Китаю реагуватиме на всіх рівнях.
Але, хоч китайські дипломати й кажуть, що «Мотор Січ» — справа приватних інвесторів, слід не забувати: ці інвестори брали кредит у китайському державному банку. І тут уже офіційному Пекіну вдвічі не однаково, що відбувається довкола «Мотор Січ».
Якою має бути компенсація?
Як випливає з наших розмов із українськими чиновниками, в Києві «китайське попередження» почули, пікантність ситуації розуміють і готові компенсувати китайцям інвестиції. Правда, тут досить доречне запитання: куди пішли китайські інвестиції? Хто кінцевий бенефіціар офшорів? Чому втрати китайців передбачається відшкодовувати за кошти українських платників податків? Чи, може, все-таки Богуслаєв компенсує це з власної кишені?
Як зазначає юрист фірми «Астерс» Михайло Солдатенко, коментуючи ситуацію з компенсацією, складність полягає в тому, що «Україна й інвестори можуть мати різні погляди стосовно належної суми компенсації за передачу підприємства в державну власність. І в такому разі китайські компанії можуть вимагати різницю між фактично виплаченою сумою та належною компенсацією, у тому числі в арбітражі».
Експерти, з якими консультувалося ZN.UA, зазначають, що при визначенні суми компенсації головний критерій — її справедливість, а при розрахунках треба враховувати ринкову вартість підприємства, вкладені в нього інвестиції, нинішній стан «Мотор Січ», ринкову кон'юнктуру, недоотриманий прибуток та інше. Але стосовно «Мотор Січ» при обчисленні компенсації можуть виникнути й інші складнощі.
Один із експертів, коментуючи ситуацію з можливою виплатою компенсації на умовах анонімності, не виключив, що «аудит може показати величезні боргові зобов'язання підприємства перед третіми особами з кола Богуслаєва, а також відсутність більшості ключових основних засобів виробництва на балансі АТ із прогнозованою вартістю нікому не потрібних залишків на суму 10–30 млн дол.». Природно, це зменшить розмір компенсації. Крім того, при націоналізації держава може отримати боргів на пару мільярдів доларів.
При цьому перед Києвом маячить міжнародний арбітраж, ініційований китайськими інвесторами «Мотор Січ» та їхніми українськими партнерами з групи DCH Олександра Ярославського: вони мають намір стягнути з Української держави збитки, оцінені ними у 3,6 млрд дол. (На думку українських експертів, ця сума завищена.) Основні претензії китайських інвесторів зводяться до того, що вони позбавлені можливості реалізувати свої права акціонерів «Мотор Січ» через дії української влади, яка заарештувала їхні акції 2018 року.
Та якщо впровадження санкцій проти китайських інвесторів погіршило позицію України в арбітражі, то варіант націоналізації підприємства з виплатою компенсації акціонерам знижує ризики програшу в суді. Отже, які аргументи Києва?
За словами Маркіяна Ключковського, по-перше, Україна може заявляти, що «китайські компанії не отримали дозволу АМКУ на концентрацію перед купівлею акцій у пана Богуслаєва, тож інвестиції були потенційно зроблені всупереч національному законодавству, що виводить їх із-під захисту інвестиційної угоди». По-друге, Україна має невід'ємне право на захист національної безпеки відповідно до міжнародного звичайного права, а дії, спрямовані на досягнення такого захисту, не порушують положень угод.
Найімовірніше, Київ постарається досягти мирової угоди з інвесторами. Як зазначає Михайло Солдатенко, якщо інвестори погодяться з сумою компенсації, яку запропонує держава у зв'язку з націоналізацією «Мотор Січ», то арбітраж може бути припинений. Якщо ж ні, то арбітражний розгляд може тривати й стосуватися як питання розміру компенсації, так і того, чи порушила Україна міжнародне право своїми діями стосовно «Мотор Січ».
При цьому в міжнародного арбітражу немає повноважень повернути експропрійоване підприємство у приватну власність інвесторів. Однак арбітраж може зобов'язати Українську державу компенсувати китайським компаніям збитки, якщо вирішить, що є порушення інвестиційної угоди з боку України. Компенсувати їх потрібно буде з держбюджету.
Хоча наслідки рішення повернути у держвласність «Мотор Січ» можуть бути досить серйозними у сфері економіки (адже Києву треба буде десь знайти гроші на виплату компенсації) й непередбачуваними для українсько-китайських відносин, однак націоналізація підприємства є найбільш цивілізованим виходом із ситуації, що склалася. Адже він дозволить китайцям зберегти обличчя та отримати гроші. А українцям — повернути контроль над стратегічним підприємством оборонної промисловості, не розсваритися з Пекіном та дотриматися домовленостей із Вашингтоном.
З іншими матеріалами автора можна познайомитися за посиланням