Президент Південної Кореї Мун Чже Ін став другим світовим лідером, який під кінець минулого тижня відвідав Вашингтон і зустрівся віч-на-віч із Джо Байденом. Пріоритетність вибору двох близьких союзників — Японії та Кореї — дала підстави говорити про особливу увагу адміністрації Байдена до Азійсько-Тихоокеанського регіону. Повернення провідної ролі Америки у світі, проголошене американським президентом, спрямоване не тільки на відновлення традиційних альянсів. Що стосується Південної Кореї та Японії, США намагаються посилити тристороннє співробітництво задля вирішення безпекових проблем в Індо-Тихоокеанському регіоні. Насамперед ідеться про вироблення спільного підходу у протистоянні впливові Китаю.
На відміну від Японії, яка виступає активним промоутером Індо-Тихоокеанської стратегії миру і безпеки в Азії та чотиристороннього безпекового діалогу Quad з участю США, Австралії та Індії, Республіка Корея намагається не ставити під приціл торгові відносини з КНР. Зважаючи на негативне сприйняття цих ініціатив Пекіном: на його думку, вони спрямовані на стримування розвитку Китаю.
Для Південної Кореї, як і для Японії, КНР виступає головним експортним ринком, випереджаючи США. Згідно з даними Worlds Top Exports, торік на частку Китаю припало 26% від загального експорту Кореї порівняно з 14,5% до США, а також 22% експорту японських товарів, тоді як на американський ринок було експортовано 18,5%. Це ставить їх перед дилемою багатьох середніх країн: як урівноважувати відносини між Китаєм і Сполученими Штатами?
Японія сміливіше заявляє про свої наміри підтримувати свободу та безпеку мореплавства в Індо-Тихоокеанському регіоні, а також протидіяти будь-яким спробам змінити статус-кво у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях, зважаючи на територіальну суперечку з Китаєм щодо островів Сенкаку, яка останнім часом загострилася.
Корея ж уже пережила «китайський урок», погодившись у 2016 році на розміщення американських систем протиповітряної оборони (THAAD), в яких Китай убачає загрозу власній національній безпеці. Це призвело до швидкої економічної відплати з боку Пекіна. Під руку потрапили не тільки великі конгломерати (до прикладу, магазини роздрібної торгівлі Lotte і автовиробник Hyundai втратили мільйони доларів через падіння продажів та жорсткі обмеження), експортери, туристична галузь, а навіть музичні гурти К-pop.
Сеул тоді не дочекався належної підтримки з боку Вашингтона. Цим пояснюється обережність, із якою адміністрація Мун Чже Іна ставиться до розмов про можливість долучитися до чотиристороннього діалогу Quad у рамках Quad-Plus із залученням Нової Зеландії та окремих членів АСЕАН, оскільки він виступає великим подразником для Китаю.
Вважалося, що каменем спотикання в перемовинах між американським і корейським лідерами може стати питання приєднання до діалогу та відмінність у підходах до північнокорейської політики. Інші суперечності, залишені у спадок від Дональда Трампа, президентським адміністраціям вдалося поладнати заздалегідь. Насамперед ідеться про укладення у квітні нинішнього року Угоди про спеціальні заходи, яка передбачає план розподілу затрат на утримання американського військового контингенту на території Республіки Корея. Її підписання затягнулося через звинувачення з боку Трампа у зловживанні американською допомогою та вимогу істотно збільшити військові витрати. Це значно підірвало відносини між двома країнами.
Нинішній візит був покликаний отримати не тільки підтвердження зобов'язань США у забезпеченні розширеного стримування з використанням усього спектра можливостей відповідно до Договору про взаємну оборону, а й намір сприяти посиленню обороноздатності самої Республіки Корея. Сеул уже розпочав процес отримання від Вашингтона оперативного контролю над своїми військами в режимі воєнного часу, що багатьма політиками трактується як відновлення повного суверенітету країни (з часів війни 1950–1953 років).
Під час саміту президентів Мун Чже Ін оголосив про рішення відмовитися від двосторонніх «керівних принципів щодо ракет», які забороняють Південній Кореї розробляти чи володіти балістичними ракетами з максимальною дальністю більше 800 км. Обмеження впровадили 1979 року. Тоді Сеул прагнув забезпечити американськими ракетними технологіями власні ракетні розробки, натомість погодився обмежити максимальну дальність польоту своїх ракет до 180 км, а вагу боєголовок — до 500 кг.
В умовах зростання загроз із боку Північної Кореї останніми роками «керівні принципи» переглядалися чотири рази, збільшивши дальність дії ракет до 800 км і змінивши вимоги до ваги боєголовок. Нинішнє рішення дозволяє Півдню розробляти й володіти будь-яким типом ракет, зокрема міжконтинентальними балістичними ракетами та вдосконаленими балістичними ракетами для підводних човнів.
Зміцнення ракетного потенціалу союзників цілком відповідає прагненню США посилити протиповітряну оборону в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, але, вочевидь, викличе невдоволення з боку Пекіна та Пхеньяна. Як і модернізація та розширення протиповітряної системи THAAD, передбачені в оборонному бюджеті США на 2021 рік, які уряд Кореї воліє замовчувати зі зрозумілих причин.
Безконфліктні відносини з Китаєм для Республіки Корея важливі у контексті не тільки збереження двосторонніх торгових відносин, а й його впливу на Північну Корею, від якого та залежить економічно. Адміністрація Байдена завершила власний огляд північнокорейської політики, провівши попередні консультації з Сеулом та Токіо. І, хоча його деталі не розголошувалися, прессекретарка Білого дому Джен Псакі повідомила про плани застосовувати «вивірений, практичний підхід». Він не буде зосереджений на досягненні великої угоди, як цього прагнув Трамп, але й не покладатиметься на «стратегічне терпіння» Обами. При цьому метою залишається повна денуклеаризація Корейського півострова.
Відданість дипломатичному підходу в північнокорейській політиці США, побудованому на дотриманні Сінгапурської та Панмунджомської декларацій, цілком відповідає прагненню президента Мун Чже Іна відновити міжкорейський діалог і подолати застій у переговорах між США та КНДР. Інша річ, що Північна Корея поки що не висловила бажання перемовин і неодноразово відкидала медіаторські спроби Півдня, намагаючись достукатися до Сполучених Штатів безпосередньо. Зі свого боку, Джо Байден наголосив, що не погодиться на особисту зустріч із Кім Чен Ином без зобов'язань останнього обговорити ядерний арсенал КНДР.
Однак часу в Мун Чже Іна на тривалі очікування в надії «перейти від неповного миру до незворотного» зовсім мало. Очевидно, тому він із таким ентузіазмом сприйняв призначення спеціальним посланником у Північній Кореї Кім Суна — досвідченого дипломата, який брав участь в організації шестисторонніх переговорів з денуклеаризації часів Обами та підготовці Сінгапурського саміту.
Президент Мун назвав це призначення «подарунком». Як і добрий жест американської сторони виділити 550 тис. доз вакцин для корейських військових. Дефіцит вакцин і низький рівень імунізації населення (3% на 52 млн) призвели до падіння рейтингу Мун Чже Іна, що загрожує зниженням шансів кандидата від його партії обійняти президентську посаду наступного року. Ситуацію обіцяє поліпшити залучення корейських компаній до ланцюга поставок сироваток, про що домовилися лідери країн. Відтепер препарати Moderna і Novavax вироблятимуться і в Південній Кореї, а доступ до 80 млн доз їх отримає сама країна.
Як засвідчив нинішній візит, американсько-корейська співпраця вийшла за межі традиційних безпекових питань. І, хоч би як намагалася Південна Корея уникнути участі в суперництві двох супердержав, балансувати їй ставатиме дедалі важче.
Сполучені Штати націлені на розширення двосторонньої співпраці в галузі економіки і високих технологій, глобальних проблем зміни клімату та охорони здоров'я, що, вочевидь, спрямовано на посилення переваг над КНР. Під час візиту корейського президента супроводжувала делегація керівників найбільших корпорацій, які пообіцяли інвестувати у виробництво батарей для електромобілів і напівпровідників на території США 33,8 млрд дол. та посилити безпеку глобальних ланцюгів поставок, які постраждали від торгової війни США з Китаєм і глобальної пандемії.
Підсумки першої зустрічі, здається, задовольнили обох лідерів. Як зазначив Мун Чже Ін на своїй сторінці у Фейсбук: «Це був найкращий візит і найкраща зустріч». За його словами, результати навіть перевершили очікування. Позиції відкалібрували, але чи перевершить взаємні очікування їх втілення? Тож найцікавіше попереду.
Більше статей Наталії Бутирської читайте за посиланням.