Що б не казали про вже давно минуле Євро-2012, але завдяки цій події поляки стали набагато більше цікавитися Україною. І сприяв цьому не тільки сам чемпіонат, а й п'ятирічна підготовка до нього в атмосфері постійного нагадування, що Україна - партнер і близький сусід Польщі. Тепер уже нікого не дивують поїздки польських студентів в Україну на екскурсії або програми студентського обміну та вивчення в Інтернеті української мови (мовляв, схожа на польську, і легше вивчити, ніж російську). Звісно, це вже вам не дев'яності чи навіть початок двохтисячних років, коли Україною цікавилися тільки етнічні українці та жменька любителів.
Отже, прогрес очевидний. Молоді поляки вже не сприймають Україну як якусь далеку Африку, подорожують сюди і мають українських друзів - передусім студентів, які масово навчаються у польських ВНЗ. Навіть подорожувати стало легше - з'явилися перші дешеві авіалінії. Однак зателефонувати з Польщі українському однокурснику не доведеться. Польські оператори вочевидь не помітили, що світ швидко змінюється, а тарифи міжнародних дзвінків у країни Східної Європи й надалі залишаються такими високими, наче йдеться про розмову з Марсом, а не про сусідню і нібито дружню країну.
Хвилина розмови з Україною і Білоруссю коштує у польських мобільних операторів від 1,8 до 2,5 злотого, що, залежно від курсу, становить 4,5-6,5 грн. Наведені цифри стосуються чотирьох "традиційних" операторів, котрі поділили між собою понад 95% ринку: Plus, Play, Orange i T-Mobile. Дешевше буває лише у віртуальних операторів та в мережі Heyah, яка, втім, діє тільки в системі передоплати (prepaid). Для лояльних абонентів-контрактників жодних знижок немає за визначенням. Зателефонуєш в Україну, поговориш двадцять хвилин і заплатиш за цю розмову стільки, скільки коштує місячний абонемент, у який включено 300 безкоштовних хвилин у межах Польщі та ЄС. Або інакше: хвилина міжнародного (поза межі ЄС) дзвінка коштує у 7-10 разів дорожче, ніж внутрішнього. Причому в більшості тарифів під назвою "внутрішній дзвінок" слід розуміти також дзвінок на стаціонарні телефони в країнах ЄС. Тобто живеш у Любліні, телефонуєш у Лісабон - і платиш 0,2-0,4 злотого за хвилину, але коли захочеш зателефонувати в недалекий Львів - муситимеш викласти 1,8-2,5 злотого. Та ще й зв'язок часто поганий - то зовсім нічого не чути, то щось перебиває, а хвилини летять...
Чи справді так має бути? На думку групи польських користувачів Інтернету, стан речей можна змінити, коли показати оператором і політикам, що людей, зацікавлених дешевими дзвінками в Україну, багато. З цією метою вони заснували громадянську ініціативу "Україна - не Африка", яка зосереджує свої дії навколо сторінки на Фейсбуці. Мета ініціативи - привернути увагу суспільства і бізнесу до проблеми, показати абсурдність ситуації. Звідси й назва: дзвінки з Польщі в близьку Україну коштують стільки ж, скільки в далеку Африку чи Австралію. А то й дорожче: виявляється, інколи з Польщі таки дешевше зателефонувати на інший континент, ніж у сусідню країну.
За словами ініціаторів, змін можна добитися двома способами. "Коли багато людей "полюблять" нашу сторінку, це буде непрямим доказом попиту на дешеві дзвінки. Тоді самі оператори мали б зрозуміти, що зниження цін - найкраще рішення для них самих. Зараз майже ніхто не телефонує в Україну з мобілки: через високі ціни всі користуються скайпом або послугами віртуальних операторів, але якби ціни були нижчі, люди телефонували б, і оператори на цьому заробляли б", - каже Марцін Волковицький, студент української філології з Ольштина і один із учасників акції. Проте коли цей спосіб дасть збій, є інший, адміністративний. Як відомо, телекомунікаційний ринок підлягає державному та міжнародному регулюванню.
Кілька років тому проблема необґрунтовано високих цін міжнародних дзвінків і роумінгу стосувалася й країн ЄС, на що звернули увагу Європарламент та Єврокомісія. Як наслідок, Європейська комісія адміністративним способом встановила максимально допустимі ставки дзвінків у межах ЄС, що привело до значного (у кілька разів) зниження цін. Оператори тоді називали це антиринковим втручанням, однак у відповідь почули аргументи, що в питаннях мобільного зв'язку вільного ринку та конкуренції немає, натомість є олігополія та недопустимі картельні домовленості. Тож якщо не подобається - антимонопольні комітети і комісар з питань конкуренції можуть розібратись. Операція виявилася успішною, оператори не збанкрутували, навпаки, люди почали більше телефонувати й перестали боятися роумінгу: перебуваючи за кордоном, європейці вже не біжать до кіоску купувати місцеву сім-картку, як було раніше.
Чому тоді оператори самі не знизили цін, якщо врешті-решт на цьому виграли? Причина - складна система взаємних розрахунків за міжнародні дзвінки і роумінг, згадана вже олігопольна структура ринку та банальна впевненість менеджерів, що ринком міжнародних дзвінків не слід морочити собі голову. Адже є стільки важливіших послуг, на яких можна заробити. Наприклад, Інтернет, продаж смартфонів, платежі з допомогою мобільного телефону, телемедицина, сучасні системи для логістики та транспорту, корпоративні клієнти, телерозіграші, інтегрування мобільного зв'язку з телебаченням... Саме ці напрями вважаються тепер модними й перспективними. А спеціалісти констатують, що від успіху у сфері надання цих послуг залежить майбутнє телекомунікаційних операторів і їхня ринкова позиція. Тому всі зусилля менеджерів зосереджуються тепер на Інтернеті й сучасних технологіях. Міжнародні дзвінки, роумінг - у масштабах великої корпорації настільки неістотний сектор ринку, що можна ним взагалі знехтувати. Бо, хоча в абсолютних числах це й великі гроші, в остаточному балансі вони нічого не змінюють. Старайся не старайся, тебе як менеджера чи маркетолога оцінюватимуть за інтернет-технології та інші "модні" теми, тож навіщо перейматися якимись дзвінками в Україну чи, тим паче, в лукашенківську Білорусь.
Саме тому було потрібне адміністративне втручання Єврокомісії. До речі, це рішення істотно поліпшило імідж європейських інститутів, які критикують за бюрократичність та віддаленість від потреб звичайних людей. Зниження цін на телефонні дзвінки тепер порівнюють зі скасуванням кордонів у рамках Шенгену та полегшенням для пасажирів у користуванні авіатранспортом. Це та конкретна користь від роботи брюссельських чиновників, заради якої європейцям ще хочеться вірити в євроінтеграцію.
Але до чого тут Україна, коли вона не є і ще довго не буде членом ЄС? Справді так, однак не слід забувати і про процес євроінтеграції. Держави, які мають намір в майбутньому вступити до ЄС, можуть (а інколи навіть мусять) ще до набуття членства приймати окремі європейські правові акти і долучатися до угод, котрі діють у форматі "ЄС плюс". Прикладів такого формату співпраці, в якій уже сьогодні бере участь Україна, достатньо. Зокрема у Болонському процесі, у Європейському енергетичному співтоваристві чи у системі транс'європейських транспортних коридорів (мережа TEN-T). Зрештою, вже кілька років діє Східне партнерство, яке, втім, досі не проявилося нічим конкретним.
Може, саме долучення України до європейських регулятивних механізмів у питанні телекомунікацій стане одним із кроків до виходу з євроінтеграційного глухого кута, в якому тепер перебуває Київ? У ситуації, коли підписання Угоди про асоціацію відкладається, а в лютому все ж таки має відбутися саміт Україна-ЄС, двом сторонам не завадило б досягти хоч якогось успіху на ниві євроінтеграції. Знайти рішення, завдяки якому телефонні дзвінки між Україною та ЄС стали б дешевшими, - це на сьогодні чудова нагода продемонструвати, що, попри всі проблеми, діалог Києва з Брюсселем дає конкретні позитивні результати.
До речі, з польського боку цим питанням активно займається депутат Європарламенту Павел Коваль. "Я звернувся до Єврокомісії з пріоритетним депутатським запитом з приводу правових можливостей долучення України до європейських правил щодо цін міжнародного зв'язку і роумінгу. Ми також вивчатимемо, як на практиці це мало б виглядати", - сказав Коваль у розмові з DT.UA. Депутатський запит до міністра адміністрації та оцифровування Польщі з цього приводу подав також депутат польського Сейму від опозиційного Руху Палікота Марек Познанський. У відповідь міністерство заявило, що переговори про адміністративне зниження цін на роумінг зараз ведуться з Росією, проте такий діалог Польща може провести і з Києвом та Мінськом. "Справа розвиватиметься, ми цим займемося", - прокоментував DT.UA М.Познанський.
А який стан справ з іншого боку, що можна сказати про дзвінки з України в Польщу? Як відомо, ціни тут теж не низькі. Однак в Україні ситуація трохи краща. Українські оператори принаймні зазначають вартість міжнародних дзвінків у своїх прейскурантах, до чого їхні польські колеги не дійшли. Інформацію про ціну зв'язку з Україною чи Білоруссю на сайті польського оператора просто так не знайдеш, хоча там не бракує всілякої всячини. Ціна міжнародного дзвінка написана малим шрифтом десь на одинадцятій сторінці загальних правил користування, там, де клієнт точно не здогадався б її шукати. В українських операторів така інформація принаймні доступніша, крім того, інколи оператори пропонують нижчі тарифи для осіб, котрі часто телефонують "у Європу", що в Польщі стосується тільки "молодіжної" мережі Heyah.
Однак загалом в Україні ціни також космічні. І тут найважливіше: українські менеджери прояснюють це тим, що саме польські партнери не хочуть їх знизити (ціна міжнародного дзвінка включає в себе ставку інтерконекту, тобто вартість доступу до мережі закордонного кінцевого оператора і транзитних операторів). Як можна здогадатися, аналогічне тлумачення і в польських операторів: мовляв, ми хотіли б знизити ціни, але ці українці такі погані, ніяк із ними не домовитись... Нічого, клієнт наш пан, коли його примусити, заплатить будь-яку ціну.