На стамбульських вулицях стало тихіше і спокійніше. Після того, як поліцейський спецназ, використовуючи гумові кулі, сльозогінний газ та водомети, розігнав наметовий табір демонстрантів у стамбульському парку Гезі і вигнав опозиціонерів із площі Таксім, антиурядові акції протесту пішли на спад. Це сталося через два дні після зустрічі турецького прем'єра Реджепа Ердогана з делегацією мітингувальників: тоді він пообіцяв покарати поліцейських, яких суд визнає винними в надмірному застосуванні сили, і підкоритися рішенню суду щодо подальших планів забудови парку Гезі.
І, хоча тепер протестувальники, вслід за "мовчазним турком" Ердемом Гюндузом, і виходять на площу Таксім на акцію безсловесного протесту, вона вже не така масова, як раніше. Схоже, попри невдоволення Реджепом Ердоганом у турецькому суспільстві, турки втомилися від активних протестів.
Зробивши ставку на силовий варіант розв'язання кризи, влада тепер проводить арешти особливо активних учасників, яких прибічники уряду називають "терористами". І організовує акції на підтримку Реджепа Ердогана. Минулої неділі на вулиці Стамбула вийшли прибічники Партії справедливості та розвитку. У соціальних мережах повідомлялося, що на мітинг зігнали бюджетників. Однак знайомі автора цих рядків, які побували на тому мітингу, стверджували, що його учасники не скидалися на зігнаних насильно. Проте їхнє позитивне враження дуже псував насильницький розгін протестантів днем раніше.
Перехопивши ініціативу, Реджеп Ердоган узяв ситуацію під контроль. Невідомо, правда, чи втримає він її. Адже проблем, котрі викликали протести, - невдоволення політикою впровадження елементів традиційної ісламської культури у світське турецьке суспільство, втома від багатолітнього правління Ердогана -поліцейські водомети не змили. Протестні настрої такі ж сильні, і невдоволення тільки посилюватиметься.
У конфлікті прибічників Ердогана зі світським середнім класом криється серйозна небезпека для турецької держави. І вихід на вулицю опонентів правлячої партії свідчить, що в них немає іншої можливості бути почутими й змінити ситуацію в країні: Ердоган, чия Партія справедливості та розвитку здобула на виборах близько 50% голосів, проводить свій курс, не зважаючи на кемалістів та лівих. Демократія ж не обмежується тільки виборами. Не випадково протестувальники сприймають Ердогана як диктатора.
Прикметні дані соцопитування, проведеного 3-12 червня і опублікованого турецькою газетою "Заман". Згідно з ними, 49,9% респондентів вважають, що уряд Ердогана стає все більш авторитарним і репресивним. 36% вважають, що він, навпаки, сприяє розвиткові демократії в країні.
Зараз діалог влади з протестувальниками звівся до мінімуму. На основне запитання - "Де межа перегляду світської спадщини Ататюрка, який відбувається при ісламізації турецького суспільства?" - уряд не відповів. А отже, розгін демонстрантів у парку Гезі і на площі Таксім тільки відкладає основне протистояння на майбутнє. Це загрожує не лише дестабілізацією політичної ситуації в країні. Під загрозою - і позиції Туреччини на світовій арені, і економічні досягнення уряду Ердогана.
Як політик жорсткий, Реджеп Ердоган не схильний до компромісів та поступок. Спочатку висловивши своє крайнє неприйняття акцій протесту, турецький прем'єр пропустив момент, коли невдоволення ще можна було якось спрямувати в контрольоване русло.
Судячи з усього, Реджеп Ердоган і надалі продовжуватиме свою політику, жорстко критикуючи опонентів і звинувачуючи в усьому ворогів Туреччини. Та й навіщо йому змінювати курс, який привів його до влади і може забезпечити перемогу на прийдешніх місцевих і президентських виборах? Нагадаємо, що у серпні 2014 р. вибори глави держави вперше проводитимуться за новими правилами - загальним прямим і рівним голосуванням. Доти президента обирав парламент.
У планах Ердогана - взяти участь у президентських виборах. Відхід же від нинішнього курсу, демонстрація "м'якості", а отже і "слабкості", може погіршити його репутацію і послабити підтримку в середовищі його давніх прибічників із числа консерваторів. Тим часом нова політика явно не додасть і числа прибічників серед його нинішніх критиків.
Єдиними поступками можуть стати обіцянка провести референдум із питання забудови парку Гезі та можлива відставка високопоставлених поліцейських, причетних до надмірного застосування насильства стосовно демонстрантів. При цьому реакція політиків із Партії справедливості та розвитку засвідчила, що турецький істеблішмент не має єдиної точки зору на те, як слід реагувати на кризу в Туреччині. Президент Абдулла Гюль, наприклад, захистив право невдоволених на протест, на відміну від Реджепа Ердогана, який назвав протестувальників екстремістами, котрі фінансуються з-за кордону. Втім, слід мати на увазі, що рішучий Ердоган і зважений Гюль - надто різні політики, до того ж - не лише партнери, а й конкуренти. Однак жоден із них не хоче, аби Туреччина знову сповзла до політичної та економічної нестабільності.