Конфлікт між Мінськом і Брюсселем вийшов на новий виток протистояння. Цього разу - дипломатичного. У відповідь на рішення Європейського Союзу ухвалити новий пакет санкцій стосовно білоруських чиновників, відповідальних за репресії проти опонентів Олександра Лукашенка, керівництво цієї центральноєвропейської країни вирішило відкликати з Брюсселя й Варшави своїх послів і «настійно рекомендувати» главі представництва Євросоюзу та послові Польщі в Білорусі виїхати до своїх столиць для консультацій, щоб «донести своєму керівництву тверду позицію білоруської сторони про неприйнятність санкцій». Своєю чергою, на знак солідарності з колегами, відкликають своїх послів з білоруської столиці й країни - члени Євросоюзу.
Що означає це протистояння? Для Олександра Лукашенка - нічого доброго, оскільки посилюється політична ізоляція його режиму. А це підриває легітимність білоруського президента в очах міжнародного співтовариства і власних громадян. Крім того, новий конфлікт з Євросоюзом свідчить про кризу політики Лукашенка, який роками робив ставку на протистояння Заходу і Росії: ускладнення відносин Мінська з одним актором одночасно означав зближення з іншим. Але настає час, коли улюблена тактика починає давати збої. Що ми й спостерігаємо нині.
І в цьому сенсі протистояння Білорусі з Євросоюзом - непоганий наочний приклад для Віктора Януковича та його клевретів, які почали непристойну кампанію дискредитації голови представництва Єврокомісії в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейри. Оскільки, попри стурбованість Брюсселя зближенням Мінська та Москви, Євросоюз не має наміру відмовлятися від практики санкцій. Ба більше, політичний та економічний тиск тільки підсилюватиметься. Глава європейської дипломатії Кетрін Ештон заявила, що в березні «чорний список» може розширитися за рахунок підприємців, тісно пов’язаних із владою, і санкції торкнуться ключових підприємств білоруської економіки. Нагадаємо, що минулого літа Євросоюз уже вжив таких заходів проти низки білоруських компаній, пов’язаних із синами Олександра Лукашенка.
Водночас політична й економічна залежність Мінська від Москви тільки посилюється. Білорусь уже стала членом Митного союзу, одночасно втративши контроль над «Белтрансгазом». А яка буде завтра російська ціна за підтримку авторитарного політика, котрий в умовах гострої економічної кризи вкрай потребує зовнішнього фінансування? Олександра Лукашенка не може не страшити перспектива втратити контроль над стратегічними підприємствами Білорусі. Це ж означає не тільки падіння особистих доходів президента, а й зростання впливу Кремля на внутрішню політику, зокрема й на позицію найближчого президентського кола. А це вже загрожує особистій владі Лукашенка…
Можливо, це посилення залежності від Москви й змушує Олександра Лукашенка йти на конфронтацію з Європейським Союзом у надії, що Брюссель відступиться, боячись, що своїми жорсткими діями підштовхне Білорусь в обійми Кремля. Але для Мінська шлях до нормалізації відносин із Брюсселем лежить через звільнення політичних в’язнів….
Утім, історія із санкціями проти Білорусі демонструє проблеми й у самому Євросоюзі: деякі країни-члени не мають наміру жертвувати своїми економічними інтересами заради захисту прав людини. Адже через позицію Любляни так і не вдалося запровадити заборону на торговельні операції з країнами ЄС для білоруського бізнесмена Юрія Чижа, близького до Олександра Лукашенка. Причина в тому, що Чиж, котрий має у Словенії бізнес-інтереси, підписав контракт із тамтешньою будівельною компанією на спорудження в Мінську готелю «Кемпінскі».
І це залишає Лукашенку поле для маневру.