Чергова суперечка між канцлером Німеччини Ангелою Меркель та прем'єр-міністром Великобританії Девідом Кемероном сталася під час останнього жовтневого саміту ЄС. Британський прем'єр уже не вперше вимагав перегляду міграційних квот на ринку праці Євросоюзу, інакше його країна на референдумі про своє членство в ЄС може проголосувати за вихід із його рядів. У відповідь канцлер Німеччини без натяків і розшаркувань в особистій розмові з Кемероном прямо заявила, що не перешкоджатиме виходу Британії з ЄС, але на компроміс у питанні вільного ринку робочої сили всередині ЄС не піде. "Німеччина не ставитиме під сумнів фундаментальний принцип свободи пересування в Євросоюзі", - заявила пані Меркель в інтерв'ю британському тижневику Sunday Times 26 жовтня. Через тиждень німецький журнал Spiegel, зібравши свідчення поінформованих джерел у німецькому уряді, підтвердив, що канцлер уперше серйозно визнала можливість виходу Британії з ЄС.
Напередодні виборів
У травні 2015 р. на Великобританію чекають парламентські вибори. Своїм співвітчизникам Кемерон пообіцяв не пізніше кінця 2017 р. референдум про вихід країни з ЄС, правда, тільки в тому разі, якщо його партія переможе на виборах 2015-го. Але вже тепер прем'єр-міністр рекомендує громадянам замислитися над питанням доцільності дальшого перебування у складі Євросоюзу. З одного боку, таким чином правлячі консерватори готують ґрунт для виборчої кампанії, з іншого - показують характер Брюсселю, прагнучи переглянути свої відносини з ним. При цьому натякають, що не проти й залишитися в ЄС, але за умови його реформування.
До речі, на думку прем'єра, навіть якщо Британія залишить Євросоюз, їй удасться зберегти тісні відносини з країнами Європи у сфері переміщення капіталу, товарів та послуг, робочої сили. "Я не став би порушувати тему від'єднання, якби вихід Великобританії з ЄС був не вигідний нам. Але я патріот, і все, що роблю, я роблю з любові до батьківщини. Я хочу, щоб наша нація була сильною, гордою й самокерованою", - пафосно проголошує Девід Кемерон.
На останній партійній конференції (на початку жовтня) у Бірмінгемі прем'єр-міністр заявив, що Євросоюз повинен дати Великобританії більше повноважень у сфері контролю над своїми кордонами, у тому числі право обмежувати міграцію з інших країн ЄС. Тема міграції справді стає дедалі більш проблематичною й болючою на просторах Альбіону.
Девід Кемерон та більшість його однопартійців не приховують свого обурення тим, що мігранти з бідних країн ЄС навчилися зловживати британською соціальною сферою - медициною, освітою, пенсіями. Крім того, трудові мігранти отримують дедалі більше робочих місць, тоді як багато корінних британців залишаються без роботи. Тому від Євросоюзу прем'єр Великобританії вимагає запровадження заходів із відстеження міграції всередині ЄС. Наприклад, він пропонує внести зміни до законодавства, щоб мігранти не могли отримувати соціальну допомогу відразу у двох країнах. Крім того, Британія вважає, що національні уряди самі мають встановлювати обмеження на кількість мігрантів із країн Євросоюзу.
Неважко здогадатися, що йдеться переважно про громадян двох небагатих країн, котрі отримали з 1 січня 2014 р. право безвізового пересування країнами ЄС, - про Болгарію та Румунію. Плюс результати останнього опитування про привабливість для іммігрантів міст світу. Лондон, як з'ясувалося, став найпривабливішим містом для іммігрантів, які шукають роботу. Британська столиця з помітним відривом випередила Нью-Йорк, Париж, Мадрид і навіть Сідней. При цьому виявилося, що в самій Великобританії 44% людей хотіли б попрацювати за кордоном.
Навіть попри прагнення до безперешкодного пересування своїх громадян, Кемерон повідомив, що до Різдва надасть план обмеження прав мігрантів із інших країн Євросоюзу, які вирушають до Британії. Зокрема, планується:
- заборона на в'їзд у країну для трудових мігрантів із ЄС, які не мають конкретної роботи;
- відсутність допомоги впродовж перших 3 місяців перебування у Великобританії громадян інших держав ЄС;
- депортація тих, хто не в змозі забезпечити себе через 3 перебування в країні.
До прохань Британії не допустити тиску на систему соцзабезпечення, який посилюється через потік мігрантів, в інших країнах ЄС поставилися з розумінням, оскільки зіштовхуються з такими самими проблемами. Але на політичному рівні країни Євросоюзу не підтримали зміну основоположного принципу європейської інтеграції. Німеччина, згідно з повідомленнями в пресі, вже відхилила пропозиції Лондона про запровадження квот на мігрантів із низькою кваліфікацією з країн ЄС. А один із важковаговиків партії Торі депутат Кеннет Кларк, який понад 20 років пропрацював у кабмінах трьох британських прем'єрів, виступив на захист вільної міграції в межах ЄС. Він нагадав, що "для успішної конкуренції з американцями, китайцями та іншим сучасним світом нам не обійтися без вільного пересування робочої сили". Крім того, останні дослідження Центру аналізу міграції при університетському коледжі Лондона показали, що за 10 років після розширення Євросоюзу у 2004 р. іммігранти зі Східної Європи принесли в британську скарбницю 20 млрд фунтів стерлінгів у вигляді податків, що на 5 млрд більше, ніж виплачені їм кошти у вигляді державної допомоги.
Лондон проти Брюсселя
Слід зазначити, що Девід Кемерон останніми роками послідовно критикує Брюссель, особливо його спроби єдиноначальності. Ще торік він виступив проти централізованих політичних рішень із Брюсселя, підкресливши, що кожна держава Європи, маючи власну історію, культуру й традиції, має право на власну думку та власні помилки. І тому ніхто не може примусити його країну виконувати централізовані рішення.
І ось у жовтні нинішнього року на саміті Євросоюзу прем'єр-міністру Кемерону вдалося продемонструвати жорстку позицію щодо ЄС, - він гнівно відмовився платити в загальний бюджет додаткові 1,7 млрд фунтів. А президентові Єврокомісії Жозе Мануелю Баррозу заявив, що ця вимога справить на британців незгладиме враження.
Річ у тому, що в Євросоюзі деяким країнам нарахували підвищення щорічного внеску до бюджету ЄС. Британія до кінця року додатково має внести в загальну "скарбничку" 2,7 млрд доларів, майже 20% від щорічного внеску Британії. Також платежі збільшили для Італії й Нідерландів. Було озвучено причину підвищення внеску - виявляється, економіка Великобританії зростала вищими темпами, ніж передбачалося раніше. Тим часом такі країни, як Німеччина і Франція, з цього ж таки бюджету мають отримати додаткові виплати, оскільки їх зростання виявилося сповільненим. Перерахунок було зроблено у рамках щорічного перегляду економічної ситуації в країнах ЄС, який проводиться з 1995 р. європейським бюро статистики Eurostat. Примітно, що нинішнього року до розрахунків уперше включалася оцінка масштабів т.зв. чорної економіки - доходи від торгівлі наркотиками та проституції.
Неважко уявити, що таке рішення Брюсселя викликало гнівну реакцію Лондона. Всі три парламентські партії Великобританії виступили категорично проти додаткового фінансування. Кемерон гучно заявив, що його країна додатково не платитиме, оскільки вона й так є одним із найбільших платників у ЄС. А британський міністр фінансів Джордж Осборн обурився тим, що питання додаткового фінансування було висунуте несподівано, і потрібно зробити виплату в стислі терміни - до початку грудня. Хоча насправді Лондон був у курсі планів Брюсселя про додаткові внески. Однак уряд Кемерона не очікував, що це станеться у вигляді "термінової вимоги", і вважає таке ставлення до себе "принизливим".
Слід зазначити, що недавно, в липні, Кемерон програв ще в одній європейській справі. Попри всі задіяні Лондоном важелі лобіювання, новим главою Єврокомісії став 59-річний Жан-Клод Юнкер, колишній голова уряду Люксембургу. Британський прем'єр назвав таке рішення Єврокомісії та голосування Європарламенту "серйозною помилкою" і підкреслив, що цей крок істотно зменшує шанси на подальше перебування Британії в ЄС. Проти кандидатури Юнкера, до речі, проголосували всього дві країни - Великобританія та Угорщина, а решта 26 членів ЄС були одноголосні у своєму рішенні. Юнкер вважається одним із авторів Маастрихтської угоди про створення ЄС. А серед європейських прем'єрів він побив рекорд перебування на посаді - з 1995-го по 2013-й.
Британія втомилася
Розбіжності між Британією і ЄС мають тривалу й розмаїту історію. Туманний Альбіон не втомлювався запевняти себе, що багато в чому відрізняється й навіть вивищується над континентальною Європою, з часів імперії виробляючи особливий острівний менталітет. Не заглиблюючись в історію відносин із Європою всіх британських прем'єрів, досить згадати Маргарет Тетчер, яка за свою "нелюбов" до Європи поплатилася місцем лідера у рідній консервативній партії. Епоха всеосяжної лейбористської дружби з ЄС імені Тоні Блера була дуже підмочена стратегічним партнерством зі США у війні з Іраком, а потім зійшла нанівець у невиразні роки його лейбористського наступника Гордона Брауна.
І ось настав час правління консерваторів у коаліції з ліберальними демократами під управлінням прем'єра Девіда Кемерона. На початку терміну Кемерона навряд чи можна було зарахувати до яструбів правого крила в партії Торі, швидше, навпаки, - він дотримувався рівновіддаленої позиції в різних спірних моментах як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Але погляди британців, особливо впродовж останнього десятиліття, набирали дедалі виразніших барв нетерпимості до інородців, особливо до бідних. Головним чином цьому сприяло приєднання нових 10 країн до Європейського співтовариства. Мешканці Альбіону вважають, що більшість новоспечених членів ЄС ринула в їхню квітучу країну, принісши з собою конкуренцію за робочі місця та нелегальну працю, напругу в соціальній сфері та підвищення злочинності. Менталітет острівних жителів (не тільки британців) тим і характерний, що недоброзичливо сприймає чужинців.
Сьогодні градус невдоволення Євросоюзом на просторах традиційної Великобританії досить високий. Що спочатку показали травневі вибори до Європарламенту, на яких несподівану перемогу отримала популістська права Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP), яка виступає за вихід країни з Євросоюзу. Потім на жовтневих додаткових виборах до парламенту Британії UKIP продемонструвала високий результат і випередили консервативну партію. Слід зазначити, що ця партія набрала голоси за рахунок розчарованих прибічників консерваторів. Тому Кемерон, готуючись до парламентських виборів 2015 р., змушений враховувати настрої свого електорату, щоб не втратити його в боротьбі з Партією незалежності, яка наступає на п'яти, та з її агресивною риторикою.