У центрі уваги інформаційних агентств світу знову Західні Балкани. Усі з тривогою очікують подальшого розвитку подій, запитуючи себе: невже в регіон нарешті приходить мир? Чи його знову очікують тисячі смертей?
Отже, що ж відбулося? Виступаючи 27 травня на засіданні парламенту з доповіддю про ситуацію в "Косово і Метохії" (так усе ще називають Республіку Косово в Сербії, та й у Росії), президент Сербії заявив про втрату там контролю і закликав Приштину поновити переговори. Сенсаційна й смілива заява спричинила бурю в мас-медіа і політикумі регіону, в США та ЄС.
Однак уранці наступного дня в ЗМІ з'явилася непевна й тривожна інформація про дії спецназу косовської поліції в низці міст РК. У відповідь А.Вучич віддав наказ про приведення армії та поліції Сербії в стан бойової готовності й заявив, що не допустить етнічних чисток. Хоча всього лише кілька годин тому він заявляв про мир і переговори.
Такою є канва подій, що породили надію на мир і страх перед війною практично одночасно.
Почнімо з простого - з дій поліції Косово. Вранці 28 травня спецназ провів операцію проти організованого криміналу в РК і контрабандистів у кількох општинах. Було заарештовано понад два десятки громадян - сербів, бошняків, косоварів, дехто з них чинив збройний опір. Серед них і російський громадянин, який, прикриваючись дипломатичним статусом, заважав діям поліції і був на барикадах. Як згодом заявила влада в Приштині, операція планувалася заздалегідь, не мала політичного підґрунтя чи антисербської спрямованості, а також наголосила на важливості зберігати мир і спокій. Що підтвердив і представник командування міжнародних сил KFOR, зазначивши, що дії поліції були спрямовані проти представників організованого криміналу, і закликав усі сторони не політизувати ситуацію.
Здавалося б, усе ясно - рутинна операція проти організованого криміналу. Але ж це Балкани! І тут будь-який привід може використати якась зі сторін як сasus belli (привід для війни).
Що ще раз і підтвердив Белград: віддав наказ привести армію і поліцію в бойову готовність, а деякі підрозділи вже почали висуватися до кордону Косово. Імовірно, на А.Вучича натиснули "великосербські" яструби, і наступного дня після слів про примирення з Косово він змушений був віддати такий наказ військовим. Скоріш за все, коли сербська влада мовчки визнає причини дій косовського спецназу, війська повернуться в казарми (дуже хочеться на це сподіватися!). А президент, задовольнивши радикалів, знову повторить свою тезу про втрату контролю над Косово і продовжить свій шлях до переговорів із Приштиною.
Кремль, звичайно ж, не міг промовчати і традиційно звинуватив Приштину в провокації, яка спрямована на залякування сербів у РК і позбавляє сенсу зусилля щодо мирного врегулювання.
У цій історії є один неприємний момент особисто для А.Вучича. За інформацією мас-медіа, його брат Андрей Вучич підтримує тісні стосунки з Лунко Веселіновичем, одним з керівників сербських злочинних угруповань на півночі Косово, зокрема в Косовській Митровиці. У Белграді його розглядають як "патріота і захисника" сербів у РК. Чи не побоювання за долю цього великосерба викликало різку реакцію сербської влади й виведення військ з казарм?
На спеціальному засіданні сербського парламенту А.Вучич виступив з доповіддю про ситуацію в Косово, закликавши зробити "вибір між солодкою брехнею і гіркою правдою", хоч би якою вона була, і визнати, що там "немає нашої влади". Тільки такий підхід, на його думку, може дати відповідь, що відбувається в Косово, зрозуміти, де "наші кордони, де наша земля". За його словами, немає об'єктивної інформації про те, що відбувається в Косово і Метохії. Саме тому, вважає сербський президент, слід повернути тему врегулювання відносин з Косово на стіл переговорів. Діалог важливий і для албанців, і для сербів, оскільки тільки через діалог можна досягти миру, стабільності й процвітання кожної з країн. У разі досягнення угоди, підкреслив президент Сербії, треба буде провести всенародний референдум, результати якого стануть обов'язковими для виконання.
Головною умовою для початку переговорів двох країн, вважає А.Вучич, має стати скасування мит, запроваджених Приштиною на товари з Сербії та БіГ. Що категорично неприйнятно для прем'єра РК Рамуша Харадіная, котрий жорстко обстоює протилежну позицію - спершу початок переговорів і визнання незалежності, а потім скасування мит. Заради досягнення угоди між двома країнами друзі Косово (США і ЄС) могли б виявити більше твердості й переконати свого союзника Косово скасувати мита і сісти за стіл переговорів, зазначив А.Вучич.
Він особливо підкреслив, що в нього немає чіткого плану, він не говорив однозначно й про негайне визнання незалежності Косово. Досвідчений політик і вправний оратор, він обґрунтував необхідність переговорів для досягнення певної угоди потребою захистити сербів. Якщо, наголосив А.Вучич, зараз ми не домовимося з Приштиною, то невдовзі "албанців на Західних Балканах буде вдвічі більше, ніж сербів".
Знову звучала тема подвійного підходу з боку ЄС і США до позицій і дій Сербії та Косово, де Белград частіше подають як більш винну сторону, ніж Приштину. І це почасти правда. Адже згідно з Брюссельською угодою про нормалізацію відносин Сербії та Косово від 2013 р., в Республіці Косово мають створити сербські општини, а косовські сили безпеки (тепер Армія РК) не повинні вступати в північні райони. Але цього не сталося, і це залишилося дуже чутливим чинником напруженості. Нагадав А.Вучич і про м'якість Заходу стосовно позиції Приштини щодо вже згаданих мит.
Згадаймо, що пропозиція про поділ Косово на сербську й косоварську частини пролунала з вуст прогресивного політика і прем'єра Сербії в 2001–2003 рр. Зорана Джинджича, котрий став жертвою замаху сербських радикалів. Незадовго до вбивства він надіслав в ООН листа, в якому як ефективне й відносно безболісне розв'язання проблеми Косово запропонував саме його поділ. Однак такий варіант міжнародне співтовариство відкинуло. А в ті роки ситуація в Сербії була стабільнішою, і пропозицію прийняли б і реалізували відносно спокійно, на відміну від дня нинішнього, коли Сербія перебуває в непростому політико-економічному становищі.
А проте є дві опції подальшого розвитку відносин між Косово і Сербією. Перша - збереження статус-кво, тобто патової ситуації, яка може перетворитися на заморожений конфлікт. Це нікого не влаштовує - ні албанців, ні сербів, ні Захід. І на відміну від Придністров'я, вихід із замороженого конфлікту може вилитися в гаряче протистояння. Це Балкани! Друга опція - нормалізація відносин між РК і Сербією та досягнення якогось компромісного рішення за підсумками переговорів. На думку А.Вучича, є кілька варіантів.
Про один уже йшлося - розвиток відносин за прикладом ФРН і НДР. Визнання незалежності немає, а відносини є. Конструкція крихка й спірна, але вона існувала понад 40 років. Правда, як здається, у цьому варіанті ніяк не обійтися без обміну територіями. Що, схоже, не влаштовує нікого, і всі бояться падіння кордонів на Балканах. Та й у Європі.
Інший варіант, на якому наполягають Косово й міжнародне співтовариство, - визнання незалежності РК з автономією для сербського населення. А це не влаштовує Белград.
І, нарешті, варіант, який прийнятний для А.Вучича, - "якась форма демаркації кордонів", що може врятувати сербів від переслідувань і забезпечить мир у регіоні. Приштина поки що мовчить.
Імовірно, промову президента Сербії в парламенті щодо косовської проблеми можна розглядати і як меседж ЄС напередодні все ще ймовірних липневих переговорів у Парижі, про які нещодавно домовилися в Берліні, - Сербія виклала свою позицію, готова до переговорів і пошуку компромісів. Справа за Косово - яке його бачення?
Тривожним чинником залишається жорстко антагоністична позиція щодо згаданих мит А.Вучича і Р.Харадіная. Складається враження, що цією непоступливістю вони хотіли б перекласти на ЄС і його лідерів відповідальність за проведення зустрічі або її зрив, подальший розвиток відносин між двома країнами, за ситуацію в регіоні загалом.
Справді, ставки дуже високі. Для обох лідерів зрив угоди є згубним, оскільки призведе до їх неминучої відставки. Соціальна гострота проблеми і зволікання з її вирішенням спричинять різке загострення протестів, які тривають багато місяців у Косово й Сербії, - аж до масового громадянського протистояння всередині них і можливого збройного зіткнення двох країн. Белграду угода відкриє дорогу до ЄС, а Приштині - до міжнародного співтовариства.
Ще одна невдача у вирішенні косовської проблеми призведе до катастрофічного зниження довіри до ЄС (передусім - до ФРН і Франції) та США в регіоні, відкривши Західні Балкани для Росії.
Албанія, БіГ, Косово, Сербія та Чорногорія стикнуться з різними проявами сепаратизму й загрозою втратити частину територій, які відійдуть до Великої Албанії (від Чорногорії та Сербії), до Санджаку (від БіГ, Сербії, Чорногорії, РК), куди попливуть Республіка Сербська з БіГ і Воєводина з Сербії - теж ясно.
Тож А.Вучич вдало вибрав момент, показавши можливості й небезпеки не тільки для Сербії, а й ЄС, який незабаром отримає нових депутатів і комісарів ЄК.
Свій виступ у Скупштині Сербії А.Вучич закінчив словами сербського класика Борислава Пекіча: "Треба дивитися вперед, бо якщо ви хочете дивитися назад, треба б мати очі на потилиці. Треба любити землю своїх дітей, а не своїх дідів, бо слава не залежатиме від того, звідки ми прийшли, а від того, куди ми йдемо".
З'явилася надія на мир. Усі мають бути зацікавлені в якнайшвидшому досягненні будь-якої (на цьому етапі) угоди, спрямованої на врегулювання відносин між Косово й Сербією. Нова невдача може стати згубною для регіону, чого ніхто не хоче.