Ризикуючи життями й часто поставивши на кін усе, що вдалося зібрати важкою працею, мігранти з Центральної Америки рушили до США. Згідно з даними прикордонної служби, в березні на південно-західному кордоні Штатів було затримано 170 тисяч мігрантів. У тому числі 18 700 дітей та підлітків без супроводу.
Більшість мігрантів утікають із так званого Північного трикутника — Сальвадору, Гватемали та Гондурасу, і в більшості є родичі або знайомі у США. Найбідніші, а таких сотні тисяч, намагаються добратися до кордонів США на товарних потягах, сидячи на дахах вагонів. Такий потяг, на якому нелегально їдуть мігранти, називають звіром за «перемелювання» людських тіл. За останні кілька років опубліковано чимало свідчень людей, які ризикнули так доїхати до кордонів зі США. Важко переоцінити небезпеку такого способу пересування: довга дорога, втомлені люди, заснувши на даху потяга, який мчить, часто падають під колеса або потрапляють під них, намагаючись заскочити в потяг на ходу; вони гинуть у низьких тунелях, їх скидає з даху потягів гілками дерев. Нерідко дорогою на мігрантів нападають кримінальні банди: вони ґвалтують жінок, убивають і відбирають у мігрантів дещицю того, що в них є. Звернутися по допомогу нікуди: поліція теж грабує й лупцює.
Деякі біженці, які мають трохи грошей, добираються до кордону автобусами з допомогою так званих шакалів — контрабандистів, які беруть плату за супровід і допомагають при нелегальному перетині кордону. В цій категорії теж багато підлітків і зовсім малолітніх дітей. Недавно патруль митно-прикордонної служба США врятував двох маленьких сестер після того, як контрабандисти перекинули їх через прикордонну стіну в пустелі Нью-Мексико. Відео з камери нічного спостереження патруля показало, як дітей трьох і п'яти років переправляють на американський бік. На кадрах видно, як чоловік сходить на стіну, спускає дитину вниз і відпускає її за два— три метри від землі. Дитина падає й певний час лежить непорушно. Коли перша дитина підводиться, чоловік скидає другу. Після цього видно, як два чоловіки біжать геть від стіни, залишивши дітей уночі в пустелі напризволяще. Але цим дітям пощастило: прикордонник побачив їх на екрані, і за ними послали патруль. Після лікарського огляду дітей відправили в тимчасовий ізолятор для малолітніх.
Головна патрульна інспекторка сектора Ель-Пасо Глорія І.Чавес сказала, що була вражена побаченим: «Якби не пильність наших агентів, які використовують мобільні технології, ці малюки могли б надовго залишитися сам на сам із суворими умовами пустелі».
Відео справило враження й на міністра внутрішньої безпеки США Алехандро Майоркаса: «Нелюдське поводження з дітьми контрабандистів, які наживаються на розпачі батьків, є злочином і з погляду закону, і з погляду моралі. Тільки в цьому місяці маленька дівчинка втопилася, шестимісячну дитину кинули в річку, а двох маленьких дітей скинули зі стіни й залишили самих у пустелі. Безперечно, діти особливо вразливі, коли потрапляють до рук контрабандистів. Є серйозний ризик, що вони зазнають експлуатації та насильства. Я вдячний нашим героїчним прикордонникам, які врятували життя дітей і щодня ризикують власним життям задля загального добра».
Хоча біженців прибуває справді багато, проблема ця не нова. І в часи президента Обами, і в часи президента Трампа на кордоні виникали напливи біженців, які можна порівняти з нинішнім. Причини цих хвиль переселенців залишаються незмінними.
Убозтво й загроза насилля примушують жителів Сальвадору, Гватемали та Гондурасу шукати кращого життя у США. Більшість громадян цих країн живуть за межею бідності й не мають ні соціального захисту, ні медичного страхування, ні доступу до освіти. Незважаючи на багатолітню фінансову допомогу Сполучених Штатів (США часів Обами вклали в ці країни мільярди доларів), злидні там подолати важко. Головна перешкода розвиткові економіки в цих країнах — корупція. Але уряди нею не переймаються. Показові дії колишнього президента Гватемали Джиммі Моралеса, який заблокував роботу міжнародної комісії, що розслідує корупцію на високому рівні.
Не всі в цих країнах бідні, але більшість багатств країн Північного трикутника зосереджена в руках нечисленної еліти, і ділитися своїми грішми еліта не бажає. У Гватемалі, на наполягання правлячого класу, найнижча податкова ставка в усій західній півкулі. У результаті, доріг немає, шкіл немає, програм соціального забезпечення немає. Зате є один із найвищих у світі рівнів злочинності.
Особливо страждають жінки. Так, у Сальвадорі один із найвищих у світі показників насильницької смерті жінок. За даними ООН, 2018 року в Сальвадорі кожних 24 години вбивали одну жінку. Часто їх убивають особливо жорстоко — калічать і катують. Припинення стосунків, спроба отримати розлучення чи, навпаки, бажання одружитися можуть стати приводом до вбивства. Чоловіки, які скоюють ці вбивства, знають, що їм це, найімовірніше, зійде з рук. Багато вбивств жінок пов'язані з жінконенависництвом, властивим культурі кримінальних банд. Але корумпована правоохоронна система не тільки не бореться зі злочинністю: часто її представники входять до складу злочинних угруповань, які тероризують населення, вимагають гроші за «дахування», силоміць утягують молодь у кримінальну діяльність потужного наркобізнесу.
В останнє десятиліття до соціальних і політичних проблем додалося й наростання проблем, пов'язаних із глобальним потеплінням.
У 2016-му та 2017 роках посуха пошкодила врожаї кави, дуже важливої для економіки цих країн. Фермери залізли в борги, бо врожаї тих років принесли менше грошей, ніж вони вклали. Але вибратися з боргів фермерам не вдається. У 2020-му зміна клімату знову вдарила по кавових плантаціях у Центральній Америці, де цілі регіони постраждали від двох ураганів — Ети і Йоти. Вони зрівняли з землею цілі поселення, знищили сотні тисяч голів худоби й загалом завдали нищівної шкоди сільському господарству.
Не дивно, що вбогі, безправні, розорені мігранти прагнуть у США — країну не без проблем, але багату, з низьким рівнем безробіття, з безплатними школами, соціальним забезпеченням і, що особливо важливо, з верховенством права.
Згідно з дослідженнями Інституту Като, після переїзду до США дохід іммігрантів збільшується вчетверо. При цьому багато економістів вважають, що для «старіючих» США приплив молодих працездатних людей — факт позитивний. Навіть неозброєним оком видно їхній внесок у добробут країни: будівельні команди, ремонтники, сезонні трудівники на полях, працівники птахофабрик і м'ясокомбінатів, кухарі ресторанів переважно — латиноамериканці.
Уже понад століття у США побутує міф, буцім іммігранти схильні до злочинів. Декотрі новоприбулі іммігранти справді скоюють кримінальні злочини або вступають у бандитські угруповання: згадаймо хоча б знамениту італійську мафію, банди російськомовних наприкінці 1990-х, які намагалися «дахувати» магазини у нью-йоркському Брайтоні, чи нинішню сальвадорську банду МС-13. Але загалом біженці менше схильні порушувати закон, ніж місцеве населення.
На запитання, що робити з напливом мігрантів, і особливо що робити з дітьми, які нелегально перетинають кордон, американці відповідають по-різному — залежно від того, яку партію вони підтримують. Опитування Чиказької ради з глобальних проблем засвідчило, що на запитання: «Чи становить великий приплив іммігрантів та біженців серйозну загрозу для країни?» — 78% республіканців і 19% демократів відповіли ствердно. Настрої виборців великою мірою диктують дії політиків, які їх представляють.
Колишній президент Трамп обіцяв своїм прибічникам позбавити країну мігрантів. Роздмухуючи страх і ненависть до чужинців та називаючи іспаномовних біженців «убивцями» і «ґвалтівниками», він планував побудувати гігантську прикордонну стіну між Мексикою та США. «Будуй стіну!» — так звучав один із головних закликів його шанувальників.
Проте антиіммігрантські гасла не допомогли. На кордон США і Мексики стала прибувати рекордна кількість біженців із Центральної Америки. Тоді адміністрація Трампа видала таємний указ — розділяти на кордоні дітей і батьків та утримувати їх окремо в різних центрах ізоляції. У матерів відбирали навіть немовлят. Мета такого поділу — вселити жах у мігрантів і примусити батьків вибирати між спробою отримати притулок у США та дітьми.
Коли про цей указ стало відомо і громадськість обурилася, адміністрація позадкувала. Але сотні дітей, розлучених із батьками, загубилися. Через майже чотири роки після того, як адміністрація Трампа вперше почала розділяти сім’ї, батьків 500 дітей досі не знайдено. Чимало їх депортували, і доля їхня невідома. Про деяких батьків взагалі немає зареєстрованої інформації.
На зміну Трампу з популістською політикою, що будується на протиставленні хороших «своїх» і поганих «чужих», прийшли демократи з іншим баченням світу. Хоча через коронавірус кордон, як і раніше, офіційно закритий, дітей та підлітків, які перейшли кордон без дорослих, не депортують, а дають їм можливість подати прохання про притулок, залишаючись у країні. Через кордон пропустили й деякі сім'ї, що очікували своєї черги в Мексиці. Крім того, перезапущено програму для неповнолітніх у Центральній Америці, що дозволяє молоді з груп ризику подавати заяву про надання притулку у США, не вирушаючи в небезпечну подорож до кордону США і Мексики.
Але, зрештою, найконструктивніший спосіб надати допомогу жителям Центральної Америки — допомогти їм боротися з корупцією в їхніх країнах. Із цією метою адміністрація Байдена має намір вкласти 4 млрд дол. у країни Північного трикутника. Гроші спрямують не державним чиновникам, а організаціям громадянського суспільства та реформаторським асоціаціям. Державна допомога США залежатиме від конкретної реалізації антикорупційних заходів. Така допомога, найімовірніше, не принесе негайних результатів, але це єдиний спосіб згодом зменшити масштаби міграції з цього регіону.
Більше статей Анни Бродські-Кроткіної читайте за посиланням.