У Грузії закінчується період двовладдя. Через два тижні вся повнота виконавчої і законодавчої влади сконцентрується в руках прем'єр-міністра Бідзіни Іванішвілі та його соратників із "Грузинської мрії": на президентських виборах перемогу здобув ставленик лідера правлячої коаліції Георгій Маргвелашвілі, який уже в першому турі отримав несподівано високий результат - близько 62% голосів. Маловідомий донедавна навіть серед грузинів, він увійде 17 листопада в Авлабарську резиденцію замість Михаїла Саакашвілі. Але саме такий слабкий політик, як Маргвелашвілі, і потрібен Іванішвілі на посаді глави держави.
Після цих виборів Грузія перетворилася на парламентську республіку, де диригентська паличка у виконавчому "оркестрі" - у прем'єр-міністра. У президента тепер представницькі функції. Конституційна реформа, яка звела до мінімуму вплив президента на прийняття рішень, - одна з причин того, що вибори глави держави відбулися спокійно, а саме голосування характеризувалося пасивністю електорату: на дільниці прийшло тільки 46,6% виборців. Для країни, де політична боротьба в будь-яку хвилину може перерости у вуличне протистояння, це вкрай низька явка, викликана, можливо, ще й тим, що головний подразник грузинського суспільства - Михаїл Саакашвілі - після двох термінів перебування на своїй посаді і так залишає її.
Ще одна причина "низької температури" виборчої кампанії - сама Грузія, що змінилася за роки президентства Саакашвілі.
Про досягнення реформаторів, які прийшли до влади в результаті "революції троянд", написано тисячі статей. Очоливши Грузію з розбитими вуличними ліхтарями, Саакашвілі передає своєму наступникові країну, освітлену рекламними вогнями. За десять років було проведено економічні реформи, спрощено бюрократичні процедури, створено некорумповану поліцію. Побудовано якісні дороги. У минулому - відключення електроенергії та перебої з водопостачанням… Перелік досягнень можна продовжувати довго. Грузія стала прикладом успішної держави, хоч Тбілісі не контролює значну частину території - Абхазію та Південну Осетію.
Але те, що здавалося казкою для стороннього спостерігача, для багатьох грузинів стало болючим ударом. У Грузії зростало розчарування соціальними наслідками лібертаріанських реформ в економіці, одним із результатів яких стало зростання безробіття. Проблеми команди Саакашвілі поглиблювалися тим, що реформи, які вона проводила, різко змінювали правила гри в країні. А це заходило в суперечність із традиційним способом життя, мисленням грузинів. Багато хто відчув себе викинутим на узбіччя. У суспільстві зростало невдоволення Михаїлом Саакашвілі. Відторгнення посилювалося ще й тим, що влада проводила жорстку внутрішню політику, переслідуючи опозицію та її прибічників.
Ненависть до Саакашвілі стала чинником, який сприяв об'єднанню різношерстої опозиції на торішніх парламентських виборах. На тлі "тюремного скандалу" і падіння популярності пропрезидентського "Єдиного національного руху", "Грузинська мрія" на чолі з екстравагантним і загадковим мільярдером Бідзіною Іванішвілі зуміла сконцентрувати протестні настрої і прийшла до влади, перервавши монополію команди Саакашвілі.
Через рік чари прем'єр-міністра продовжують діяти, і лідер "Грузинської мрії" досі популярний у грузинському суспільстві: як відзначають експерти, на президентських виборах виборці переважно голосували не за Маргвелашвілі, а за Іванішвілі. Адже, по суті, президентські вибори були заочною дуеллю двох політиків - діючого глави уряду та глави держави, котрий полишає посаду.
Незважаючи на все ще високий рейтинг, результати діяльності Іванішвілі - більш ніж скромні. За рік прем'єр-міністр зумів зміцнити свої позиції в "Грузинській мрії" і не допустити розвалу коаліції. В економіці досягнення менш помітні. Члени правлячої коаліції не мають єдиної думки щодо економічних реформ, стратегії розвитку країни. Про популістські обіцянки, з якими Іванішвілі йшов на вибори, уряд намагається не згадувати. Наприклад, про зниження тарифів на електроенергію. Не вирішуються основні соціально-економічні проблеми, насамперед ідеться про безробіття. Заморожено чимало будівельних проектів, а інвестори насторожено ставляться до ідеї вкладати кошти в грузинську економіку, темпи зростання якої уповільнилися. Рівень життя грузинів не підвищився. У країні погіршилася криміногенна ситуація.
Зате в чому єдині "мрійники" - то це в необхідності кримінального переслідування чиновників, близьких до Саакашвілі. Їх звинувачують у корупції, перевищенні службових повноважень і т.д., і т.п. У в'язниці відбуває попереднє ув'язнення колишній прем'єр-міністр Вано Мерабішвілі (автор найуспішнішої грузинської реформи - міністерства внутрішніх справ), засуджений екс-міністр оборони Бачо Ахалая, порушено три кримінальні справи проти мера Тбілісі Гігі Угулави. Переслідуються десятки чиновників середньої і нижчої управлінських ланок.
Ці скандали боляче б'ють по іміджу ЄНР, який і так втратив чимало своїх прибічників після поразки на торішніх парламентських виборах. А з ними - і вплив на прийняття політичних рішень. У такій ситуації 22%, які забезпечили кандидату від ЄНР Давіду Бакрадзе друге місце (третє посіла Ніно Бурджанадзе з 11%), - непоганий результат.
У прицілі політиків із "Грузинської мрії" перебуває і сам Михаїл Саакашвілі. І одне з основних питань поствиборної Грузії - чи буде порушено кримінальні справи проти нього?
Багато прибічників Іванішвілі та Бурджанадзе мріють побачити Саакашвілі на лаві підсудних. Представники Європейського Союзу, Сполучених Штатів недвозначно застерігають політиків із правлячої коаліції про неприпустимість вибіркового правосуддя. Після своєї перемоги Георгій Маргвелашвілі запевнив, що нове керівництво не має наміру займатися політичними переслідуваннями. Але великою мірою доля Саакашвілі залежить від рішення Іванішвілі, який визначає нині позицію правлячої коаліції. І він мусить враховувати, що арешт його політичного опонента може викликати негативну реакцію Заходу і погіршення відносин Грузії з ЄС та США.
Прем'єр же заявляє, що до Саакашвілі "є питання", і не виключає порушення проти нього кримінальної справи з приводу обставин смерті у 2006 р. прем'єр-міністра Зураба Жванія. А через кілька днів після голосування міністр регіонального розвитку та інфраструктури Грузії Давид Нарманія повідомив, що напередодні виборів Саакашвілі практично спустошив президентський резервний фонд: із виділених на 2013 р. 10 млн ларі (близько 6 млн дол.) залишилося всього 5 тис. ларі (близько 3 тис. дол.). Міністр фінансів Нодар Хадурі, у свою чергу, заявив, що відповідні служби мають з'ясувати, куди випарувалися мільйони ларі з держбюджету… Одне слово, майбутнє Михаїла Саакашвілі - вкрай невизначене.
Проте малоймовірно, що 45-річний політик після 17 листопада, коли відбудеться інавгурація Георгія Маргвелашвілі, піде на спочинок. Хоча сьогодні про Саакашвілі багато його політичних опонентів говорять у минулому часі (за результатами опитування місячної давності, 57% грузин незадоволені президентом), самого лідера "революції троянд" рано списувати з рахунків. Не той темперамент, не ті амбіції. Тим більше що партія Саакашвілі - провідна опозиційна сила в Грузії, котра має в парламенті 65 місць. А наскільки претензії "Єдиного національного руху" обґрунтовані, покажуть місцеві вибори наступного року. Принаймні прибічники ЄНР сподіваються, що в країні буде створено двопартійну систему влади з участю їхньої політичної сили.
Після відставки Михаїла Саакашвілі вся повнота влади зосередиться у "Грузинської мрії". Перспективи ж самої правлячої коаліції залишаються також невизначеними, особливо коли взяти до уваги, що Бідзіна Іванішвілі лаштується через тиждень після інавгурації Маргвелашвілі піти у відставку. Прем'єр уже пообіцяв назвати на той момент "достойні" кандидатури на посади глави уряду та мера Тбілісі. І тепер політологи, дипломати, журналісти намагаються зрозуміти, якою буде політика країни, яку очолюватиме "містер Ікс".
Очевидно, що, паралельно зі спробами Тбілісі налагодити політичний та економічний діалог із Москвою, збережеться курс на інтеграцію з Європейським Союзом і Північноатлантичним альянсом. (Прикметно, що російські експерти не прогнозують серйозних змін у грузинсько-російських відносинах після цих президентських виборів.) Але що буде запропоновано у сфері економіки? Якою буде судова реформа? Яким бачиться вирішення проблеми відновлення територіальної цілісності? Останній рік показав, що у "мрійників" поки що не спостерігається чіткої програми дій.
При цьому малоймовірно, що Бідзіна Іванішвілі усунеться від політики. Схоже, приміряючи френч Ден Сяопіна, лідер "Грузинської мрії" має намір впливати на політичне життя Грузії з-за лаштунків. Що ж, це досить зручно: формально ні за що не відповідаючи, на все впливати. Але чи готові чи до такого повороту амбіційні соратники Іванішвілі з "Грузинської мрії"? Чи погодяться вони на роль безвладних шахових фігур? І якими будуть політичні амбіції нового прем'єра? До того ж невідомо, як відставка Іванішвілі позначиться на економічній та політичній стабільності країни. Важко віриться, що Маргвелашвілі, слабка політична фігура, зможе стати стабілізуючим чинником.
Однак якщо "Грузинській мрії" не вдасться впоратися з соціально-економічними труднощами, її чекає поразка на парламентських виборах. Адже, як справедливо зауважив один грузинський експерт, "настрої виборців швидко змінюються".