Самопроголошений президент Білорусі Аляксандр Лукашенко знову нагадав українцям про загрозу з півночі.
Днями він викрив Київ у підготовці ударів по Білорусі, звинуватив Литву, Польщу та Україну в підготовці бойовиків до скоєння терактів на білоруській території та оголосив про домовленість із Путіним розгорнути регіональне угруповання військ Союзної держави. За словами Лукашенка, до його країни прибуде не одна тисяча російських солдатів. При цьому з повітряного простору Білорусі російські літаки обстрілюють українські міста, а з білоруської території запускаються ракети та дрони.
Очорняючи Україну, Лукашенко мовби обґрунтовує необхідність майбутньої участі білорусів у російському наступі. Звісно ж, такі заяви тривожать українське військове та політичне керівництво, де не виключають повторення наступу на Київ із Білорусі. Тому під час виступу на відео-саміті «Великої сімки» Зеленський запропонував розмістити на україно-білоруському кордоні місію міжнародних спостерігачів, аби зняти обвинувачення в тому, що Київ готується напасти на сусідню країну.
Та чи розпочне Росія чергове вторгнення в Україну з території Білорусі? Чи візьмуть білоруські військові безпосередню участь у війні? Чи всі заяви Лукашенка спрямовані на залякування українців і зроблені ним із подачі Путіна, який підвищує ставки?
Хоча деякі російські блогери відгукнулися на заяви Лукашенка коментарями, що «очевидно, Білорусь вступає у війну», інші були реалістичніші в оцінках: «Кремлю бракує живої сили, й ось він, здається, переконав Мінськ хоча би більш явно продемонструвати свій намір здійснити агресію, щоб відтягнути сили ЗСУ з Херсонської та Харківської областей»; «Вірити словам Лукашенка може тільки безумець. Він просто відпрацьовує подарунок в 1,5 мільярда доларів. Виступив, сказав — і забув».
Своєю чергою, коментуючи заяви самопроголошеного президента Білорусі, секретар РНБО Олексій Данілов назвав Лукашенка заручником ситуації, який своїми заявами прагне посіяти паніку серед українців.
Аналітики американського Інституту вивчення війни вважають: попри заяви Лукашенка про розгортання регіонального угруповання військ Союзної держави, малоймовірно, що російські та білоруські сили атакують Україну з півночі. Висновки американських аналітиків підтверджують і представники Генштабу, і джерела ZN.UA в українських органах влади. «Ознак реальної підготовки до нападу немає», — зазначають наші поінформовані співрозмовники.
Хоча Путін зацікавлений в активній участі Білорусі в російсько-українській війні, Лукашенко, незважаючи на войовничу риторику, всіляко намагається уникнути безпосередньої участі білоруської армії у вторгненні. Як зазначив російський політолог Аббас Галлямов, Лукашенко зумів протистояти тискові Путіна й не вступити у війну в перші дні спецоперації, коли здавалося, що капітуляція України близька: «Вплутуватися у завідомо програшну війну цьому хитрюзі зовсім ні до чого».
Причини такої поведінки самопроголошеного президента Білорусі полягають як у його політичній та економічній залежності від Росії, так і в підвищенні ризиків для нього самого та його режиму, якщо він прийме рішення відправити білоруські частини на фронт.
По-перше, це викличе запровадження міжнародною спільнотою нових санкцій, що посилить тиск на економіку республіки, яка й так переживає серйозну кризу. У такій ситуації економічних проблем Білорусі не вирішать ні отриманий днями Мінськом кредит від Москви на 1,5 млрд дол., ні заборона Лукашенка підвищувати ціни: за оцінками МВФ, у 2022 році падіння ВВП Білорусі становитиме 7%, річна інфляція — 16,5%. Прогноз на 2023 рік теж не оптимістичний.
По-друге, хоча значна частина білорусів підтримує Росію у війні проти України, загалом білоруське суспільство проти прямої участі Білорусі в бойових діях, а в армії бажання воювати падає разом із відступом росіян під тиском українських сил оборони з окупованих територій.
По-третє, з появою «двохсотих» і «трьохсотих» серед білорусів зростатиме і невдоволення режимом, що може вилитись у вуличні протести.
Лукашенко не хоче переступати точку неповернення. За словами джерел ZN.UA, участь Білорусі у війні зараз обмежується наданням території як плацдарму для розміщення літаків, потуранням наймові білоруських громадян російськими ПВК для участі у війні проти України, ремонтом російської техніки, пошкодженої під час бойових дій, передачею російській армії боєприпасів, танків і ЗРК зі складів.
Саме відправка в Росію військової техніки та боєприпасів найбільше переконує в тому, що Лукашенко воювати не планує: коли готуєшся до війни, зброю не віддаєш.
Якщо ж у Білорусі і збільшиться угруповання російських військ, то, на думку аналітиків Інституту вивчення війни, вони складатимуться з мобілізованих або призовників низької готовності й не становитимуть значної військової загрози для України. Їхня мета — скувати частину українських сил, відволікаючи їх із фронту на півдні та сході нашої країни. Власне, з цією ж самою метою біля кордону з Україною білоруські військові проводять безперервні військові навчання.
Загалом же, Лукашенко веде традиційну гру, прагнучи зберегти владу в умовах дедалі вужчого поля для маневру, і здійснює демонстративні жести, отримуючи гроші. Оскільки Путін вирішив проблему нестачі живої сили за рахунок «чмобиків», судячи з усього, його поки що влаштовує допомога від самопроголошеного президента Білорусі тільки у вигляді надання території для ударів по Україні та передачі зброї і боєприпасів.
Та чи зуміє Лукашенко стриматися від відправки на фронт білоруських солдатів, якщо Путіну знадобляться кілька десятків тисяч військових, що вміють поводитися зі зброєю? В такій ситуації хазяїн Кремля не буде церемонитися, домагаючись від «гаспадара «Дроздов» потрібного рішення.
Страх Лукашенка перед палацовим переворотом, побоювання, що Путін може замінити його на послужливішого партнера, тривога за життя Колєнькі — все це впливає на дії самопроголошеного президента. Експерти стверджують, що Лукашенко контролює своє оточення. А армію та спецслужби? З урахуванням того, який глибокий вплив російських спецслужб на білоруські силові структури, які сильні проросійські настрої серед чекістів і військових, сценарій палацового перевороту видається цілком реальним.
Зважаючи на все, поки що Кремль не зацікавлений у зміщенні Лукашенка, оскільки переворот може призвести й до негативних результатів. По-перше, Лукашенко — ключова фігура режиму. І його видалення може спричинити непередбачувані наслідки. По-друге, в умовах російсько-української війни Путін не може руйнувати зовнішню єдність Росії та Білорусі і декларований союз двох авторитарних лідерів. По-третє, палацовий переворот у Мінську може послужити прикладом і для оточення Путіна в Москві.
Однак усі раціональні аргументи можуть бути перекреслені рішенням Путіна, прийнятим під тиском «партії війни», що втомилася від лавірування Лукашенка.
Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.