Усі вони проголосили курс на інтеграцію в ЄС, а багато хто - і в НАТО. На шляху до своєї мети вони дедалі частіше кажуть Москві "До побачення!", попри її спроби утримати регіон. Сербія і Республіка Сербська (у складі БіГ) заради ЄС вимушені вибирати між мнимим "слов'янським братерством" із Росією та кращою якістю життя. Проблем стає дедалі більше, а їх рішення - складнішим.
Отже, Белград, Сербія. Ви вже читали в попередньому числі DT.UA про сумнівні результати візиту сюди російського президента ("Слов'янська любов із розрахунку", М.Гончар і В.Мартинюк). Александар Вучич, наче двоголовий сербський орел, дивиться і на Захід, і на Схід. Для Сходу (Росії) - "Калінка" у виконанні міністра закордонних справ та 1300 автобусів із сербської глибинки з любителями Путіна. Для Заходу - обіцянки врегулювати відносини з Косово в ім'я вступу до ЄС, куди дуже хочеться.
Тлом візиту були протести з закликами до А.Вучича піти у відставку, які тривали понад два місяці. Президента обвинувачують у переслідуванні опозиційних політиків, порушенні принципу розподілу влади, втручанні у прийняття судових рішень, підтримці корупції. "Президент Вучич повинен подати у відставку, щоб Сербія знову стала правовою державою", - заявив суддя Вищого суду Сербії Зоран Івошевич.
Візит "другара" Путіна не зняв протистояння, а лише посилив його і досяг керівництва країни
Скоп'є, столиця вже Північної Македонії. Вирішивши проблему зі своєю назвою, країна розчистила шлях у НАТО і ЄС. Альянс, схваливши 29 січня Протокол про приєднання, відчинив Північній Македонії ворота не тільки в НАТО, а й у ЄС, що стало потужним ударом по російських планах залишитися в регіоні. Влада країни наполегливо вирішує проблеми у відносинах між македонцями й албанцями, чому сприяє схвалення парламентом проекту Закону про надання албанській мові статусу другої державної
Далі - Приштина, Республіка Косово. У боротьбі за незалежність РК наприкінці 2018-го створила власну армію і впровадила 100% мита на товари з Сербії та БіГ. Триває зміцнення всіх адміністративних органів РК, які забезпечують життєдіяльність мультиетнічної Республіки, у тому числі й північних сербських районів, попри невдоволення Белграда їх буцімто "анексією" косоварами.
Лідер соціал-демократів Воєводини Ненад Чанак упевнений: Косово - "незалежна держава, і на це треба зважати", що почали розуміти і в Росії. Спікер парламенту Косово Кадрі Веселі розповів про свою зустріч із В.Путіним минулої осені в Парижі, а Хашим Тачі заявив про "відкриття диппредставництва Косово в Москві після досягнення угоди з Сербією". Знакові події!
Очевидно, справді невдовзі ми почуємо про угоду. Про її швидке досягнення говорять керівники РК, попри розбіжності. На столі кілька варіантів угоди між Сербією і Косово - визнання Белградом незалежності Косово, що смертельно для А.Вучича; обмін північних територій Косово на південні райони Сербії, але механізм не зовсім зрозумілий; створення сербської автономії в РК в обмін на членство в ООН та інших міжнародних організаціях без формального визнання. Не можна виключати і проведення міжнародної конференції, на якій попередньо обговорять можливі варіанти. Очікуване падіння уряду, про що заявив Рамуш Харадінай, може лише відтермінувати досягнення угоди.
А чи не час Україні визнати косовську реальність, вибивши з рук Росії можливість ґешефту з Заходом: "визнаю Косово, а ви остаточно забуваєте про окупований Крим"? А Сербія? Та чи друг вона нам?..
Подгориця, Чорногорія. У 2016-му країна зірвала російську спробу перевороту, а роком пізніше, остаточно вирвавшись із орбіти Кремля, стала членом НАТО, забезпечивши динамічне наближення членства в ЄС, можливо - до 2025 р.
Кремль не припиняє спроб дестабілізувати країну, підтримуючи опозиційний Демократичний фронт, що блокує роботу парламенту й організовує демонстрації. Схвалюючи агресію Росії проти нашої країни, ДФ вимагає від харизматичного президента Міло Джукановича не підтримувати санкції ЄС проти агресора. Олег Дерипаска фінансує діяльність опозиції, сподіваючись допомогти Путіну повернути Чорногорію під російський контроль, а собі - Комбінат алюмінію Подгориця, відібраний раніше рішенням суду.
Москва намагається утримати Чорногорію "скріпами" московсько-сербського православ'я, яке тут дуже впливове й загрожує національній безпеці. Однак терпіння влади урвалося, і М.Джуканович уперше заявив, що сербська православна церква в Чорногорії "дуже наполегливо підриває незалежність країни, і тому треба продовжити роботу з відновлення ЧПЦ". Україна могла б у цьому допомогти чорногорцям.
І, нарешті, Сараєво, Боснія і Герцеговина, найгарячіша точка на Західних Балканах, де ситуація продовжує погіршуватися, а країна, як і раніше, перебуває на межі війни і миру, що обумовлено низкою зовнішніх та внутрішніх чинників.
Головним зовнішнім чинником є прагнення Росії зберегти свій останній плацдарм на Балканах у БіГ, точніше - в Республіці Сербській. Цьому відповідала січнева зустріч Мілорада Додіка з В. Путіним у Белграді, нові запевнення про його підтримку і те, що прозвучало потім, - "я (М.Додік. - В.Ц.) - російська людина і згоден на військовий союз із Росією…"
Безвідповідальність політиків БіГ залишається негативною внутрішньою домінантою. Досі не сформовані уряди Федерації та БіГ після минулих всезагальних виборів. Нині М.Додік упевнено впроваджує путінську модель правління в РС із головними її атрибутами - тотальним поліцейським контролем, придушенням свобод, великосербською ідеологією та закликами до об'єднання всіх сербів під крилом Белграда.
Дестабілізують ситуацію, сіють страх провокаційні заяви і дії лідерів партій. Лідер бошняків Бакір Ізетбегович вимагає від Конституційного суду перегляду назви РС, яка буцім "не відображає мультинаціонального характеру" ентитету, що викликало різку критику з боку політиків БіГ і міжнародної спільноти в Сараєво. Частина хорватських партій не визнає Желько Комшича як обраного від хорватського народу члена Президії. М.Додік відмовляється працювати у приміщенні Президії доти, доки там не буде встановлено прапор РС, що суперечить законодавству БіГ і загрожує виходом РС з єдиної держави.
Усе це відбувається на тлі протистояння етно-політичних сил країни з низки проблем. Перша з них - підписання річного плану співробітництва з НАТО, що категорично відкидають боснійські серби. Але ж у 2006 р. саме Небойша Радманович, член Союзу незалежних соціал-демократів РС, підписав Framework Document, який підтвердив намір БіГ стати членом альянсу. Ці розбіжності блокують призначення прем'єр-міністра країни, яким, згідно з конституційним принципом ротації, повинен стати представник РС. Члени Президії БіГ від бошняцького й хорватського народів висунули сербському колезі ультиматум: підписання плану співробітництва з НАТО в обмін на призначення представника РС прем'єром. Але будь-який явний крок у бік альянсу неприйнятний для М.Додіка, як і відмова Ж.Комшича та Шефика Джаферовича від продовження атлантичної інтеграції. Врятувати ситуацію може тільки компроміс, можливо - частковий, що для політиків БіГ вкрай складно.
Інша проблема - необхідність актуалізації Дейтонських мирних угод, про що говорять практично всі політики БіГ і деякі члени Міжнародного співтовариства в Сараєво. Ці документи, які зупинили кровопролиття вчора, сьогодні не сприяють примиренню та розвитку держави, "не можуть запропонувати БіГ необхідних рішень", заявили Колінда Грабар-Китарович і Реджеп Ердоган під час першого візиту президента Туреччини в Хорватію у січні 2019-го. Росія та деякі політикани БіГ вимагають негайно припинити діяльність Офісу високого представника, що забезпечує виконання угод. Це згубно позначиться на БіГ, позбавивши її надійного помічника, інструмента забезпечення єдності і стабільності. Найімовірніше, Офіс завтра не закриють, а угоди та конституцію БіГ буде змінено відповідно до нових викликів, які стоять перед офіційним Сараєвом.
У країні чимало інших проблем - триває переслідування журналістів; не зменшується корупція; лунають заяви, що розпалюють міжнаціональну й міжконфесійну ворожнечу; сепаратизм стає дедалі популярнішим; порушуються права людини. Збільшується кількість російських інструкторів у центрі підготовки поліції в Баня-Луці, який поступово перетворюється на таку собі філію російського центру в Ніші (Сербія). Все це дестабілізує ситуацію і, врешті-решт, грає на руку Москві, яка ой як не хоче втратити свій останній оплот і союзника на Західних Балканах.
Суперечності та безвідповідальність стали причиною невдалого візиту членів Президії БіГ до Брюсселя (29-30.01. 2019). Визнавши "незворотність" просування країни до ЄС, їм укотре нагадали, що бажаний статус країни - кандидата на членство в Євросоюзі - можливий тільки після забезпечення верховенства права, результативної боротьби з корупцією та організованим криміналом, реалізації плану соціально-економічних реформ. А ЄС же - це те єдине, що об'єднує всіх політиків БіГ.
Мав рацію Вінстон Черчилль: Балкани створюють більше історій, ніж вони можуть спожити.