Результатом парламентських виборів у Фінляндії 19 квітня стало перетасування політичних сил у законодавчому органі країни. На перші ролі вийшла опозиційна партія "Фінляндський центр", лідером якої є мільйонер Юха Сіпіля. Його однопартійці завдяки пропорційній системі виборів отримають 49 місць у парламенті, який складається з 200 депутатів.
Правоцентристська партія "Національна коаліція", що очолювала до останнього часу правлячу коаліцію, змогла забезпечити собі в новому Едускунті (фінському парламенті) лише 37 мандатів і посіла третє місце. На другому опинилися націоналісти з партії "Істинні фіни" з 38 мандатами. Соціал-демократи займуть 34 крісла в залі парламенту. Ще чотири фінські партії поділять решту 42 мандати.
Фінську виборчу систему вирізняє те, що переможцем загальних виборів може стати партія, котра набере лише 21% голосів виборців. У результаті при владі зазвичай перебувають коаліції партій. Коаліція, що діяла до нинішніх виборів, включала представників п'яти політичних сил. А в момент свого формування в 2011 р. - навіть сімох.
Навесні минулого року, після прийняття бюджету, в якому було урізано соціальні витрати, від коаліції відколовся "Лівий альянс". Через півроку, після рішення будувати в країні атомну станцію, кабінет залишили екологи із "Зеленої ліги". Ці та інші потрясіння призвели до зміни прем'єра. Ним став лідер "Національної коаліції" Олександр Стубб. Пробув він на цій посаді лише 9 місяців.
Підтримка політики уряду в населення була рекордно низькою. Тільки 39% фінів, опитаних газетою Helsingin Sanomat та TNS Gallup, більш-менш задовільно оцінили роботу кабінету Стубба. Дехто навіть охрестив уряд, що йде, найгіршим в історії країни.
Головною причиною поразки називають економічні проблеми. Тоді як інші країни Європи почали видряпуватися з кризи, Фінляндія застрягла в рецесії. Фіни дозволили собі перевищити 3% дефіциту від розміру ВВП, а також довести борг до понад 60% ВВП. Тим часом у Гельсінкі були готові підтримувати загальноєвропейську політику урізання держвитрат. Але від ідеї "скинутися всією Європою" для порятунку Греції фіни були не в захваті. І серед членів ЄС вони займають одну з найжорсткіших позицій.
Проблеми країні додала криза деревообробної та паперової промисловості, що призвело до зростання безробіття. А протистояння Європи з Росією через агресивні дії Кремля в Україні та запровадження обопільних санкцій вплинули на фінський сільськогосподарський сектор. Сьогодні фінські фермери не мають змоги поставляти в Росію свої сир та молоко.
Усе це вплинуло на вибір виборців і, врешті-решт, привело до перемоги "Фінляндського центру". Адже партія Сіпіля позиціювала себе саме як аграрна. А її електорат - переважно фермери та жителі невеликих містечок у центральній і північній частині країни. Партія ж "Фінів", відома своєю популістською націоналістичною риторикою, за даними останніх виборів, виявилася фаворитом у середовищі жителів депресивних міських районів із переважно робітничим населенням та серед громадян, котрі втратили роботу.
Фінські експерти сьогодні припускають, що "Фінляндський центр" може запропонувати ввійти в майбутню коаліцію "Фінам", соціал-демократам, а також "Зеленій лізі". Однак Сіпіля відразу ж після виборів повідомив, що готовий говорити і з "Національною коаліцією".
Найбільші суперечності між основними противниками зводяться до питання ставлення до політики ЄС урізання держвитрат, допомоги країнам південної Європи, насамперед Греції. Потенційним членам нової коаліції також необхідно домовитися про адекватне реагування на демографічну кризу в країні та вжити заходів зі зменшення безробіття. Зокрема, Юха Сіпіля, фахівець у галузі індустрії високих технологій, запропонував створити фонд із 1,5 млрд євро на підтримку "стартапів" у бізнесі.
Крім того, під час виборів три найбільші партії заявляли про свою принципову згоду з ідеєю закріплення рівня мінімальних доходів. Найімовірніше, новий уряд муситиме підвищити вік виходу на пенсію, а також, можливо, дозволить залучати в країну кваліфікованих мігрантів. Утім, партія "Фінів" вважає, що натомість краще було б зменшити допомогу безробітним та стимулювати працюючих.
Коаліційні переговори традиційно не будуть простими. Але, за припущеннями ряду фінських експертів, якщо "Фінляндський центр" домовиться з "Національною коаліцією", колишній прем'єр Олександр Стубб зможе претендувати на посаду глави зовнішньополітичного відомства, яку він уже обіймав у 2008-2011 рр. У такому разі позиція Гельсінкі з ключових питань європейської політики залишиться незмінною. Адже навіть партія Сіпіля, перебуваючи в опозиції, не виступала за скасування санкцій проти Росії, а тільки вимагала від уряду Олександра Стубба добиватися від Брюсселя компенсації фінським фермерам економічних втрат від цих санкцій.
Агресія Росії проти України, загрози Москви на адресу країн Балтії привели до зростання військових витрат у нейтральній Фінляндії. Притому що ці витрати збільшуються на тлі скорочення важливих соціальних статей бюджету.
Восени минулого року партії, які входять до коаліції, практично одностайно домовилися про поступове підвищення військових витрат країни на період до 2020 р. Політики вирішили, що, хоча військовий бюджет країни становить 5% від ВВП, необхідно збільшити кошти на закупівлю військового обладнання з 500 млн євро на рік ще на 50 млн євро у 2016 р. і поступово довести додаткові асигнування до 150 млн євро.
Втім, цього явно недостатньо для переозброєння всієї армії. Наприклад, заміна 62 літаків F-18 Hornet, придбаних фінами ще на початку 90-х, потребує капіталовкладень на суму 5 млрд євро. Фінляндія поки що також не збільшуватиме чисельність своїх збройних сил із нинішніх 230 тисяч, хоча резерви дозволяють швидко довести її до півмільйона.
Фіни розгорнули особливу активність саме на дипломатичному фронті. Так, у травні минулого року першою реакцією на агресію Росії в Криму стало рішення Фінляндії і Швеції (які не є членами НАТО) об'єднати свої сили у разі підвищення загрози.
Слід зазначити, що армії двох країн доповнюють одна одну. Шведська краще оснащена технічно. У шведів більше літаків і кораблів, сучасного ракетного озброєння. А у фінів перевага в резервах живої сили, оскільки в країні досі діє призов на військову службу, чого у Швеції не роблять із 2010 р. Таким чином, обидві країни домовилися про спільну оборону, хоча військові двох країн визнали, що навіть об'єднаних сил двох армій недостатньо, аби протистояти масштабній агресії.
Ці висновки військових стали для фінського кабінету Стубба ще одним приводом замислитися над переглядом відносин із НАТО, посилити військову співпрацю з членами альянсу. У результаті, 9 квітня 2015 р. міністри оборони країн північної Європи - Швеції, Норвегії, Данії, Ісландії - ухвалили спільну декларацію.
В цьому документі міністри прямо вказали на російське керівництво як джерело нестабільності та загроз для регіону, оскільки Кремль "перейшов до практики використання військової сили для досягнення своїх політичних цілей, навіть із порушенням принципів міжнародного права". Глави військових відомств домовилися координувати свої дії як проти провокацій російських військових у регіоні, так і проти спроб Москви посіяти розбіжності серед членів ЄС та НАТО.
Відтак, під час минулих виборів "Національна коаліція" та Олександр Стубб агітували за вступ країни до НАТО. Більшість фінів поки що цю ідею не підтримують. Що не знімає питання з порядку денного. Адже Росія останніми місяцями, як і в часи Радянського Союзу, любить демонстративно грати м'язами в Північній Європі. І це викликає тривогу у фінських політиків.