Через понад 40 років сторони впритул наблизилися до вирішення найбільш затяжного конфлікту в Європі.
Розділений Кіпр може перетворитися на федерацію, що складатиметься з двох частин - грецької і турецької зі спільним урядом. Кіпріоти по обидва боки розмежувальної лінії демонстраціями підтримали мирні переговори, які минулого тижня у штаб-квартирі ООН у Женеві провели президент Республіки Кіпр Нікос Анастасіадіс та лідер турецької громади острова Мустафа Акинджи, який представляє невизнану ніким, крім Анкари, Турецьку Республіку Північного Кіпру. На столі перемовників лежали карти острова з новим накресленням лінії розмежування між північчю та півднем. А в теках дипломатів - папери з ідеями, як вирішити проблему турецької окупації північної частини острова; документи про те, як відновити майнові права 200 тис. греків і турків, котрі вимушено стали біженцями внаслідок війни 1974 р., і про те, як гарантувати виконання мирної угоди. Влада Нікосії пішла на переговори, які, у разі успіху, дозволять об'єднати країну, а також дадуть можливість жителям невизнаної турецької республіки на півночі острова стати повноправними громадянами й користуватися всіма правами, передбаченими для жителів країн Євросоюзу.
Гра в карти
Женевській зустрічі передували півтора року напруженої роботи дипломатів із ООН та Євро-союзу, а також представників двох громад Кіпру. У 2014 р. аналогічні мирні переговори провалилися, оскільки їх результати не підтримала на референдумі грецька громада. 75% греків-кіпріотів проголосували "проти", тоді як більшість турків-кіпріотів підтримали мирні ініціативи. Обрання Акинджи головою північного Кіпру в 2015 р. створило нові умови для поновлення діалогу про об'єднання острова.
Швейцарію вибрали місцем проведення фінальної фази переговорів, щоб створити комфортнішу атмосферу й відгородити лідерів грецької та турецької громад Кіпру від політичних пристрастей, які супроводжували переговори. Формально головними темами перемовин були заявлені проблеми майнових прав переміщених осіб, гарантій безпеки, а також способів організації управління у разі об'єднання острова на федеративній основі.
Однак із минулого понеділка і до вечора середи головним виявилося питання визначення територій уздовж лінії розмежування, які будуть передані з турецької в грецьку частину острова і навпаки. По суті, йшлося про долю кількох поселень, залишених жителями, оскільки вони опинилися в буферній зоні - т.зв. зеленої лінії, що вже кілька десятків років контролюється контингентом миротворців ООН. Ключовим спірним питанням є кордон у районі міста Морфу (Гюзельюрт - у турецькому варіанті), що його грецька сторона вимагає повністю повернути під свій контроль у разі створення федеративної держави.
Раніше саме питання кордону не дозволяло сторонам знайти рішення з усіх інших питань. У листопаді минулого року сторони вирішили, що кожна з них представить куратору переговорів - Еспену Барту Ейде - спеціальному радникові генсека ООН з Кіпру, свою карту. Грецький варіант передбачає, що турецька частина острова становитиме 28,2% від загальної території, на турецькій же карті лінія проведена так, що турки отримають 29,2% від загальної території.
11 січня ввечері Акинджи й Анастасіадіс замкнулися на кілька годин в окремій кімнаті, кожен зі своїм картографом, аби накреслити фінальний варіант карт, враховуючи різні параметри і критерії. Потім обидві карти були передані Ейде, і надалі вже фахівці ООН мають розробити єдиний варіант, який дозволить вирішити спірні моменти стосовно територіального розподілу острова. Окремо повідомляється, що грецька делегація, крім своєї карти, надала представникові ООН письмові заперечення й зауваження з приводу кордону, накресленого в турецькому варіанті. Своєю чергою, турки не зробили таких заперечень. За словами Еспена Барта Ейде, карти, складені в Женеві, не будуть опубліковані, щоб не давати можливості противникам мирної угоди критикувати досягнутий компроміс.
Проблеми безпеки та гарантії для миру на Кіпрі
По суті, обмін картами - це й був головний підсумок женевських переговорів щодо Кіпру. Раніше саме з ним сторони намагалися узгодити решту питань мирних переговорів. Так, ще в середу вранці турецька сторона натякала: передача її карти може й не відбутися, якщо на перемовинах греки не підуть на поступки з питання майбутнього федерального устрою Кіпру. Ключове для турецької сторони - питання організації спільного управління островом на основі ротації президентів, які б представляли кожну з двох етнічних груп. Греки поки що негативно ставляться до цієї ідеї.
Крім того, не вирішені всі проблеми відновлення прав приблизно 200 тис. греків-кіпріотів, які втратили своє майно після війни 1974 р., втечі або насильницького виселення з Північного Кіпру. Теоретично, вони зможуть повернутися у свої будинки після підписання мирної угоди, однак наразі питання їхнього правового захисту і статусу не врегульоване. Турки, у принципі, не проти, щоб у разі об'єднання острова греки поверталися й селилися в його північній частині, але на відновлення повноцінної інфраструктури та побудову нового житла знадобиться понад 10 млрд євро інвестицій. Тим часом турки не згодні на реституцію й не хочуть, щоб переселення греків на північ призвело до виселення турків із зайнятих ними квартир, які до 1974 р. належали грекам.
Греки зможуть отримати права в північній частині острова лише в тому разі, якщо жителям турецької частини буде надано всі громадянські права Кіпру, тобто й такі, як для громадян Євросоюзу. Слід мати на увазі, що ці ж права також буде надано тим вихідцям із материкової Туреччини, які переселилися на Кіпр після 1974-го, у роки окупації його північної частини турецькими військами. Турки загалом виступають за те, щоб конституція, яку буде прийнято для нової федеральної держави, передбачала рівні права для греків і турків. У середовищі грецьких політиків, однак, є думка, що турки-кіпріоти можуть розраховувати лише на права, передбачені для національних меншин. Усі ці питання внутрішнього характеру обидві кіпрські громади також мають вирішувати під час референдуму. Нагадаємо, що вже неодноразово референдум зводив нанівець всі зусилля перемовників. Але після нинішніх переговорів у Швейцарії і Акинджи, і Анастасіадіс демонстрували більше впевненості у своїх можливостях переконати співвітчизників у тому, що вони на правильному шляху до примирення.
Слід також брати до уваги, що переважна більшість політичних сил, представлених у парламенті Республіки Кіпр, налаштовані проти угоди з турками. Своєю чергою, турецькі політики Північного Кіпру перебувають під фактичним контролем турецького уряду в Анкарі й узгоджують свої дії на переговорах із ним. Зважаючи на нинішні складні відносини Анкари і Брюсселя, питання мирного врегулювання на Кіпрі може бути ускладнене зовнішніми чинниками, позицією країн, котрі виступають гарантами кіпрської безпеки (крім Туреччини та Греції, до їх числа також входить Велика Британія, в якої на Кіпрі - у його грецькій частині - є дві військові бази, що займають 3% території острова).
Не варто виключати і спроб Росії торпедувати переговори про майбутнє Кіпру або впливати на греків-кіпріотів. У очікуваній федерації Кремль, очевидно, втратить значну частину свого впливу на владу Нікосії. У грецькій частині зосереджені значні російські економічні інтереси, а об'єднаний Кіпр, імовірно, вже не буде для росіян "податковим раєм". Військова співпраця Росії з владою грецької Республіки Кіпр, а також прагнення російських фірм брати участь у розробці енергетичних ресурсів на шельфі острова також будуть поставлені під сумнів. Туреччина, США, Єгипет і Ізраїль зможуть активніше протидіяти Росії та спрямовувати транзитні енергетичні потоки через північну частину острова.
Кіпр не є членом НАТО саме через негативне ставлення до альянсу в грецькій частині острова. Після об'єднання ця ситуація може змінитися, бо турки-кіпріоти налаштовані до НАТО прихильніше, оскільки Туреччина і її війська на Кіпрі всі ці роки гарантували безпеку невизнаної турецької республіки. Туреччина та США, очевидно, зацікавлені, щоб у результаті вирішення кіпрського конфлікту покращилися відносини між Туреччиною і Грецією (двома членами НАТО). Це, своєю чергою, поліпшить відносини між Туреччиною і ЄС, а також загалом між НАТО і Євросоюзом.
12 січня 2017 р. в Женеві розпочалася друга фаза кіпрських переговорів у форматі міжнародної конференції. У ній, крім лідерів двох кіпрських громад, уже брали участь представники трьох країн гарантів - Греції, Туреччини та Великої Британії на рівні міністрів закордонних справ. До Женеви прилетіли також новий генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш та голова Європейської комісії Жан-Клод Юнкер і верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні.
Участь таких високопоставлених осіб мала посилити дискусію з питань безпеки для Кіпру. Слід зазначити, що грецькі політики (як у Нікосії, так і в Афінах) з самого початку виступали проти такого формату переговорів, оскільки вважали, що він певною мірою обмежує суверенітет Республіки Кіпр як самостійної європейської держави, ставить його в залежність від зовнішнього впливу. Це був явний натяк на Туреччину, яка, навпаки, наполягає, що вона мусить і надалі відігравати роль гаранта безпеки для Кіпру в процесі його федералізації та об'єднання. Таку думку поділяють і представники турецької громади Кіпру. Нині Туреччина тримає на півночі Кіпру близько 35 тис. своїх солдатів, які, на думку греків-кіпріотів, є окупантами і мають бути виведені з острова. Процес переговорів про їх виведення буде складним, оскільки турки-кіпріоти виступають за збереження обмеженої турецької військової присутності на півночі, але вже в рамках узгоджених із ЄС та НАТО параметрів. Греки поки що не погоджуються на такий варіант.
Таким чином, у Женеві зроблено чергові, однак досить обнадійливі кроки на шляху до об'єднання Кіпру і вирішення старого міжнародного конфлікту. У цьому процесі переплелися суперечності й інтереси країн Європи і Туреччини, рішучість представників грецької та турецької громад острова досягти об'єднання, відчинилося вікно можливостей для побудови нових відносин між країнами, які довго ворогували між собою.