Щеплення від COVID-19 дає всьому світу надію на подолання пандемії, що вже призвела до мільйонів смертей, порушила звичний життєвий уклад і завдала значних збитків світовій економіці. Проте боротьба за вакцинні дози поставила під питання справедливість їх розподілення між багатими та бідними країнами. І, доки західні уряди сконцентровані на вакцинуванні власного населення, викликаючи гнів обділених країн, Китай та Росія посилюють свій вплив, охоче «рятуючи світ» сироватками власного виробництва.
Генсек ООН Антоніу Гутерреш на недавньому засіданні Ради Безпеки ООН розкритикував «дико нерівномірне та несправедливе» розподілення вакцин, зазначивши, що в 10 країнах проведено 75% усіх щеплень, тоді як 130 країн залишилися без єдиної дози. «Вакцинний націоналізм» став об'єктом критики і гендиректора ВООЗ Тедроса Аданома Гебреєсуса, коли виявилося, що багаті країни, населення яких становить 14% загальносвітового, вже зарезервували 53% вакцин, що перебувають на третій фазі випробувань. Ця ситуація виникла тому, що багаті країни замовили широкий профіль препаратів ще на етапі їх розробки за відсутності розуміння, котрі з них будуть схвалені регуляторними органами.
Швидкість розробки та прискорені темпи виходу цих вакцин на ринок дозволили провідним державам отримати доступ до потенційно життєздатних сироваток за малий відтинок часу. До прикладу, ЄС замовив 1,6 млрд доз для дорослого населення, яке становить приблизно 375 мільйонів. Враховуючи, що імунізація цими препаратами потребує двох доз, за винятком 200 млн одноразових від Johnson&Johnson, замовлення зможуть покрити 900 мільйонів людей. Аналогічна ситуація і з Великою Британією, яка замовила 219 млн доз для 54 мільйонів дорослого населення (утворивши надлишок 165 млн), та Канадою, яка зарезервувала 188 млн повних вакцинацій для 32 мільйонів дорослих (перевищивши потребу на 156 млн).
З одного боку, держави, які інвестували в дослідження, розробку та закупівлю майбутніх вакцин, надали важливе фінансування для виведення надважливих на сьогодні препаратів на ринок. З іншого — отримали пріоритетне право одержати їх згідно з укладеними попередньо двосторонніми договорами. Оскільки більшість розвинених держав віддають пріоритет щепленню власного населення для вироблення колективного імунітету (а він, за даними ВООЗ, досягається за наявності в 65–70% від загальної кількості), а виробничі потужності фармацевтичних компаній поки що не здатні задовольнити всі потреби, виникла проблема з розподіленням вакцин.
Задля гарантування рівного доступу всіх країн до безпечних і ефективних препаратів проти коронавірусу ВООЗ спільно з Альянсом ГАВІ та Коаліцією з інновацій у сфері забезпечення готовності до епідемій (СЕРІ) ще у квітні минулого року заснували глобальну ініціативу COVAX, яка об'єднує 190 країн. Механізм COVAX зарезервував 2 млрд доз вакцин, які мають бути запропоновані на рівних умовах усім країнам-учасницям: насамперед для імунізації медичних працівників, а потім — для вразливих груп населення упродовж 2021 року. При цьому 92 країни з низьким та середнім рівнями розвитку (серед яких і Україна) мають право на допомогу COVAX за кошти спонсорів. Першою і поки що єдиною країною, котра отримала 600 тис. доз у рамках цієї ініціативи, стала Гана.
Отримання зарезервованих вакцин COVAX ускладнюється тим, що більшість компаній-виробників і країн співпрацюють переважно на двосторонній основі, в обхід ініціативи, щоб гарантувати власні поставки, почасти підвищуючи ціни та намагаючись зайняти перші місця в черзі. До того ж більшість виробників віддають перевагу отриманню дозволів від регуляторних органів окремих держав, а не відправці своїх досьє до ВООЗ для попередньої кваліфікації. Тож керівництво ВООЗ звернулося до урядів держав, які вже провели імунізацію медичних працівників та літніх людей, із проханням більше уваги приділяти місцю COVAX у черзі та ділитися своїми дозами з нею.
Ініціатива може покрити потреби у щепленні лише 20% населення кожної з держав, котрі до неї приєдналися, за умови виконання договорів. За деякими оцінками, близько 85 країн із низьким рівнем прибутків можуть не отримати широкого доступу до вакцин аж до 2023 року, а їх масова імунізація стане доступною тільки у 2024-му. Відсутність вакцинації в небагатих країнах загрожує новими спалахами хвороби та мутацією вірусу, а відтак ставить під сумнів здобутки інших держав, які реалізували імунізацію. Принаймні такі песимістичні прогнози дають лідери міжнародних організацій, спонукаючи уряди багатих країн не залишати своїх бідних сусідів.
А суперечок навколо вакцинних доз та ображених сусідів уже назбиралося чимало.
Через два місяці після того як Європейський Союз розпочав свої програми з вакцинації, чотири з шести залишених поза увагою балканських країн почали шукати розв'язання проблеми в Китаї та Росії. Це попри те, що потреба для імунізації медиків усього регіону становила менше, ніж кількість вакцинацій ЄС на день. Сербія стала першою з європейських країн, яка закупила 1,5 млн доз вакцин від китайської компанії Sinopharm на додачу до американсько-німецької Pfizer-BioNTech та російської «Спутнік V», і планує до кінця року запустити її власне виробництво. Зв'язки президента Вучича з Москвою та Пекіном допомогли йому диверсифікувати джерела постачання, досягти успіхів у щепленні власного населення і навіть перевищити показники ЄС, а також поділитися з сусідами, поки ті чекають своїх замовлень. Китай і Росія своєю чергою отримали додаткові іміджеві переваги в балканських країнах.
Звернутися до Росії довелось і Сан-Марино — карликовій державі, що розміщена в центрі Італії, але не входить до Європейського Союзу. Італія сама зіштовхнулася з нестачею препаратів через недопостачання з ЄС, який це робить централізовано, і не змогла надати жодної ампули вакцини відповідно до підписаного раніше протоколу між країнами на 50 тис. доз.
Попри те, що Європейський Союз критикують через вакцинний егоїзм щодо інших країн, усередині об'єднання є свої проблеми: з виконанням замовлень фармацевтичними компаніями. Днями об'єднаний комітет Європарламенту заслухав пояснення генерального директора компанії AstraZeneca (виробника однієї з чотирьох вакцин, схвалених на території Союзу) через серйозне недопостачання — 120 млн доз. Прозвучали навіть підозри, що вони «просочились до Великої Британії», тоді як держави-члени потерпають від серйозних затримок виконання графіків щеплення.
Це спонукає окремі держави-члени шукати інші джерела постачання в обхід узгодження з Брюсселем. Так Угорщина стала першою країною в ЄС, яка розпочала щеплення препаратом від китайської Sinopharm без його схвалення Європейською агенцією з медичних препаратів. Раніше країна брала участь у випробовуванні російського «Спутніка V», але поки що відмовилась закуповувати його через «недостатні виробничі можливості». Будапешт оминув узгодження закупівлі препаратів із владою Євросоюзу, спираючись на власне законодавство, яке дозволяє в екстрених випадках імпортувати ліки без додаткового схвалення. Цю шпарину можуть використати і сусідні Чехія та Словаччина, які потерпають від високого рівня захворюваності на коронавірус. Президент Чехії вже звернувся до Владіміра Путіна з проханням допомогти з поставками російської вакцини, а уряд Словаччини днями розпочав обговорення можливостей закупівлі та використання «Спутніка V».
Забезпечення імунізації населення стає наразі визначальним чинником дієздатності влади в усіх куточках світу і змушує уряди країн здобувати вакцину в будь-який спосіб. Тут їм на руку грає готовність Китаю та Росії надати власні препарати, а для двох останніх — це можливість використати вакцину як дипломатичний інструмент у загальносвітовій конкуренції за вплив.
Китай не приховує наміру зробити вакцини власного виробництва «глобальним суспільним благом», обіцяючи розумну ціну для країн, що розвиваються. А Росія на січень нинішнього року оголосила про розміщення 1 млрд замовлень в усьому світі на «Спутнік V», намагаючись підкреслити його популярність і потенціал. На тлі сумнівів західних країн у безпеці препарату, розробленого в дуже стислі терміни, влада країни наголошує на 91,8% ефективності. Долучився до просування «Спутніка V» на всіх дипломатичних зустрічах вищого рівня і Владімір Путін, закликаючи до участі у спільному виробництві та впровадженні сироватки. Хоча сам російський президент нею досі не щепився.
Більша доступність вакцин китайського та російського виробництва пояснюється не тільки бажанням зіграти на факторі відданості колективізмові, тоді як США та інші країни зосереджені на подоланні пандемії всередині, а й нижчою, порівняно з іншими західними конкурентами, ціною. І хоча вартість у 10 і 14 доларів російської та китайської вакцин відповідно, все ж значно перевищує три долари за дозу AstraZeneca, виробничі потужності останньої не можуть задовольнити потреб світового ринку, в якому Росія націлилася на четверту частину.
У лютому до вакцинної гонки долучилася й Індія, що вирішила поборотися за дипломатичний вплив із Китаєм у Південній Азії. Уряди Бутану, Непалу, Бангладеш, Мальдівів, М'янми, Маврикію та Сейшельських островів отримали «Дар народу і уряду Індії» — вакцину Oxford/AstraZeneca, розроблену шведсько-британською компанією й виготовлену Інститутом сироватки Індії. У відповідь Китай оголосив про надання безкоштовної допомоги вакцинами 13 країнам, а також про намір найближчим часом допомогти ще 38.
Попри те, що акти щедрості цих країн проходять на тлі недостатньо швидкого щеплення власного населення, в перспективі вони, очевидно, принесуть свої дивіденди. Так, наприклад, Пекін використовує пропозицію надання преференційного доступу до вакцин у рамках ініціативи «Один пояс, один шлях», поряд з інвестиціями в інфраструктурні та енергетичні проєкти, порти тощо. А скориставшись прогалиною у відносинах між США та країнами Латинської Америки, торік уклав угоди з випробування, виробництва та продажу вакцин у глибині традиційної сфери впливу США. Китаєві успішна вакцинна дипломатія може допомогти не тільки поліпшити імідж, зіпсований звинуваченнями в несвоєчасному сповіщенні про вірус, а й вивести на передові позиції свої біотехнологічні компанії, які раніше працювали переважно для внутрішнього ринку, особливо на тлі тривалості боротьби з епідемією коронавірусу.
Географія зацікавленості в розширенні впливу чітко ілюструє напрями інтересів згадуваних держав. Саме тому присутність у цьому ланцюгу ОАЕ, які демонструють один із найвищих показників імунізації населення вакциною від китайської Sinopharm, та ще й діляться нею зі своїми союзниками, покликана допомогти Пекіну закріпитися на Близькому Сході. Певна відстороненість Заходу від загальної координації зусиль у боротьбі з пандемією та відсутність міцного глобального лідерства створили передумови для посилення впливу окремих акторів.
Великі держави від самого початку включилися в гонку зі створення власних вакцин не тільки задля ілюстрування високого рівня технологічного та наукового розвитку, а й задля досягнення із їх допомогою глобальних переваг. Вакцина стає новітньою зброєю, поряд із традиційними видами озброєнь, а не виключно засобом для подолання пандемії, і, на жаль, породжує нерівність у новому постпандемічному світі, де б мала стати елементом загального блага.
Більше статей Наталії Бутирської читайте за посиланням.