Практика таврування неугодних організацій, ЗМІ та приватних осіб давно стала звичною в РФ. Аби легально працювати, вони зобов'язані зазначати свій статус «іноземного агента» і проходити складні процедури звітності. Опинитися в такому статусі просто: достатньо, наприклад, отримати грошовий переказ з-за кордону або від іншого «іноземного агента», щоби наглядові органи без рішення суду внесли до відповідного списку. Деякі «іноземні агенти» пристосувалися до нового статусу й продовжують роботу, наприклад, відома соціологічна служба «Левада-центр». Це краще ніж потрапити до списку «небажаних організацій». Таким у РФ працювати просто заборонено. Зі свого боку, російським громадянам заборонено співпрацювати з «небажаними організаціями», які працюють поза російською юрисдикцією. Потрапити до списку «небажаних» у РФ так само просто, як і до списку «іноземних».
Однак на цьому звичному російському тлі останнім часом з'являються нові обмеження, що зачіпають політичні та особисті свободи громадян. Деякі — відверто репресивні, інші приховані під начебто пристойними цілями. Цього тижня Держдума РФ у прискореному режимі ухвалила закон, що забороняє участь у будь-яких виборах громадянам, будь-яким чином причетним до діяльності екстремістських або терористичних організацій. Для керівників і засновників таких організацій поразка в пасивному виборчому праві триватиме п'ять років після рішення суду щодо визнання організації екстремістською або терористичною, для учасників і помічників у діяльності — три роки.
На перший погляд цей захід здається пристойним: терористам і екстремістам не місце в органах влади будь-якої країни. Та коли придивитися уважніше, виявляється репресивний аспект, що не має стосунку до усталених демократичних практик. По-перше, поразку в правах упроваджено заднім числом: вона поширюється на діяльність керівників і засновників забороненої організації за три роки до відповідного рішення суду, для пересічних учасників (при цьому участь трактується широко) — за рік. По-друге, впровадження нових заборон було відверто прив'язане до Фонду боротьби з корупцією (ФБК) російського опозиціонера Олексія Навального. Процедуру визнання його екстремістським було дотримано, але вона відображала своєрідний російський погляд на природу екстремізму. До останнього віднесено будь-яку політичну діяльність, не узгоджену з Кремлем.
Це нове розуміння екстремізму спирається на сучасні IT-технології. Розгромивши ФБК і його регіональні штаби, російські спецслужби отримали доступ до сотень тисяч електронних записів про людей, які у певний спосіб підтримують цю організацію. Шляхом співставлення цих даних з результатами розпізнавання облич за допомогою камер відеоспостереження в Москві та великих містах були ідентифіковані вмотивовані учасники нещодавніх протестів на підтримку Олексія Навального. Звісно, їм найближчими роками заборонено брати участь у будь-яких виборах. Але репресії сягають далі — «політично неблагонадійних» звільняють з роботи. Набула розголосу історія звільнення кількох сотень людей, які симпатизують ФБК, з московського метро.
Дедалі глибше зачищається інформаційне поле. В останні місяці до списку «іноземних агентів» потрапило популярне інтернет-видання «Медуза». Переслідувань зазнали редактори та журналісти «Медиазоны», «Важных историй», DOXA. Наслідки були серйозними. Будь-яке російськомовне видання, неважливо, де зареєстроване та знаходиться, залежить від російськомовної аудиторії РФ. Якщо доступ до цієї аудиторії утруднено, то немає доходів від реклами, а отже, немає і самої роботи. На ЗМІ, що залишаються на ринку, також накладають додаткові обмеження. Уже давно в РФ небезпечно робити пости, репости і ставити «лайки» всьому, в чому правоохоронні органи можуть угледіти ознаки екстремізму. А тепер Держдума РФ ухвалила закон, яким впроваджено відповідальність журналістів за цитування неблагонадійної інформації іншого ЗМІ, головного редактора якого не можна встановити й притягти до відповідальності.
Способів захисту у репресованих дедалі менше. Формально вони мають право на адвоката для захисту своїх прав у суді. Але тиснуть і на адвокатів. Під правоохоронний прес потрапила адвокатська та правозахисна група «Команда 29». Число в назві означає як статтю конституції Росії, де йдеться про базові свободи, так і розділ кримінального кодексу, в якому зібрано статті, що стосуються злочинів проти держави. Влада знайшла механізм тиску на адвокатів «Команди 29» — судове покарання за розголошення таємниці слідства. Після цього їх автоматично відсторонюють від ведення справ.
Репресії проти неугодних російській владі джерел інформації супроводжуються новими ідеологічними обмеженнями на саму інформацію. До Держдуми РФ внесено законопроєкт, що забороняє ототожнювати цілі, рішення й дії СРСР і нацистської Німеччини, заперечувати «вирішальну роль радянського народу» в розгромі нацистської Німеччини та «гуманітарну місію Союзу РСР» під час звільнення країн Європи. Правозастосовні інтерпретації дадуть змогу з легкістю поставити поза законом будь-яке висвітлення та вивчення історії Другої світової війни, що виходить за ідеологічні межі сучасної російської кінопродукції.
Ідеологічний тренд проник і до російського академічного середовища, яке досить довго опиралося поверненню минулого. Президент Російської академії наук (РАН) Алєксандр Сєргєєв заявив у травні, що однією з проблем шкільної освіти в РФ є відсутність ідеології, побудованої на цінностях, які об'єднують.
Ідеологія проникає у будь-яку просвітницьку діяльність у РФ. У квітні набрав чинності скандальний закон про освіту, який наділив уряд повноваженнями контролювати все, що пов'язано з діяльністю «поза межами освітніх програм», але спрямованою на «поширення знань, досвіду, формування умінь, навичок». Заборонивши неугодні джерела знань, Кремль одразу створив угодне. У своєму посланні Федеральним зборам Владімір Путін нічого не сказав про концентрацію військ біля кордонів із Україною, зате вказав на необхідність «перезавантаження» на новій технологічній платформі створеного ще за радянських часів товариства «Знание».
Сказано — зроблено. Наглядову раду товариства «Знание» очолив перший заступник керівника адміністрації президента РФ, куратор внутрішньої політики Сєргєй Кірієнко. До ради увійшли помічники російського президента Владімір Мєдинський, Максім Орєшкін і Андрєй Фурсєнко. Вони тут-таки організували першу акцію в межах нової централізованої освіти — всеросійський освітній форум «Новое знание», де впродовж кількох днів, розставляючи потрібні акценти, виступали міністри, громадські діячі та вчені. Інтерес до форуму підігрів виступ Ілона Маска, який вирішив побудувати в РФ завод Tesla.
Своєрідним економічним додатком нової ідеології стало активне просування ідеї заміни трудових мігрантів російськими в'язнями. На захист ідеї висловилися керівник пенітенціарної системи та міністр юстиції РФ. Тривожні спогади про сталінський ГУЛАГ зустріли тезою, що праця в'язнів створює для них «соціальні ліфти» (вельми схоже на гасло гітлерівських концентраційних таборів «Праця звільняє»).
Дії російської влади можна почасти пояснити підготовкою виборів до Держдуми у вересні цього року. Але їхній результат гарантований уже зараз без особливих зусиль. Виборчі процедури, що дають змогу голосувати впродовж трьох днів поза виборчими дільницями, вже відпрацьовано минулого року під час голосування за оновлену російську конституцію. Але, можливо, в Кремлі вирішили, що згасання соціальних протестів у РФ, які, здавалося, набирали обертів протягом останніх років, дає змогу «закрутити гайки» й полегшити у такий спосіб роботу виборчих комісій.
Є ще одне пояснення надмірних суворостей, що призводять політичний ландшафт РФ до стану чистого поля. У несподіваний спосіб вони формують порядок денний американо-російського саміту в Женеві, призначеного на 16 червня. Із глибин російської влади прозвучали сигнали щодо можливої внутрішньої «відлиги», якщо відносини із США поновлюватимуться, а санкції — зніматимуться. Звісно, «відлигу» буде краще помітно на тлі арктичної вічної мерзлоти.
Хоч би якими були раціональні резони внутрішньополітичних репресій для російської влади, вони занадто швидко та глибоко вкарбовуються у повсякденні практики. Навряд чи РФ зможе легко їх позбутися, навіть якщо політика влади зміниться.