Знадобився всього тиждень, щоб увергнути Британію в кризу. Не політичну, не фінансову і навіть не інституційну. А кризу моральну, яка заторкує такі постулати старої демократії, як чесність політиків, непідкупність поліції, порядність журналістів. Млявоплинний скандал про незаконне прослуховування приватних телефонів журналістами наймасовішого і найжовтішого видання країни News of the World (NoW) вибухнув 4 липня. Найняті детективи прослуховували мобільні телефони не тільки політиків, зірок спорту та шоу-бізнесу, персоналу королівських осіб. Стало відомо, що було зламано доступ до мобільного телефона зниклої 13-річної дівчинки Міллі Доулер. Її 2002 року шукала вся країна, а через півроку її було знайдено вбитою. Найбільше шокував був той факт, що «прослуховувачі» видаляли повідомлення, щоб у скриньці голосової пошти було достатньо місця. Тим самим вони давали безпідставну надію батькам і вводили в оману слідство. Цинізм працівників газети обурив країну. Ще через день з’явилися новини про те, що нелегально прослуховували також телефонні розмови родичів жертв вибухів у лондонському метро в липні 2005 року.
Арешти, відставки, звільнення посипалися одне за одним. А на початку цього тижня було знайдено мертвим журналіста, який першим у січні 2011-го публічно заявив (в інтерв’ю Бі-бі-сі), що прослуховування санкціонувало керівництво газети, в якій він раніше працював.
Прем’єр-міністр Девід Кемерон перервав свій візит на Африканський континент і терміново прибув на батьківщину. У середу його чекав бій у парламенті - традиційна щотижнева година відповідей на запитання опозиції. До речі, парламент, на пропозицію лідера опозиції лейбориста Мілібенда, відклав початок канікул (за розкладом - з понеділка 18-го). Бо у вівторок відбулися слухання у спеціальному парламентському комітеті, в середу - офіційна заява прем’єр-міністра.
Історія
А тим часом перша підозра про нелегальні методи роботи в News of the World з’явилася ще 2005 року. Тоді незначний епізод з травмою ноги принца Вільяма, «розкритий» на сторінках NoW, дав слідчим привід підозрювати репортерів у прослуховуванні розмов помічників принца.
Розслідування закінчилося в 2007-му, за гратами опинилися редактор відділу придворної хроніки Клайв Гудман і приватний детектив Гленн Малкейр, який працював на NoW. Обидва відбули строки покарання - чотири і шість місяців відповідно. Тоді ж вищий менеджмент корпорації News International та її керівник Мердок-молодший наполягали, що справа стосувалася лише одного непорядного репортера.
Восьмого липня цього року під варту було взято колишнього головного редактора NoW Енді Коулсона, до недавнього часу директора з питань комунікацій британського прем’єра. Арешт відбувся після заяви колишнього репортера газети Шона Хоара про те, що сам Коулсон давав йому розпорядження про прослуховування телефонів. Хоч як дивно, але саме цього журналіста було знайдено мертвим у своїй квартирі на початку тижня. Поліція поки що не знайшла слідів насильницької смерті.
Колишній редактор також підозрюється у підкупі поліцейських. Наступного дня Коулсона було звільнено під заставу. Виходячи з поліцейської дільниці, він сказав журналістам, що знає багато чого, але розповісти не має права. Свою провину категорично заперечує.
Через тиждень було заарештовано Ребекку Брукс, ще одного колишнього редактора газети News of the World. Підозри ті самі. Саме Брукс керувала редакцією в 2002 році, коли прослуховувався телефон убитої дівчинки. Після 12-годинного допиту Брукс було відпущено під заставу. Її арешт став десятим у справі про прослуховування. Набагато більше людей у ??Британії не вірять, ніж вірять, що Брукс не знала про те, що відбувається в її редакції.
Жертвами брудної роботи журналістів NoW себе вважають чимало відомих у Британії людей. Серед них колишній віце-прем’єр-міністр в уряді лейбористів лорд Девід Прескот, мер Лондона консерватор Борис Джонсон, народний улюбленець бізнесмен Річард Бренсон, видавець Макс Кліффорд, актриса Сієнна Міллер, актор Х’ю Грант. Усього в конфіскованих документах газети згадуються чотири тисячі осіб, якими цікавилися працівники NoW та їхні підручні детективи.
Газета
З четвертого липня скандал набрав таких обертів, що вже за кілька днів медіакорпорація ухвалила рішення закрити газету. В неділю десятого липня вийшов останній номер News of the World. Він розійшовся накладом 5 млн. примірників. На першій сторінці - два слова: «Спасибі. Прощавайте!». В останньому номері не було жодної комерційної реклами, а всі площі було віддано оголошенням благодійних організацій. Дохід від останнього номера також пішов благодійним кампаніям.
Найбільш читана у Великобританії недільна газета News of the World проіснувала 168 років. Її захмарний наклад у 2,8 млн. примірників не вдалося «переплюнути» жодному виданню. Популярність жовтій газетці забезпечували різні сенсації з приватного життя зірок, політиків та інших знаменитостей. Яким чином їх добували, тепер розбиратиметься слідство.
Куди підуть 200 осіб звільненого персоналу, поки що не повідомляється. Тим більше що журналістам нинішньої редакції доводиться розплачуватися за гріхи газети шестирічної давності. Хоча на медіаринку ходять чутки, що місце NoW займе щоденна газета The Sun, яка також входить до корпорації Мердока.
Згідно з повідомленнями з різних джерел, розгул уседозволеності в News of the World припав на 2003-2006 роки. Агентству Reuters вдалося взяти інтерв’ю у кількох колишніх журналістів видання. Вони, зокрема, розповіли, що дух нестримного змагання з добування інформації доходив у редакції до абсурду, всі засоби годилися, якщо приносили сенсацію.
Лише у квітні 2011-го під тиском громадськості газеті довелося визнати, що її працівники в пошуках сенсацій перехоплювали голосову пошту багатьох відомих людей.
Мердок
Руперт Мердок, власник однієї з найвпливовіших медіаімперій у світі - News Corporation, яка тільки у Великобританії, крім закритої News of the World, володіє потужними медійними ресурсами - газетами Times, Sunday Times, Sun і 39% телемовлення мережі BSkyB. До речі, саме цього літа News Corp збиралася придбати 100% акцій телекомпанії. Скандал завадив здійсненню такої масштабної операції.
Мердок сам прибув до Лондона. Очевидно, він сподівався особисто організувати людей на подолання кризи у британській філії News International, якою керує його син Джеймс. Але не вийшло. Закриття видання не загасило вогнища, скандал продовжував набирати обертів. У кінцевому підсумку батько і син Мердоки, попри небажання, все ж таки прибули до комітету палати громад з питань культури, ЗМІ і спорту, щоб відповісти на запитання парламентаріїв.
Мердок-молодший почав було говорити про можливість виплатити компенсації жертвам прослуховувань, однак батько перервав пафосний виступ сина і стомленим голосом сказав, що своєї провини не відчуває, його просто підвели люди, яким він довіряв. І відразу ж поспішив запевнити, що готовий до максимальної співпраці з поліцією. День дачі показань у британському парламенті він назвав «найпринизливішим днем» у своєму житті.
Слухання у парламентському комітеті були відкритими, у присутності публіки, затяглися на три години, транслювалися у прямому ефірі, викриваючи нюанси поведінки медіамагната і його сина. Навіть стався інцидент, коли в Мердока полетіла паперова тарілка з кремом для гоління, супроводжувана криком «скнара!». Правоохоронці не встигли вчасно зреагувати, зате молода дружина Мердока, котра сиділа в одному ряду за ним, колишня волейболістка китаянка Венді Ден устигла захистити чоловіка, вдаривши активіста по голові. «Нападником» виявився американський актор-комік.
Хоч як закінчиться нинішній скандал з News of the World, ні для кого не секрет, що медіаімперія Мердока дала крен. Власник численних газет, журналів і телеканалів по всьому світі, перед яким запобігали сильні світу цього, чия імперія часто впливала на долі окремих країн і світу, сьогодні опинився в непривабливому становищі. Ситуація ускладнилася ще й тим, що у США, громадянином яких є Руперт Мердок і де йому належать такі медіагіганти, як телеканал Fox News і газети Wall Street Journal і New York Post, також може початися розслідування. Кілька американських сенаторів виступили із закликом перевірити діяльність корпорації Мердока на предмет прослуховування телефонів американських громадян.
Поліція
Розслідування скандалу раптом стало жорстким і безстороннім, і на поверхню спливла найбільш неприваблива «родзинка»: виявилося, що працівники газети купували смажені факти у поліцейських.
У відставку один за одним подали вищі поліцейські чини. Спочатку Пол Стівенсон пішов з посади очільника Скотленд-Ярду, потім його колишній заступник Джон Єйтс. Стівенсон, до речі, оприлюднив вельми цікавий факт: десять із 45 працівників прес-центру Скотленд-Ярду раніше працювали в корпорації Мердока News International. А Єйтс поскаржився, що його мобільний також прослуховується.
Газета NoW протягом кількох років виплатила поліцейським чинам десятки, якщо не сотні, тисяч фунтів стерлінгів за доступ до конфіденційної інформації. Сьогодні суспільство прагне дізнатися поіменно, хто з правоохоронців «торгував» паперами з сейфів. Відомо, що їхні імена згадуються у файлах внутрішнього редакційного листування. Однак кількість запитань зростає: незаконною діяльністю займалися окремі служителі правопорядку чи в поліції існувала тотальна система пошуку додаткового заробітку; тільки News of the World оплачувала послуги поліцейських чи цим грішили інші видання і які саме?
Прем’єр
Прем’єр-міністр Британії, глава Консервативної партії Девід Кемерон - один з віддалено-непрямих фігурантів справи, але позиція його досить вразлива. Саме він 2007 року, перебуваючи в опозиції, найняв собі у прес-секретарі Енді Коулсона, котрий звільнився з NoW саме після скандалу про прослуховування. Сьогодні прем’єр непереконливо роз’яснює, що навіть не підозрював про будь-які незаконні дії Коулсона під час перебування редактором NoW, а просто вирішив дати йому «другий шанс». І простенько так пояснив: «Ми з ним заприязнилися, і я думаю, він працював на мене дуже ефективно». Також Кемерон вважає, що його «друг» Коулсон, перебуваючи на високій посаді в офісі прем’єр-міністра, жодної шкоди уряду і країні в цілому не завдав. Чи так це, покаже слідство. А воно обіцяє бути тривалим.
Поліція буде особливо безсторонньою ще й тому, що потрібні ефективні заходи для порятунку честі добряче заплямованого мундира.
Рятуються також і вищі чини News Corporation. Наприклад, власники газети, демонструючи максимальну волю до співпраці зі слідством, передали поліцейським добірку електронних листів, які свідчать про те, що оплата приватних детективів і «купівля» інформації у поліції були погоджені з тодішнім редактором Енді Коулсоном.
Енді Коулсон нічого не коментує публічно. Але друзям нібито сказав, що його використовують, щоб прикрити керівництво корпорації News International. Показово, що Коулсон був редактором таблоїда саме в 2003-2007 рр., на які й припадає «розквіт» прослуховування. Сам він стверджує, що нічого про це не знав. А прем’єр-міністр заявляє, що взяв його на роботу, лише отримавши від нього ж запевнення у своїй чистоті перед законом.
Сам прем’єр обрав тактику гри на випередження. Дії людей, які прослуховували телефон зниклої дівчинки, він назвав огидними і жахливими, пообіцяв відкрите публічне розслідування про стандарти роботи ЗМІ. І правда - вже за два тижні обіцянка набула реальних обрисів. Не чекаючи закінчення поліцейського слідства, Кемерон призначив комісію, яка проводитиме громадське розслідування на чолі з лордом-суддею Левесоном. Минулої середи, виступаючи в парламенті, прем’єр уже зачитав персональний склад комісії, куди ввійшли авторитетні журналісти з різних видань. Комісія діятиме в кількох напрямках: по-перше, має з’ясувати, чому «перше поліцейське розслідування ганебно провалилося», по-друге, що насправді відбувалося в NoW та в інших виданнях, і, по-третє, розслідування стосуватиметься етичного боку діяльності преси.
На якій стадії перебуває сьогодні медійний скандал у Британії, сказати складно. Пройдено вже його пік чи будуть нові викриття, наразі не відомо. Ясно одне: скандал дискредитував не тільки Мердока, а й поліцію, прем’єр-міністра і політиків різних мастей. Хоч би яких висновків чи несподіваних відкриттів дійшли різного роду розслідування, слідства, публічні слухання, висновок із сумної історії газети News of the World напрошується один: вседозволеність не означає всесилля.