Порожнє крісло представника Білорусі на варшавському саміті «Східного партнерства» для Віктора Януковича мало б стати наочною ілюстрацією того, що може очікувати в майбутньому його персонально та Україну. Міжнародна ізоляція, неможливість виїхати в країни Європейського Союзу й у рамках того чи іншого саміту потиснути руку лідерам європейських держав - приниження для політика, удар по його самолюбству. Цих почуттів нині повною мірою зазнає Олександр Лукашенко, який став нев’їзним у країни Євросоюзу.
У цьому контексті не випадкова трохи істерична реакція білоруського президента - заява про намір Мінська вийти зі «Східного партнерства», що не забарилася після відмови Євросоюзу запросити посла Білорусі на вечерю, де за протоколом були присутні глави держав і урядів. Утім, через кілька днів голова білоруського МЗС Сергій Мартинов повідомив, що країна збереже участь у євросоюзівській ініціативі. Адже на сьогодні це майже єдиний зв’язок Білорусі з ЄС...
Цілком можливо, що ізоляція не зачіпала б Лукашенка так сильно, якби не було фінансово-економічної кризи та крайньої потреби Мінська в зовнішніх запозиченнях. Тільки вони можуть урятувати «білоруське економічне диво» і стабілізувати ситуацію в країні. Від них залежить виживання режиму Лукашенка.
Якщо в грудні минулого року білоруси в середньому заробляли близько п’ятисот доларів, то нині їхня зарплата не дотягує до двохсот. А зовнішній борг уже становить приблизно 56% ВВП! На думку експертів Науково-дослідного економічного інституту білоруського мінекономіки, інфляція в країні у 2011 році може зрости до 110-120% проти 9,9% у 2010-му. «За дев’ять місяців ми стали біднішими у два-два з половиною рази. Не дивно, що рейтинг Лукашенка вперше опустився на рекордно низьку позначку - менш як 25%», - констатував у бесіді з DT.UA голова Об’єднаної громадянської партії Анатолій Лебедько.
У країні зростає невдоволення політикою влади. Найяскравішим його проявом стала акція автомобілістів «Стоп - бензин» і мовчазні акції протесту, коли на вулицях білоруських міст тисячі людей хлопками виражали своє невдоволення погіршенням рівня життя. Реакцією режиму стало посилення репресій і заборона на масові збори громадян. Доходить до абсурду. Днями, наприклад, міліціонери не дозволили в мінському парку робити пробіжку учасникам громадського об’єднання «Тверезість - це легко». А парламентарії, своєю чергою, збираються вже законодавчо віднести флешмоби до пікетування!
Утім, поліцейськими методами не збити невдоволення людей. Але, крім як від Заходу, Росії та Китаю, критично потрібні кошти взяти ніде. Однак натомість Москва вимагає продати російському капіталу білоруські підприємства й активніше брати участь в інтеграційних проектах Кремля. Ці «братні» пропозиції ніяк не влаштовують Лукашенка. Пекін же воліє давати кредити не живими грішми: над інвестиційними проектами в Білорусі працюватимуть китайські фахівці, використовуючи китайські ж технології. Ну а Мінську потрібні кошти, щоб платити зарплату, підтримувати соціальні програми...
Захід готовий дати гроші. Але європейські лідери не тільки вимагають звільнити політв’язнів, а й наполягають на проведенні чесних і справедливих виборів. Тільки в цьому разі, заявив польський прем’єр Дональд Туск, Мінськ може отримати 9 млрд. євро. Чи увінчається успіхом стратегія Євросоюзу? Лукашенкові вкрай потрібні гроші для порятунку свого режиму. Але каятися у власній неправоті? Це суперечить природі режиму. Схоже, бацька розраховує отримати західні кредити без виконання будь-яких зобов’язань у сфері економіки та політики. «Режим Лукашенка хоче нав’язати Європейському Союзу зовсім іншу модель, зовсім інші умови розморожування політичних відносин», - вважає білоруський політичний аналітик Андрій Ляхович.
Нині Лукашенко активно грає перед Заходом давній спектакль - загрозу незалежності Білорусі з боку Росії. Це традиційна дилема, що стоїть перед Євросоюзом: чи підтримати країну й заплющити очі на дії її президента перед явною загрозою інкорпорування Білорусі до складу Росії, чи все-таки до кінця дотримуватися твердого курсу? Але після того як у Кремлі озвучили, хто з правлячого тандема піде на президентські вибори, бацька отримав додатковий аргумент у своїй грі. Путін має старі рахунки з Лукашенком. І під час свого третього президентства він не забуде використати весь інструмент тиску, щоб Мінськ брав активну участь у реалізації інтеграційних проектів Москви. Адже ці переднакреслення - давні «фішки» Володимира Путіна.
«Лукашенко поки що розраховує на те, що Європа знову погодиться заплатити йому за незалежність Білорусі. При цьому Лукашенко дає зрозуміти, що звільнення політичних в’язнів буде тимчасовим: якщо буде треба, він знову сховає за ґрати тих, хто дошкулятиме йому найбільше», - вважає Андрій Ляхович. Не можна виключати, що через російський чинник Захід відкоригує свою позицію щодо Білорусі й піде на те, щоб дати кредит Мінську для підтримки білоруської влади у протистоянні з Москвою.
Звичайно ж, такий підхід не вирішить білоруської проблеми. «Через певний час буде нова виборча кампанія і, якщо не міняти умов її проведення, то в нас знову будуть політв’язні. Тому важливо, щоб проблема розглядалася в комплексі. Гадаю, що економічні й фінансові проблеми змусять владу робити те, чого їй не хотілося б. У всякому разі днями влада вже звільнила одного з кандидатів у президенти Білорусі Дмитра Усса», - каже А.Лебедько.
Утім, за словами політичного оглядача Романа Яковлевського, слова Дональда Туска в Мінську сприйняли скептично. Принаймні білоруські експерти, з якими ми розмовляли, все-таки схильні вважати, що Євросоюз задовольниться звільненням політичних опонентів режиму й не нарощуватиме тиску на владу. Цей «режим неможливо реформувати, і жодних чесних виборів за Лукашенка не може бути за визначенням. Як на мене, вимогу реабілітувати політв’язнів і провести чесні вибори було спеціально завищено, аби послати меседж номенклатурі», - сказав у бесіді з DT.UA Роман Яковлевський.
Попри зростання невдоволення в білоруському суспільстві, все-таки малоймовірно, що найближчим часом доля Білорусі вирішуватиметься на вулиці. На думку експертів, значнішу роль може відіграти оточення Лукашенка, де йде непомітний процес «бродіння»: тяжка фінансово-економічна ситуація не може не впливати на номенклатуру. «Уже той факт, що Олександр Лукашенко робить ставку на силовий блок, свідчить: він боїться номенклатурної змови більше, ніж білоруського «майдану», - вважає Роман Яковлевський. Інше питання, коли це невдоволення сягне критичної маси. До того ж у білоруському істеблішменті не видно постатей, які можуть скласти реальну конкуренцію бацькові: Лукашенко постарався зробити все, щоб довгі роки одноособово залишатися на владному олімпі.