Пекін оголосив про призупинення стратегічного економічного діалогу з Австралією на невизначений термін. Комісія з національного розвитку та реформ Китаю обґрунтувала своє рішення відповіддю на дії деяких офіційних осіб уряду Австралійського Союзу, «спрямовані на порушення нормальних обмінів і співробітництва між країнами через мислення часів холодної війни та ідеологічної дискримінації». Це стало черговим східцем у погіршенні двосторонніх відносин, які останніми роками котяться по низхідній і сягнули історичного мінімуму з моменту встановлення дипломатичних відносин.
Діалог було затверджено 2014 року як міжурядовий форум для обговорення співпраці в галузі торгівлі та інвестицій, зважаючи на тісне економічне партнерство між країнами. Напруга у відносинах почала наростати у 2017-му, щойно Канберра стала розглядати свою співпрацю з Пекіном не тільки через призму торгових відносин, а й у контексті загроз демократії та національному суверенітетові.
Довгі роки дипломатичні зусилля Австралії, як і багатьох сусідніх азійських країн, були спрямовані на балансування між торговими відносинами з Китаєм і важливим безпековим союзництвом зі Сполученими Штатами. Експорт залізної руди, вугілля, сільськогосподарських продуктів, вина та інших товарів на китайський ринок, що бурхливо розвивався, сприяв стабільності австралійської економіки, яка за 29 років не зазнала жодної рецесії, а відтак, стійкому прагненню політичних і бізнесових кіл поглиблювати економічну взаємодію між країнами, попри зростання відкритого і прихованого впливу Китаю.
Закупівля КНР більш як третини всієї імпортованої сировини з Австралії, статус найбільшого експортера освітніх послуг (на 2019 рік у країні налічувалося близько 200 тисяч китайських студентів) і постачальника туристів слугували для австралійських політичних еліт вагомим підставою для того, щоб дорожити відносинами з Пекіном, а для останнього — приводом розцінювати ці відносини з погляду власних переваг і залежності партнера від них.
Правда, 2017 року, після серії розслідувань місцевих ЗМІ про політичне втручання Китаю у внутрішні справи Австралії, в яких ішлося про фінансовий вплив на політичних представників (у центрі уваги перебувала справа Сема Дастьярі — сенатора, якого викрили в отриманні коштів від китайських компаній на відрядження та юридичні послуги), контроль над засобами масової інформації діаспори та студентськими організаціями, австралійський уряд мусив відреагувати. У стислі терміни було прийнято широкий спектр законів, спрямованих проти іноземного втручання у внутрішню політику, економічного шпіонажу та розкриття комерційної таємниці, а також впроваджено заборону на іноземні пожертвування політичним партіям та публічний реєстр іноземних лобістів.
І хоча тодішній прем'єр-міністр Малкольм Тернбулл наголошував, що нові закони не спрямовані проти якоїсь конкретної держави, цей крок породив напруженість у відносинах із Китаєм. Поглибила її заборона китайській компанії Huawei брати участь у побудові мережі 5G на території Австралії через загрозу національній безпеці. Це рішення Пекін назвав політично мотивованим і дискримінаційним стосовно китайської компанії.
Однак поштовхом до економічного тиску та неоголошеної торгової війни проти Австралії послугував заклик її уряду до незалежного розслідування причин виникнення коронавірусу. Впродовж минулого року Китай встановив тарифи на імпорт австралійського вина і ячменю, а також призупинив імпорт яловичини та вугілля. Товари, які потрапили під приціл, за даними дослідницької агенції Capital Economics, становлять 1,8% економічного виробництва і майже чверть експорту країни до КНР. Крім того, уряд порадив своїм туристам і студентам не відвідувати Австралію, нібито через зростання виявів расизму.
Паралельно в листопаді минулого року посольство Китаю опублікувало список претензій до австралійського уряду із 14 пунктів, які, на його думку, призводять до погіршення двосторонніх відносин. Офіційна Канберра відмовилася змінювати свою позицію. У відповідь на це у вищих кабінетах Пекіна перестали відповідати на дзвінки австралійських колег.
Однак збитки від торгових обмежень вдалося пом'якшити за рахунок диверсифікації ринків збуту для товарів, котрі потрапили до списку, а також купівельного буму та пікових цін на залізну руду всередині Китаю, 60% якої постачає Австралія. Поштовхом до зростання цін на руду стали дії спекулянтів і сталеливарних заводів, які, побоюючись ескалації торгової війни й можливої заборони на ввезення, скупили велику кількість товару. У відносинах із Пекіном залізна руда на сьогодні є «золотою картою» Австралії, яку поки що важко замінити через високу якість та провідне місце Союзу у світі за її видобутком.
Мінімальні втрати, з якими вдалося пройти минулий рік, дали привід багатьом політикам говорити про економічну взаємозалежність двох країн і надихнули уряд Австралії на подальше протистояння китайському впливу. Тож австралійська громадськість дедалі частіше чує про посилення кібератак, із натяком на участь іноземної держави, а до іноземних інвестицій діють вимоги про проходження перевірки щодо впливу на національну безпеку.
Минулого місяця федеральний уряд уперше скористався повноваженнями, прийнятими у грудні 2020 року, які дають йому право скасовувати договори, підписані урядами штатів і територій, місцевими радами і державними університетами з іншими країнами, розірвавши дві угоди між штатом Вікторія та КНР у рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». Дії керівництва штату не збігалися з позицією вищого керівництва Союзу, що застерігало від участі в ініціативі, а відтак, слугували предметом розколу внутрішнього консенсусу з цього питання і могли стати інструментом, який би допоміг Китаю обійти федеральну владу і в інших регіонах держави. Крім того, центральна влада запросила висновок Міністерства оборони та інших органів безпеки країни з приводу правомірності передачі у 2015 році в оренду китайській компанії порту Дарвін, зважаючи на його належність до критичної інфраструктури. У відповідь КНР оголосила про призупинення стратегічного економічного діалогу.
На цей крок Пекін пішов після того, як австралійський прем'єр-міністр Скотт Моррісон проігнорував погрози МЗС КНР діяти «твердо й рішуче», якщо він залишить у силі рішення про скасування угод Вікторії з Китаєм, давши зрозуміти, що принципи Австралії не підлягають обговоренню. Однак фактично діяльність цього форуму зупинилася ще 2017 році, коли з'явилися перші тертя у відносинах між країнами, а отже оголошення про призупинення діалогу не створило належного ефекту в австралійських політичних колах. Натомість виникли припущення, що на цей час Китай вичерпав інструменти впливу, а торгові санкції не дали очікуваного результату.
Наразі австралійська влада демонструє рішучість протистояти натискові Китаю. Зміна геополітичного ландшафту в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та експансіоністська політика Пекіна примусили керівництво країни не тільки прийняти рішення про збільшення оборонних видатків на 40% упродовж наступних десяти років, а й активно співпрацювати в рамках регіональних ініціатив Індо-Тихоокеанської стратегії, посилюючи співпрацю зі США, Японією, Індією.
Однак здатність вистояти в далекосяжній перспективі залежить не тільки від готовності великих регіональних держав, зокрема США та їхніх союзників, підтримати зусилля Австралії у протидії політичному та економічному тискові з боку Китаю, а й від їхнього сприяння в диверсифікації ринків збуту, які виступають інструментом торгового пресингу. Оптимістичні експортні показники минулого року на тлі торгової війни загрожують втратою пильності з боку політичних лідерів. Адже Китай навряд чи погодиться на перспективу вести бізнес в умовах глибоких політичних суперечностей і вже зараз не приховує намірів знайти заміну австралійському експорту. І в цьому полягає ще один, уже внутрішній, виклик для керівництва держави.
Попри те, що австралійське суспільство останнім часом насторожено ставиться до зростання китайського впливу, чимала частина політичних еліт закликає відмовитися від войовничої риторики та відновити відносини з Пекіном. І на ці заклики відгукнуться ширші кола, якщо великі й малі австралійські експортери опиняться перед безальтернативністю ємного китайського ринку.
Більше статей Наталії Бутирської читайте за посиланням.