Обговорення сенатським комітетом з оборони кандидатури республіканця Роберта Гейтса на посаду міністра оборони США викликало підвищену увагу світової громадськості. Причиною цього стала не лише посада, на яку претендує Гейтс, але й заяви, зроблені кандидатом перед сенаторами. Коротко вони зводяться до такого. По-перше, Гейтс не вважає, що Сполучені Штати виграють війну в Іраку, вони «не програли і не виграли конфлікт» у цій арабській країні. Він також думає, що американські війська ще повинні залишатися на іракській території, проте їхня чисельність може бути відчутно скорочена поетапно. При цьому Роберт Гейтс ухилився від відповіді на запитання про можливий графік початку виведення контингенту.
Претендент на посаду міністра також вважає: якщо не буде прийнято нову стратегію з недопущення сповзання Іраку до хаосу, війна в цій країні може спровокувати «значний регіональний конфлікт» на Близькому Сході. «У цей конфлікт можуть бути втягнуті Саудівська Аравія, Туреччина, Сирія, Іран. Ми вже спостерігаємо, як «Хезболла» бере участь у конфлікті, займаючись підготовкою іракських бойовиків», — заявив він. За словами претендента, якщо його затвердять, він змінить тактику в Іраку.
На думку Роберта Гейтса, на довгострокову стабільність в Іраку впливатимуть Сирія й Іран. Він також висловився проти воєнних дій у Сирії, «оскільки це мало б для нас драматичні наслідки на Близькому Сході», а напад на Іран припустив тільки в крайньому разі.
Прокоментувати ці заяви «ДТ» попросило екс-посла України в Сполучених Штатах Юрія ЩЕРБАКА:
— На мій погляд, Роберт Гейтс просто озвучив платформу демократів, котрі не раз закликали Білий дім переглянути свою тактику в Іраку, оскільки війна там не лише не наближається до переможного кінця, але й збільшує кількість ворогів США. Це бачення ситуації, до речі, було відображено й у документі, підготовленому групою фахівців із розвідувального співтовариства Сполучених Штатів і військових, а також у доповіді групи конгресменів, очолюваних колишнім держсекретарем Джеймсом Бейкером.
Я був у Сполучених Штатах перед виборами і бачив, як суспільство тиснуло на Буша з тим, щоб він змінив тактику Вашингтона в Іраку. Оскільки, як свідчив один американський публіцист, «дух В’єтнаму витає над Америкою, коли ми згадуємо Ірак». Це дуже серйозні обставини: сьогодні американське суспільство надзвичайно стурбоване перспективами програшу війни. І ще більше — перспективами нескінченного продовження цієї війни, що, як уже очевидно всім, не принесе перемоги. Не випадково американський президент тоді зібрав групу конгресменів з вивчення ситуації в Іраку і можливих варіантів подальших дій Сполучених Штатів.
У цьому контексті оприлюднена Робертом Гейтсом позиція, безумовно, є тактичним ходом Білого дому: адже не можна виключити, що кандидат міг і не пройти через ці слухання... Тепер він перехопив ініціативу, його заяви були цілком реалістичні і не зв’язують йому руки, як новому міністру оборони. Однак усе-таки зроблені Гейтсом заяви — лише визнання очевидного факту. Адже він не сказав, що Сполучені Штати виводять війська, як і не було заявлено, що Вашингтоном були зроблені великі помилки.
Привертає увагу і те, що претендент збирається змінити тактику дій в Іраку. По суті, варіантів в американців не так уже й багато. І оскільки Сполучені Штати поки що не збираються залишати Ірак, то, я думаю, вони підуть на створення добре укріплених баз: американські солдати зникнуть із вулиць, переставши бути мішенню для партизанів і терористів. З другого боку, не слід забувати і про слова іракського прем’єр-міністра, котрий заявив, що через півроку армія і сили безпеки країни будуть настільки підготовлені, що зможуть узяти на себе увесь тягар ведення цієї війни. У цю заяву важко повірити. Проте такі наміри є. У кожному разі Сполученим Штатам доведеться усерйоз вирішувати одне з головних завдань: або бути Іраку і далі єдиною державою, або змиритися з його розколом на три частини.
Згадування Сирії й Ірану як країн, що матимуть вплив на довгострокову стабільність в Іраку, свідчить про те, що Гейтс позначив коло ворогів, які підтримують досить могутнє антиамериканське підпілля в цій близькосхідній країні. Водночас його висловлювання нібито напад на Іран можливий лише в крайньому разі, я розглядаю не просто як дуже обережний хід. Певною мірою це відхід від позицій тих пентагонівських яструбів, які закликали покарати Тегеран за його ядерну програму. Тепер ці слова Гейтса знімають напругу в американо-іранських відносинах: така заява не свідчить, що Сполучені Штати готуються до війни з Іраном. І знову ми бачимо обережну позицію, яка певною мірою узгоджується з американською громадською думкою про те, що Америці не треба затівати війну з Іраном, не слід загострювати відносини із сусідами Іраку.
Я думаю, що лінія, озвучена Робертом Гейтсом перед сенатським комітетом з оборони, вибудувана в Білому домі в результаті серйозних консультацій із Діком Чейні і, звісно ж, із президентом Джорджем Бушем. І ця лінія нині подана громадськості, оскільки зі зміною міністра оборони змінюють і акценти в зовнішній політиці.