Ні для кого не секрет, що основними покупцями українських оборонних технологій є країни Азії, Африки та СНД. Якщо частка азіатських держав у структурі збройового експорту України становить майже половину всіх оборотів (47%), африканських - майже чверть (23%), а СНД споживає більше ніж п'яту частину (21%), то на обидва американські континенти припадає всього 3%. Щоправда, це офіційні дані "Укрспецекспорту" (за 2012 р.), і поряд з ними ще є поставки комплектуючих, сервісних послуг і технологій у рамках зовнішньоекономічної діяльності підприємств Державного космічного агентства і авіапрому. Переважно це технології подвійного застосування, наприклад авіадвигуни ПАТ "Мотор Січ" успішно поставляють як для військової, так і цивільної техніки. А мало не всі літаки Антонова мають модифікації для спеціального або військового застосування. Проте й ці підприємства, відверто кажучи, мають потребу в розширенні географії поставок не менше, ніж ті, які працюють через "Укрспецекспорт". Бо, з одного боку, експортні можливості в освоєних регіонах ось-ось сягнуть стелі, а з іншого - у Латинській Америці Україна представлена значно менше, ніж конкуренти.
Так чи інакше, українські розробники і продавці високотехнологічної продукції специфічного призначення всерйоз вирішили поборотися за розширення ринків збуту на Латиноамериканському континенті - дуже перспективному і надзвичайно складному.
Ворота Латиноамериканського регіону
Цього тижня в Ріо-де-Жанейро відбувся найбільший збройовий форум регіону - LAAD-2013 (міжнародна виставка оборонної продукції та систем безпеки). 9-й за ліком бразильський збройовий салон став наймасштабнішим за всю історію свого проведення. Треба сказати, збройові запити цього динамічного, украй активного й цілком платоспроможного регіону неухильно зростають.
Сам салон експортери справедливо називають збройовими воротами регіону. Тому й спектр продукції тут максимально можливий: від космічних проектів - до техніки та обладнання для поліції, спецназу, інших збройних формувань. Понад 700 компаній з майже півсотні країн презентували продукцію і проводили переговори про купівлю-продаж. Україну представили держконцерн "Укроборонпром", ДКБ "Південне", ДП "Антонов" і ПАТ "Мотор-Січ".
Треба сказати, що сама Бразилія перетворилася на одну з держав, у якій дуже динамічно розвивається оборонна промисловість, причому розвиток сектора оборонних технологій керівництво країни розглядає як один з локомотивів економічного розвитку держави. Паралельно робиться ставка на отримання сучасних зарубіжних технологій військового та подвійного призначення, їх "одомашнювання" в інтересах розвитку національної оборонної промисловості. Найяскравіше це спостерігається в аерокосмічному та авіаційному сегментах. Примітний факт: коли в 1979 р. бразильський Embraer з'явився на світовому авіакосмічному Le Bourget з маленьким літачком, гіганти, у тому числі КБ Антонова, що представляло в Парижі військові транспортники, навіть не звернули уваги на нове амбіційне підприємство. Сьогодні воно перетворилося на літакобудівну корпорацію, що впевнено створює конкуренцію в сегменті військово-транспортних літаків. Новий військовий транспортник КС-390 ще тільки планують підняти в небо у другій половині наступного року, а експерти вже записують його в сильні конкуренти світовим аналогам, і в тому числі українському Ан-178. Більше того, бразильські літакобудівники на LAAD стверджували, що їхній літак створить серйозну конкуренцію американському С-130J. Щоправда, істотною відмінністю в житті літакобудівних компаній-конкурентів є, приміром, той факт, що бразильський уряд має намір інвестувати в розвиток проекту КС-390 приблизно
2,4 млрд дол., тоді як ДП "Антонов" традиційно бореться з ринковими штормами самостійно.
Бразилія має найбільший оборонний бюджет у Південній Америці, на неї припадає понад 50% військових видатків у регіоні в цілому. Але й інші гравці - Аргентина, Перу, Колумбія, Венесуела - дуже динамічно змінюються. Звісно, це давно помітили найбільші постачальники зброї та іншої спецпродукції. Але якщо європейські й американські компанії давно "проробляють" регіон і досягли тут певних успіхів, то й нетрадиційний експортери намагаються не відставати за рахунок нової хвилі активності. Скажімо, Росії в 2013 р. уже вдалося підписати контракт на продаж Бразилії кількох зенітних ракетно-гарматних батарей ЗРГК "Панцирь-С1" вартістю близько 2 млрд дол. Наступ на перспективні ринки експортери будують за власним планом. Так, Ізраїль робить акцент на спільні виробництва. А от Китай почав тривалу й терплячу облогу. Його експозиція на площі 500 м² удвічі більша, ніж раніше. І дивує широтою спектра пропонованої зброї: від нового танка МБТ-3000 - до ракет "земля-повітря" SKY-DRAGON.
Навіть побіжний погляд на регіон свідчить: тут навряд чи можливі цезареві перемоги на кшталт "прийшов, побачив, переміг".
Український шлях:
якщо вдалося одним - можливо й для інших
І все ж таки, перспективи Україна тут має. Вони пов'язані з двома великими, самостійними напрямами: до першого можна віднести ремонт і модернізацію техніки, другий - це поставки принципово нових озброєнь. Українські підприємства підготували пропозиції і щодо вдосконалення озброєнь, і щодо поставок нових технологій. Є готовність також передавати технології виробництва. Аналітики називають як найбільш перспективних партнерів Перу, Венесуелу, Кубу, Мексику. Але до конкретних результатів у зброярів поки що не дійшло...
Окремою україно-бразильською темою залишається доведення до бажаного результату проекту бразильського космодрому "Алькантара" з використанням українського ракетоносія "Циклон-4". Уважні спостерігачі знають, яку величезну кількість перешкод вдалося подолати сторонам, аби проект не загинув. Нині Бразильське космічне агентство розглядає цей проект з Україною як один із пріоритетних у рамках розвитку національної космічної програми до 2021 р. За словами першого заступника генерального конструктора - генерального директора ДКБ "Південне" Олександра Кушнарьова, "є надії, що перший пуск РН "Циклон-4" таки відбудеться у 2014 р., і стратегічно важливим є включення проекту до національної космічної програми, що стає гарантією його реалізації".
Літакобудівна атака на регіон особливо актуальна. У країнах регіону експлуатуються близько сотні літаків Антонова, причому ряд експлуатантів логічно підійшли до певної точки біфуркації - продовжувати орієнтуватися на "Ани" чи переходити на інші літаки? Найбільші парки в Колумбії (15 од.), Венесуелі (15 од.) і Перу (35 од.). Більшість з них сьогодні мають потребу у продовженні льотної придатності. Але поряд із цим є вже й рішення: наприклад, Куба вирішила придбати українські Ан-158.
У Києві, здається, почали розуміти, що великі проекти в галузі ВТС можуть з'явитися лише при їх ретельному опрацюванні та лобіюванні на урядовому рівні. Той-таки контракт РФ на ЗРГК не обійшовся без візиту прем'єр-міністра Дмитра Медведєва в лютому 2013 р. Має напрацювання і українська сторона, хоча деталі воліють не розголошувати до підписання контрактів. Тільки вказують, що для просування проектів такого масштабу необхідна і специфічна нормативно-правова база. На щастя, це питання в даному випадку не залишене без уваги. Хоча LAAD стала першою виставкою зброї для Павла Лебедєва на посаді міністра оборони України, його переговори з бразильським візаві Сельсом Аморімом пройшли в дусі лобізму української продукції. А головною метою очільника військового відомства в регіоні спостерігачі вважають підписання міжурядової угоди про ВТС з Аргентиною (до речі, вже кілька років тому підготовленої і узгодженої) під час переговорів з аргентинським військовим міністром Артуро Антоніо Пуріцеллі. Саме наявність такого документа і може дозволити перейти до конкретних угод.
Генеральний конструктор літакобудування України - президент ДП "Антонов" Дмитро Ківа говорить про готовність фірми до найрізноманітніших форм співробітництва - від прямих поставок до передачі технологій та ліцензій на виробництво. "Ми усвідомлюємо те, що сьогодні більшість держав погоджуються на придбання техніки іноземного виробництва лише в тому разі, якщо передбачається її виробництво на власній території. Ми не тільки готові до цього, але й маємо пропозиції щодо співробітництва з урахуванням різних варіантів комплектації наших літаків. Наприклад, ми пропонуємо новий патрульний літак, створений на базі Ан-148 з участю шведських і німецьких компаній. Серед незаперечних переваг українських літаків Д.Ківа називає кращі, ніж у конкурентів, експлуатаційні характеристики в складних умовах, а також нижчі цінові параметри.
ДП "Антонов", як і збройові компанії, здійснює точкову обробку потенційних партнерів. Саме тому делегація підприємства після виставки в Ріо вирушила до Ліми - можливості просування продукції в Перу видаються авіабудівному менеджменту значно перспективнішими, ніж боротьба із сильним конкурентом на бразильському ринку. Разом із тим, керівництво ДП "Антонов" підписало три документи про наміри - перший крок до детальніших переговорів із приватними компаніями Бразилії, Аргентини і Колумбії. "З деякими з них ми вже співпрацюємо, а деякі готові інвестувати в проекти для розподілу ризиків при розширенні спільного бізнесу. У будь-якому разі це свідчить про можливості розширити присутність у регіоні. Є і досить цікаві пропозиції, приміром, купити Ан-124 "Руслан" - ми будемо оцінювати їх, розглядаючи як механізм заходження на ринок.
Замість висновків
Варто зазначити, що, попри незрозумілі і загалом тумані перспективи на континенті, роботу на ринку українських компаній чи не вперше можна назвати продуманою і комплексною. Але проблема українських виробників зброї і техніки подвійного призначення, швидше, в іншому - у наявності цієї продукції у власних силових структурах і в армії - насамперед. Як зауважив один з українських менеджерів, виходить "замкнуте коло": показати продукцію, що виробляється, з урахуванням її наявності в українських військових формуваннях неможливо через низький рівень оборонного замовлення, а просувати ефективно не виходить внаслідок недовіри до технологій, які рухають на експорт, але не споживають самі. Тому висновок виробника критичної продукції однозначний: стали на ринку мудрішими й обачнішими, проте в системі нічого, власне, не змінилося...