Головною подією передвиборного тижня на Донбасі вважається раптове прозріння Ріната Леонідовича Ахметова. Мільярдер несподівано зрозумів те, що було очевидно вже всім і дуже давно: самопроголошена ДНР - це звичайні терористи, які перетворили колись відносно благополучний регіон на рукотворне пекло.
Ахметов відразу поспішив поділитися істиною, яка йому відкрилася, з громадськістю і зробив це масовано й нав'язливо - цілих два відеозвернення, зовнішня реклама з цитатою про "щасливий Донбас у єдиній Україні", заклики до страйків та інших мирних акцій протесту.
Два дні рівно опівдні синхронним хором заводських гудків та автомобільних сирен у Донецькій області тепер закликають до миру. Не без подій - реакція "республіканців" на будь-які дії, що їм не подобаються, не змінилася анітрохи. Кілька розбитих стекол в авто, сутички на дорогах, збройний напад на клубний автобус ФК "Шахтар".
Не змінилася й тактика дій міліції. Те саме непротивлення злу насильством і потрясаюче вміння в потрібний момент дивитися в інший бік.
По суті, не змінилося нічого, крім публічної позиції однієї людини.
Однак ініціатива олігарха, якого давно закликали визначитися, до розумних йому чи до гарних, залишає багато запитань. І сумнівів - як щодо щирості, так і щодо якості виконання.
Кандидат у президенти від ПР Михайло Добкін, можливо, навіть зауважив би, "що текст трішки по-дебільному написаний". І це той рідкісний випадок, коли з ним можна було б погодитися.
Цитата з першого звернення Ріната Ахметова:
"Сьогодні маріупольці хотіли провести марш миру… Але вранці мені сказали, що в Маріуполі з'явилися кулемети, що мирних людей, мирну акцію хочуть розстріляти! І я негайно зв'язався з директорами наших підприємств і закликав їх призупинити участь у марші миру..."
А тепер згадаймо попередні події. У якому ж це місті місцева влада й топ-менеджери містоутворюючих заводів щосили підігрували терористам, виганяючи українських військових?
Було це, хоч як дивно, у Маріуполі. Група "Метінвест" після бою з участю сил Нацгвардії публічно вимагала "визнати непоправні помилки, зроблені в Маріуполі та інших містах Донбасу, відвести
війська".
І тижня не знадобилося Рінату Леонідовичу та його директорам, щоб зрозуміти: головна загроза жителям походить таки не від гвардійців, а саме від терористів. То навіщо ж було так наполегливо спроваджувати силовиків, які прибули сюди саме для боротьби з терористами?
Ще цитата зі звернення Ахметова:
"Сьогодні представники так званої ДНР захопили залізницю. Вони не просто зупинили залізницю, вони зупинили серце Донбасу! Тому що промисловість Донбасу без залізниці помре. Отже, помре Донбас - наш трудовий край! І тому я закликаю..."
Від цього фрагмента віє фірмовим цинізмом. "Тому"? Побиття активістів на проукраїнських мітингах - це, як виявилося, не привід до чогось закликати. Імена Дмитра Чернявського, Володимира Рибака, Юрія Поправки, Юрія Дядьковського спічрайтерам Ахметова ні про що не кажуть. Довгі списки загиблих у боях з терористами військових - теж.
Зате блокування залізниці, якою курсують вантажі між заводами корпорацій Ріната Леонідовича, раптом стали формальною причиною для різкого повороту до патріотизму...
До патріотизму, втіленого в небезпечному вигляді. Не для Ахметова, звичайно. А для тих, хто відгукнувся на його заклики.
Будь-які масові мирні акції в період збройного конфлікту - це, по суті, беззахисна мішень для терористів.
А останні зараз дуже озлоблені. Бойовики ДНР загнані в глухий кут. Російські танки на допомогу не поспішають. Сподівання на масову підтримку населення не справдилися. А тепер іще й найбільший олігарх регіону публічно послав їх у відомому напрямку.
Що далі робити - неясно. За що воювати - невідомо.
Безсила лють "революціонерів", які не відбулися, знаходить вихід в епізодичних спалахах збройного насильства. Без мети, без плану, без смислу.
Юні футболісти з академії "Шахтаря" уже побували під прицілом терористів. На щастя, обійшлося. А наступного разу?
Відтоді, коли мирні акції мали якийсь сенс, обстановка змінилася. І дуже сильно. Місцеві патріоти давно це зрозуміли. І діють по-іншому. Одні записалися в батальйон "Донбас". Інші організувалися у волонтерські рухи, які опікуються допомогою дислокованим у регіоні військовим та евакуацією громадян, що потрапили в зону пильної уваги "республіканців".
У Ріната Леонідовича, скажемо прямо, можливостей довести свій активований патріотизм, набагато більше, ніж у рядових активістів.
Наприклад, допоки він гуде в гудки, вся країна збирає гроші
своїй злиденній армії за допомогою СМС.
Наприклад, командири батальйону "Донбас" чомусь знаходять підтримку в Коломойського (губернатор Дніпропетровської області дав їм тренувальну базу й погодився через свій штаб набирати добровольців й до цього підрозділу також).
Наприклад, Тарута зробив одну добру справу - особистими грошима спонсорував інженерне обладнання російсько-українського кордону.
Не кажучи вже про безліч інших ініціатив - допомога родинам загиблих військових, закупівля спорядження для силовиків, облаштування біженців із Донецька на нових місцях в інших регіонах.
Точок, де потрібні гроші й зусилля з користю для країни, вистачає. Було б бажання...
Що ж до причин такого кроку Ріната Ахметова, то тут поки що слід розглядати київську й донецьку версії.
Київська - полягає в наступному: Рінат Леонідович відмовився від можливості зірвати вибори і домовився з Києвом. Причому в ході домовленостей про подальше виживання бізнесу він не став обмежуватися, як раніше, виключно контактами з командою Юлії Тимошенко, налагодивши виразний контакт і з Петром Порошенком. Нестабільність, що розгулялася в регіоні, на сьогодні стала більшою проблемою для бізнесу, ніж відсутність звичного президента-партнера в столиці. Вочевидь, Ахметов усвідомив, що для нього, як для великого власника, не стільки страшна революція "лютнева", як "жовтнева", і активізувався.
Донецька ж версія - дограється початковий сценарій. Ахметов у ролі спасителя блискуче рятує Донбас від загрози, до створення якої потужно доклав руку. Навіть якщо Павло Губарєв бреше, звинувачуючи олігарха у фінансуванні сепаратизму, то вже своїм тривалим мовчанням і бездіяльністю Рінат Ахметов точно сприяв розростанню загрози. Про участь власника СКМ у створенні ДНР говорили off the record і інші прибічники "республіки". Підтвердити чи спростувати ці твердження наразі не вдалося. Рінат Ахметов із власної ініціативи кидається на амбразуру, злякавшись ним же викликаного з пекла демона. На користь цієї версії свідчить нова інформація про розкол ДНР на, як мінімум, три-чотири угруповання.
Коли стало зрозуміло, що цей проект не потрібен Росії і створює незручності місцевій еліті, сепаратистський рух було вирішено припиняти. Але зробити це буде не так просто, оскільки "польові командири" явно нікому коритися не збираються, а тільки сиплють ультиматумами і продовжують стріляти.
Свіжий приклад. Видання холдингу Ахметова підготували спецвипуски з його зверненнями. Сьогодні вранці терористи заявилися в друкарню, де друкувалися газети. Коли довідалися, що тираж іще вночі розвезено по кіосках, вимагали повернути все назад і знищити. Найсумніше, що інформацію про випуск терористам "злили" інші донецькі журналісти (за попередніми даними - з газети "Вечерний Донецк").
А ще вчора вночі бойовики ДНР вчинили нові напади на підрозділи української армії. За уточненим даними, у бою під Волновахою загинуло 8 і поранено 18 військовослужбовців. Також повідомляється про напади на прикордонні застави в Луганській області.
Агонія терористичної "армії" обіцяє бути тривалою і кривавою.
Хоча доля мертвонародженої "республіки" стала остаточно ясною. І Рінат Ахметов поспішає записатися в стан переможців. "І ми пріли". Точніше, гуділи.
Чим і кому це допоможе в краї, де верховодять польові командири, процвітає бандитизм і мародерство, політичний діалог ведеться за допомогою автоматів, а людська смерть із трагедії перетворилася на статистику?
А останній привіт з мирного життя - майбутні президентські вибори.
Експерти стверджують, що формально вони відбудуться. У тому розумінні, що в кожному окрузі відкриється хоча б по одній дільниці. Але скільки громадян отримають можливість проголосувати, і чи буде це безпечно, не може сказати ніхто. За офіційними даними ЦВК, у Донецькій області відкриється третина дільниць, у Луганській - одна з п'яти. Щодо інших ясності немає. Виборчкоми продовжують піддаватися атакам, члени й голови комісій отримують погрози.
Зруйнований війною (а це саме війна, не має значення, як її назвати) Донбас уже виключений з політичного і взагалі мирного життя країни. І повертати його назад доведеться довго й важко.