Останнім часом Крим просто завалило інвестиціями. Ну, якщо вірити заявам політиків-чиновників і думати, що якийсь черговий меморандум - це вже реальні мільярди доларів у кишені, перепрошую, в реальному секторі економіки. Але, з іншого боку, з протоколів і меморандумів усі проекти у світі й починаються. Тільки в Криму чомусь на цьому етапі найчастіше й закінчуються. Хто тільки не збирався вирішувати на курортному півострові сміттєву проблему! Здається, немає країни в Європі, представники якої не пропонували б привабливих проектів. Словаки навіть ризикнули і в спільне підприємство із Сімферопольською міськрадою вплуталися, тепер із судів не виходять. Нині черга до Американського континенту дійшла - Анатолій Могильов повідомив, що знайшов нового інвестора. На тлі заваленого сміттям у нинішній курортний сезон Криму та гір бюджетних грошей, пропущених через фірми-прокладки, на боротьбу з відходами, це звучить обнадійливо. Знову.
Адже чим характерна наша країна та її дослідний майданчик Крим? Усі знають, що треба будувати, реконструювати, модернізувати; на розробку проектів витрачають вельми нескромні суми; в пошуках інвесторів наші чиновники об’їжджають усі світові виставки, форуми, конференції, які тільки є, не шкодуючи, знову ж таки, наших з вами грошей (це ж окупиться потім!). Закликаємо світовий капітал в Україну з найвищих трибун. Або в себе форуми міжнародні проводимо, той-таки Чорноморський, що проходив тижнем раніше. А потім, як мовиться, пошкребеш цих стратегічних інвесторів, які обіцяють мільярди на півострів завести, а там - село Мазанка (є таке під Сімферополем), котре спливає в юридичній адресі споріднених структур заморських фінансистів. Словом, десь ми з вами бачилися: чи то у ВР Криму, де компанія рік у рік небачені пільги з акцизу отримує, чи то в суді, де вона ж відбивається від десятків мільйонів штрафів, нарахованих податківцями за витівки з ПДВ. Втім, про це варто писати окремо. Сьогодні про інше
Аеропорт «Сімферополь» за кількістю та географією інвесторів, які бажали в останнє десятиліття реалізувати проект його реконструкції або створити СП, нічим не поступається за популярністю «сміттєвій» темі. Інтерес зрозумілий - за пасажиропотоком «Сімферополь» другий після «Борисполя» аеропорт у країні. І перспектива росту є - з урахуванням щорічного збільшення кількості курортників.
Кожен уряд автономії заявляв про необхідність розширення повітряних воріт Криму, а то й просто - приведення совкового проекту у відповідність до вимог сьогодення. І гроші йшли, і деколи щось таки робилося - в 2011 році, приміром, перед початком сезону здали після реконструкції термінал внутрішніх рейсів. І всі ці роки на заклики уряду солідні фірми відгукувалися, але до відкритого конкурсу на великий проект все якось не доходило. І раптом наприкінці серпня новина: виявляється, конкурс був! Прес-служба Республіканського комітету Криму з транспорту та зв’язку, посилаючись на рішення конкурсної комісії, повідомила, що переміг проект голландської компанії Van Den Akker Holding B.V. Єдиним її конкурентом була неназвана компанія з Литви, яка втратила, слід гадати, інтерес іще до завершення конкурсу. «Представники цієї компанії в підсумку не з’явилися на конкурс. Їм телефонували, але не змогли додзвонитися», - переконливо пояснили відсутність конкуренції в комітеті.
Проект Van den Akker Holding, у принципі, містить уже класичний набір пропозицій: будівництво термінального комплексу в безпосередній близькості від злітно-посадкової смуги, що дасть змогу скоротити час рулювання (зараз пасажири, прилетівши, ще два кілометри їдуть до аеровокзалу); збільшення пасажиропотоку до 4 млн. осіб на рік (тобто більш як у чотири рази порівняно з нинішніми 965 тис.), а вантажообороту - до 10 млн. тонн на рік; розвиток інфраструктури - будівництво багаторівневого паркінгу, готелів, офісних споруд. Вартість проекту - 500 млн. грн. Передбачається, що інвестор створить із аеропортом СП, куди перший увійде грошима - 45-50 млн. євро, а другий майном - аеровокзальним комплексом та інфраструктурою.
Що збентежило і змусило засумніватися? По-перше, конкурс, про який ніхто не чув, - вже непрозорий. Настільки, що про нього, слід гадати, не сказали навіть китайцям, які місяцем раніше за оголошення конкурсу висловили готовність реконструювати аеропорт у Сімферополі та морпорт у Ялті.
«Шанхайська будівельна компанія та китайська суднобудівна компанія офіційно підтвердили готовність участі в проекті реконструкції аеропорту «Сімферополь» і Ялтинського морпорту», - повідомляв радник кримського прем’єра Олексій Стародубов (він же очолює Агентство інвестицій АРК). Озвучена вартість китайських інвестпроектів - близько 500 млн. дол. Що набагато цікавіше за пропозицію голландців, погодьтеся.
А може, переможець конкурсу має інші переваги - великий досвід реалізації подібних проектів, історії успіху, так би мовити? У прес-релізах Van den Akker Holding знаходимо твердження про участь компанії у проектах реконструкції аеропортів в Іспанії та швидкісних доріг і залізничних станцій в Італії, Франції, Португалії, Іспанії та Голландії. Однак жодному ЗМІ не вдалося поки що знайти підтвердження існування хоча б одного проекту. Єдина ниточка, за яку можна було потягти, - це згадка у прес-релізах імені Зої Саранді, яку можна знайти в ролі засновника та директора будівельної фірми «Екороудс» (Київ), а також у ролі керівника проектів у компанії «Українська торгова гільдія» (УТГ). Остання цього року впевнено зайшла на кримський ринок, побудувавши найбільший торговельний комплекс «Меганом» у Сімферополі. Але Зоя Саранді цитується в ЗМІ з приводу іншого великого будівництва УТГ - на під’їзді до знаменитого 7-го кілометра в Одесі.
У це ж місто привів нас і... сайт Van den Akker Holding. Так, колеги помилялися, коли писали, що фірма настільки непрозора, що в неї навіть сайта немає. Він є, якщо можна так назвати ресурс на спрощеному безплатному хостингу Google Sites.
Сайт, який спочатку мав російськомовний контент, містить помилки в посиланнях, які призводять до відкриття іншого сайта, вже не на безплатному сервісі. Реєстратором доменного імені є Leon Laval, Luxembourg. Однак сам сайт «живе» на сервері в Одесі, на вулиці Люстдорфська дорога, 140а, oфіс 312!
До сайта ми ще повернемося, зараз же ще про одного одесита, який залишився майже непоміченим. Це ще один презентер проекту Van den Akker Holding - Олексій Кочанов, який представляв його на засіданні конкурсної комісії в Радміні Криму за тиждень до оголошення результату. Тоді він теж називався керівником проекту, але потім «посаду» передали З.Саранді. А так би багато запитань одразу відпали. Річ у тім, що пан Кочанов очолює ТОВ «Одеса аеропорт девелопмент» - компанію, яка з мерією Одеси в 2011 році створила спільне підприємство - ТОВ «Міжнародний аеропорт« Одеса» з метою проведення реконструкції та будівництва терміналів тощо. Співвідношення часток у статутному фонді в 473,4 млн. грн. - 25 на 75 відсотків відповідно. При цьому мерія вносить свою частку майном аеропорту. Тобто в Одесі було використано ту саму форму партнерства, яка передбачається в Сімферополі. Тоді резонним буде запитання: чим усе закінчилося в Одесі? Заголовки в опозиційних ЗМІ невтішні. Там багато й прямо пишуть, що аеропорт украли, а термінала нового так і не побудували. І таврують депутатів, які продовжують виділяти землю аеропорту, а частина депутатського корпусу ініціює вихід міста зі спільно створеної компанії, оскільки партнер не виконує зобов’язань. У середині серпня цього року, якраз на момент розкриття пропозицій кримського конкурсу, прес-служба аеропорту «Одеса» повідомляла, що на будівельному майданчику нового термінала проводять підготовчі роботи: вже встановлено паркан із профільованих оцинкованих листів з облаштуванням воріт, а навколо нього - дорога для будівельної техніки. Реальними вигодоотримувачами цього проекту одеські ЗМІ та депутати відкрито називають одеських олігархів Бориса Кауфмана і Олександра Грановського. А підловлена Сергієм Лещенком зустріч Кауфмана з Віктором Януковичем-молодшим у кулуарах ВР України і поготів зміцнила версію одеситів про те, що тут присутній інтерес Сім’ї. А як інакше в наші дні!
Ну а до чого тут Сімферополь і Van den Akker Holding, скажете ви, зв’язок через Кочанова - не показник. Сьогодні голландська компанія одного менеджера найняла, завтра - іншого. Але є два моменти. По-перше, пан Кочанов на тижні відвідав редакцію DT.UA: цікавився перспективами даного матеріалу... Мабуть, ми не стали б про це згадувати, якби гість не пообіцяв відповісти на виниклі в автора запитання і не залишив для зв’язку свій телефон. Однак спроби протягом трьох днів отримати відповіді чи хоча б поставити запитання, на жаль, успіхом не увінчалися. А по-друге, думається, голландська компанія навряд чи може собі дозволити таку розкіш, як чехарда із топ-менеджерами.
На тому й залишаємо нашого стратегічного інвестора. Кримський прем’єр Анатолій Могильов, відповідаючи «Центру журналістських розслідувань» із приводу невідомої фірми, котра здобула перемогу в конкурсі, не маючи подібного досвіду, переконував, що рішення остаточно ще не ухвалено. «Ми ще ні з ким жодних договорів не уклали, тільки проводимо роботу із залучення інвесторів до реконструкції нашого аеропорту», - каже Могильов.
Ні в якому разі не бажаючи образити Анатолія Володимировича, все ж ризикнемо припустити, що в даному випадку останнє слово буде аж ніяк не за ним. Скажемо більше - можуть узагалі не спитати. І річ не в стійкості самого Могильова, а в тому, що передувало вибору «інвестора».
Як відомо, після приходу в Крим команди Джарти, наглядову раду ПАТ «Міжнародний аеропорт« Сімферополь» очолив Сергій Васютін, червоною ниткою біографії якого проходить «Лемтранс». І плани були грандіозні, і свою кримську авіакомпанію «Кримські зорі» відкрили - для внутрішніх рейсів. Але часи змінюються - і в травні 2012 року весь керівний склад підприємства було змінено. Головою правління призначено Юрія Солончука, котрий певний час обіймав посаду директора департаменту з розвитку аеропорту, але до 2010 року був директором аеропорту «Бориспіль», потім - заступником керівника Державіаадміністрації. В оновленому складі правління, крім «бориспільця» Дмитра Денисова, знаходимо також представників Одеси - Світлану Мінінкову і Володимира Артміна (виступав засновником охоронного агентства «Центуріон» і ТОВ «Сервісний центр «Чорноморець» - колишньої дочки ФК «Чорноморець»).
Навесні цього року, тобто напередодні затвердження зміни керівництва аеропорту «Сімферополь», було оголошено про нерентабельність авіакомпанії «Кримські зорі» (на її створення пішло 80 млн. грн. бюджету Криму), при цьому їй на зміну швидко прийшла інша компанія з кримською пропискою, але вже приватна - ПАТ «Авіакомпанія «Ейр онікс». Співзвучна турфірма «Онікс-груп» та її засновники Ігор та Оксана Мельники зареєстрували авіакомпанію ще 2007 року, але своїх ресурсів, судячи з усього, для запуску цього бізнесу не було. 25 квітня 2012 року компанія отримує сертифікат експлуатанта, а вже 28 квітня здійснює перший рейс до Києва! Мабуть, Юрій Солончук, який працював у керівництві Державіаслужби України, знайде мало прикладів такої оперативності, особливо коли врахувати, що своїх літаків у компанії не було і немає. Отримавши три літаки Boeing 737, авіакомпанія на сьогодні вже здійснює регулярні рейси до Києва, Львова, Москви, Санкт-Петербурга і чартерні - до Анталії, Тівата і Бургаса, Даламана, Катовіце і Варшави. Чи могла те ж саме робити авіакомпанія «Кримські зорі», якби поміняла свої теж лізингові Saab 340b на боїнги, менеджмент і цінову політику? Напевно, так. Виходить, що це було нецікаво новому керівництву аеропорту і тим, хто за ними стоїть.
Важливим у цьому ракурсі також є той факт, що практично одночасно з проведенням конкурсу на реконструкцію, аеропорт Сімферополя відкрив у ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» кредитну лінію з лімітом 15 млн. грн. на рік. Як відомо, банк належить Олександрові Януковичу.
Однак платник податків має право і повинен спитати про викинуті на вітер кошти. І не тільки на створення «Кримських зір». А й на розробку стратегії розвитку аеропорту та залучення приватних інвесторів (підряд на 147 тис. євро отримала компанія Lufthansa Consulting.) Плюс стільки ж - на послуги у сфері права. Чи, може, вони нам за ці гроші порахують і суму ризику, який присутній у гіпотетичній угоді з «летючими голландцями»?