Тепер об'єктом рейдерства, крім бізнесу, стали й державні органи.
Баришівський районний суд Київської області, за заявою громадянки, рейс якої нібито відтермінували, зупиняє дію ліцензії нової авіакомпанії-лоукостера SkyUp. Якби рішення виконали, то постраждав би не лише перевізник, - від скасування рейсів постраждали б тисячі пасажирів. Виграли б конкуренти.
Тим часом той-таки Баришівський районний суд забороняє першій заступниці голови Національного банку здійснювати повноваження у справі за позовом про спростування недостовірної інформації.
Суворовський районний суд Одеської області у цивільній (!) справі про спростування недостовірної інформації забороняє Вищій кваліфікаційній комісії суддів проводити кваліфікаційне оцінювання. А раніше Окружний адміністративний суд м. Києва усунув від здійснення повноважень голову Вищої кваліфікаційної комісії суддів та його заступника. Натомість у політичні ігри з іншого боку включився й новий Верховний Суд, який у першій інстанції заборонив членам комісії ухилятися від здійснення повноважень.
Усі рішення приймалися як ухвали про забезпечення позову. На відміну від рішення за наслідками розгляду всієї справи, така ухвала може прийматися без виклику сторін і має виконуватися негайно й незалежно від факту оскарження. Хоча вона й діє тимчасово - на час розгляду справи, - проте розгляд можна розтягувати на термін, доки від ухвали хтось отримуватиме вигоду.
Як наслідок залежності
Але ці справи об'єднує не лише однаковий почерк. Схоже, юридична команда, яка обслуговувала Віктора Януковича та решту, розправила крила.
Всі такі рішення є наслідком залежності суддів від політиків та олігархів. Ще у 2015 році соціологічні заміри думки населення показали: корупція і залежність суддів - головні проблеми, які викликають зневіру в судах.
Тодішній президент Петро Порошенко ініціював і забезпечив прийняття в парламенті судової реформи, покликаної очистити й оновити суддівський корпус, зробити суддів незалежними.
На перший погляд, реформа прогресивна. Завдяки змінам до Конституції у 2016 р. президента і парламент усунули від вирішення питань кар'єри судді та звільнення суддів з посад. Вдалося звузити обсяг суддівської недоторканності, запровадити конкурси на суддівські посади та кваліфікаційне оцінювання суддів для підтвердження відповідності займаній посаді. До оцінювання залучили Громадську раду доброчесності, щоправда з мізерними повноваженнями, тому помітно вплинути на результат реформи її члени не змогли.
Ілюзія очищення
Що з того вийшло? Схоже, незалежний суд не був у планах команди Порошенка, бо довірив він реалізовувати реформу Вищій кваліфікаційній комісії суддів та Вищій раді правосуддя. До цих органів входять люди, які робили й продовжують робити все, аби лише імітувати зміни, а насправді зберегти стан справ незмінним. Вони були чутливими до побажань Адміністрації президента, за що почали отримувати найвищі заробітні плати в державних органах. Окремі вибіркові звільнення мали створити ілюзію очищення суддівського корпусу, якою насправді прикривали діяльність з керуванням суддями.
Особлива разова процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, яка мала привести до звільнення з посад некомпетентних, корумпованих і непорядних осіб, лише закріпила переважну більшість таких суддів на посадах. В обмін на прислужництво та лояльність політичній владі. Навіть психологічні тести використовувалися для збереження лояльних суддів і відсіву тих, хто міг стати змінотворцем.
З-понад 2 700 суддів, які пройшли оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів (це майже половина всіх чинних суддів, оцінювання решти триває), до звільнення рекомендовано трохи більше півтораста - 6%. Лише 16 суддів (0,5%) звільнили за результатами оцінювання. Інші "забраковані" або продовжують працювати, бо їх ніхто не поспішає звільняти, або ж пішли в почесну відставку з довічним грошовим забезпеченням.
Адже переважну більшість висновків Громадської ради доброчесності ігнорували. Чверть складу суддів створеного під час реформи нового Верховного Суду - особи з негативними висновками від цієї Ради. Правда, суддями нового Верховного Суду змогли стати і науковці, і адвокати - теж приблизно чверть. Дехто намагається проводити зміни, та через більшість вихідців із суддівського середовища їм це важко дається.
Після змін до Конституції третина всіх суддів самі звільнилися з посад або пішли у відставку. Переконаний, що чимало їх повірили в неможливість утримати посаду. Але могли б не переживати, адже Вища кваліфікаційна комісія суддів не планувала займатися реальним очищенням суддівського корпусу. Однак через звільнення утворилося багато вакансій, деякі суди взагалі зупинили роботу через відсутність повноважних суддів. Через брак суддів громадяни мають справи з судовою тяганиною. Кваліфкомісія не поспішає вирішувати проблему, адже за майже п'ять років діяльності не рекомендувала до призначення жодного нового суддю.
Фактично, Вища кваліфікаційна комісія суддів не розірвала коло кругової поруки і провалила покладені на неї завдання.
Схоже відбувається з Вищою радою правосуддя. Суддів стали частіше притягувати до дисциплінарної відповідальності, бо трохи збільшилася "пропускна спроможність" Вищої ради правосуддя, однак найбільш "зашкварені" судді зазвичай уникали відповідальності. Наприклад, деякі судді, які зараз працюють "суддями" в самопроголошених так званих "ДНР" і "ЛНР", - досі вважаються українськими суддями. Багато їх успішно пішли у відставку й найнялися на службу до окупаційної влади. Голова Апеляційного суду Черкаської області Володимир Бабенко, замість того, щоб бути звільненим за втручання в діяльність суддів, до своєї відставки ще довго протримався на посаді.
Не того карали
До відповідальності притягали тих нечисленних суддів, які свідчили про втручання у правосуддя або проявляли незалежність.
Так були покарані суддя Лариса Гольник, яка стала викривачем корупційних злочинів, суддя Лариса Цокол, яка відмовилася брати під варту Міхеіла Саакашвілі, суддя Віталій Радченко, який дав дозвіл НАБУ на проведення обшуків в Окружному адміністративному суді м. Києва. Згодом покарання були або скасовані, або пом'якшені. А Ларисі Гольник догана перешкодила стати суддею Вищого антикорупційного суду, - хоча згодом її скасували. Крім того, президент, всупереч законові, довго зволікав з відновленням її повноважень.
Довгоочікуваний Вищий антикорупційний суд
Вищий антикорупційний суд створили під тиском міжнародних партнерів України та громадянського суспільства. Просування цієї ідеї забрало три роки, оскільки політична влада всіляко опиралася - переконуючи, що кожен суд має бути антикорупційним. Але суди, до яких потрапляли справи про топ-корупцію, здебільшого просто затягували розгляд. У результаті, жоден високопосадовець не постраждав.
Щоб сформувати ВАС, до процесу відбору суддів залучили Громадську раду міжнародних експертів, яку створили з кращих фахівців світового масштабу, запропонованих міжнародними організаціями. На відміну від Громадської ради доброчесності, наділили її не номінальним, а реальним впливом на результат. Міжнародні експерти могли заблокувати проходження будь-якого кандидата, якщо вважали його недоброчесним. У результаті, сформовано склад, до якого в громадськості здебільшого претензій не було. Правда, суд почне працювати лише восени 2019 року. Тож чи стане це справжньою історією успіху - побачимо згодом. Ризиком є те, що касаційна інстанція для цього суду - Верховний Суд, судді якого добиралися за звичайними правилами без участі міжнародників.
Світові рейтинги
Завдяки реформам Україна трішки поліпшила результати у світових рейтингах. Порівняно з 2015 роком, на 2% поліпшилася ситуація, згідно з Індексом верховенства права від World Justice Project. На 5% - в Індексі сприйняття корупції від Трансперенсі-Інтернешнл. Але тут здебільшого роль відіграли законодавчі зміни, а не практичні результати.
Довіра до судів підвищилася - але, знову ж таки, на рівні статистичної похибки. Судовий індекс Європейської бізнес асоціації показав незначне зростання довіри до судів через інтегральний показник: з 2,24 до 2,48 за п'ятибальною шкалою. Проте корупція і хабарництво залишаються на першому місці серед негативних чинників, які впливають на довіру до суду з боку інвесторів.
Після останніх свавільних рішень судів ситуація зі ставленням до судів може серйозно погіршитися. Особливо якщо органи правопорядку і судова влада вкотре підпишуться під неспроможністю боротися з такими явищами.
Чи все так безнадійно? На мій погляд, ні. Але Україна потребує нестандартних рішень для впровадження судової реформи.
Архітектура судової реформи
Органи суддівського врядування, які відповідають за добір суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, слід перезавантажити. Але не просто розформувати чинний склад цих органів і дібрати нових членів за старими процедурами, як пропонують зробити апологети судової реформи часів Януковича.
Потрібно змінювати правила формування цих органів, щоб наявні неформальні практики впливу не призвели до заповнення вакансій у них людьми, котрі слугуватимуть олігархам і політикам.
В умовах трансформації судової системи органи з добору суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності мають включати більшість представників громадського сектора, яким довіряє суспільство (правозахисники, журналісти, представники профільних громадських організацій та незалежного правничого середовища), а не самих суддів.
Ідею посилення ролі громадянського суспільства у складі Кваліфікаційної комісії суддів підтримують і експерти Ради Європи та Європейського Союзу. Судді могли б обирати своїх представників електронним голосуванням, а не через представників на з'їзді суддів. Зазвичай їхніми голосами маніпулюють голови судів, до яких надходять прохання підтримати конкретних кандидатів з "центру".
Важливо, щоб до членів таких органів, які, зокрема, оцінюють суддів на доброчесність, теж висувалася вимога щодо доброчесності та бездоганної поведінки. Склад Вищої ради правосуддя без змін до Конституції не переформатувати, але можна запровадити перевірку на доброчесність чинних членів, непроходження якої - підстава для припинення повноважень. Таку перевірку могли б забезпечити міжнародні експерти, делеговані міжнародними організаціями, - наприклад, та ж таки Громадська рада міжнародних експертів, яка брала участь у формуванні антикорупційного суду.
Доцільно запровадити механізм перегляду результатів кваліфікаційного оцінювання суддів, щодо яких проігноровані негативні висновки Громадської ради доброчесності. Крім того, потрібно створити механізм моніторингу доброчесності суддів, яким на них покладався б обов'язок довести законність походження майна. За невиконання цього обов'язку Конституція передбачає звільнення судді з посади. Наразі зазначена норма залишається мертвою, - її жодного разу не застосували.
Докорінного реформування потребує юридична освіта, що є передумовою професіоналізму суддів, прокурорів, адвокатів. Так, це зміни з відкладеною дією, бо дадуть результат у більш віддаленій перспективі, але починати треба негайно. Крім того, слід реформувати адвокатське самоврядування задля більшої залученості кожного адвоката до вирішення самоврядних питань.
Впровадження електронного суду має сприяти швидкому отриманню якісних судових послуг онлайн. За цим майбутнє. Якщо судовий розгляд зможе відбуватися онлайн без необхідності відвідувати суд в іншому куточку України, це надалі зекономить ресурси для розширення приміщень, ремонтів. Це дало б можливість відмовитися від традиційних правил підсудності в таких справах і рівномірно розподіляти справи між судами та суддями. Тобто сторони у справі й суд могли бути розкидані по всій Україні, але це не завадило б їм зустрітися в судовому засіданні онлайн.
Про реформи в Україні та їх підтримку на найвищому рівні говоритимуть на початку липня в Торонто (Канада), під час третьої Конференції з питань реформ в Україні. Громадянське суспільство підготувало бачення подальших кроків у реформуванні України, зокрема в судовій реформі. Завдяки участі в заході представників української влади та міжнародних партнерів, у Конференції є шанс дати новий імпульс судовій реформі. Підтримка міжнародної спільноти здатна підштовхнути Україну до досягнення очікуваного помітного результату в забезпеченні права на справедливий суд.