Нагадаємо, що 17 липня, після оприлюднення другої частини «плівок Вовка», Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) пред'явило підозри відразу 12 фігурантам. Серед яких вісім суддів Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК) (включаючи його голову — Павла Вовка), голова Державної судової адміністрації (ДСА) Зеновій Холоднюк, а також кілька підручних адвокатів, яких використовували в схемі подачі підставних позовів. Пройшли обшуки і всім відправили повістки на допит.
Мова про ОЗГ, яку створили в судовій системі України на основі ОАСК з метою захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС) і Вищою радою правосуддя (ВРП).
Особливість ситуації в тому, що виключні повноваження ОАСК дають цьому суду право розглядати справи, що стосуються позовів проти центральних органів державної влади. Ба більше, під час розгляду справ практично блокувати будь-які дії держави. У поєднанні з корупційною мережею і зв'язками голови ОАСК в судах іншої юрисдикції, зокрема і Конституційному, ця історія, на думку детективів НАБУ, безпосередньо пов'язана з національною безпекою.
Про причини, які призвели до війни між судовою гілкою влади і НАБУ (а ВРП і Рада суддів уже звинуватили НАБУ в тиску); використання постмайданною владою подвійних стандартів при реформуванні судової системи; про суть першої частини оприлюднених у 2019 році записів прослушки з кабінету голови ОАСК Вовка, читайте у першій частині матеріалу.
Треба сказати, що в цій історії найслабшою точкою, на яку весь рік тиснув захист голови ОАСК Вовка, була незакінчена слідством фоноскопічна експертиза записів з кабінету голови ОАСК. В умовах, коли адвокати Вовка оперативно і офіційно представили результати своєї експертизи, яка назвала плівки монтажем, проглядалася слабкість і некомпетентність позиції обвинувачення. Що абсолютно виправдано дозволило Вовку вже в січні 2020 року спокійно переобратися на посаду голови ОАСК і публічно говорити про політичний тиск і самопіар з боку голови НАБУ Артема Ситника, який намагається «утриматися в кріслі і заслужити довіру президента».
Однак із заяви голови НАБУ Артема Ситника, зробленої 20 липня на брифінгу з нагоди затримання ексголови «Укравтодору» Новака за три дні після вручення підозри у справі ОАСК, зрозуміло, що фоноскопічна експертиза записів у сторони обвинувачення цього разу є. З огляду на те, що підслідність справи стосовно ОАСК і його голови Вовка повністю перейшла до НАБУ, і справа нарешті отримала реальну перспективу всебічного розслідування, є сенс позначити її реперні точки. Включно з «внеском» не тільки старої влади на чолі з Петром Порошенком, а й нової - яка використовує президента Володимира Зеленського як бутафорські сценічні декорації.
У чому суть нових підозр НАБУ, і якими фактами оперують детективи
Друга частина записів підтверджує продовження атаки Вовка і його команди на ВККС, куди їм таки вдалося завести своїх людей за квотою омбудсмена Денісової і голови ДАС Холоднюка. Зі старої гвардії ВККС змогли прибрати не тільки компромісного Тараса Лукаша, а й найбільш принципових Станіслава Щотку і вихідця з постмайданного юридичного середовища Андрія Козлова. А також критиковану громадськістю Тетяну Весельську, яка навряд чи сильно відхилялася від загальної лінії роботи останнього складу ВККС. План був реалізований.
Водночас, за даними НАБУ, бригада з ОАСК здійснювала досить зухвалі спроби поширення свого впливу і на роботу ВРП. Хлопці були настільки впевнені у своїй недоторканності, що на повному серйозні обговорювали мінування будівлі ВРП, щоб заблокувати засідання дисциплінарної комісії стосовно одного із суддів ОАСК. Потенційним помічником повинен був виступити голова поліції Києва Андрій Крищенко. Що в контексті того, що відбувається в країні, м'яко кажучи, насторожує. Ну, все можуть товариші. І ті, і ці.
Зам. главы ОАСК: — У тебя встреча? У меня в девять завтра дела.
Глава ОАСК: — А у меня в 11 встреча с начальником милиции.
Судья ОАСК: — Ой, *бать с Крищенко (начальник ГУ НП г. Киева. — И.В.) что ли, та ну, нельзя поменяться?
Глава ОАСК: — С Андреем Евгеньевичем, да.
Судья ОАСК: — Ну тот пьяница, він на х*й.
Глава ОАСК: — Та не, пьяница — не пьяница, он должен правильно реагировать на определенных минеров.
Операція тоді зірвалася, оскільки члени чинного на той момент складу ВРП не покинули будівлю навіть після оголошення про її замінування. Схоже, щось запідозрили і таки провели засідання. З кожним новим файлом прослушки наростає відчуття присутності комплексу Бога, якого, мабуть, «суддя» Вовк міцно схопив за бороду. Щонайменше так йому тоді здавалося. Майбутній відхід з владного Олімпу команди Порошенко, з якою у нього не склалися публічні відносини (реально ж Вовка ніхто не чіпав і жодна справа проти нього до обвинувального вироку в суді не доведена), змушував нашого героя все частіше цю бороду смикати.
В результаті думка про достроковий розпуск парламенту відвідала голову ОАСК набагато раніше, ніж майбутнього президента Зеленського. Команда креативників від Феміди навіть знайшла спосіб, як це зробити.
Глава ОАСК: — Не, да обосс*лись там, бл*. Саша (вероятно, имеется в виду бывший народный депутат. — И.В.) звонил, говорил: «Бл*, ты что гонишь, бл*, вы сейчас установите, что нема коалиции?!».
Судья ОАСК: — И что, на что оно повлияет?
Глава ОАСК: — Я говорю: «Саша, так, а что ты, это ты сомневался в нашей политической проституции?» Мы ждали этого момента. Все вам вспомнить.
Мабуть, приводячи нижче ще кілька суддівських діалогів, ми утримаємося від масштабного цитування першоджерела. Всі перли в оригіналі і в повному обсязі читайте і дивіться на сайті НАБУ. Однак вже тут варто відзначити, що в тезі про «політичну проституцію», яка досить безпосередньо прозвучала з вуст голови ОАСК Вовка, міститься відповідь на ключове питання цієї історії: чому мовчить президент Зеленський? Але витримаємо інтригу і підемо далі.
Вовк не став сперечатися з відомою істиною, що помста — блюдо холодне. «Голова і заступник голови ОАСК розробили план за поданням від сторонньої особи позову про заборону широкому колу державних службовців виїжджати за кордон після проведення виборів Президента України в 2019 році, — повідомляє на своєму сайті НАБУ. — Таким чином, голова ОАСК планував продемонструвати свою владу і можливості суду, залякати і помститися колишнім чиновникам».
Для цього один із суддів ОАСК розробив проєкт позову, який нібито підписав і подав до суду нардеп Давид Жванія. Суд відкрив провадження у справі, однак наступного дня народний депутат спростував подачу позову. На цей епізод, знову-таки в світлі того, що відбувається в країні, варто звернути увагу. Ні, не на суть нових заяв відомого «любого друга» Давида Жванії, який вирішив поправити своє фінансове становище, раптом знову підтвердивши авторство все ще наявного в ОАСК позову. Головне — час появи каналу «правди» Жванії на YouTube. Абсолютно синхронне вкидання на допомогу, зокрема, і бригаді Вовка, яка обороняється.
«Крім ухвалення замовних рішень, голова ОАСК використовував своє службове становище і широке коло зв'язків для втручання в діяльність інших державних органів і захоплення влади на всіх рівнях судової системи, - уточнюють в НАБУ. - Задокументовані факти впливу голови ОАСК на суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду, Шостого апеляційного адміністративного суду, членів ВРП, ВККС, посадових осіб НАЗК, ДБР, інших центральних органів державної влади, міністерств і правоохоронних органів»
20.02.2019
Глава ОАСК: — Смотри, наш Конституционный суд — это (н/д), мы с ними плотно работаем.
Ж. — (переб.) Я не говорю, что это прямо сразу.
Глава ОАСК: — Смотри, мы по ним плотно. Мы по всем (н/д). Я не могу все рассказать, я по всем вопросам плотно работаю. Поэтому ничего делать не надо. Просто столько много процессов запущено, и пока мы будем с тобой делать это, то хоть что-то сработает.
«Глава ОАСК здійснював систематичний вплив на Суддів Конституційного Суду України з метою вирішення як власних питань, так і «замовлень» інших осіб, які зверталися до голови суду. Зокрема, 26.02.2019 Конституційний Суд України прийняв рішення про визнання неконстітуційною статтю 368-2 КК України («Незаконне збагачення») — констатують у НАБУ.
Чи варто уточнювати, що детективи НАБУ саме розслідували факти незаконного збагачення голови ОАСК Вовка та його заступника. Після визнання статті неконстітуційною справу закрили. При цьому, як випливає із записів, голова ОАСК хвалився, що таке решение прийнято суддею на його «прохання».
Не оминув Павло Вовк і Закон України «Про очищення влади», за яким пройшла люстрація чиновників часів Януковича. Зараз не час и не місце аналізувати плюси и мінуси цього закону — є й ті, й інші, але саме час сказати, що до сьогодні має місце тиск Вовка і його людей на суддів Конституційного суду України.
23.05.2019
Глава ОАСК: — А вы не хотите пойти от съезда ученых членом ВККС? В тот момент, когда мы закон о люстрации «ломанем». Ну, потому что я сейчас раскладку вижу, там есть окно…
[…]
Глава ОАСК: — Смотрите, ну, давайте мы не будем. Мы не можем поломать все. Сейчас в Конституционном Суде на выходе, если мы это добьем, закон о люстрации.
06.06.2019
Глава ОАСК: — Треба було мене в Конституційний суд колись направити, я б там уже всі рішення виніс. «Старі пердуни» ходят друг к другу, водку пьют. А цей, как от...
Яке все це має відношення до Зеленського та нової влади?
Так, уже рік, як пряме. Медійних сигналів від Вовка новому президенту було кілька. Спочатку Зе завбачливо подарували «Сватів», заборону на показ яких ОАСК скасував у березні, — буквально на другий день після першого туру президентських виборів. Коли перемога Зеленського ні у кого вже не викликала сумнівів. Позов знаходився в суді вже півтора роки і дуже вчасно став при нагоді. Таким чином, угрупування дало зрозуміти новій владі, що з нею потрібно дружити. Але ще краще — стати його частиною.
Однак сигнал про це був не настільки доброзичливим і прийшов набагато пізніше. Тому в оприлюднених файлах поки не зафіксований. Але ви, мабуть, пам'ятаєте, як у березні, напередодні відставки експрем'єра Олексія Гончарука, в ОАСК ... правильно! — надійшов позов від якогось Гончарука до голови ВР Дмитра Разумкова про те, що він не має права ставити на голосування питання відставки Кабміну. Про це повідомили на офіційному сайті суду. А ми вже знаємо, що сам ОАСК в разі прийняття позову до розгляду, маючи необмежені повноваження, міг спокійно заблокувати процедуру відставки. Затягнути її на час апеляції, створивши для країни ще одну критичну ситуацію. Скільки їх на той момент було, включно з економічним падінням і пандемію коронавірусу нагадувати, гадаю, не варто.
«Якщо ж об'єднати всю наявну інформацію, врахувати всі можливі горизонтальні зв'язки Вовка з ДБР, міністром МВС, уповноваженою Верховної Ради з прав людини, залежними суддями в КСУ, то вони сьогодні ввечері можуть зупинити всю державну машину. Здійснити державний переворот, — констатує наш співрозмовник з Офісу генпрокурора. — І вони вже намагалися це спробувати, коли за підставним позовом хотіли заборонити виїзд чиновникам Порошенка. Хлопці хотіли подивитися, як ті тікатимуть. Поприколюватися. Але красиво ж! Вони завжди готові зробити подарунок новій владі, коли вже валиться стара. Однак по дорозі можуть завалити і державу».
Повертаючись до епізоду з Гончаруком, нагадаємо, що Вовк не ризикнув піти далі. Чи то отримавши відмову від лідера «соросят», який не побажав грати в цю гру, то чи сам голова ОАСК не захотів вступати в рукопашний бій з новою владою. Поганий мир завжди кращий за добру війну. Тим більш, що Банкова сама зробила абсолютно все, що Вовку було потрібно.
Однак в нашій історії є ще один сигнал, який ОАСК подав Зеленському всього лише кілька днів тому. І він дає вичерпну відповідь на вже поставлене питання, чому Зеленський мовчить. Однак почекаємо розв'язки— у фіналі.
Чому багато суддів опинилися на боці Вовка?
Тут важливо уточнити, що європейці, які консультують українську владу, ще на старті судової реформи в 2015 році говорили про необхідність її стрімкого проведення. Зокрема і люстрації суддів, яка в певному сенсі і проводилася ВККС. Швидке і якісне очищення системи, що супроводжується відкриттям шлюзу для нових кадрів, дозволило б відкинути згодом всі маніпуляції з боку старих еліт, які відчайдушно чинять опір змінам.
«З якістю, як ми вже з'ясували, не склалося, — розповідає один з високопоставлених ексчиновників. — Стрімкою реформа також не стала. Указ президента Порошенка про ліквідацію місцевих і апеляційних судів до кінця не реалізований. Частина судів ліквідована, але в нових судах є незаповнені вакансії. Не всі судді пройшли кваліфікаційний відбір. Система всі ці роки перебуває в напрузі. І це стосується кожного судді і дає привід всім противникам реформи маніпулювати ситуацією, звинувачуючи вже нову владу в тиску на суддів».
І ви все ще дивуєтеся, чому багато суддів в цій історії принаймні триматимуть нейтралітет, а як максимум підтримуватимуть бік ОАСК і Вовка?
«Основною вимогою будь-якої реформи (а тим більше тієї, що має відношення до функціонування гілок державної влади) є безперервність, — продовжує один з членів ВККС. — У пулі юридичних радників Зеленського не виявилося нікого, хто б міг компетентно розібратися в тому, що відбувається. Кілька людей, які закликали президента до необхідності продуманих і обережних кроків, не були почуті».
Які групи в оточенні Зеленського впливали на продовження реформи?
Дійсно, перші півроку в найближчому оточенні Зеленського, яке впливало на нього в частині ставлення до суддів і судової системи, було дві групи людей. На вершині піраміди першої групи був на той момент голова ОПУ Андрій Богдан (з його минулим адвоката відомої спеціалізації) та Руслан Рябошапка (з бекграундом невдалої роботи членом НАЗКа). Ймовірно, своїм головним завданням ця група розуміла захоплення території в судовій системі. Ключовими кроками було: відправити у відставку весь склад ВККС, переформатувати склад ВРП, а також отримати під контроль новий Верховний суд, оголосивши про його скорочення в два рази і повторний конкурс через процедуру оцінювання. Подальші плани озвучені не були.
Друга група — у Верховній Раді. У цій групі було 5-7 депутатів, які брали участь в конкурсах ВККС, але не перемогли в них. Так, заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук претендував на місце судді Верховного суду. Але але не пройшов до списку переможців, коли взимку 2019 року кандидат на пост президента Зеленський назвав Стефанчука ідеологом виборчої кампанії.
Його брат Микола Стефанчук невдало брав участь відразу в двох конкурсах до Верховного суду. Майбутня глава комітету ВР з правової політики Ірина Венедіктова — не пройшла відбір до Верховного суду. Юрист-міжнародник Олександр Мережко, — невдало претендував на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Голова Комітету ВР з питань податкової політики Данило Гетманцев — не пройшов ще в першому конкурсі у Верховний суд. Зрозуміло, що ніяких сентиментів щодо ВККС у цих людей, із зрозумілих причин не було. А отже і особливого бажання розбиратися в довгострокових наслідках плану щодо зупинки ВККС теж.
Навіщо «слуги» заблокували ВККС, як того і домагався Вовк?
«У влади не виявилося сильного і єдиного пулу експертів, які говорили б з нею про судову реформу професійно, на зрозумілій мові і на рівних. Та ніхто й не хотів цього робити. Тому сказали так: це судова реформа Порошенка? Так! Отже нам вона не потрібна, і ми зробимо все по-своєму. А як? Ніхто нічого системного і значного не запропонував. Але Зеленський насамперед поніс у зал ВР саме судову реформу. КСУ потім визнав її неконституційною. Такої ж позиції щодо президентських новел про скорочення Верховного суду до 100 суддів дотримувалися і ЄС, і Рада Європи з Венеціанською комісією. Але якщо розхитати Верховний Суд у новій владі не вийшло, то Вища кваліфікаційна комісія суддів таки була заблокована. Чого і домагався голова ОАСК Вовк, який оминув кваліфікаційне оцінювання і використав втемну недосвідченість нової владної еліти.
«Тому нас і збили на зльоті, — уточнює наше джерело зі старого складу ВККС. — Некомплект по судах сьогодні складає близько 35 відсотків. Ми оголосили конкурс в апеляційні суди на 440 посад. Закінчували конкурс до Вищого суду з інтелектуальної власності. Близько 600 кандидатів на посаду суддів, підготовлених нами, можна було ще в 2019 році відправити здійснювати правосуддя в місцевих судах по всій країні. Ще близько 350 потенційних суддів для судів першої інстанції закінчили навчання, і це теж вагома частина вакансій. Конкурс по них можна було провести не пізніше грудня минулого року. До кінця лютого цього року можна було закінчити кваліфікаційне оцінювання, яке називають переатестацію. Якби комісія допрацювала до кінця лютого, відповідно до закону, то 90% всієї кадрової складової судової реформи вже було б закрито. А потім— тільки тонка настройка і злагоджена робота ВРП, НАЗК і НАБУ щодо суддівського корпусу».
Скільки Зеленському ще треба років, щоб судді склали присягу і почали виконувати свою роботу?
Влітку минулого року ВККС передала до ВРП список 500 відібраних переможців конкурсів на посади в суди різних інстанцій. До судів найвіддаленіших районів зокрема. Туди, де сьогодні немає жодного судді. ВРП почала розглядати їхні справи тільки 26 квітня (!) цього року. Навіщось розтягнувши процедуру узгоджень ще на кілька місяців. Хоча могла практично відразу передати їх на підпис президенту.
В результаті з квітня Зеленський видав тільки 220 указів щодо суддів. Вони вже роз'їхалися по судах і отримують зарплату, не відправляючи правосуддя. Чому? Так їм просто треба скласти присягу! А присяги немає. Тому що її просто нікому організувати. (За останньою інформацією, присягу суддів вчергове перенесено на «найближчий вівторок»).
Як нікому прийняти і закон, який розблокував би роботу ВККС уже з новим складом комісії. Законопроєкт про це командою ОПУ був підготовлений, але так і не винесений на голосування в зал. Судячи з усього, в останній пленарний день могло просто не вистачити голосів, щоб проголосувати за законопроєкт в першому читанні. Якщо він буде прийнятий хоча б у вересні, то ВККС запрацює тільки в 2021 році. І не на початку року. До цього правосуддя в країні буде кульгати на всі кінцівки.
Ба більше, застосувавши тактику танцю слона в посудній лавці, нова влада миттєво зіпсувала відносини практично з усією судовою системою, включаючи Верховний суд і ВРП. Також помітно охололи стосунки з бюрократами в Європейському Союзі, Радою Європи, США і Канадою. З якими, в силу міжнародних зобов'язань, українська влада зобов'язана співпрацювати в області узгоджених проєктів не тільки судової реформи, а й усього правосуддя.
Причому тут Саакашвілі і як в заступники до Єрмака відповідати за судову реформу потрапив поплічник Портнова?
«Однак замість того, щоб розкрити очі, чесно жахнутися реальності і засукавши рукава почати робити хоч щось, ми чуємо якісь дивні потуги пана Саакашвілі — новачка-реформатора судової системи, який з легкої руки Зеленського обіцяє нам черговий рай справедливості, — каже, саркастично посміхаючись, зовсім не сторонній спостерігач процесу. —Можу з упевненістю припустити, що 274 судді з двома апеляційними судами в Грузії за стандартами Ради Європи ми б відреформували за два тижні. З урахуванням перерв на каву. Так що для всіх, хто в темі, спостерігати за цим не талановитим ляльковим театром, чесно кажучи, нудно».
А ось цікаво, де у всій цій вакханалії різнобічний заступник голови ОПУ по судовій реформі пан Смирнов? Відомий адвокат, який встиг відзначитися на Майдані в справах, пов'язаних із захистом бійців «Правого сектора», Олени Лукаш і Олександра Єфремова et cetera. Хтось чув від нього виразні пояснення, чому не вийшла реформа Богдана - Рябошапки? А про стратегію судової реформи взагалі? Або можна десь ознайомитися з докладним планом змін законодавства у сфері правосуддя?
Але, можливо, він знову тут?
Можна ще довго доповнювати список питань до пана Смирнова, які знаходяться на стику кураторства реформи ОПУ і діяльності інших органів державної влади. Але основне питання не в цьому. А в тому, що можна бути учнем Портнова в поганому, а можна — і в хорошому. Тому що коли Портнов виконував ці обов'язки, в адміністрації Януковича по юридичній частині все працювало, як годинник. Починаючи від профільних законопроєктів і закінчуючи грамотно складеною декларацією президента.
Під чию диктовку креативувала генпрокурорка Венедіктова, заблокувавши розслідування?
Як повідомили наші джерела в Офісі генпрокурора, буквально перед публікацією матеріалу, минулого тижня, генеральний прокурор Ірина Венедіктова своїм рішенням ліквідувала групу прокурорів у справі стосовно ОАСК. Її керівником був заступник генерального прокурора Андрій Любович. Напередодні Любович та Венедіктова погодили вручення підозр 12 фігурантам розслідування, зокрема і Павлу Вовку. А Любович того ж дня поставив свій підпис під документом, згідно з яким розслідування справи Вовка і Ко від СБУ повністю перейшло до НАБУ. Про це, а також про те, що необхідно для продовження наступального руху НАБУ у справі Вовка,і заявив голова НАБУ Артем Ситник. Після зміни підслідності необхідним є і зміна групи прокурорів у кримінальному провадженні.
З огляду на те, що керівник САП, за нашою інформацією, знаходиться у відпустці, з подальшими процесуальними діями, зокрема і визначенням групи прокурорів САП, має визначитися Генеральний прокурор. Оскільки тільки відомство Холодницького може курирувати НАБУ. А отже і приймати рішення щодо звернення до Вищої ради правосуддя з проханням про відсторонення від обов'язків суддів ОАСК, яким пред'явлено підозру. Звичайні прокурори, яких Венедіктова вписала в нову групу, цього робити не можуть. Це просто незаконно.
Крім того, що заступник генпрокурора Андрій Любович в результаті зміни підслідності справи щодо ОАСК автоматично втратив вплив на перебіг розслідування, Венедіктова кардинально скоротила коло повноважень свого заступника. Нагадаємо, що такий же хід був використаний Венедіктовою, коли вона виводила за рамки розслідування справи Катерини Гандзюк свого ексзаступника Віктора Трепака.
Ба більше, генпрокурорка зажадала, щоб Любович написав заяву про відставку. І це було вже не вперше. Попри те, що призначений він був за квотою Коломойського. Однак згодом поводився досить незалежно. Зокрема, щодо управління, очолюваного Сергієм Горбатюком, і займався розслідуванням справ Майдану. За даними ZN.UA, на сьогодні заступник генерального прокурора Андрій Любович не збирається писати заяву про відставку.
Так чому все ж мовчить президент і до чого тут партія Шарія?
У п'ятницю 23 липня в Окружний адміністративний суд міста Києва надійшов позов з вимогою зобов'язати Мін'юст звернутися до суду з приводу заборони діяльності політичної партії «Партія Шарія». Ми ж тепер повністю інформовані, як працює схема.
І ми, звичайно, не будемо наївно вважати, що це подарунок Зеленському від голови ОАСК Вовка, який в паніці чіпляється за будь-яку можливість задобрити гаранта Конституції (а СН входить в місцеву виборчу кампанію, серйозно втрачаючи в рейтингу) і врятувати свою шкуру.
Як ми вже згадували, Єрмак і Шефір давно з усіма домовилися. І з Ахметовим, і з Коломойським, справи стосовно яких веде НАБУ. І з Джуліані, який метає блискавики на адресу Ситника, теж домовилися. Наївного Зеленського наполегливо і втемну виводять з окопу НАБУ.
І оскільки Зеленський приймає рішення тільки в присутності цих двох людей, розраховувати на адекватну оцінку того, що відбувається, з його боку навряд чи варто.
Ну, а це скромне повідомлення на офіційному сайті ОАСК — відповідь його голови Вовка на цілком конкретну пропозицію оточення Зе. Під час цинічного політичного торгу. Підростаюче вовченя Шарія Банкова зіб'є силами досвідченого і визнаного черговою новою владою члена зграї? За спиною головного мисливця зі «слуг народу», який вже нічого не вирішує.
Масштаб твого ворога демонструє твій масштаб. Зеленський його визначив, піднявши проросійського блогера до рівня свого головного оппонента, жертвуючи в цій війнушці екологією судової гілки влади.
... Володимире Олександровичу, а у вас там взагалі вода і їжа є? І, так, ви тримайтеся, розраховуйте сили. Тому що ніхто вас звільняти не приїде. Усі давно домовилися. У них все ОК.