Аргументація прибічників вступу України до Митного союзу загалом і в частині оцінки економічного ефекту такого кроку явно чи неявно зводиться до низки досить простих тез:
- Митний союз обов'язково та однозначно буде економічно успішним проектом;
- розрахунки однозначно показують значний виграш України від членства в Митному союзі (ЄЕП), тоді як інтеграція України з Євросоюзом навіть на рівні зони вільної торгівлі (ЗВТ) у найкращому разі призведе до економічних втрат, а в найгіршому - до економічної катастрофи;
- тому (опираючись на першу та другу тези) єдино можливим варіантом співробітництва України та країн Митного союзу є вступ України до МС і відмова від інтеграції в ЄС у тому чи іншому форматі.
Та чи так усе просто й однозначно, як кажуть наші російські партнери принаймні публічно? Відповідь на це запитання очевидна: звичайно ж, ні. А дискусія в запропонованих російською стороною рамках - це чистої води політика, бо за її межами залишається дуже багато важливих запитань:
- Чи справді успіх МС як проекту не підлягає сумніву?
- Чи є альтернативні російським оцінки економічного ефекту МС та які вони?
- Як оцінюється вплив ЗВТ із ЄС на Україну іншими "немитносоюзними" експертами?
Як ліричний відступ зазначу, що дискусія з використанням цифр потребує від експертів надзвичайно високої наукової добросовісності та відповідальності. Річ у тім, що розрахунки економічних ефектів від тих чи інших варіантів інтеграції базуються на цілій низці припущень і передбачають використання досить складного інструментарію. Тому суворо в науковому плані інтерпретація цифр без дискусії про те, як їх було отримано, - це прямий шлях до політичних маніпуляцій. Тому формат "от вам цифри, і що ще вам, убогим, потрібно?" я вважаю просто образливим.
Зрозуміло, що особливості та тонкощі економіко-математичних розрахунків - це "арт-хаус", і вимагати, щоб усі були експертами в цій сфері, просто смішно. Однак при всьому цьому цифри в дискусії слід використовувати відповідально та не маніпулювати розрахунками в сьогохвилинних політичних цілях.
Ще раз повторю, що наукова етика вимагає, щоб оцінка вірогідності чи невірогідності розрахунків базувалася на аналізі вихідних припущень і методики розрахунків. Однак жанр газетної статті та газетна площа не дають змоги зробити це. Тому я просто покажу, що існує досить велика кількість серйозних альтернативних оцінок проекту "Митний союз" і вигідності ЄС і співробітництва України з ЄС.
А тепер повернімося до початкових тез. Візьмімо тезу про те, що Митний союз просто "приречений" на успіх.
Як свідчить світовий досвід, далеко не кожний інтеграційний проект приводив до заявлених результатів. Щодо пострадянського простору, то до першої спроби створити Митний союз вдалися Росія, Казахстан і Білорусь у 1995 р. (до них у 1996-му приєднався Киргизстан, а згодом Таджикистан та Узбекистан у 2005 р.), але вона виявилася невдалою.
Чи може стати успішним Митний союз у нинішньому форматі (спроба номер два) у принципі? Наприклад, відомий американський дослідник Девід Тарр вважає, що теоретично МС може стати успішним проектом, якщо вирішить цілу низку досить непростих проблем економічного та політичного характеру. Зацікавлений читач може сам ознайомитися з їх аналізом у процитованій роботі (David G. Tarr. The Eurasian Customs Union among Russia, Belarus and Kazakhstan: Can it succeed where its predecessor failed. Centre for Economic and Financial Research at New Economic School, #37, December 2012). Зазначимо лише, що ймовірність їх "невирішення" також досить висока.
До речі, і в самій Росії цілий ряд експертів досить жорстко висловлюються щодо Митного союзу. "Це, головним чином, політична затія", - вважає професор РЕШ Наталя Волчкова. На її думку, для Росії економічної вигоди від єдиного простору мало - ринки збуту країн, які входять до нього, малі порівняно з російським, і Росія досить добре на них представлена. Зазвичай інтеграція приводить також і до взаємного зростання прямих інвестицій між країнами-учасницями. "Навряд чи варто Росії розраховувати на те, що з ними прийдуть і нові технології. Проблеми такого простору також лежать у площині політики. У відповідь за реалізацію амбіцій російського керівництва треба буде платити економічними поступками іншим країнам - учасницям ЄЕП", - переконана вона.
Подобається комусь чи ні, але сьогодні практично єдиним прикладом успішного створення та функціонування повномасштабного митного союзу, який потім трансформувався в союз економічний, є ЄС.
Тепер про цифри. За розрахунками відомого фахівця Лусіо Вінхаса де Саузи, колишнього експерта Світового банку та Єврокомісії, а нині - головного економіста сектора інвестиційних послуг агентства Moody's, створення Митного союзу негативно вплине на ВВП країн-учасниць (див. табл. 1).
До речі, у цьому розрахунку враховано чинник гармонізації умов функціонування енергетичного сектора. На перший погляд, Україна виграє - її ВВП збільшиться (щоправда, лише на 0,11%), тоді як решта учасників програють. Однак у цілому ці розрахунки показують, що позитивний економічний ефект від створення МС для країн-учасниць, м'яко кажучи, сумнівний.
А що ж кажуть експерти країн - членів МС? Пошлемося на три досить примітні висновки білоруських дослідників, які наводяться в праці "Влияние Единого экономического пространства (ЕЭП) на развитие Республики Беларусь: проблемы и пути их решения".
Перший висновок: у результаті участі Білорусі в ЄЕП чистий ефект зростання добробуту країни (тобто фактично ВВП ) становитиме лише
6,7 млн дол. Другий: зростання імпорту щороку становитиме 800 млн дол. При цьому серед продуктових складових цього приросту практично немає інвестиційних товарів, а конкуруючий імпорт може негативно вплинути на виробників білоруських товарів-субститутів.
І, нарешті, третій висновок: заходи, які передбачають здійснення узгодженої макроекономічної політики, загалом орієнтовані в правильному напрямі, оскільки дозволять усім країнам союзу працювати приблизно в рівних умовах. Але така рівність умов сприяє країнам, які мають значні запаси паливно-енергетичних і сировинних ресурсів, створює додаткові труднощі для країн із обмеженою сировинною базою та не здатних за рахунок їхнього експорту розв'язувати свої економічні проблеми.
Іншими словами, масштаб виграшу від участі Білорусі в ЄЕП (який включає Митний союз) досить скромний, причому окремі фундаментальні компоненти інтеграції створюють проблеми для окремих країн.
До речі, аналізуючи проблеми формування Митного союзу, інші білоруські дослідники Ірина Точицька та Ернест Акен роблять висновок про те, що "членство країн СНД у Митному союзі не сприяє залученню сучасних технологій в економіку, збільшенню інвестицій у людський і фізичний капітал".
Досить показові також висновки дослідження економічних ефектів участі Казахстану в Митному союзі, основні тези якого наведено в табл. 2.
Розрахунки показують, що, по-перше, запровадження загального митного тарифу МС у 2011 р. негативно вплинуло на економіку Казахстану. По-друге, навіть при найсприятливішому розвитку подій економічний ефект членства в МС для Казахстану в термінах приросту ВВП або добробуту є дуже малим.
Автори доповіді також зазначають, що оскільки зовнішня торгівля Казахстану більшою мірою орієнтована на СНД та меншою мірою на інші країни світу, країна об'єктивно одержує менше передових технологій з країн-лідерів, що, у свою чергу, гальмує процес одержання ефекту від технологічної модернізації.
Тепер повернімося до питання про безальтернативність МС як варіанта інтеграції. Результати дослідження Джеспера Дженсена та Девіда Тарра показують, що вступ Казахстану до СОТ може потенційно підвищити реальний дохід на 6,7% (або збільшити ВВП на 3,7%), причому ці оцінки в 4–5 разів перевищують найоптимістичніші оцінки ефекту від членства в Митному союзі. І далі робиться висновок про те, що Казахстану вигідніше зосередитися на інтеграції країни у світову економіку, у тому числі через членство у СОТ.
Тепер поговорімо про оцінки інтеграції України і ЄС. І тут існує цілий ряд досить серйозних досліджень, які показують вигідність створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі між Україною і ЄС. Назвемо деякі з них.
Це насамперед дослідження під егідою Єврокомісії (Аналіз перспектив торговельних відносин між Україною та ЄС у контексті переговорів щодо розширеної угоди Ref: TRADE06/D01, 2007). Такого роду аналіз є обов'язковою попередньою умовою початку переговорів про створення зони вільної торгівлі, стороною якого є Євросоюз.
Якщо говорити коротко (див. табл. 3), то створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі між Україною і ЄС принесе Україні саме позитивний економічний ефект. Із приводу його значущості можна сперечатися, але ефект буде позитивним. По-друге, створення зони вільної торгівлі Україна-ЄС позитивно вплине на економіки Росії та ЄС-27, хоча знову-таки масштаби такого впливу відносно невеликі.
Можна також послатися на цілу низку праць експертів Інституту економічних досліджень і політичних консультацій та Німецької консультативної групи з питань економічних реформ, у яких аналізуються та оцінюються різні варіанти торговельної політики України. У табл. 4 наведено результати одного з них (Вибір торговельної політики України: плюси та мінуси різних опцій регіональної інтеграції. Аналітичний звіт, Київ, грудень 2011 р.). Не вдаючись у технічні подробиці аналізу, зазначу, що з погляду добробуту і доходів глибока й всеосяжна ЗВТ із ЄС однозначно вигідніша за членство в Митному союзі. До речі, зазначимо: ці розрахунки показують, що запровадження режиму вільної торгівлі з ЄС зовсім не означає, що імпорт із ЄС набуде характеру цунамі, яке змітає все на своєму шляху (у різних варіантах величини приросту експорту та імпорту дуже близькі).
* * *
А висновки мої прості.
По-перше, успіх Митного союзу як економічного проекту далеко не такий очевидний, як цього хотілося б його щирим і нещирим прибічникам.
По-друге, існують переконливі економічні докази того, що більш глибока інтеграція з ЄС має значно більший позитивний потенціал для України, ніж членство в Митному союзі.
А от який він та як його реалізувати - це тема окремої професійної розмови.