Де златом, а де булатом, але Кремлю вдалося умиротворити Північний Кавказ.
Однак стабільність у регіоні оманлива: вогонь пригасили, проте кавказький казан продовжує вирувати. І відносно спокійна західна частина Північного Кавказу різко контрастує з киплячою східною - Чечнею, Дагестаном, Інгушетією, де так само підривають, викрадають, катують, убивають.
Серед найбільш резонансних подій - напад у березні на підрозділ Росгвардії в Чечні, внаслідок якого загинуло шестеро військовослужбовців і шестеро бойовиків. Утім, такі події, швидше, виняток. Рівень напруженості в регіоні за останні 5–7 років значно знизився, і третя чеченська поки що не передбачається.
Північний Кавказ завжди був джерелом напруженості для Москви. Нинішня відносна стабільність тримається на фінансових уливаннях із федерального бюджету, ефективній роботі силових відомств, особистих зв'язках керівників республік із Кремлем, міжкланових домовленостях, утомі населення від війни. Платою за спокій стало те, що російські закони на території північнокавказьких республік практично не діють.
Для ефективного управління Кремль впроваджує в регіоні різні моделі - від тоталітарного до авторитарного режиму. Лідери республік усе частіше звертаються до місцевих традицій. Опозиція ж у північнокавказьких республіках (якщо вона є) являє собою ситуативний союз між корупціонерами й прихильниками радикального ісламу, між лідерами етнічних груп та кланів.
Не останню роль у зниженні напруженості на Північному Кавказі відіграв 3. "Актив джихадистів - хто самостійно, а хто й за сприяння ФСБ - масово вирушив воювати в Сирію", - зазначає заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов. Утім, ані гроші, ані насильство не змогли повністю приборкати бунтівний регіон: відчай штовхає людей братися до зброї.
Для Північного Кавказу характерні високий рівень безробіття і вакуум соціальних ліфтів, етнічні й кланові суперечності, злочинність і корупція, тиск на інакодумців та відсутність правосуддя. "На Кавказі, коли немає чесного суду, люди традиційно йшли в ліс. Несправедливість штовхає людей до збройного опору", - стверджує Сергій Данилов, звертаючи увагу на те, що похід у ліс - процес усе-таки не масовий.
Своєю чергою, муфтій Саїд Ісмагілов каже, що в ліс іде переважно молодь. Багато хто з них - салафіти: невміння й небажання місцевих еліт правильно вибудувати відносини з тими, хто сповідує нетрадиційний іслам, посилює конфліктогенність.
При цьому російські експерти констатують: ісламське збройне підпілля на Північному Кавказі "перебуває у стадії глибокої, системної кризи. "Імарат Кавказ" розгромлений (хоча він і не припинив свого існування) й повністю поступився першістю "Ісламській державі". Втім, як зазначають росіяни, і підпілля ІД на Кавказі "не в найкращій ситуації".
Попри гучні напади на російських силовиків, епіцентр напруженості в регіоні нині - зовсім не Чечня, а Дагестан, що є, за твердженням експерта Московського центру Карнегі Олексія Малашенка, "ісламським серцем Північного Кавказу". Показово, що саме в цій республіці місцеві далекобійники проводять наймасштабніші в Росії акції протесту проти системи "Платон" - стягнення плати за проїзд федеральними дорогами в інтересах сім'ї олігарха Аркадія Ротенберга, близького друга Путіна.
Інгушетія ж - найспокійніша з республік східної частини Північного Кавказу. "Процеси в Чечні, Дагестані, Інгушетії взаємозалежні і впливають на стабільність усього регіону. При цьому сама собою Інгушетія не є джерелом дестабілізації в регіоні. Але на ситуацію в цій республіці впливають процеси в Чечні або Дагестані", - зазначає Сергій Данилов.
Природа нестабільності в Дагестані й Чечні однакова: несправедливість провокує збройний опір. Але Дагестан має й серйозні відмінності. "У цій північнокавказькій республіці живуть представники близько сорока національностей. Там іде постійна конкуренція між елітами за природні, фінансові, силові ресурси", - пояснив DT.UA муфтій Саїд Ісмагілов.
Наслідком конкурентного середовища в Дагестані є більш активне політичне, економічне, соціальне життя, порівняно з іншими північнокавказькими республіками. "З одного боку, така активність - явище позитивне. З другого - це й ознака серйозних суперечностей, які не знаходять свого вирішення в рамках нормального політичного процесу", - зазначає Сергій Данилов.
А ось Чечня, що пережила дві війни, нині наче випалене поле. Там немає ні відкритої політичної опозиції, ні масового збройного опору.
У республіці, порівняно з іншими регіонами Північного Кавказу, найкраща економічна ситуація. "У Чечню інвестували величезні гроші", - акцентує увагу муфтій Саїд Ісмагілов. І це не випадково, адже стабільність у цій республіці великою мірою впливає на процеси не тільки в регіоні, а й у всій Російській Федерації.
Для відновлення республіки Кремль виділяє мільярди доларів: у федеральному бюджеті за Чечнею закріплено дотації на десятки мільярдів рублів і передбачено спеціальний різновид фінансової допомоги. За даними російської газети "Ведомости", з 2007-го по 2015 р. Чечня отримала з російського федерального бюджету у вигляді субсидій, субвенцій та дотацій 539 млрд руб., їх середній щорічний обсяг становив 60 млрд руб. У 2015 р. фінансування Чечні зросло до 61,3 млрд руб. - на 8%, тоді як по інших регіонах зменшилося в середньому на 3%.
У 2017 р. Чечня (як і окупований Крим) виявилася однією з одержувачок найбільших федеральних дотацій. Утім, ці дотації урізані приблизно на третину, порівняно з 2015-м: цього року Грозному виділили дотацій приблизно на 41 млрд руб., майже стільки ж, скільки й торік.
Платою за відносну політичну й економічну стабільність стало перетворення Чечні на суспільство з тоталітарним режимом Рамзана Кадирова, на суб'єкт Федерації, де практично не діють російські закони. Зате президентом республіки насаджуються закони шаріату і патріархальні норми поведінки. Культивуються "убивства честі".
Ревниво захищаючи свою територію, Кадиров погрожує і правозахисникам, і силовикам. У конфлікті Кадирова з федералами Кремль, звичайно, стає на бік чеченського президента. І вкрай рідко негативно реагує на його чергове скандальне висловлювання. Та й у конфлікті Кадирова з главою "Роснефти" Сєчиним у 2015 р. через чеченські активи цієї компанії Путін підтримав чеченського президента, який вимагав передати Чечні підприємство "Чеченнефтехимпром".
Нинішнього року між главами Чечні та "Роснефти" знову конфлікт. Цього разу через контрольний пакет акцій "Грознефтегаза". У квітні Кадиров і Сєчин нібито домовилися. І хоча в цій історії Кремль відкрито не став на жоден бік, безперечно, президентська адміністрація брала активну участь у вирішенні конфлікту.
При цьому немає підстав вважати, що позиції Рамзана Кадирова в російській ієрархії влади ослабли. Нині Чеченська республіка та її президент - оплот путінського режиму: руками чеченських "опричників" Кремль розбирається зі своїми політичними опонентами й усіма неугодними.
Рамзан Кадиров має серйозний вплив навіть за межами Чечні і дуже популярний у росіян. За даними соцопитування Левада-Центру, оприлюдненого наприкінці травня, майже половина жителів Росії - 49% - заявили, що очільнику Чеченської республіки можна довіряти, тоді як 26% респондентів дотримуються протилежної думки. Поважають Кадирова 15% жителів Росії, симпатизують - 10%, не можуть сказати нічого поганого - 24%, ставляться байдуже - 33, не можуть сказати нічого гарного - 6%, відчувають роздратування - 3%, ставляться вороже - 2%.
Хоч би як парадоксально це звучало, але при "вірному піхотинці Путіна" Рамзані Кадирові Чечня досягла більшої автономності, ніж при Джохарі Дудаєві. Для ліквідації бойовиків Кремль дав Кадирову безпрецедентні повноваження. І ставленик Путіна впорався з поставленим завданням.
"Тепер прихильників незалежності в Чечні не залишилося. Вони в еміграції", - констатує Сергій Данилов. Противники Кадирова й Москви або вбиті, або емігрували в Західну Європу чи на Близький Схід. У Чечні беззаконня силових структур та особистої гвардії Кадирова набуло такого тотального характеру, що протистояння режимові, практично, немає.
Тих, хто зважується на відкритий протест, принижують, б'ють, убивають. Їх піддають остракізмові, а їхні домівки спалюють. По суті, Кадиров тримає чеченців у заручниках: або ти з ним, або ти - законна мішень. "Найменшу непокору, вияв невдоволення влада припиняє. Якщо людина не заспокоюється, вона зникає", - розповіла прес-офіцер Міжнародного миротворчого батальйону ім. Дж.Дудаєва Аміна Окуєва DT.UA за півтора місяця до замаху на неї та її чоловіка Адама Осмаєва.
Каральні заходи, зокрема й використання владою принципу колективної відповідальності, виявилися ефективними. Настільки, що і в Чечні, і за її межами бути опозиціонером стає ризиковано. А чеченці, котрі мешкають за межами Чечні, часто є прихильниками Кадирова. "Бути прокадирівським вигідно для бізнесу та безпечно для сім'ї", - зазначає Сергій Данилов.
"Нині в Чечні становище тяжче, ніж в Інгушетії й Дагестані: поставлені окупантами колабораціоністи жорстокіші в боротьбі зі своїм народом. Організованого підпілля, яке б керувалося з єдиного центру, в Чечні немає", - визнає Аміна Окуєва. За словами ж муфтія Саїда Ісмагілова, якщо в Чечні і є збройне підпілля, то це не члени ІДІЛ, а невеликі групи салафітів: Кадиров переслідує прихильників нетрадиційного для Чечні ісламу.
При цьому, як зазначає редактор відділу спецпроектів російської "Новой газеты" Олена Мілашина, "репресії в Чечні, і це важливо розуміти, більше не підлягають логіці завдань федерального центру на Кавказі. Кадиров бореться зі своїми загрозами, захищає свою владу".
Нині чеченська влада, обстоюючи патріархальні цінності, переслідує представників нетрадиційної сексуальної орієнтації. За словами члена Ради з прав людини в Чечні Хеди Саратової, гомосексуалізм - зло, з яким повинен боротися кожен чеченець. Останні кілька місяців місцеві силовики затримують, катують і б'ють геїв. Внаслідок масових затримань загинуло, як мінімум, три людини.
Політика утисків представників нетрадиційної сексуальної орієнтації призвела до того, що про Чечню знову заговорили у світі. Під час зустрічі з Володимиром Путіним у Франції Еммануель Макрон порушив тему представників ЛГБТ-спільноти в Чечні. Макрон стверджує: він чітко пояснив своєму російському колезі, чого очікує Париж із цього питання. При цьому під час візиту Путіна до Франції стало відомо, що в країну прибув перший біженець-гей із Чечні.
Експерти відзначають, що в інших регіонах Північного Кавказу немає такого придушення будь-яких політичних рухів, як у Чечні. І малоймовірно, що буде. Хоча б тому, що Чечня, по-перше, пройшла дві війни. По-друге, за етнічним складом вона більш монолітна, ніж інші республіки Північного Кавказу. По-третє, у жодного регіонального керівника немає таких повноважень, як у Кадирова.
"Опір у Чечні ослаблений. Опозиція до федеральної влади, до Кадирова буде тільки тоді, коли зменшиться фінансування Чечні. Все тримається на російських багнетах і грошах. Доки є фінансування з Кремля, Кадиров може утримувати силовиків. Але щойно гайки ослабнуть, опір знову посилиться", - впевнена Аміна Окуєва.
Такий сценарій дуже лякає Кремль. Адже криза на Північному Кавказі стане проблемою не тільки для цього регіону, а й для Російської Федерації як держави.