Це питання продовжує мучити в Україні багатьох: від простих людей, для яких компанія є уособленням технологічних спроможностей країни (а для 25 тисяч - місцем роботи), до самої влади, від якої залежить це рішення. Антимонопольний комітет України так і не визначився: чи дозволити китайській компанії Skyrizon сконцентрувати понад 50% акцій "Мотор Січ" (шляхом викупу часток у інших офшорних компаній, які давно належать групі китайських власників) для подальшого злиття з Xinwei. Отже, спори на цю тему ще триватимуть. І обростатимуть новими подробицями, часом ґрунтованими на неперевіреній інформації та здогадах.
Основна підміна понять і помилка багатьох експертів відбувається через банальну відсутність офіційних позицій безпосередніх учасників угоди та неможливості дістати доступ до першоджерел - підписаного пакета документів і безпосередніх учасників. Навіть нинішній голова "Укроборонпрому", за наявною інформацією, мав можливість одного разу прогортати пакет підписаних документів. Не кажучи вже про те, щоб нормально їх прочитати та усвідомити.
Для найближчого оточення Богуслаєва продажі пакетів акцій 2016–2017 років стали одкровенням останніх місяців, тому що майже всі угоди були за межами української юрисдикції та не стосувалися безпосередньо акцій "Мотор Січ". А сам Богуслаєв не поспішав ділитися цією інформацією ні з ким, стверджуючи, нібито не знає, кому належать і кому продано інші пакети. Окрім того, що належав особисто йому як фізичній особі та який формально він продав не китайцям, а одній зі своїх прокладок, що можна бачити в його декларації. І далі клубок "додумок" лише збільшується.
Багато хто персоніфікує офшорні компанії, які належать китайцям, з державою. І, відповідно, кажуть про інтерес Піднебесної до українських технологій. Але насправді Xinwei, підконтрольна неоднозначному китайському мільярдеру Ван Цзіну, не є представником уряду Китаю й навіть не входить до жодного з державних холдингів КНР. Це приватний бізнес, який хоче розвивати власне виробництво авіадвигунів і, з огляду на гігантську потребу ринку Китаю, заробляти на продажу їх тим, хто побажає купити.
Так, справді, у Китаю є інтерес до двигунів, причому йдеться не тільки про державу, яка насамперед турбується про забезпечення моторами своїх військових літаків - винищувачів, штурмовиків, транспортних, а й для безлічі приватних компаній, що займаються складанням фюзеляжів.
Широкому колу читачів навряд чи щось скажуть назви українських моторів. Проте зазначимо, що АІ-25ТЛ уже встановлюють на навчальний JL-8 китайського виробництва, турбореактивні АІ-222-25Ф - на надзвукові навчально-бойові літаки Hongdu L-15, а нині в Україні ведуться випробування двигуна МС-500В-02С, який також буде встановлюватися на літаки первинного навчання пілотів. Турбовальний ТВ3-117 постачається для вертольотів Мі-17, які використовує КНР, а двигун, Д-136, планується використовувати для створення важкого вертольота нового покоління AHL, розроблювального компанією Aviation Industry Corporation of China. Відомо про інтерес Піднебесної до турбовентиляторного двигуна середньої тяги Д-436-148ФМ, який ставиться на транспортні літаки. І до турбореактивного Д-18Т, яким оснащені такі гіганти, як Ан-124 "Руслан" і Ан-225 "Мрія". У Піднебесній не втрачають надії створити щось подібне. Поки ж вона побудувала важкий військово-транспортний літак Y-20. Кажуть, що конкуренцію російським двигунам Д-30КП2, які зараз установлюють на цей літак, хоче скласти Ван Цзін, освоївши виробництво на споруджуваному разом з "Мотор Січ" заводі в Чунціні (там буде великовузлове складання двигунів), для чого підійде перспективний двоконтурний турбореактивний АІ-38, що створюється в Україні на базі знаменитого Д-18Т.
Навіть з такого короткого опису стає ясно, як багато різних двигунів застосовуються в Китаї або мають потенціал. Задовольнити потреби лише за допомогою наявних державних заводів КНР не може, тому приватний бізнес і бачить перспективи для себе. Понад те: китайський уряд розуміє, що така внутрішня конкуренція між державним и приватним бізнесом сприятиме розвитку галузі в країні, а не проїданню колосальних бюджетів, що вже виділяються державою (одна лише Китайська об'єднана авіадвигунна корпорація AECC отримує 3 млрд доларів на рік і є лобовим конкурентом українським ДП "КБ Прогрес ім. Івченка" и ПАТ "Мотор Січ" разом узятим). Якщо приватний власник складатиме двигуни безпосередньо в Китаї (коли потужності добудують) і доставлятиме їх зі свого заводу в Україні, це дасть змогу швидше закрити зрослі потреби Піднебесної.
Коли говорять, що китайцям потрібні тільки технології, не слід забувати, - ми живемо вже у ХХI столітті й елементарна флешка дозволяє перенести всі необхідні технології одним махом. Отримати технології Китай мав можливості й раніше, без такого складного та дорогого маневру з концентрацією пакета акцій в одних руках і біржею. Понад те, російські ЗМІ ще до 2014 року писали, що потрібні технології були вивезені з Запоріжжя для заводу під Пітером. І висококласних фахівців уже переманювали туди також. Українське конструкторське бюро "Івченко Прогрес", яке розробляє двигуни, залишається у власності України. І спроможне й надалі розробляти нові двигуни, пропонувати кращі технічні рішення. Їх купуватимуть у держави китайські ж компанії. Природно - за умови адекватного фінансування розробок. Оскільки з кожним днем буде дедалі складніше продати те, що залишилося в спадщину. Ринку потрібні технології нові, а не трохи модернізовані 30-річної "свіжості". Та сама AECC має фактично необмежений ресурс - гроші, матеріали (про які наші вчені та розроблювачі можуть лише мріяти) і найкраще у світі обладнання для досліджень і виробництва. Потрібно розуміти, що нові технології потребують відповідних і постійних вливань, яких ні держава Україна, ні Богуслаєв не робили всі ці роки. І навіть на 2020 рік в уряду немає планів з розвитку цієї галузі.
Однак що ми бачимо зараз? Те, що китайські інвестори недооцінили загрози, які може нести українська бюрократія. У зв'язку з розслідуваннями СБУ, що стартувало, щойно китайські компанії вперше звернулися в АМКУ 2017 року. Ще наприкінці 2016 року Xinwei офіційно зупинила торги на Шанхайській біржі у зв'язку з запланованою реорганізацією (поглинання Skyrizon після концентрації акцій "Мотор Січ"). Компанія не була на лістингу понад два з половиною роки. А це означає, що вона пов'язана по руках і ногах, не маючи права продати акції, залучити додаткові кредити або реструктуризувати наявні. У раціоні компанії залишається тільки операційна діяльність і повернення вже взятих кредитів. За 30 років існування в Китаї біржі та понад 30 тис. компаній, акції яких там котируються, не зустрічався з таким, - щоб акції не були в продажу настільки тривалий термін. Навіть найскладніші угоди зазвичай закриваються за місяць, максимум - два. Але не на 2,5 року - це надто важкий удар навіть для сильного гравця. АМКУ мав прийняти рішення ще до 22 червня поточного року, але дотепер мовчить. Про що Xinwei, природно, інформував і біржу, й китайського регулятора ринку цінних паперів.
Чим це може обернутися для України? Нинішні акціонери (група китайських власників) так і не вступили в права, не змогли провести жодних акціонерних зборів, призначити представників до наглядової ради, затвердити звіти, плани, бюджети тощо. Уже майже три роки не виплачувалися дивіденди. Суд, за клопотанням СБУ, заборонив виконувати будь-які операції з акціями та проводити збори акціонерів. Про які замовлення від КНР або нинішніх китайських власників акцій може йтися за таких умов?
Якщо ситуація й надалі залишатиметься в підвішеному стані, це може створити ще більші проблеми не тільки акціонерам, а й безпосередньо підприємству. Отже, розгляньмо найгірший сценарій. Питання залишається нерозв'язаним, кредитори починають стягувати борги. Китайський банк CDB здобуває контроль над офшорними компаніями, які купили пакети акцій "Мотор Січ", і недобудованим заводом у Чунціні. Після чого оскаржуватиме дії України в міжнародних судах, але не від імені КНР, а "бомбити" з офшорів. Можливо, продасть китайський актив китайській же державній корпорації, що виробляє авіадвигуни.
Хто від цього виграє? Звичайно ж, конкуренти, а насамперед - Росія та держава КНР (в особі держкорпорації AECC). Японія та США будуть раді, що Україна не забезпечує потреби потенційного противника та не зближується з ним, а погіршує відносини (причому потрібно розуміти, що це стосується не тільки галузі, а й усіх відносин у принципі). Україна точно не виграє, навпаки - отримує фактичну "чорну мітку" та гарантію остаточної втрати виробництва авіадвигунів. Навіть якщо припустити можливість націоналізації (що досить дороге задоволення), нині важко уявити, що держава зможе утримувати завод і забезпечувати його повноцінними замовленнями. Достатньо подивитися на "Антонов" (який зараз у власності держави), - де держзамовлення на побудову транспортних літаків для забезпечення оборонних потреб? А на утримання "Мотор Січ" щорічно потрібні мільярди гривень. Це без урахування вкладень, необхідних для розвитку технологій.
Потім чиновники розводитимуть руками, скаржитимуться на "папєрєдніков" і колишнього власника заводу, який, мовляв, недостатньо вкладався в розробки, щоб завоювати інші ринки, але кому від цього буде легше? Китай як держава може й не купувати наші двигуни в достатніх обсягах, - ніщо не завадить йому навіть ті потреби, які він поки що не може покрити сам, задовольнити за допомогою Росії, уряд якої добре фінансує розвиток двигунобудівних потужностей. А потім і зовсім зможе виробляти двигуни самостійно - коли фахівців підготує. Державна AECC уже сьогодні - це понад
80 000 співробітників.
Зазначимо, що Україна як держава юридично добре захищена, якщо будуть прийняті умови концентрації акцій "Мотор Січ", про які є домовленості сьогодні. Нагадаємо, що, коли 2016 року китайські компанії стали купувати акції "Мотор Січ", підприємство вже було повністю приватизоване. У червні 2017 року Skyrizon і Xinwei звернулися до АМКУ по дозвіл сконцентрувати більш як 50% акцій "Мотор Січ" для злиття та повернення в складі материнської компанії Xinwei на біржу Шанхая. Пізніше китайські компанії пішли на безпрецедентні поступки, і були обговорені базові умови подальшого співробітництва: спільне управління цільовим підприємством державою Україна в особі ДК "Укроборонпром" і китайською публічною компанією Xinwei. 1 березня 2018 року було прийняте рішення РНБО про захист інтересів України у сфері авіадвигунобудування. 27 квітня 2018 року "Укроборонпром" (діючи вже від імені держави Україна згідно з директивами уряду) і групи компаній Xinwei та Skyrizon підписали угоду про співробітництво, де й було відбито цю схему: "Укроборонпром" безкоштовно отримує 25% акцій, у держбюджет надходить 2,8 млрд грн. Після чого було ухвалено Закон про держбюджет на 2019 рік із цією самою сумою в статті доходів і постанова КМУ про збільшення статутного капіталу "Укроборонпрому" на ті самі 2,8 млрд грн на розвиток галузі, включаючи ДП "КБ Прогрес ім. Івченка" і ДП "Антонов".
Поки ж близько 75% акцій перебувають у власності кількох китайських акціонерів, під кредитні гроші китайського банку CDB та інших китайських банків. Відповідно до підписаних договорів, упродовж 10 днів після того, як китайська сторона отримує дозвіл на концентрацію 50% і більше акцій, а українська - на 25% і зняття обмежень із акцій, безоплатно передає Україні блокувальний пакет з розширеним правом вето на критично важливі для захисту національних інтересів України пункти.
Щойно АМКУ схвалить угоду, пакет договорів набуває чинності автоматично, - пакет акцій переведуть на рахунок "Укроборонпрому" українські зберігачі акцій згідно з розпорядженням нинішніх власників. Крім того, пакет договорів містить додаткові інструменти захисту: договір фінансової гарантії, що покриває всі зобов'язання інвестора, наявні в новому акціонерному договорі та договорі фінансування спецфонду держбюджету України, і договір застави на додаткові 15% акцій "Мотор Січ".
І навіть якщо китайська сторона з будь-яких причин не виконуватиме свої обов'язки, українська законно стане власником 40% акцій. Понад те, при подальшому невиконанні інвестором зобов'язань виникнуть усі підстави для націоналізації. Але на законній основі та зі зрозумілої причини. Без вступу у свідомо програшну війну з китайськими державними банками-кредиторами через офшори.
АМКУ залишається не дозволити або заборонити "продаж заводу китайцям" (у держави нині немає жодної акції приватного підприємства, а в Богуслаєва залишилося близько 6%), а дозволити або заборонити, як сказано на сайті АМКУ: "Ці концентрації є етапами багатоступінчастої операції, спрямованої на набуття компанією Skyrizon Aircraft Holdings Limited і державою Україна в особі ДК "Укроборонпром" спільного контролю над ПАТ "Мотор Січ". Багатоступінчаста операція містить:
1) дозвіл на концентрацію для однієї китайської компанії Skyrizon шляхом викупу в інших китайських компаній (офшорних, але які належать групі китайців) пакета більш як 50% акцій "Мотор Січ";
2) дозвіл на концентрацію понад 25% акцій "Мотор Січ" для держави Україна в особі ДК "Укроборонпром" у вигляді подарунка від офшорних, але які належать китайцям, компаній;
3) введення в дію всього пакета договорів між державою Україна в особі ДК "Укроборонпром" і компаніями Xinwei і Skyrizon, включаючи зобов'язання інвестора та гарантії.
Як кажуть, питання досить просте, коли заглиблюєшся у нюанси та конкретні формулювання, зокрема на офіційному сайті АМКУ: "Мати чи не мати"?