На тижні, що минає, неочікувано було піднято земельне питання.
Під час виїзного засідання уряду в Полтаві прем'єр Арсеній Яценюк раптом згадав, що термін дії мораторію спливає, і висловив кілька цікавих тез. Перша: до закінчення мораторію слід провести вибірковий експеримент із продажу держземель на аукціоні й, так би мовити, прощупати кон'юнктуру ринку. Друга: створити державного агента на ринку, щоб країна була готова в разі потреби викупити землю і продати її іншому власнику. Третя: обмежити права власності на землю в одних руках, аби не плодити нових земельних олігархів. Після чого прем'єр доручив Мінекономрозвитку, МінАПК і Держгеокадастру сформувати пакет законів, що створюють реальну базу для запуску земельного ринку, - та й поїхав собі.
Складно повірити в те, що менш ніж за сто днів до кінця дії мораторію цей пакет законів з'явиться й вирішить усі питання. Такі документи виписують відповідально і якісно або ліплять нашвидкуруч з дірок і лазівок. Делегуючи своє доручення відразу трьом держструктурам, прем'єр штучно відсуває терміни його виконання - поки домовляться, поки зберуться, поки погодять, потім поміняють. Створити ринок землі неможливо за такий короткий час, а ми все ще на стадії тез і навіть до планування не добралися.
Із мовчазної згоди
Насправді уряду й особисто Арсенієві Яценюку ніщо не заважало займатися земельною реформою весь нинішній рік. Навесні, коли президент Порошенко вперше підняв це питання (до речі, ані єдиним словом не позначене в його передвиборній програмі), галасу було багато - розробляли концепції, проводили громадські слухання, нізвідки виникали експерти, які доводили потребу мати земельний ринок в Україні й готовність до нього, обіцяли колосальні інвестиції, розвиток інфраструктури, зростання зайнятості та рай на селі.
Але надовго запалу не вистачило - закінчилися кошти, виділені на перший етап піар-супроводу кампанії "Землю за намисто". Не знайшовши абсолютної підтримки в суспільстві, команда реформаторів самоусунулася. Очевидно, люди, прямо зацікавлені у відкритті земельного ринку, вирішили піти іншим шляхом, помінявши наступ на засідку.
Питання зам'яли, вирішили виждати, либонь ніхто не згадає про те, що 1 січня 2016 р. дія мораторію закінчиться сама собою, і землю можна буде купити без особливих втрат для політичної репутації. Тож і владна верхівка, яка накопичує в резервуари грошики від контрольованих потоків; і олігархат, що має фінансовий жир в "тумбочці"; і західні, в основному американські, компанії, зацікавлені в українському земельному ресурсі - вже рік готуються до закінчення мораторію. Поговоріть зі знайомими нотаріусами, й вони вам повідають, наскільки збільшилася кількість угод з концентрації паїв і скупки-продажу землеуправляючих компаній.
А що ж депутати? DT.UA звернулося до знавця парламентських кулуарів, журналіста Оксани ДЕНИСОВОЇ з проханням опитати явних і тіньових лідерів парламентських фракцій, щоб зрозуміти: які фракції виступають за пролонгацію мораторію на продаж сільськогосподарських земель, а які ні? Хто з них має намір ініціювати пролонгацію? А головне - чи знайдеться в залі 226 голосів для ухвалення такого рішенні? Відповіді - до вашої уваги.
Юлія Тимошенко, голова фракції політичної партії "ВО "Батьківщина":
По-друге, в Україні вже сформовані великі кланові структури, які будують свій бізнес на використанні землі, причому на вкрай нищівному для її якості використанні. Такі клани - політико-бізнесові, а тому мають удосталь грошей, окремі з них уже набрали в оренду до півмільйона гектарів. У тому числі це люди, котрі сьогодні перебувають на найвищих державних посадах. І щойно молоток стукне й сільськогосподарська земля піде на продаж, то її скуплять знову п'ять-шість родин. Тобто величезна кількість селян, яка сьогодні не має зайвої гривні, гнана бідністю, піде за копійки продавати цю землю владно-олігархічним родинам.
По-третє, ми маємо ставити питання, кому належить прибуток. Усі західні країни зробили ставку на малі фермерські господарства, бо це - потужна система самозайнятості людей у селі. І вони, наприклад, мають обмеження щодо кількості землі для фермерів; створюють їм пільгові системи оподаткування та систему субсидій. У нас же фермери сьогодні знищуються як клас. А крім того, більшість сільськогосподарських земель у західних країнах перебуває в оренді: від 50 до 70%. І ніхто не примушує її продавати. Ні юридично, ні створенням вичавлюючих обставин. У нас же у час, коли лютує криза, земля може стати єдиним справжнім двигуном підняття економіки, якщо ми побудуємо інфраструктуру переробки сільгосппродукції, а не продаватимемо сировину.
Я розумію плани президента і прем'єра, які, можливо, хочуть у нас стати новітніми латифундистами й вихопити з України свою частку добра та ресурсів, але не треба так поспішати. Таку позицію підтримують усі депутати фракції. Без винятку. Ми - за пролонгування мораторію.
Ігор Кононенко, заступник голови фракції політичної партії "Блок Петра Порошенка":
Кажуть, "якщо не продовжити мораторій, то з 1 січня 2016 р. землю почнуть скуповувати за безцінь". Це неправда. Це - чистий популізм. Бо для продажу земель є відповідний механізм, і він доволі складний. Так просто продати всі землі, як про це кажуть радикали, - неможливо. Інша річ, до цього слід підготуватися: якщо є політичне рішення, що мораторій ми не подовжуємо, то треба приймати пакет законів, який врегульовує це питання. Але ринок землі ми мусимо впроваджувати. Ну ні для кого ж не секрет, що сьогодні великі латифундисти працюють і скуповують паї. Так у них немає права власності, але ці паї в них - у довгостроковій оренді, і цей ринок корумпований.
А ми зробимо його прозорим. Якщо не можеш упоратися з ситуацією, потрібно правила міняти.
- Які правила потрібно міняти, і на які?
- Ще раз кажу: прозорий ринок землі. Зараз усе одно триває прихований продаж. Запитайте в селян - вони все одно паї свої віддали й отримали якихось 200 грн на місяць. Я переконуватиму фракцію, що за подовження мораторію голосувати не можна.
Олег Березюк, голова фракції політичної партії "Об'єднання "Самопоміч":
- Чи всі депутати фракції голосуватимуть за це?
- Усі чи не всі - то вже інше питання...
- А голосів вистачить за подовження мораторію?
- Я думаю, назбирається...
Олег Ляшко, голова фракції Радикальної партії:
На сьогодні в парламенті зареєстровано чотири чи п'ять законопроектів про подовження терміну дії мораторію, в тому числі серед авторів є депутати й від нашої фракції. Ми наполягаємо на тому, щоб подовжити термін дії мораторію, бо продавати сьогодні українську землю - це, фактично, обезземелити селян. Вони за копійки віддадуть свої паї, і завтра будуть нові олігархи. Влада, уряд, президент ініціюють продаж землі. Нехай вони спочатку своє майно продадуть, як обіцяли перед виборами.
Максим Бурбак, голова фракції політичної партії "Народний фронт":
- Мораторій не знімається, він скасовується автоматично, якщо до 1 січня 2016 р. не буде проголосовано його подовження. Ви в рамках фракції обговорювали це питання?
- Ще ні. Я вам висловив свою позицію народного депутата. Я за те, щоб мораторій був знятий, але лише коли питання ринку землі буде врегульоване. Хоча, думаю, до 1 січня воно врегульоване не буде.
Віталій Хомутиннік, співголова депутатської групи "Партія "Відродження":
Чи підтримують депутати нашої групи таку позицію? Це питання ще не стоїть на порядку денному, воно не зареєстроване, тому зараз ми можемо про це лише говорити. У будь-якому разі сьогодні земля вже є товаром. Вона перебуває у власності людей, але вони лише можуть передати її в оренду. Тоді чому ж вона не може бути, наприклад, використана власником як застава? Якщо взяти досвід інших країн, то після скасування мораторію на продаж ішло тільки приблизно 20%. А інші заставляли цю землю в банк і на отримані кошти обробляли цю ж таки землю.
Юрій Бойко, голова фракції політичної партії "Опозиційний блок":
Результати свідчать, що спроба спустити питання на гальмах могла б спрацювати - тих, хто не визначився, не обговорював, ще не думав над питанням серед парламентаріїв невиправдано багато.
За продовження дії мораторію висловилися лідери тільки чотирьох фракцій: Радикальної партії (21 депутат), ВО "Батьківщини" (19), Опозиційного блоку (43), "Самопомочі" (26, але, можливо, у фракції оголосять вільне голосування). Разом 109 голосів за необхідних 226.
Позиція багатьох у фракції Віталія Хомутинника, який давно й результативно працює разом із братами Буряками "по землі", залежатиме від того, наскільки спроможним пополювати на чорнозем визнає себе Ігор Коломойський.
Ігор Кононенко - ліва рука президента. Тому нас цікавила саме його, а не формального глави фракції БПП, позиція з найважливішого питання,. Кононенко уточнив, що на фракції це питання ще не обговорювали. Отакої! Із 143 депутатів 25 представляють аграрний сектор, формуючи найсильнішу групу впливу, яка чисельністю переважає деякі політичні сили в парламенті, а головне для АПК питання так і не обговорили. Пояснив цю дивину один із представників аграрного лобі, прямо відповівши DT.UA: "Єдиної позиції в депутатів, що представляють аграрний бізнес у фракції, немає, кожен виходить з особистих міркувань та інтересів".
Справді, аграрії БПП у досить складній ситуації: з погляду економічної вигоди, вони мають бути за продовження мораторію, бо тепер вони орендують у власників паї за сущий мізер - у середньому 700 грн за гектар на рік. Для агрохолдингів збереження status quo на ринку - питання реально зекономлених грошей. Сліпо віддані Порошенкові чоловік п'ять лобі, для решти - він конкурент, і ставитимуться до нього в таких питаннях вони без пієтету. Вони й раді б розрізати земельний пиріг разом із президентом, але розуміють, що відкусити від нього зможуть далеко не всі, а лише особливо наближені до президентського столу. А от вартість оренди підвищиться гарантовано, а якщо землю ще й куплять - що тоді орендувати? У результаті зі 143 депутатів фракції 20 майже напевно захочуть мораторій продовжити. Чи всі з тих 123, що залишилися, відстоюватимуть право Петра Олексійовича на розширення його земельних наділів?
Глава депутатської фракції "Народний фронт" Максим Бурбак говорить словами Арсенія Петровича: мовляв, за ринок землі, але тільки після його врегулювання. А 1 січня все ближче. А для врегулювання нічого не зроблено. І питання ще навіть не обговорювалося. При цьому його фракція - це 81 голос, і представників агробізнесу, які розуміють суть питання, - одиниці, все більше командири батальйонів. Але можна припустити, що з "Генерального штабу" "Каргелла" і МФК надійде чіткий наказ.
Таким чином, якщо завтра в зал внесуть закон про продовження мораторію, голосів для його підтримки, скоріш за все, не вистачить.
Казка про змарнований час
Яценюк згадав про земельне питання ні в лютому, не навесні, під час громадських обговорень, не влітку, на початку аграрного маркетингового року, а саме тепер. Але ж за час, що минув, можна було створити реальні умови для того, щоб ринок запрацював. Наприклад, ухвалити новий закон "Про ринок земель" (старий лежить у Верховній Раді з 2011 р. - прийнятий за основу, відданий на "доопрацювання" і вже морально застарілий). Можна було б уже давно обмежити законодавчо і купівлю земель іноземцями (в Польщі аналогічна норма діяла упродовж 10 років після відкриття ринку), і накопичення великих земельних площ у руках одного власника та пов'язаних із ним осіб (а заразом потренуватися пов'язаних осіб визначати, си-и-ильно потренуватися). Можна було б вирішити всі питання з кадастром землі, або як мінімум вирішити, чи готовий він все-таки, чи ще ні. Навесні, під час публічних обговорень, говорилося, що майже готовий, але слід доопрацювати. А от тепер глава Держгеокадастру прямо говорить, що заповнений він на 11% (!), що для завершення (якщо доречно в такому випадку говорити про завершення) інвентаризації потрібен час, до 2018-го, а ліпше до 2019-го, а ще - 2,5 млрд грн. І щоб не перевантажувати дірявий бюджет, шукатимуть їх у міжнародних донорів, а це теж непроста й тривала процедура.
А ще можна було б підготувати до ринкових відносин самих власників паїв. Головне побоювання полягає саме в тому, що люди, не маючи можливості проконсультуватися з юристами, не знаючи, як об'єднати свої активи, не розуміючи специфіки ринку, будуть обмануті запеклими скупниками, які потім, об'єднавши паї, зможуть їх продати за більшу в кілька разів ціну. Ну не цікавляться великі компанії паями в 3,5 га, і не можуть такі паї дорого коштувати. Придбавши одну таку ділянку, доведеться домовлятися з власниками сусідніх двох, трьох, десяти паїв. Це занадто складний і непередбачуваний шлях. І якщо ми говоримо про цивілізований ринок, то давайте почнемо зі створення можливостей для об'єднання власників паїв, щоб вони могли продавати або здавати в оренду не 50 паїв по 3,5 га, а один, але на 175 га. Тоді й ціна зросте, і попит на таку ділянку з'явиться, і впевненість власників у тому, що вони не продешевили, їх не надурили, не забрали безцінне за копійки.
До речі про копійки. Україна не у вакуумі, навколо нас є земельні ринки й вартість землі на них у кілька разів вища. Польща, в якої 1 га сільгоспземель коштує в середньому 5 тис. дол., наступного року відкриває свій ринок для іноземців і небезпідставно побоюється, що ринок скуплять цілком і повністю, адже в інших європейських країнах вартість гектара ще вища. Що ж, не хвилюйтеся, сусіди, ми готові віддати найродючіші в Європі землі за 500 баксів, зовсім не переймаючись з цього приводу. Ми ж чекаємо інвестицій, ми турбуємося про добробут села, ми малюємо буколічні картинки: щасливого й ситого фермера, який залишає свій пай під заставу в банку, купує комбайн, насіння й добрива і багатіє з кожним днем "на своїм веселім полі"... От тільки банківський кредит фермерові недоступний. Через проблеми у фінсекторі пропозиції банків для АПК скоротились у кілька разів, кредитні ставки доходять до 36% річних у гривні й до 19% - у доларах. Тоді як у США вартість позик для аграріїв - 3,25%, у Франції - 3,4, у Німеччині - 4, у Канаді - 3%. Навіть якщо власнику дивом удасться продати свій пай не за 500 доларів за гектар, а вдвічі дорожче, він виручить максимум 4 тис. дол. (трохи більше 86 тис. грн) - для села це величезні гроші. То що вибере власник - взяти гроші відразу чи відкривати скриньки, в одній з яких - банківський кредит (який ще спробуй одержати), у другій - шалені відсотки за кредитом, а в третій - імпортні трактор, насіння й добрива, вартість яких за нинішньої девальвації вища за будь-який можливий прибуток. Так, у нас є альтернатива кредитам - аграрні розписки. Знаєте, хто ними користується? Monsanto, Syngent і NCG - усі як один фермерські господарства.
Аналогічними байками видаються й розмови, що от, мовляв, інвестор прийде - лад наведе. По-перше, не прийде, а вже прийшов: Україну розділено між великими й не дуже агрохолдингами вже багато років, а лад так і не настав. За останні три роки, при постійних і стабільних інвестиціях в агросектор, кількість зайнятого в ньому населення скоротилася на 100 тис. осіб. При цьому інфраструктура не поліпшилася, зарплати не виросли, жити простіше не стало - 350 сіл за останні 15 років просто зникли з карти України. Чи зміниться ситуація, якщо нинішні агрохолдинги збільшаться? Безумовно, інвестицій стане ще більше, а робочих місць ще менше, для того й потрібні інвестиції, щоб замінити ручну працю й оптимізувати витрати. А врожай експортувати. Сировиною.
Отримавши нових хазяїв, застогне й сама земля. Левова частка українського аграрного експорту - це зернові, 50% яких становлять кукурудза й соя. А ще ми у світових лідерах з експорту насіння і олії соняшника, і тільки за цей рік збільшили його обсяги на 7%. Але що може бути згубнішим для ґрунту, ніж кукурудза та соняшник? DT.UA вже писало, що за даними Інституту економіки й прогнозування НАН України, тільки землі в Чорнобильській зоні перебувають у задовільному стані, інші ж - це територія виснажливого хліборобства. І це тепер, коли ринок закрито, а що буде потім? Як уряд, нічого не роблячи, збирається підвищити вартість землі, якість якої щодня погіршується й погіршуватиметься надалі?
Не хочеться вірити, що питання про мораторій на продаж сільгоспземель так і не піднімуть у парламенті. У такому випадку з 1 січня 2016 р. через непідготовленість ринку, тотальну бідність населення, недоступність правової допомоги українці ввійдуть в епоху шаленого земельного переділу. Це буде злочин, відповідальність за який мало хто готовий взяти на себе. Імовірний інший варіант, до речі, вже озвучений прем'єром - той самий вибірковий експеримент із продажу держземель. Яценюк уже може ввійти в енциклопедію як найбільший "експериментатор" сучасності: він провів (і не один) експеримент з виводу зарплат із тіні, при ньому ж проходив експеримент з електронним адмініструванням ПДВ, він же автор "митного" експерименту. Погано те, що всі експерименти Арсенія Петровича нічим хорошим не закінчуються, від самого початку експериментальні нововведення стають об'єктивною реальністю: минув термін експерименту - і пішла робота на повний хід. Жодних аналізів результативності, жодних звітів. Прописали в законі, що норма після першого числа такого-то місяця набирає повної сили, і заспокоїлися. Тепер нехай нервують селяни.