Життя в соціальних мережах неможливе без штормів. Його збурюють теми. Остання з яких - національний телепроект "Нові лідери". Тому ми зустрілися зі Світланою Матвієнко, головою ради Лабораторії законодавчих ініціатив, кураторкою Української школи політичних студій, яка тримає руку на пульсі розвитку цього проекту.
-Пані Світлано, як виникла концепція проекту "Нові лідери"? Як розробляли правила та етапи проекту?
-Насамперед зверну увагу на основне джерело ідеї проекту - громадське середовище. Ця ідея була запропонована групі StarLightMedia і потім дуже довго "тестувалася" в різних колах. Вона не нова. По-перше, у світі є подібні, вже реалізовані, телепроекти (LeadIndia, наприклад). По-друге, люди, дотичні до медіа, чудово знають, що ідеї схожих проектів час від часу з'являлися та обговорювалися і в Україні. Довго була невизначеність щодо того, чи варто взагалі робити цей проект. Проте після тривалих дискусій вирішили, що ідея на часі, і почали опрацьовувати концепцію проекту в деталях. З кінця минулого року регулярно відбуваються робочі зустрічі. Спочатку це були індивідуальні переговори з різними партнерами, потім мозкові штурми у вузькому колі однодумців, пізніше було кілька зустрічей більшості членів сформованої Громадської наглядової ради - тоді й затвердили правила проекту, а згодом сформували відбірни́й комітет. Уже кілька місяців поспіль відбуваються наради Громадської наглядової ради та команди проекту.
- Чи є місце політиці в цьому проекті?
- "Нові лідери" - національний телепроект, який є просвітницьким і нерозважальним.У ньому є місце підходам політики майбутнього і немає місця стилю політики минулого. Це - боротьба з "візантійщиною". Ніхто не ставить за мету ні сформувати політичну партію з його учасників, ані надалі супроводжувати учасників у їхній політичній чи громадській кар'єрі. Нашим завданням є і залишиться виключно відбір серед заявок учасників найцікавіших, найбільш далекосяжних, структурованих, реалістичних пропозицій та ідей, які мають на меті розвиток обраної кандидатом сфери. У демократичному суспільстві найкращим способом здійснювати системні зміни є прихід через політику до влади - чи то на місцевому, чи то на національному рівні. Ми не виключаємо, що найздібніші учасники проекту завдяки його публічності можуть бути помічені різними політичними силами й отримати запрошення до співпраці після завершення проекту. Нічого поганого в такій можливості немає. Але як реагувати на такі пропозиції - це вже буде особистий вибір і особиста відповідальність кожного учасника. Варто також відзначити активність молодих партій "Сила людей", "Демократичний Альянс", "Альтернатива" та ін. І тут можна буде побачити, як партії допомагатимуть своїм учасникам проекту донести ідеї.
- Я так розумію, ідеться, власне, і про просвіту виборця?
- Звичайно. Реальність така, що старше покоління, яке є активним у виборчому процесі, черпає інформацію здебільшого з телевізора. Ця група дивиться телевізор і найактивніше голосує на виборах. Проект дасть їм своєрідне мірило - як оцінювати кандидатів і чим саме "нові" (здебільшого невідомі) відрізняються від тих, кого вже знають. Новим людям дуже важко пробитися в телевізор, не потрапляючи у фінансову залежність від спонсорів, адже можна уявити вартість телевізійної реклами. Тут є шанс отримати таку можливість. Адже як, маючи ідеї, стати хоч трохи впізнаваним, навіть якщо ви найкращий знавець своєї справи? Цей проект спробує надати рамку критеріїв усвідомленого вибору.
- Навіщо цей проект особисто вам?
-З 2007 року я працюю в громадському секторі, останні три роки очолюю один з провідних аналітичних центрів країни - Лабораторію законодавчих ініціатив. Традиційно серед пріоритетних напрямів нашої роботи - політична освіта. Вже 13 років поспіль Українська школа політичних студій залишається одним з наших головних проектів, адже ми поставили амбітну мету - ціннісний розвиток для успішних, сформованих людей, які впливають уже або з великою імовірністю незабаром впливатимуть на процеси державотворення. На запитання, навіщо цей проект особисто мені, найкращою відповіддю є дані про кількість випускників УШПС, які беруть у ньому участь: їх понад два десятки. Моя щоденна робота - це професійний розвиток і надання різних можливостей тим людям, які, маючи конкретні досягнення вже сьогодні, не мають в українських умовах достатнього доступу до соціальних ліфтів.
- Ви розглядаєте анкети учасників. Хто вони, люди, які готові змінювати країну?
-Ми отримали майже 1400 заявок зі всієї країни. Частина з них - близько 500 - не пройшла попередній відбір, який полягав у перевірці технічної відповідності вимогам проекту. Решта заявок оприлюднена на веб-сайті проекту і доступна для ознайомлення та голосування для всіх зацікавлених. Заявки дуже різні як за масштабом та деталізацією, так і за тематикою. Багато учасників уже реалізували суттєві локальні соціальні ініціативи і тепер планують розширити їх у своїй громаді або масштабувати на всю країну. Позитивним рішенням стала відсутність верхньої межі вікового цензу для участі у проекті - ми маємо навіть 87-річного учасника, що не може не надихати.
- Як співвідносяться амбіції та компетентність учасників?
- Це дуже важливе запитання, адже тут добре було би мати золоту середину теорії та практики - такий собі золотий перетин. Таких кандидатів не дуже багато, проте достатньо. Вироблення будь-яких рішень та їх імплементація - дуже різні речі. Для конкретних змін у будь-якій сфері потрібно і те, й інше. Варто наголосити, що це - хороше тестування ідей та програм учасників, адже вони мають можливість почути реальну критику, отримати цінні поради, що у будь-якому разі є корисним досвідом для подальших дій.
- Не секрет, що стосунки у громадському секторі дуже специфічні. Зібрати більше 30 ГО під егідою одного проекту - безпрецедентне явище. Як вдалося цього досягти?
-Стосунки всюди дуже специфічні, на мою думку. Для мене головне - повага. Цього результату вдалося досягти насамперед завдяки авторитету організацій, які Лабораторія законодавчих ініціатив запропонувала запросити до участі у проекті. Не можна оминути партнерських зв'язків випускників Української школи політичних студій. Олександр Богуцький, генеральний директор телеканалу ICTV, який входить до групи StarLightMedia, - випускник УШПС 2006 року. Тому ми й вирішили спільно реалізовувати проект "Нові лідери", у тому числі й розділивши відповідальність за формування Громадської наглядової ради. Перші організації до Громадської наглядової ради запрошували ми з Олександром Богуцьким та його командою. Другий фактор, який дозволив згуртувати громадські організації, - цінність та привабливість ідеї самого проекту: про подібний проект давно мріяли багато політиків і громадських діячів, але раніше ніхто не хотів давати під нього ресурси й майданчик. Провідні громадські організації демонструють інституціональну зрілість та соціальну відповідальність, погодившись узяти на себе контроль за реалізацією проекту "Нові лідери". Звісно, розуміючи при цьому всі ризики і те, що реальні речі відбуваються не в соціальних мережах.
- Які труднощі виникають у процесі роботи над проектом? Як вдається відбиватися від критики?
-Найбільшим викликом було за короткий час поширити інформацію про проект і заохотити потенційних лідерів та виборців брати у ньому участь. Із цим викликом ми успішно впоралися: заявки подали майже 1400 учасників і вже понад 33 тисяч виборців зареєструвалося на сьогодні на нашому сайті. Другим викликом є велика кількість партнерів, безпосередньо задіяних у реалізації проекту. Координувати таку діяльність непросто, тому іноді можуть траплятися і помилки, і неузгодженості. Третій виклик - питання якості телевізійного продукту: з одного боку, він має бути не рафінованим, а цікавим і зрозумілим для великої кількості телеглядачів, тобто популярним, а з іншого - ми не можемо собі дозволити бути популістами. Ми повинні знайти розумний баланс, бо інакше занапастимо нашу місію - заохотити людей до критичного осмислення пропонованих учасниками ідей та програм, свідомого вибору, показати різницю між голосуванням "шлунком" - за солодкі обіцянки; "лібідо" - за красиву жіночу фігуру чи міцну чоловічу статуру; розумом - за програму та план її реалізації. Четвертим викликом я би назвала той факт, що подібний проект реалізується в Україні вперше - і за змістом, і за формою, і за способом його фінансування, і за методом управління ним. Це пошук формату. Спільне тут одне: розуміння важливості такого проекту для суспільства загалом, особливо - для ціннісних суспільних дискусій.
- Навколо "Нових лідерів" багато розмов, зокрема й про вигоду Віктора Пінчука, просування Вакарчука на посаду президента, присутність у проекті пана Льовочкіна… Не боїтеся зіпсувати свою репутацію?
-Про вигоду Віктора Пінчука запитання можна поставити йому особисто. Принаймні я би так і вчинила. Щодо широких дискусій і порівнянь з "Озимим поколінням" - я би так не спрощувала. Гадаю, після цього досвіду Віктор Пінчук істотно розширив горизонт своїх уявлень про те, чого він насправді прагне і що хотів би розвивати. Проте це, повторюю, запитання до нього.
Щодо грошей Пінчука. Ні я особисто, ні організація, яку я очолюю, за роботу над цим проектом не отримуємо жодної копійки від його компаній чи з будь-якого іншого джерела. Так само, як і інші члени Громадської наглядової ради. Проте не варто забувати, що ми отримали майданчик. Для нас було принципово з самого початку знати, що цей проект не пов'язаний із просуванням Святослава Вакарчука чи будь-кого іншого на посаду президента чи в парламент. Одним з правил проекту є неможливість бути учасником/учасницею, якщо особа нині є депутатом чи в минулого була обрана до Верховної Ради, є членом уряду чи очолює ЦОВВ. Ми не можемо нести відповідальність за всіх учасників, які вирішили взяти участь у проекті.
Щодо присутності Сергія Льовочкіна - хочу підкреслити: соціальні мережі не репрезентують всієї України, тому я раджу мислити критично і не реагувати на неправдиву інформацію. Організація, яку очолює Андрій Єрмолаєв, - ІСД "Нова Україна" - ще 3 травня заявила, що задля того, аби проект відбувся і не залишилося поля для публічних маніпуляцій, готова вийти з Громадської наглядової ради. Це не "вибір Фейсбуку", і це важливо розуміти. Ми цінуємо інтелектуальний внесок кожного у проект і не дозволимо цим маніпулювати. Найкращий спосіб зберегти репутацію - не зробити в житті нічого суспільно значущого. Тоді про тебе, крім твого найближчого оточення, просто ніхто не знатиме. Це точно не мій вибір.
- Назвіть найбільш помилкові судження про проект "Нові лідери".
-Спробую розвінчати три основні міфи про проект.
Міф перший. "Нові лідери" - політичний проект, приурочений до наступних виборів. Насправді, як я вже казала, цей проект - насамперед про політичну освіту, а історія його народження - набагато довша за один виборчий цикл. Звісно, ми розуміємо, що частина учасників може обрати шлях політичної діяльності. Проте, знову ж таки, - це їхній персональний вибір, а не чиясь мета чи зобов'язання.
Міф другий. "Нові лідери" - продукт і технологія олігархічного впливу на політику. В реальності джерела фінансування проекту - свідомо диверсифіковані. Живі гроші на нього дає якраз не Віктор Пінчук, а компанії Dragon Capital, "Нова пошта", Міжнародний фонд "Відродження" та інші представники великого, середнього та малого бізнесу. При цьому ніхто з донорів проекту не бере участі в ухваленні рішень ні щодо правил та умов проекту, ні щодо його результатів. І це, на мою думку, хороший приклад соціальної відповідальності бізнесу, який фінансує цей телевізійний проект.
Міф третій. "Нові лідери" - розважальне талант-шоу. Це не так. "Нові лідери" - інтелектуальний просвітницький телепроект, спрямований на розвиток критичного мислення, громадянської відповідальності, культури осмисленої участі у виборах. Метою проекту не є пошук або формування нової політичної чи управлінської еліти. Було б наївно сподіватися, що силами і засобами телешоу можна вирішити цю проблему. Учасники проекту лише отримують можливість примножити свій соціальний капітал (розширити коло прихильників, отримати нові навички). Або геть його зруйнувати. Як учасники зможуть скористатися цими можливостями - залежить тільки від них самих. Ми би хотіли, щоб вони змогли протоптати собі "стежинку" за допомогою цього проекту. Проте чи стане вона "автобаном", чи заросте - виключно їхня відповідальність.
- Якби ви самі подавалися на участь у цьому проекті, якою була б ваша ідея?
-Це точно було би пов'язано з громадянською освітою, розвитком суспільних мереж, залученням громадян до ухвалення рішень, свідомого вибору та відповідальності за цей вибір і формування відповідального громадянства в Україні загалом. Сподіваюся, мені випаде ще не одна нагода реально втілювати ці речі. Відверто кажучи, я не думала про те, щоб самій брати в ньому участь, бо більше хотіла, щоб цей проект нарешті відбувся.
- Як ви оцінюєте підсумки першого етапу проекту?
-Результати перевершили наші очікування. Цей проект спонукав до широких ціннісних дискусій, які, на мою думку, є надважливими для нашого суспільства. Він про те, як мають поставати справжні лідери, про роль ЗМІ, соціальних ліфтів, про важливість побудови партій із внутрішньопартійною демократією, сильних інституцій, про те, що робити з олігархами та діячами, пов'язаними з попередньою владою, про формування, власне, довіри й консенсусу всередині суспільства. Шанс реалізувати цей проект - це дуже хороший тест на зрілість та відповідальність і для українського бізнесу, і для українського громадянського суспільства. Кожен може зареєструватися на сайті як виборець і допомогти виявити найкращі ідеї, адже цей проект - змагання не персон, а ідей.
- Якщо під час реалізації проекту стане відомо про наявність компромату на когось з учасників проекту, чи буде ця інформація використана в телевізійній версії? Чи плануєте використовувати детектор брехні та провокаційні ситуації?
-Я не хотіла би і не маю права розкривати секрети, які зроблять проект не тільки корисним, а й цікавим для глядачів. Ми показуємо не лише ідеї, програми, суспільні групи, які представляють учасники, а й власне самих цих учасників. Тому ми будемо намагатися вибудовувати телевізійну версію проекту так, щоб глядачі, які обиратимуть переможця, мали можливість побачити його/її в різних ситуаціях, спостерігати, як вони реагують на виклики й наскільки зважено можуть ухвалювати рішення в складних ситуаціях. Звісно, ми би хотіли використати детектор брехні, щоб показати аудиторії максимально можливу відкритість кандидатів.
- Опишіть "портрет" сучасного нового лідера, яким ви його бачите?
- Це має бути людина, думки та ідеї якої випереджають час, яка міцно вкорінена в середовище й спільноти, в яких вона живе і працює розуміючи контекст. Вона повинна вміти надихати і вести за собою інших людей, а це неможливо, якщо сам не віриш у те, що робиш і любиш. При цьому, маючи найголовніше - інтелект, власну думку, вміння слухати й ухвалювати рішення. Лідер повинен бути відповідальним професіоналом. Ми про це часто забуваємо. Бо у певному сенсі лідерство - це служіння людям.