І мета судових процесів в Україні - не повернути банк і навіть не одержати компенсацію, а підготувати благодатний ґрунт для переговорів, головною вимогою яких стане відкликання позову з Лондонського суду. Бліцкриг не вийшов. Слухання в Лондоні не за горами, а до них додався й позов банку проти колишніх власників у США. Але поки що зарано навіть про тактичні перемоги говорити, адже українські суди ще не закінчено, а з додаванням "американського" позову бажання Коломойського завершити їх успішно лише подвоїлося. І найкраще, що можна зробити в нинішній ситуації, - відмовитися від будь-яких перемовин держави з колишнім власником банку. Зрештою, будь-яка "мирова" у цій справі - це плювок в українців, депозити яких спочатку витратили на кредитування бізнесу олігарха, а потім їхніми ж податками рятували знищений цим олігархом банк.
Треба усвідомити, що готується "мирова" Коломойським давно й майстерно. Суди визнають націоналізацію незаконною, банк повертається колишньому власнику, той спочатку вимагає компенсацію, але в останній момент відмовляється від неї і, можливо, від банку в обмін на відкликання позовів в іноземних юрисдикціях. І начебто він нам уже нічого не заборгував, а швидше, зробив ласку. Потрібні лише правильні вердикти місцевої Феміди.
Рішення українських судів закриті, і, очевидно, не стільки заради спокою позивача, скільки заради суддів, які їх приймають. Якби читач міг глянути хоч одним оком, наприклад, на рішення Окружного адміністративного про незаконну націоналізацію Приватбанку, то він багато чого зрозумів би про судову систему України та реальні причини закритих слухань.
Уявіть собі суд, який вважає, що рішення регулятора банківського сектору про націоналізацію банку є незаконним, тому що звіт про позапланову перевірку банку на момент націоналізації не був належним чином оформлений. Абсурд? Звичайно, адже одна з головних функцій регулятора - це нагляд, причому щоденний і безвиїзний. Закон визначає конкретні критерії, якими має керуватися регулятор, і, звісно ж, серед них ви не знайдете "належно оформлених результатів перевірки", але навіть якби такий критерій був, регулятор міг керуватися результатами попередніх перевірок, тих самих, на підставі яких банку було запропоновано план оздоровлення.
Уявіть суд, який вважає, що діагностику капіталу банку мав здійснювати не регулятор, а зовнішній аудитор, по суті забираючи у контролюючого банківський сектор органу його прямий обов'язок. Після чого колегія суддів засукавши рукава починає визначати, чи правильно було проведено оцінку кредитного ризику в банку (хоча це навіть не було предметом розгляду). Чи можуть судді визначати кредитні ризики?
Тільки якщо в минулому вони фінансисти й мають вичерпні дані про фінансовий стан банку, його бізнес-модель, якість застав і багато іншого. Такий рівень експертизи малоймовірний. Усе ж таки призначення суддів - давати юридичну оцінку процесам, за потреби призначаючи необхідні експертизи. Але не в нашому випадку. У нашому судді пішли ще далі, вирішивши, що й резерви під кредити банк формувати не повинен. Чого вже там, гори воно синім полум'ям, це банківське законодавство!
Вишенькою на торті є рішення про те, що націоналізація була "конфіскацією акцій у приватної особи", а лист колишніх власників до уряду з проханням про націоналізацію був написаний "під політичним тиском". Причому суд виніс таке рішення на підставі заяви позивача і вважав, що цього достатньо.
Чи можна якось вплинути на процес? Напевно, якщо домогтися його публічності, але виграти в шулера, дотримуючись правил, неможливо. Поки що ситуація тупикова. Судді приймають неправосудні рішення. РНБО реагує на це закликом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів негайно провести оцінку суддів. ВККС, щоправда, ніяких офіційних доручень не одержує, але це несуттєво впливає на ситуацію. Судді Окружного адміністративного все одно мали пройти планову перевірку 17 квітня. Але з 37 суддів 30 на неї не з'явилися, побравши лікарняні, включно з тими, хто приймав наступного ж дня рішення про незаконність націоналізації Приватбанку. Іспит перенесли на 21 травня, і ситуація повторилася - лікарняні, "тимчасова непрацездатність" і неявка. Звичайно, неявка на іспит ВККС без поважної причини - це привід для звільнення, але довідки ж є, усе законно. Нога в ногу крокують судова й медична реформи.
Звичайно, обуренню юристів як НБУ, так і Приватбанку немає меж, але… якщо ви зустріли гопника в темному провулку, безглуздо розповідати йому про категоричний імператив. Очевидно, що довести щось в українських судах не вийде, як і провести вигідні для держави переговори з колишнім власником. Якщо держава справді зацікавлена в тому, щоб його колишні власники відповіли за виведення коштів з найбільшого українського банку, сподіватися можна лише на Лондон і США, тягти час і не погоджуватися на мирову угоду з екс-власником.
Медійна активність Коломойського вражає, йому саме час завести канал на YouTube, щоб у режимі нон-стоп переконувати всіх і кожного у своєму безмежному впливі на процеси в країні, примножуючи кількість своїх прибічників серед громадян, які вже й не згадають, скільки кожен із нас поклав у капітал Приватбанку після націоналізації.
Нагадаємо читачеві, що, згідно з результатами розслідування компанії Kroll, у банку протягом мінімум десяти років проводилися масштабні скоординовані шахрайські махінації, які призвели до збитків у 5,5 млрд дол. Під час розслідування виявилися чіткі ознаки того, що кредитні кошти банку використовувалися для придбання активів і фінансування бізнесу як екс-акціонерів банку, так і пов'язаних із ними осіб. Йдеться про 95% корпоративного кредитного портфеля банку. Механізми, які використовувалися для маскування джерел і реального призначення кредитів, мають характерні ознаки скоординованої схеми відмивання коштів. Обсяг операцій і швидкість їх проведення (протягом кількох хвилин між операціями), відсутність обґрунтованого економічного зв'язку між особою, що погашає кредит, і початковим позичальником, а також широке використання офшорних компаній свідчать про спроби приховати справжнє призначення коштів від регуляторів і інших стейкхолдерів.
Центральним елементом організованої махінації з кредитним портфелем і виведенням коштів, на думку Kroll, була тіньова банківська структура усередині банку. Ця секретна структура забезпечувала проведення платежів і сприяла руху коштів по сотнях кредитних договорів на мільярди доларів США в інтересах осіб, пов'язаних із колишніми власниками. У цю тіньову банківську структуру було залучено сотні працівників банку. Під її контролем надавалися нові кредити, які зазвичай використовувалися для погашення основної суми й відсотків за існуючими кредитами пов'язаних осіб, тобто здійснювалося циклічне перекредитування, що дає можливість приховати джерело та справжнє призначення кредитів, що й створювало видимість звичайного клієнтоорієнтованого банку. І для того, щоб якомога довше приховувати, що відбувається, колишній менеджмент банку систематично фальсифікував його звітність.
Оприлюднені деталі позову Приватбанку проти Коломойського і Боголюбова в США доповнюють цю картину. Згідно з оприлюдненими матеріалами, протягом десяти років, з 2006-го по 2016-й, виведені з банку гроші 19 анонімних компаній у США (у назві більшості яких є слово "Оptima") і кіпрське відділення Приватбанку прогнали по рахунках з метою "відмивання" 470 млрд дол. Якщо суд підтвердить це, то йтиметься про найбільшу в історії справу про відмивання коштів.
Допомагали їм у Штатах троє місцевих жителів - Мордехай Корф, його зять Хайм Шохат і Уріель Лабер, а також кілька фірм на Кіпрі. Відмиті гроші витрачалися на купівлю нерухомості та підприємств у США. Усі об'єкти, куплені за сумнівні кошти, як і самі транзакції, є в матеріалах справи. Також там описано й самі схеми виведення та відмивання грошей для скуповування за них нерухомості в США. З одного боку, швидкість, кількість і час транзакцій з виведення коштів дають змогу припустити, що для їх реалізації було створено спеціальний алгоритм. З іншого - самі схеми прості до неподобства, навіть якось соромно за великого комбінатора.
Наприклад, у матеріалах сказано, що належний Коломойському Нікопольський завод феросплавів з 28 вересня по 29 жовтня 2009-го взяв у Приватбанку три кредити на 351,2 млн грн. Кошти трьох позик були об'єднані, але на цільові потреби не пішли, а 14 окремими платежами були спрямовані на рахунок компанії Optima International у США. Інший приклад: у 2011 р. на два різні рахунки в кіпрському відділенні банку надійшли 14 млн євро і 15,5 млн дол. Далі ці кошти 17 транзакціями за участі 11 інших рахунків, включно з особистим рахунком Коломойського, були спрямовані в США на рахунок компанії Optima Acquisitions нібито для оплати кредитної угоди, але насправді на ці кошти було куплено нерухомість. Ще один приклад теж з 2011-го, у якому Нікопольський феросплавний відкрив ще один рахунок у Приватбанку та знову взяв кредит. Однак отримані кошти того ж дня були переведені на інший рахунок підприємства в цьому ж банку й погасили його попередню позику. Завдяки подібним маніпуляціям, банку вдавалося досить тривалий час створювати враження нормально працюючого. Але погано те, що кредитів, які йдуть на оплату попередніх позик, було значно менше, ніж кредитів, які рано чи пізно опинялися на рахунках усіляких там Optima Ventures і Optima Schemes.
Інвестиції в нерухомість у штатах Огайо, Іллінойс і Техас були багатомільйонними. За даними американського видання Miami Herald, на їх скуповування пов'язана з Коломойським компанія Optima Management витратила близько 250 млн дол. У Клівленді (Огайо) компанії Коломойського є найбільшими власниками місцевої нерухомості. І ФБР у штаті Огайо вже ініціювало справу проти Коломойського про відмивання коштів.
Обвинувачення досить гучні, і платники податків хотіли б, щоб у разі їх підтвердження за ними настала відповідальність колишніх власників і менеджменту, а не торги та переговори. Хоча б тому, що будь-які переговори неповороткої держави з творцем усіх цих схем апріорі програшні.