Нервова реакція керівників Держконцерну "Укроборонпром" та деяких членів парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони на мою статтю "Черга в спину", що вилилася в обвинувачення автора ледь не в державній зраді, розголошенні державної таємниці та, нарешті, спланованій провокації з дискредитації іміджу "Укроборонпрому", свідчить про небажання посадових осіб розібратися зі справжніми проблемами в цій сфері.
Попри зойки захисників "Укроборонпрому", Генеральний штаб підтвердив достовірність опублікованого в DT.UA листа й продовжує наполягати на тому, що підприємства концерну не виконують своїх зобов'язань перед ЗСУ з ремонту озброєнь та військової техніки, а інформація, викладена на сторінках щотижневика, правдива.
Перелік проблем у діяльності "Укроборонпрому" та його підприємств був би неповним без розгляду ще однієї сфери докладання зусиль його талановитого менеджменту - виконання оборонного замовлення. Слід зазначити, що зрив термінів виконання ремонту бойової техніки, неякісне його виконання або хронічна забудькуватість ремонтників, коли йдеться про встановлення на техніку кріплень для кулеметів, може здатися дитячим лепетом, порівняно з дедалі більшими ризиками невиконання оборонного замовлення (ОЗ), пов'язаного з постачанням озброєнь та військової техніки для потреб Збройних сил.
Нагадаю, ще наприкінці січня поточного року секретар РНБО О.Турчинов зробив гучну заяву про необхідність посилення кримінальної відповідальності за провал виконання ОЗ.
Усі викладені нижче матеріали не є державною і службовою таємницею. Доступ до цих документів не закритий жодними грифами таємності. За погодженням із редакцією, цього разу не згадую в низці випадків конкретні типи озброєнь, військової техніки та боєприпасів, а також не зазначаю їх кількість.
"Ефективний" менеджмент підприємств
Знакова обставина, що саме напередодні підбиття підсумків року перебування на чолі "Укроборонпрому" Р.Романова та його "команди ефективних менеджерів" Міністерство оборони надіслало концерну лист, у якому виклало свій погляд на стан справ із виконанням ОЗ. І треба сказати, що мільярди чистого доходу та сотні мільйонів чистого прибутку, оголошені Р.Романовим як досягнення, тьмяніють, порівняно з недоотриманою Збройними силами кількістю озброєнь та бойової техніки.
Лист від 26.06.2015 за №247/4/1311 з Департаменту озброєнь і військової техніки Міноборони на ім'я першого заступника генерального директора ДК "Укроборонпром" С.Пінькаса, підписаний тимчасовим виконувачем обов'язків директора департаменту А.Артюшенком, надійшов до концерну саме під час публічних виступів його керівників зі спростуванням інформації про невиконання планів ремонтів бойової техніки та озброєнь (копію документа передано редакції).
Міноборони проаналізувало стан постачання зразків озброєнь і військової техніки нинішнього року. Ось лише кілька висновків. Наприклад, МО констатує, що перспективи закупівлі в рамках оборонного замовлення самохідних мінометів БТР-3М1 доволі проблематичні, оскільки для виробництва цих виробів немає робочої конструкторської документації, немає навіть дослідного зразка, жодного різновиду випробування цих виробів не проводилися. Мало того, Міноборони навіть не розпочало розробку тактико-технічного завдання, не кажучи про те, що зазначені вироби не взяті на озброєння армії. При цьому з бюджету на ці потреби виділено 51 млн грн.
Ось вам і якість планування оборонного замовлення, і ефективність використання бюджетних коштів, які, на думку МО, доведеться переспрямувати в середині року на інші потреби. А це, своєю чергою, примусить шукати іншу техніку, можливо - змінити постачальника, провести процедури закупівлі та укладання нових договорів.
Цілком очевидно, що ще на стадії погодження проекту основних показників оборонного замовлення "Укроборонпром" мав надати Міноборони інформацію про стан розробки зазначеного зразка озброєнь. Про те, що немає робочої конструкторської документації. Про те, що перспективи проведення попередніх військових і державних випробувань у зв'язку з відсутністю виготовленого дослідного зразка в нинішньому році малоймовірні.
Ще 36 млн грн "економії" вийшло внаслідок відмови Міноборони від закупівлі за оборонним замовленням чотирьох танків Т-72А, планованих для експортної поставки. Як виявилося, тактико-технічні вимоги Міноборони трохи інші, ніж тактико-технічні вимоги іноземного замовника, для якого їх виготовляли.
Невже не зрозуміло, що включення таких виробів в оборонне замовлення - це зона спільної відповідальності Міноборони і "Укроборонпрому"? Неможливо уявити, що на стадії формування надзвичайно важливого документа - основних показників оборонного замовлення, затверджуваного урядом, "Укроборонпром" не надав тактико-технічних характеристик танків, які передбачається закуповувати!
Аналогічна доля двох танків Т-72UА, що їх Міноборони планувало закупити 2015 р. в одного з підприємств "Укроборонпрому". Виникла така ж проблема з невідповідністю тактико-технічних вимог. А тому ще 12 млн грн виявилися невикористаними.
Крім того, військове відомство вказує на серйозні ризики щодо виконання оборонного замовлення на виготовлення 70 одиниць БТР-3Е1. Підприємство "Київський бронетанковий завод" підтвердило можливість виготовлення до кінця 2015 р. не більше 40 виробів. При цьому слід зазначити, що цю техніку розробляли для застосування в умовах тропічного клімату, і її технічні характеристики також не відповідають вимогам МО. Природно, що й на озброєння зазначені вироби у встановленому законодавством порядку не взяті. Хоча в умовах війни ці процедури мають бути дебюрократизовані. А ось відсутність робочої конструкторської документації може бути серйознішою проблемою для виконання цього замовлення. Загальна сума, "вивільнена" внаслідок того, що потужності підприємств "Укроборонпрому" не дозволяють виконати це замовлення в повному обсязі, становить близько 270 млн грн.
Кілька слів про контракт на закупівлю 40 одиниць тактичних бойових колісних машин "Дозор-Б".
Про цю бойову техніку розповідали всі кому не лінь. Її демонстрували П.Порошенку, А.Яценюку й О.Турчинову. На її тлі піарилися практично всі силовики. На жаль, як з'ясувалося, підприємство-виконавець не має відповідних виробничих потужностей для організації випуску цих виробів. У результаті, замість 40 одиниць Міноборони закупить лише два зразки, і то тільки для проведення та завершення в поточному році державних випробувань! Звісно ж, можна дебатувати ще й про двигуни для цієї техніки. Та ось у результаті "ефективної" роботи менеджерської команди "Укроборонпрому" в армію не буде поставлено техніки ще на 118 млн грн бюджетних коштів.
Ще раз наголошую, що при формуванні оборонного замовлення не тільки обов'язково враховується стан розробки зразка озброєнь, а й оцінюються можливості підприємства з випуску, зокрема серійного, цих виробів.
Навіщо ж тоді стягують військовий збір, якщо цими коштами не в змозі розпорядитися ті, хто це зобов'язаний зробити з огляду на посадові повноваження?
Загалом же, сума недопоставки озброєнь і військової техніки вітчизняного виробництва підприємствами концерну "Укроборонпром" становить майже 600 млн грн. Це навіть у рамках 4,5 млрд оборонного замовлення, що припадає на потреби ВСУ, - істотна цифра, яка яскраво демонструє нездатність топ-менеджменту державного концерну налагодити у стислі терміни (якщо рік війни вважати таким) виробництво потрібної для армії продукції.
Під час недавньої прес-конференції керівник "Укроборонпрому" Р.Романов про масштаби недопоставленої Збройним силам продукції чомусь скромно промовчав. Не про мільярди чистого доходу треба розповідати, а про провал виконання оборонного замовлення. Про те, що на підприємствах концерну, навіть попри наявність стабільного бюджетного фінансування, досі не налагоджено серійного виробництва озброєнь та бойової техніки, а в низці випадків навіть немає робочої конструкторської документації, без якої виробляти відповідні вироби взагалі неможливо.
Проліт з імпортом
Не менш яскравою виходить і картина з постачанням озброєнь та військової техніки по лінії імпорту. За географією поїздок та сумами державних коштів, витрачених на туристів з "Укроборонпрому", сучасні діячі з концерну вже давно "перемогли" попередників. Тільки на авіаперельоти витрачено суми, на які можна закупити озброєння й військову техніку для не одного батальйону.
Про підписання мільярдних експортних контрактів керівники "Укроборонпрому" трублять на кожному кроці. А ось про те, що на кінець червня поточного року для потреб Збройних сил не поставлено по імпорту озброєнь і військової техніки майже на 755 млн грн, менеджери з держконцерну скромно замовчують. Не йдеться про якісь поставки з Росії. Їх повністю припинено. Спеціально не називаю країн-експортерів, щоб не завдати шкоди переговорам.
За даними Міноборони, не виконано навіть поставок за торішніми контрактами. Заборгованість постачальників за 2014 р. становить майже 249 млн грн.
"Високий" рівень організації закупівель за кордоном не дозволив нашим військовим отримати за контрактами у 2014 р. компактних систем радіорозвідки та пеленгації на суму 62 млн грн; систем електронної протидії - на 160 млн; безпілотників - на 26 млн.
Уже нинішнього року підприємства-імпортери "Укроборонпрому" недопоставили боєприпасів на суму 208 млн грн; зенітних установок - на 11 млн; самохідних мінометів - на 160 млн. Крім того, військові не отримали переносних передатчиків перешкод, систем пеленгації, прицілів до гранатометів.
Ще на 435 млн грн на імпортні поставки в рамках оборонного замовлення у 2015 р. імпортери з "Укроборонпрому" навіть не підписали контрактів. Людині, не особливо умудреній досвідом ведення переговорів з іноземними постачальниками, зрозуміло, що такі договори за один день не підписуються. А тому зрозуміла стурбованість військового відомства своєчасним виконанням цих позицій оборонного замовлення у другому півріччі поточного року, коли треба планувати закупівлі на наступний рік.
Складно назвати спланованою проти "Укроборонпрому" провокацією те, що контракти на закупівлю мінометів, мінометних боєприпасів та безпілотників підписані військовим відомством в односторонньому порядку, а в питанні систем електронної протидії, гранатометів, патронів і гармат постачальники ніяк взагалі не можуть скласти собі ціни. За кількома номенклатурами боєприпасів "Укроборонпром" навіть не в змозі визначити підприємство-імпортера.
Невже ще треба доводити, що в країні є проблема з менеджментом в оборонно-промисловому комплексі? Так, звісно, можна заперечити, що коней на переправі не міняють! Але згадується фраза Олександра Лебедя: "Це коней на переправі не міняють, а ось ослів - можна й треба!"
До речі, уряд за жалюгідний стан речей у сфері імпорту озброєнь несе пряму відповідальність, оскільки саме він наділяє підприємства такими повноваженнями. Чому досі не прийнято рішення про можливість усунення яких-завгодно посередників (хай навіть державних) у цій сфері, якщо їхня діяльність виявилася абсолютно неефективною? Чому Міноборони не може самостійно організувати закупівлі за кордоном? Чому військові відомства навіть нерозвинених країн самостійно закуповують техніку за кордоном, а наше Міноборони без таких повноважень досі?
Можливо, має рацію О.Турчинов: чи не час за невиконання оборонного замовлення притягувати до кримінальної відповідальності? Чи знову заплющуватимемо очі на цих діячів, бо вони з команди президента або прем'єр-міністра, або представники якоїсь політичної сили, яку карати за ці діяння не можна?